ЛЕКЦІЯ №5 "Кримінологічне прогнозування і планування
1. Загальне поняття кримінологічного прогнозування та планування.
2. Особливості і основні види кримінологічного прогнозування.
3. Основи кримінологічного планування.
1. Загальне поняття кримінологічного прогнозування та планування.
Кримінологічне прогнозування - це процес отримання, і аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину.
Кримінологічний прогноз - це висновок (імовірне судження), що отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру та динаміку злочинності про небезпеку вчинення злочину конкретною особою, а також про детермінанти злочинності й засоби впливу на неї.
Варто звернути увагу на співвідношення понять гіпотези та прогнозу. Гіпотеза — це теж імовірне судження, засноване на науково пізнаних пізнаних закономірностях розвитку визначеної системи. Та, на відміну від прогнозу, це завжди судження про події минулого чи сьогодення. Прогноз спирається на достовірні факти й на гіпотези. Гіпотези виникають іноді як результат інтуїції. Однак у підставі такої інтуїції закладені знання та досвід.
Важливою проблемою методології прогнозування є виявлення чинників, які детермінують майбутнє. Майбутнє -такий стан явищ, процесів, який випливає з сучасного та має корені в минулому. Об'єктивні умови містять зародки майбутнього у формі нових елементів. Однак визначити їхнє майбутнє можна тільки на підставі законів розвитку певних об'єктів. Закони постають як зв'язки між явищами, що за певних умов діють незмінно, постійно та відповідним чином. Отже, соціальні факти й процеси, особливо нові, а також закони їхнього розвитку є носіями нформації про майбутнє.
Основою прогнозування майбутнього, випереджального віображення є досвід минулого. Його накопичує нервова система завдяки властивості нервової тканини "записувати" минулі події. Повторюваність же, циклічність подій створюють об'єктивні передмови для передбачення майбутнього. Оцінка людьми перспектив розвитку явищ, процесів на основі попереднього досвіду за аналогією з уже відомими подібними явищами та процесами є одним з основних джерел інформації про майбутнє.
Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування - одне з першочергових завдань сучасної науки. Без прогнозу неможливе планування боротьби зі злочинністю, її запобігання. Кожний законодавчий акт, кожна урядова постанова та інші державні рішення повинні піддаватися попередній кримінологічній експертизі, складовою частиною якої є науково обґрунтоване судження про те, який уплив справить реалізація проекту на стан злочинності. Кримінологічну експертизу повинні проходити й проекти кримінальних законів. Річ у тім, що, як це не парадоксально, на перший погляд, деякі кримінально-правові заборони та розпорядження не стільки протидіють злочинності, скільки породжують її.
Вимоги до джерел прогнозування
Кримінологічний прогноз є різновидом соціального передбачення, методологічні основи якого розроблено соціологією та політологією. Кримінологічне прогнозування вказує на умови, що максимально стимулювали б сприятливі для суспільства тенденції злочинності (зниження темпів приросту, стабілізація, зниження рівня тощо). Отож кримінологічний прогноз багатоваріантний, тобто викладається за схемою "якщо буде зроблене те-то, настають такі-то результати". Деякі варіанти можуть бути навіть "саморуйнівними", тобто виходити з того, що визначений обсяг та ітенсивність запропонованих заходів і їхнього ресурсного забезпечення припинять розвиток прогнозованих тенденцій злочинності.
Кримінологічне прогнозування потрібно розглядати у зв'язку із вивченням злочинності та передбаченням її розвитку в майбутньому, а також інших кримінологічних проблем. Прогнозування є необхідною науковою основою адекватного реагування суспільства на зміни, що відбуваються в злочинності, організації ефективного впливу на неї.
Суть прогнозування полягає в науковому передбаченні настання тих чи інших явищ процесів і подій.
Сам термін прогнозування походить від французького слова, що означає передбачення.
Прогноз може захоплювати: злочинність і її зміни на території країни або регіону; злочинність і її зміни в цілому і по окремих її видах.
Суб'єкт прогнозування спостерігає обраний об'єкт, виявляє його основні закономірності і, підставивши у ці закономірності певні емпіричні дані, складає прогноз на майбутнє.
