ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ

 

 

 

1. Історія біржової торгівлі нараховує багато століть і має свої принципи та методи.

 

Прообразом товарних бірж були фізичні ринки реальних товарів, де зустрічались продавець товару та покупець. Угода купівлі-продажу товару могла бути здійснена негайно, а також за домовленістю сторін відстрочена на певний період часу. В основі таких угод лежали форвардні контракти на поставку товару у визначений момент часу в майбутньому і за ціною, узгодженою обома сторонами угоди в момент її укладання. Однак форвардні контракти не стали гарантом виконання угоди та її умов.

 

 

 

2. Результатом розвитку і вдосконалення форвардних контрактів стали ф’ючерсні контракти, які являють собою типові біржові строкові контракти, купівля-продаж яких означає тверде зобов’язання поставити або отримати вказану в контракті кількість та якість продукції в означений момент часу в майбутньому. Ціна товару узгоджується сторонами угоди в момент укладання контракту.

 

Ф’ючерсний контракт продається та купується як цінний папір і, багаторазово переходячи із рук в руки, сприяє становленню рівноважних цін на товари. Кожний ф’ючерсний контракт укладається на стандартну, затверджену біржовими правилами, кількість товару, яка отримала назву одиниці контракту.

 

Наприклад, контракт на пшеницю і кукурудзу має 5000 бушелів, контракти по великій рогатій худобі – 40000 фунтів, какао – 10 тонн, сира нафта – 1000 барелів і т.д.

 

Покупець ф’ючерсного контракту займає на ф’ючерсному ринку довгу позицію, а продавець – коротку.

 

Різниця у вартості контракту за довгою або короткою позицією визначається як різниця між ціною укладання угоди і поточним котируванням, помноженим на одиницю контракту:

 

 

 

                                     (1)

 

 

 

де  – ціни контракту в моменти часу t1 і t2 відповідно;

 

 – одиниця контракту;

 

 – кількість контрактів.               

 

Прибуток або збитки за контрактом визначають за формулою:

 

 

 

                                                (2)

 

 

 

                де  – вартості контракту в моменти часу t1 i t2 відповідно.

 

 

 

Якщо  > 0, то покупець має прибуток; у випадку, коли  < 0, прибуток отримує продавець.

 

Приклад. Утримувач короткої позиції за контрактом на кукурудзу придбав його за ціною 33,5 цента, а закриває свою позицію за ціною 28,6 цента.

 

Результат його угоди  отриманий від’ємним, тобто продавець отримав компенсацію в розмірі 245 у.о.

 

 

 

3. Придбання ф’ючерсного контракту передбачає відкриття маржевого рахунка , який являє собою фінансовий депозит, що вноситься обома сторонами угоди і підтверджує серйозність намірів його учасників.

 

Існує два рівня цього показника: початковий і підтримуючий. Перший складає 5...10 % від обсягу угоди, а інший 60...70 % від рівня початкової маржі (маржа – франц. поле, край).

 

Приклад. Вартість двох ф’ючерсних контрактів складає 32 тис. у.о. Тоді обсяг початкової маржі дорівнює (із розрахунку  10 %):

 

 

 

 

 

 

 

Підтримуюча маржа (тобто рівень засобів на депозитному рахунку , нижче якого не може бути величина маржі) дорівнює:

 

 

 

 

 

 

 

Коливання ф’ючерсних цін примушує уважно слідкувати за станом маржевих рахунків. Підвищення цін веде до зменшення депозитних засобів продавців і до поповнення депозитів у покупців. Зворотна ситуація – у випадку падіння цін.

 

 

 

4. Гарантом всіх угод, що заключаються на ф’ючерсних біржах, є розрахункова (клірингова) палата. Цей відділ біржі виступає третьою стороною для учасників угод, покупцем для всіх продавців і продавцем (одночасно) для всіх покупців.

 

 

 

5. Всі ф’ючерсні контракти по закінченні строку повинні бути закриті (ліквідовані) шляхом здійснення зворотної (офсетної) угоди або шляхом поставки товару за контрактом.

 

Кількість ф’ючерсних контрактів, не закритих зворотною угодою або поставкою товару, визначається показником відкритих позицій.

 

Аналогічно визначається число закритих позицій.

 

 

 

6. Ф’ючерсні контракти дозволяють здійснювати хеджирування (хедж – англ. паркан, огорожа), або, іншими словами, страхуватися від цінового ризику шляхом створення протилежного ризику з допомогою строкових операцій. Мета хеджирування – фіксація певного рівня ціни, вказаного у ф’ючерсному контракті.

 

Хеджирування являє собою здійснення на ф’ючерсному ринку операцій, рівних за обсягом, але протилежних за напрямком операцій на реальному ринку.

 

Воно є тимчасовою заміною продажу або купівлі реального товару. Позиція на ф’ючерсному ринку захищає хеджера (виробника або споживача) від несприятливої зміни цін на його товари. Зміна цін на одному ринку буде значною мірою компенсована зміною цін на іншому ринку.

