Тема 1: Педагогіка: становлення, сучасний стан

Питання теми

1. Педагогіка як наука. Основні педагогічні категорії. Джерела педагогіки.

2. Система педагогічних наук.

3. Міжпредметні зв’язки педагогіки.

4. Етапи і методи науково-педагогічного дослідження.

Основні терміни теми: педагогіка, виховання, навчання, освіта, навчально-виховний процес, самовиховання, перевиховання, загальна педагогіка, вікова педагогіка, спеціальна педагогіка, порівняльна педагогіка, професійна педагогіка, історія педагогіки, соціальна педагогіка, метод дослідження, спостереження, експеримент, методи опитування: бесіда, анкета, інтерв’ю.

1. Педагогіка як наука. Основні педагогічні категорії. Джерела педагогіки.

Термін “педагогіка” отримав свою назву від грецьких слів пайдос - дитина і аго – вести. У дослівному перекладі пайдагогос означає “проводир дітей”. Педагогом у Стародавній Греції називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи. Поступово слово “педагогіка” стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.

Сучасна педагогіка – це наука про виховання людини. Під поняттям “виховання” в даному випадку розуміємо освіту, навчання та розвиток, тобто вживаємо його в найбільш широкому значенні.

Основою кожної науки є визначення поняття, яке характеризує її предмет, тобто те, що вона вивчає. Педагогіка має свій понятійний аппарат – систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. Категорії – найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв’язки явищ об’єктивного світу.

Найважливіші педагогічні категорії:

· виховання;

· освіта;

· навчання.

 Педагогіка – це наука про виховання. Проте саме розуміння терміна “виховання” не настільки просте, як здається на перший погляд. Виховання – це цілеспрямований та організований процес підготовки людини до сучасної і майбутньої життєдіяльності.

Термін “виховання” вживається в сучасній науці у чотирьох значеннях:

- у широкому соціальному, коли йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить у собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти й протиріччя; тут особистість може не тільки формуватись під впливом соціального середовища, а й деформуватись, або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, “робити саму себе”.

- У широкому педагогічному, коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, інститутів та інших навчальних закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними, методичними рекомендаціями.

- У вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі), щоб досягти певної мети в колективі учнів.

- У гранично вузькому, коли педагог або батько розв’язують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання (наприклад, у хлопчика прагнуть виховати чесність, ввічливість).

Загальним завданням педагогіки є вияв, вивчення й обгрунтування закономірностей і законів формування та розвитку людської особистості, розробка на цій основі теорії і методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу. Отже, конкретними завданнями педагогіки є:

· вивчення і всебічне осмислення процесу розвитку особистості, а також тих глибинних залежностей, які існують між цим розвитком і вихованням;

· визначення мети та завдань виховання;

· дослідження методів і форм організації виховання;

· вироблення нових педагогічних технологій виховання.

В педагогічній науці, крім категорії виховання, є дві категорії того ж ряду:

· самовиховання;

· перевиховання.

Самовихованням називається цілеспрямована (а для дітей – керована дорослими: педагогами, батьками) робота людини над самовдосконаленням в інтелектуально-духовному, морально-вольовому, естетичному, фізичному напрямах.

Перевихованням називається індивідуальна цілеспрямована робота дорослих по усуненню недоліків у важковиховуваних або педагогічно занедбаних учнів.

Є низка педагогічних категорій, які стосуються навчального процесу: освіта, навчання, навчально-виховний процес.

Навчанням є двостороння діяльність учителя і учнів щодо передавання і сприймання знань, формування вмінь і навичок у процесі розвитку здібностей і набутті кваліфікації.

Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань. Освітою називають результат завершеного навчання.

У сучасних умовах навчання і виховання реально об’єднуються в цілісний навчально-виховний процес.

Джерела педагогіки.

У кожної науки, як і в загальній педагогіці є свої джерела.

Отже, джерелами педагогіки є:

- багатовіковий практичний педагогічний досвід, закріплений у способі життя, традиціях, звичаях людей, народній педагогіці;

- філософські, суспільствознавчі, педагогічні і психологічні праці;

- сучасна світова і вітчизняна практика виховання;

- дані спеціально організованих педагогічних досліджень;

- досвід педагогів-новаторів, що пропонують оригінальні ідеї і системи виховання в сучасних умовах.