Об'єктом кримінологічного прогнозування є:
- сама злочинність (стан, рівень, структура, географія);
- тенденції злочинності (зростання, зниження, стабілізація);
- індивідуальна злочинна і девіантна поведінка ( як окремих осіб так і певних категорій населення);
- розвиток самої науки.
Метою кримінологічного прогнозування є встановлення всіх параметрів злочинності в перспективі, виявлення на цій основі небажаних тенденцій та пошук засобів їх зміни у позитивному напрямі.
Для ефективного прогнозування необхідно використовувати:
- статистичні дані, що характеризують стан і тенденції загально - соціальних процесів, які впливають на злочинність;
- дані про заплановані зміни стану і тенденції вказаних процесів, що охоплюються прогнозом;
- статистичні дані і результат вибіркових досліджень про тенденції фонових явищ злочинності (пияцтво, наркоманія, проституція), не менше як за останніх 10 років.
- статистичні дані і результати досліджень про динаміку злочинності (за останніх 10 років);
- статистичні дані про рівень розкриття злочинів та ефективність їх профілактики;
- дані про можливі зміни в правовому регулюванні боротьби із злочинністю та матеріально - технічному забезпеченню цієї боротьби.
Кримінологічне прогнозування має свої ознаки, до яких відносять:
- кількісні і якісні характеристики;
- може охоплювати як окремий населений пункт, певний регіон, державу в цілому, світовий ринок;
- дозволяє сформулювати ціі і завдання боротьби із злочинністю, як на певні території так і на певний проміжок часу (рік, 3, 5, 10);
- кримінологічне прогнозування є окремим самостійним елементом загального, соціального, економічного прогнозування.
Отже кримінологічне прогнозування можна визначити як процес наукового передбачення змін тенденцій, кількісних і якісних характеристик злочинності, її детермінантів, особи злочинця, діяльності з попередження злочинів у майбутньому, а також перспектив розвитку самої кримінологічної науки.
Кримінологічне планування - в цілому повинно розглядатись як складова частина єдиної системи державного планування економічного і соціального рзвитку.
Разом з тим воно має різну ступінь інтенсивності зв'язків з плануванням на загально соціальному рівні.
По-перше, при розробці загальних розділів планів економічного і соціального розвитку вносяться пропозиції відносно використання міроприємств, що плануються для одночасного усунення, ослаблення, обмеження криміногенних процесів, явищ.
В якості спеціального розділу плану економічного і соціального розвитку включається розділ про профілактику правопорушень і злочинів.
По-друге розробляються деталізовані комплексні міжвіомчі плани боротьби із злочинністю і цільові програми по окремим направленням цієї боротьби.
По-третє кримшологічне планування реалізується і в розробці відомчих планів правоохоронних органів відповідно до їх задач і компетенції.
Планування - це певна форма діяльності суть якої полягає у визначенні взаємопов'язаних завдань, що визначає їх перелік, послідовність, терміни виконання, необхідне забезпечення, відповідальність.
Планування походить від латинського слова, що означає, рівне місце, площина.
Планування - це формування низки планів в системі певної галузі.
2. Особливості та основні види кримінологічного прогнозування.
Кримінологічний прогноз пропонує використання:
- статистичних даних, як правило не менше як за десять попередніх років, які характеризують стан і тенденції загально соціальних процесів, стійко та інтенсивно пов'язаних з динамікою злочинності;
- даних про заплановані зміни стан і тенденції цих процесів на період, охоплення кримінологічним прогнозом;
- статистичних даних і результатів виборчих дослідів, які характеризують не менше чим за десять попередніх років стан і тенденції «фонових» явищ злочинності;
- статистичних даних і результатів виборчих дослідів, які характеризують не менше за 10 попередніх років стан і динаміку злочинності;
- статистичних даних результатів виборчих дослідів, що характеризують тенденції практики застосування мір профілактики і кримінально - правових мір;
- даних про заплановані зміни в правовому регулюванні і ресурсному забезпеченні боротьби із злочинністю.