 

 

 

7. Різниця в цінах фізичного (реального) і ф’ючерсного ринків називається базисом ціни. Базис зміцнюється, коли його числове значення росте, і послаблюється, коли воно зменшується. Коливання його значень відображає динаміку базису.

 

Практика хеджирування дозволяє спрогнозувати розмір базису в різних ситуаціях, а саме:

 

1)  нормальний ринок, коротке хеджирування, звуження базису:

 

-   прибуток на ф’ючерсному ринку компенсує втрати на ринку “спот”;

 

-   у випадку падіння цін результат угоди – прибутковий;

 

-   у випадку збільшення цін – збитки на ф’ючерсному ринку компенсуються прибутком, отриманим на фізичному ринку;

 

-   результат угоди – прибутковий.

 

2)  нормальний ринок, коротке хеджирування з розширенням базису – ф’ючерсний ринок дає менший прибуток, ніж ринок “спот”.

 

3)    інверсний ринок, коротке хеджирування, звуження базису –ф’ючерсний контракт дає менший прибуток, ніж ринок “спот”;

 

4)    інверсний ринок, коротке хеджирування при розширенні базису – ф’ючерсний ринок дає більший прибуток, ніж ринок “спот”;

 

5)    нормальний ринок, довге хеджирування, звуження базису  –ф’ючерсний контракт дає менший прибуток, ніж ринок “спот”;

 

6)    нормальний ринок, довге хеджирування при розширенні базису – ф’ючерсний контракт дає більший прибуток, ніж ринок “спот”;

 

7)    інверсний ринок, довге хеджирування звуження базису – ф’ючерсний ринок дає більший прибуток, ніж фізичний ринок;

 

8)    інверсний ринок, довге хеджирування при розширенні базису – ф’ючерсна позиція приносить більший збиток, ніж ринок “спот”.

 

Прогноз ціни:

 

 

 

 

 

8. Хеджируванням або страхуванням від цінових ризиків, користуються виробники і споживачі реальних товарів, а також інші суб’єкти ф’ючерсної торгівлі, не зацікавлені у володінні наявним товаром, яких називають спекулянтами.

 

Мета спекулятивних угод – отримання прибутку в торгівлі ф’ючерсними контрактами на базі знання та вивчення ринків, прогнозу цін на біржі, іншої інформації про ринок товару.

 

Спекулянтів, що грають на підвищенні цін, називають “биками” (“бик” піднімає свою жертву на рогах). Тих спекулянтів, які розраховують одержати прибуток в результаті падіння цін, називають “ведмедями” (“ведмідь” розправляється з своїми супротивниками ударом лапи, зверху вниз).

 

Спекулятивні операції сприяють переносу ризиків хеджерів, і забезпечують високу ліквідність ф’ючерсного ринку.

 

 

 

9. Ф’ючерсні біржі, в залежності від предмету торгівлі, можуть бути товарними, фондовими, валютними, універсальними.

 

Біржовий товар має свою специфіку і повинен відповідати певним вимогам.

 

Насамперед, біржовий товар повинен бути масовим, тобто випускатися достатньо великою кількістю виробників і великими партіями, а також купуватися великою кількістю споживачів.

 

Друга вимога до товару – вільне ціноутворення.

 

Третя – товар повинен бути сировиною або напівфабрикатом (первинна обробка).

 

Важливою вимогою є стандартизація товару, продаж якого може здійснюватися за зразками або технічним описом. Стандартизація дозволяє досягти взаємообміну біржових товарів.

 

Споживачеві пшениці однаково, де вона буде вирощена – в Австралії, Росії чи Канаді – ф’ючерсний контракт має однотипну характеристику товару: якість, вага, упаковка, умови транспортування тощо.

 

Біржові товари нараховують близько 70 видів. Найбільшу питому вагу мають сільськогосподарські товари, лісові товари та продукти первинної обробки.

 

 

 

 10. Біржовим товаром на фондовій біржі є цінні папери, якими можуть бути акції, облігації, векселі, сертифікати тощо. На валютній біржі торгують різними видами валют.

 

Механізм формування ціни називається котируванням цінних паперів.

 

Вартість цінних паперів фіксується протягом кожної торгової сесії біржі і публікується в біржових бюлетенях. Ціна, за якою укладаються угоди і цінні папери переходять від одного власника другому, називається курсом цінних паперів.

 

11. Правила встановлення курсу акцій:

 

1) біржовий курс встановлюється на рівні, який забезпечує реалізацію найбільшої кількості угод;

 

2) заяви “продати за будь-яким курсом”, “купити за будь-яким курсом” задовольняються при наявності першої пропозиції ціни;

 

3) задоволення в першу чергу заяв, які містять максимальні ціни при покупці і мінімальні при продажу;

 

4) заява, де вказані ціни нижче очікуваного курсу при покупці або вищого при продажу, не реалізуються.

