ЛЕКЦІЯ №6 "Кримінологічна характеристика злочинності
неповнолітніх."
1. Поняття злочинності неповнолітніх.
2. Типологія неповнолітніх злочинців.
3. Причини та умови злочинності неповнолітніх.
4. Запобігання злочинності неповнолітніх.
1. Поняття злочинності неповнолітніх (кримінологія).
Злочинність неповнолітніх - це сукупність злочинів у суспільстві, вчинених особами у віці від 14 до 18 років. Злочинність неповнолітніх розвивається під тим самим впливати тих чинників, що і злочинність у цілому. Тому при вивчені особами у віці від 14 до 18 р. використовують загально кримінологічні характеристики, показники і категорії.
Поряд із поняттям «злочинність неповнолітніх» зустрічається термін «підліткова злочинність»», оскільки це дівчата і хлопці віком від 12 до 16 р. Аналізуючи злочинність неповнолітніх основну увагу потрібно приділяти на фактори і особливості, що мають значення саме для виявлення цієї злочинності та впливу на неї.
Рівень злочинності неповнолітніх за зареєстрованими показниками зростав до 1995 р. включно, після чого почав поступово знижуватися за абсолютними показниками (у 1990 р. - 28819, у 1995 р. - 41648, 2000 р. - 37239, 2002 р. - 32335, 2005 р. - 30455).
Темп її приросту відстав від темпу приросту дорослої злочинності.
Основні ознаки структури злочинності неповнолітніх:
- частка тяжких насильницьких і корисливих злочинів неповнолітніх становить 10% і є відносно стабільною;
- переважають крадіжки, грабежі, хуліганство;
- зростає поширеність організованих форм.
Інтенсивність зареєстрованої злочинності неповнолітніх у містах і
сільській місцевості зустрічається на вулицях, в кінці робочого дня та не в освітлених місцях, а також переважна більшість злочинів вчиняються поблизу місця проживання, навчання, у тому числі безпосередньо в освітніх установах і гуртожитках.
У зв'язку з цим виникає проблема профілактики, припинення та розкриття злочинів.
До негативних тенденції! розвитку злочинності неповнолітніх належать:
- організованість злочинності неповнолітніх (з одного боку - за прикладом дорослих, з іншого - за допомогою дорослих);
- збільшення темпів зростання, вживання алкоголю;
- збільшення злочинів, пов'язаних із наркотиками.
2ГТ1 • • • •
. Типологія неповнолітніх злочинців.
Застосовуючи загальну типологію особи злочинця, можна виокремити 3 основних типи неповнолітніх, які вчинили злочин внаслідок:
- випадкового збігу обставин, легковажності та непідготовленості до опору ситуації' , всупереч загальній позитивній спрямованості особи;
- того, що особа з нестійкою загальною спрямованістю опинилася у відповідній ситуації;
- стійкого доміування активної антигромадської спрямованості особи, що зумовлює поведінку підлітка.
Для типології неповнолітніх злочинців властиві такі основні ознаки:
- емоційно - вольові;
- нервово - психічні;
- моральна і правова свідомість;
- статеві ознаки;
- куль турно - ос вітні.
Для емоційно - вольової сфери неповнолітніх злочинців типовими є послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і легковажність, нестійкість і несамокритичність. Значне ослаблення вольових якостей є в 15 - 20% випадкі.
Нервово - прихічні розлади в неповнолітніх, що вчинили злочини, зустрічаються в 3-6 разів частіше, ніж у їх право слухняних однолітків. Такі розгляди - це зазвичай не важкі чи стікі захворювання, а психопатичні риси, залишкові явища після травм.