Завдання кримінологічного прогнозування У процесі кримінологічного прогнозування виконуються такі завдання:
• з'ясування показників, які характеризують розвиток або зміну злочинності в ретроспективі, виявлення на основі цього небажаних тенденцій і закономірностей, встановлення способів їх зміни в необхідному напрямку;
• з'ясування всі обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;
• розроблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, складовою частиною якої є вибір оптимального розвитку правоохоронних органів;
• встановлення можливих змін у рівні, структурі та динаміці злочинності в майбутньому та виявлення обставин, які сприяють таким змінам.
До кримінологічного прогнозування висуваються певні вимоги:
• неупередженості прогнозування - по л гає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину;
• обґрунтованості прогнозування - полягає в тому, що останнє повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів у їхній динаміці;
• надійності - полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має здійснюватися з високим ступенем достовірності.
Надійність як результат неупередженості й обґрунтованості проявляється у високому ступені його достовірності. Від достовірності (надійності)) прогнозу залежить його практична цінність.
Види кримінологічного прогнозування
Існують три основних види кримінологічного прогнозування:
- прогнозування розвитку науки кримінології
- прогнозування злочинності; - індивідуальний прогноз.
Прогнозування розвитку науки кримінології передбачає прогнозування кримінологічних досліжень і визначення перспективи розвитку конкретних напрямків науки криміології.
Прогнозування злочинності передбач є відповіді на запитання:
- якими із заданою ймовірністю на відповіний термі будуть основні показники злочинності (рівень, структура, характер, динаміка);
- яка ймовірність змі у злочинності загалом та її певних категорій;
- які чинники та з якою інтенсивністю впливатимуть на злочинність;
- які категорії осіб можуть поповнити коло злочинців;
- які засоби найбільш придатні для боротьби зі злочинністю?
Самостійним видом прогнозу є прогнозування індивідуальної злочинної поведінки, під яким розуміють визначення ймовірності вчинення злочину в майбутньому конкретною особою. Індивідуальне прогнозування виходить із психології особи та її попередньої діяльності. Крім того, на індивіда як члена визначеної групи поширюються певною мірою і статистичні закономірності цієї групи.
Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища та може здійснюватися на кількох рівнях:
- злочинності загалом;
- певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);
- конкретних видів злочинів (убивство, вимагання, бандитизм тощо).
- у межах різних соціальних груп (що сформовані за певними ознаками, такими як: сімейний стан, вік, професія, освіта).
Види прогнозування злочинності
Існують різні види прогнозів, їх типологія може бути побудована за різноманітними критеріями.
За територіальною ознакою розрізняють прогнозування:
- загальнодержавне;
- регіональне;
- місцеве;
- у відповідній галузі народного господарства;
- на конкретному підприємстві.
Залежно від часу, на який розраховане прогнозування, розрізняють:
- поточні (оперативні));
- короткострокові (один-два роки);
- середньострокові (три-п'ять років);
- довгострокові(понад п'ять років).
У практичній діяльності застосовують над короткострокові прогнози, що охоплюють досить незначні часові проміжки (доба, тиждень, місяць або квартал). Вони одержали назву оперативних прогнозів. Такий прогноз зручний у роботі міських і районних органів внутрішніх справ, особливо у зв'язку з проведенням масових заходів (наприклад, мітинги, свята, спортивні заходи тощо).
Мета короткострокового прогнозування полягає в науковому передбаченні тенденцій, закономірностей і конкретних варіантів змін злочинності в найближчому майбутньому за основними показниками. На цій основі розробляються короткострокові прогнози, що визначають спрямованість запобігання злочинності.
Середньострокове прогнозування передбачає період від двох до п'яти років. На відміну від короткострокових прогнозів, воно спрямоване на більш віддалену перспективу та визначає стратегію боротьби зі злочинністю.
Середньо строкові прогнози дають змогу: - інформувати суб'єктів боротьби зі злочинністю про можливий уплив програмних великомасштабних економічних і соціальних заходів на злочинність;
- максимально використовувати профілактичний потенціал таких заходів і водночас обмежити небажаний з кримінологічного погляду можливий уплив негативних процесів;
- визначити, зважаючи на розвиток соціальних процесів, мету та завдання профілактики, ЇЇ пріоритетні напрямки.