 

 

 

12. Посередниками в біржовій торгівлі між клієнтом і біржею є брокерські контори. В число послуг, які представляють ці організації, входять:

 

1) прийом, передача та виконання наказів на біржові операції;

 

2) внесення депозитів і маржі в розрахункову палату;

 

3) ведення рахунків та звітності;

 

4) представлення інформації про стан ринку;

 

5) консультації для клієнтів.

 

За рахунок комісійних за ф’ючерсними контрактами (відсоток за кількість укладених угод) формується 90 % доходу брокерських фірм.

 

 

 

             13. Приклади рішення задач.

 

І. Хеджирування продажем

 

Фермер, що вирощує пшеницю, підрахував свої витрати і з врахуванням планової рентабельності, визначив ціну майбутнього врожаю – 4,65 дол. за бушель. Для страхування від цінового ризику фермер використовує хеджирування шляхом продажу в липні місяці ф’ючерсного контракту на жовтень за ціною 5,1 дол. за бушель. Доцільність хеджирування йому дає біржова інформація про величину базису на ці місяці – “мінус” 0,32, від’ємне значення якого свідчить про перевищення ф’ючерсних цін над цінами реального ринку.

 

У вересні фермер продає пшеницю по 4,8 дол. за бушель, тобто нижче розрахункової (планової) ціни. На біржі фермер викупляє ф’ючерсний контракт за поточною біржовою ціною   4,93 дол. за бушель.

 

На реальному ринку кожний бушель пшениці приніс фермеру 17 центів збитку, а ф’ючерсний контракт, навпаки, прибуток в 17 центів на кожний бушель.

 

В результаті, хеджирування дозволило фермеру уникнути збитків та вийти на розрахований рівень ціни свого врожаю.

 

В цій задачі можливий і інший варіант – підвищення цін на пшеницю до моменту продажу зерна. Тоді фермер одержить додатковий виграш від реального продажу пшениці, але втратить на ф’ючерсних контрактах, оскільки продавець виграє при падінні цін і втрачає при їх зростанні.

 

 

 

ІІ. Хеджирування купівлею

 

                Нафтопереробному заводу необхідно кожні два місяці  поповнювати запаси нафти, але відсутність нафтосховища не дає можливості реалізувати закупівлю сировини.

 

                Тому споживач з метою страхування від підвищення цін на нафту за цей період купує в жовтні 40 ф’ючерсних контрактів на нафту за ціною 167 дол. за тонну (розрахункова ціна, встановлена заводом – 169 дол. за тонну). В грудні ціни на нафту дійсно зросли, і ліквідувати позицію за ф’ючерсними контрактами нафтопереробнику довелось за ціною 196 дол. за тонну, а на ринку “спот” купівля нафти відбулася за ціною 198 дол. за тонну. Збитки на реальному ринку – 29 дол. (169 – 198) компенсуються ліквідацією ф’ючерсних контрактів та одержанням прибутку в 29 дол. (196 – 167).

 

                Таким чином, хеджирування купівлею також страхує від цінових ризиків споживачів сировини.

 

 

 

ІІІ. Альтернативні способи поведінки

 

       продавця для захисту від цінового ризику

 

                Фермер виростив пшеницю, але в нього немає можливості її зберігати. Тому після збору врожаю він змушений продати всю пшеницю зразу або орендувати зерносховище. Котирування цін на пшеницю на Чиказькій товарній біржі: ціна липневих ф’ючерсних контрактів в грудні складає 3,2 дол. за 1 бушель, а форвардна ціна покупця на пшеницю з поставкою в період збору врожаю складає 2,85 дол. за бушель. Ціна ринку “спот” задовольняє фермера, і він вирішує хеджирувати частину очікуваного врожаю шляхом продажу чотирьох липневих ф’ючерсних контрактів (1 контракт дорівнює 5 тис. бушелів) за ціною 3,2 дол. за бушель. Прогноз фермера полягає в посиленні базису (різниця ринку “спот” і ф’ючерсного ринку) у порівнянні з його поточним рівнем “мінус” 0,35 дол. (2,85 – 3,2).

 

 

 

1-й варіант

 

                В липні ситуація склалася наступним чином: ціна на ринку “спот” впала до 2,5 дол. за бушель, а біржове котирування липневих ф’ючерсних контрактів за пшеницю склало 2,75 дол. за бушель. Закриваючи (ліквідуючи) позицію на біржовому ринку купівлею чотирьох ф’ючерсних контрактів, фермер одержує прибуток в розмірі 0,45 дол. за бушель (3,2 – 2,75). Продаж пшениці на фізичному ринку за ціною 2,5 дол. за бушель з врахуванням ф’ючерсної позиції на біржі забезпечить фермеру результуючу ціну продажі пшениці 2,95 дол. за бушель (2,5 дол. + 0,45 дол.).

 

 

 

2-й варіант

 

                Той самий розрахунок з врахуванням динаміки базису:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Цільова ціна:

 

 

 

 

 

 

 

                Додатна динаміка базису говорить про його посилення (або звуження), від’ємна – про послаблення (або розширення).

 

 

 

1 2 3 4  Наверх ↑