Неповнолітнім злочинцем властиві істотні ознаки моральної та правової свідомості:
- тлумачення совісті виходячи з особистих бажань чи групової солідарності;
- байдужість до переживань і страждань інших людей, прагнення самоствердитись за рахунок більш слабких;
- соціальна роль закону ігнорується, він протиставляється доцільності, а групові норми - нормам закону;
- формується ворожо - недовірливе ставлення до правоохоронних органів;
- поширена переконаність у можливості уникнути покарання за вчинене;
Культурно - освітнії! рівень більшості неповнолітніх злочинців є істотно нижчим порівняно з однолітками. Значною є частина неповнолітніх, які погано навчаються, а також осіб, які залишили школу.
3. Причини та умови злочинності неповнолітніх.
Кримінологи виділяються такі негативні обставини, що відіграють вирішальну роль у формуванні особи неповнолітніх, здатних у певній ситуації вчинити злочин:
- незадовільні умови в сім'ї. істотні дефекти сімейного виховання мають місце в більшості випадків негативного формування особи та наступного переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30-40% випадків злочинів неповнолітніх був негативний вплив із боку батьків та інших старших членів сім'ї;
- відсутність у батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей більша частина громадян мають прибутки, що нижчі за прожитковий мінімум. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. Якщо ж немає соціальної підтримки, ці обставини формують мотивацію злочинів - крадіжок, хуліганства і ін.;
- негативний вплив у найближчому оточенні - побутовому, навчальному, виробничому з боку однолітків чи дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуації, які формують неправильне уявлення про допустимість і безкарність злочинних дій;
- підбурювання з боку дорослих злочинців. Воно часто пов'язано з попереднім втягненням у пияцтво, азартними іграми, іншими формами до злочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою «переваг»» життя злочинців;
- тривала відсутність занять у неповнолітніх, що залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських поглядів і звичок, що можуть реалізуватися в ситуативних злочинах чи спричинити входження до злочинної групи;
- проникнення в середовище молоді стандартів повсякденної поведінки, не сумісних із ціннісними орієнтаціями нашого суспільства (культ сили, жорстокості, наркотиків і і.).
Поряд із цими причинами у тісні взаємоді з зазначеними факторами формуванню криміногенної мотивації та її прояву в злочинності неповнолітніх сприяють соціальні фактори:
- значний розрив у матеріальному забезпеченні дітей - вихідців із різних соціальних груп;
- бездоглядність як брак належного контролю з боку сім'ї й освітніх установ за поведінкою, зв'язками, проведенням часу неповнолітніх.
- безпритульність неповнолітніх - потерпілих, що сприяє створенню ситуації та підстав для злочинів;
- низький рівень роботи освітніх установ (нечесність, нехтування ідивідуальним піходом до виховання і навчання).
- Збільшення частки дітей і підлітків із відставанням і ітелектуальному, вольовому та психічному розвитку.
4. Запобігання злочинності неповнолітніх.
До суб'єктів профілактики злочинності та злочинів неповнолітніх належать:
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що забезпечують програмування, планування, правове регулювання та ресурси цієї діяльності, контроль за здійсненням і результатами;
- інститути соціального виховання - родина, школа, трудовий колектив, установи культури і дозвілля, які здійснюють у взаємодії та у межах своєї компетенції профілактику виникнення викривленої позиції дітей і підлітків, корекцію таких криміногенних чинників, якщо їх можна нейтралізувати за допомогою педагогічних чи інших виховних засобів;
- органи захисту та соціальної, психолого - педагогічної, медичної та правової допомоги дітям життєвих умовах;
- правоохоронні органи в цілому та їх спеціалізовані підрозділи і служби.
Система профілактики злочинності неповнолітніх складається з ранньої та безпосередньої профілактики, а також профілактики до злочинної поведінки і профіактики рецидиву.
Ці етапи профілактики спрямованні нате, щоб:
- оздоровити середовище та допомогти неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя і виховання, ще до того, як негативний вплив цих умов позначиться на їх поведтці;
- не допустити переходу на злочинний шлях і забезпечити корекцію осіб зі значним ступенем дезадаптації, які вчиняють правопорушення незлочинного характеру;
- не допустити переход на злочинний шлях і створити умови для корекції поведінки осіб, які систематично здійснюють правопорушення, характер та інтенсивність яких вказують на ймовірність учинення злочинів у найближчому майбутньому;
- запобігти рецидиву злочинів підлітків, які раніше вчиняли злочини.