Значення кримінологічного прогнозування
Прогноз злочинності є основою для організаці боротьби зі злочинністю взагалі, що здійснюється не тільки державними органами, а й громадськими організаціями. Прогноз є важливим етапом планомірної боротьби зі злочинністю. Тільки на основі прогнозу можна вирішити питання про прийняття своєчасних рішень про вплив на злочинність, йди, причини, що її породжують, й умови, які їй сприяють. Прогноз сприяє зміцненню та розвиткові системи органів, і реалізують запобіжні заходи боротьби зі злочинністю. У законодавчому порядку прогнозування дає змогу вирішувати питання про внесення змін і доповнень до чинного кримінального, криміально-процесуального та кримінально - виконавчого законодавства.
Прогнозування є науковою основою для складання планів боротьби зі злочинністю та запобігання їй.
Методи кримінологічного прогнозування
При прогнозуванні застосовуються три основних методи: екстраполювання (екстраполяція), експертна оцінка, моделювання.
Екстраполювання - це проекція на майбутнє змін злочинності в минулому та сьогоденні. Цей метод призначений для пошуку показників майбутнього, виходячи з того, що тенденції минулого й теперішнього діятимуть і надалі. Аналіз показників динаміки злочинності та її певних видів за кілька попередніх років дає змогу виявити тенденцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення коефіцієнта злочинності)).
Для цього формуються динамічні ряди по роках за визначений (достатні) період, який безпосередньо передує прогнозованому, котрі відображають спрямованість, характер і темп цих змін. На підставі цього за допомогою спеціальних математичних розрахунків можна визначити, як коефіцієнти зміюватимуться в майбутньому. Метод екстраполяції дає точні результати за умови порівняно стабільних криміногенних факторів, і тому його застосовують тільки для короткострокового прогнозування. Основний недолік цього метод полягає в ігноруванні криміногенних факторів та їх зміни в прогнозованому майбутньому. Тож прогнози злочинності, що базуються лише на лінійній екстраполяції мають обмежене практичне значення.
Експертна оцінка здійснюється з'ясуванням думки наукових і практичних працівників, спеціально відібраних за ознаками стажу, кваліфікаці, кола інтересів і знань тощо, про майбутній стан злочинності, а також про процеси та явища, котрі інтенсивно впливають на її тенденції.
Експертна оцінка може бути формалізована через розробку для її учасників матриць, які вимагають кількісної інтерпретації їхньої думки про можливі зміни та ранг ("вагу") впливових факторі, перелік яких дається за наявною шкалою.
За допомогою метод експертних оцінок здійснюють, здебільшого, перспективне (довгострокове) прогнозування, що полягає в отриманні дмок спеціалістів щодо можливих змін тенденцій і закономірностей злочинності на запланований період. Існують чітко визначені процедри збирання дмок експертів, їх аналізу та розрахунку експертних оцінок.
Найпопулярнішим є, так званий, дельфійський метод (метод Дельфі), розроблений у США. Згідно з цим методом, опитування експертів здійснюють у такий спосіб: запитання експертам ставлять так, щоб вони мали будь-яку кількісну характеристику; опитування здійснюється в кілька турів, під час яких питання та відповіді уточнюються; в разі відхилення прогнозів від дмки більшості, експерти обґрунтовують
3. Основи кримінологічного планування
Кримінологічне планування (програмування) - це цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, іформаціне, організаційне, методичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.
У широкому значенні слова терміи "планування" та "програмування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримінологічного планування доцільно розмежовувати терміологію.
Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспільство, та ін.
Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організацією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та віповідальних виконавців.
Планування є однією з форм координації запобіжної дільності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.
Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про злочинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні можливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності й закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні для суспільства тенденції.
До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:
- планування має бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;
- виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;
- намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватись суперечити один одному;
- заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуацію в регіоні (відомстві)), та своєчасно коригувати з огляд її змін.
Принципи, що висуваються до кримінологічного планування
Кримінологічне планування ґрунтується на низці принципів.
Наукової обґрунтованості — полягає в тому, що планування повинне здійснюватися на основі наукового аналізу об'єктивної дійсності, в умовах якої реалізовуватиметься план. Законності - передбачає розробку планів згідно з чинним законодавством.
Актуальності - означає необхідність у процесі планування визначити пріоритетні напрямки профілактичної діяльності.
Реальності - вимагає взяття до уваги об'єктивних можливостей суб'єктів профілактики.
Конкретності - передбачає однозначність змісту запланованих заходів, терміні їх виконання, суб'єктів реалізації контролю.
Не суперечливості - означає узгодження в межах плану всіх його складових частин, аби вони не суперечили одна одній.
Субординації - полягає в підпорядкуванні заходів короткострокових планів довгостроковим, нижчих ланок суб'єктів профілактики вищим.
Принцип інформативності розглядається у двох аспектах. Згідно з першим, цей принцип означає складання плану на підставі повної та достовірної інформації. Відповідно до другого аспекту, план повинен розроблятися таким чином, щоб при якомога меншому обсязі знакового масиву містити найбільше необхідної інформації.
Етапи кримінологічного планування
Процес планування складається з п'яти основних етапів:
1) організаційно-підготовчого;
2) інформаційно-аналітичного;
3) безпосередньої розробки плану;
4) організації виконання плану;
5) оцінювання запобіжної діяльності й висновків.
На організаційно-підготовчому етапі відповідний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечення роботи комісіі, джерела необхідної інформації, розподіляє обов'язки.
На другому, інформаційно-аналітичному, етапі комісія вивчає та аналізує злочинність у регіоні, динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні дослідження, витребує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ), а також збирає ішу необхідну шформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регіону, матеріальні та житлово-побутові умови населення, соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо.
Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає:
а) статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, її оцінку та формулювання висновків;
6) кримінологічне прогнозування на певний строк;
в) розробку планових запобіжних заходів із визначенням строків виконання та конкретних виконавців;
г) узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, його коригування та доопрацювання;
ґ) затвердження плану.
Організація виконання комплексного кримінологічного плану полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з виконавцями.
Запобіжну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за станом правопорядку в регіоні.
Види кримінологічного планування
Кримінологічне планування реалізується у формі управлінських документів-планів (програм) і поділяється на такі види: рівнем і масштабом: регіональне, місцеве, на певному об'єкті;
• за органом влади, що затверджує план (програму): загальнодержавне та місцеве;
• за складом учасників і їхньою роллю: комплексне, міжвідомче, відомче;
• за спрямованістю: територіальне та галузеве;
• за предметом: які містять боротьбу зі злочинністю загалом і за видами чи тільки боротьбу з конкретними видами злочинів;
• за термінами: довгострокове, середньострокове, короткострокове.
Комплексне та міжвідомче кримінологічне планування
охоплюють, відповідно, розробку комплексу завдань і засобів боротьби зі злочинністю на визначеній території, у визначеній сфері соціального життя чи галузі народного господарства.
Основне завдання полягає в об'єднанні зусиль різних суб'єктів запобігання злочинам і в спрямовуванні їх у єдине русло для ефективного використання своїх можливостей у сфері боротьби зі злочинністю.
Комплексне планування охоплює розробку міжвідомчих завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території' чи у сфері суспільного життя. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики злочинів па 2001 -2005 рр., затверджена Указом Президента України 25 грудня 2000 р.
Відомче планування передбачає розробку завдань і засобів участі в боротьбі зі злочинністю певного відомства, організації, відповідно до його функціональної характеристики. Відомче кримінологічне планування
здійснюють у межах своїх завдань і компетенції органи внутрішні справ, прокуратури, Служби безпеки, іші органи, що виконують спеціалізовані функції по боротьбі зі злочинністю.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аванесов Т.А. Теория и методология криминологического
прогнозирования. М., 1972.
1. Блувштейн Ю.С. Криминологическая статистика. Минск, 1981.
2. Вопросы социального планирования борьбы с преступностью. М , 1979.
3. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. М., 1986.
4. Лисючкин В.А. Теория и практика прогностики. М., 1977.
5. Клейменов М.Д. Уголовно-правовое прогнозирование. Томск, 1991.
6. Прогнозирование мер борьбы с преступностью. М., 1982.
7. Кримінологія, ред. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В., К:Атака, 2001.
8. Кримінологія, ред. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В., К:Атака, 2003.
9. Кримінологія, ред. Джужа О.М.,К: Прецедент, 2004.
10. Кузнецовой. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 328с.
11 .Курс сучасної української криміології теорія і практика: У 3кн. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2007,424с.