Зміст заходів раннього запобігання:
- попередження й усунення істотних порушень нормальних умов життя і виховання неповнолітніх шляхом нагляду та контролю за дотриманням правових норм, що регулюють ці умови, надання соціальної допомоги, підтримки, захисту в різних формах, необхідна для їх відновлення;
- усунення джерел несприятливого впливу на умови життя і виховання неповнолітніх;
- корегування несприятливого розвитку особи в початкові стадії, а також нормалізація умов середовища життя та виховання конкретних підлітків чи їх груп.
Заходи безпосереднього запобігання необхідні, якщо на попередньому етапі не було відвернено формування в неповнолітнього схильності до порушень і він почав їх учиняти.
На цій стадії також здійснюється нормалізація умов життя та виховання, оздоровлення середовища. Разом із тим, істотно збільшується вплив на самого неповнолітнього, з використанням за потреби заходів правового характеру.
Служба соціального захисту та допомоги, спеціалізована служба органів внутрішніх справ і спеціалізовані формування громадськості повинні з'ясувати і усувати обставини, під впливом яких конкретні неповнолітні вчиняють порушення громадського порядку (дрібні крадіжки, участь у випадках, азартні ігри), а також безпосередньо ведуть виховну роботу серед цих осіб.
Заходи щодо неповнолітніх, які виявленні за вчинення правопорушень незлочинного характеру:
постановка на облік в органах, які здійснюють профілактику неповнолітніх, тривала виховна робота і контроль;
громадський вплив за місцем проживання, навчання або роботи;
влаштування до спортивно - трудових таборів;
цивільно - правові заходи (відшкодування збитків).
Заходи запобігання рецидиву злочинів передбачають:
- діяльність кримінальної мііції у справах неповнолітніх, слідчих, прокурорів, суддів із виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми;
використання виховно - профілактичного впливу безпосередньо під час судового розгляду справи;
своєчасне вилучення зброї та знарядь злочинів у раніше засуджених підлітків;
правову та моральну підготовку до життя на волі засуджених, які звільняються з місць позбавлення волі;
- трудове і побутове влаштування неповнолітніх, звіьнених із місць позбавлення волі або засуджених до заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, та контролю за їх поведінкою.
До заходів впливу на злочинність неповнолітніх також належить:
- формування системи, яка спеціалізується на розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ щодо неповнолітніх;
- поліпшення координації зусиль державних та громадських організацій щодо профілактичного впливу на злочинність неповнолітніх;
- організація правового та військово - патріотичного виховання підлітків;
- професійна діагностика фізичних та психічних захворювань дітей.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЗАКОНИ ТА ШДЗАКОННІ НОРМАТИВНІ АКТИ
1. Кримінально-процесуальний кодекс України \\ Відомості Верховної
Ради України. -1961. -№ 2 .
1. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 240с.
2. Закон України «Про внесення змін і доповнень до КК і КПК України та до Положення про комісії в справах неповнолітніх України» від 23 грудня 1993 // ВВР України .- 1993.- № 21
Література.
3. Ахмедов Г.А., Кадиров М.М. Наркомания. Преступность. Ответственность. Ташкент, 1989.
4. Баркалача А.Л. Психо-социальные факторы наркомании. Тбилиси, 1989.
5. Боголюбова Т.О. Наркотизм и наркобизнес: стратегия борьбы. М., 1991.
6. Дидковская О.П. и др. Наркомания: уголовно-правовые и медицинские проблемы. К., 1989.
7. Аргунова Ю.Н. Габиани 0.0. Правовые меры борьбы с наркотизмом. М., 1989.
8. Криминология, ред. Долговой А.И., М: Норма, 2000.
9. Кузнецовой. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 328с.
10. Курс сучасної української криміології: теорія і практика: У 3кн. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2007,424с.