51.зміст, види, механізм правової охорони фірмового найменування
Фірмове найменування — це найменування юридичної особи, суб'єкта господарювання, яке дає змогу ідентифікувати (персоніфікувати, індивідуалізувати) конкретне підприємство в цивільному обігу. Таким чином, на відміну від товарного знака, фірмове найменування є комерційним ім'ям підприємця, нерозривно пов'язаним з його діловою репутацією.
Фірмові найменування відрізняються від інших засобів індивідуалізації умовами виникнення і припинення правової охорони, юридичної реєстрації, правомочностями правовласника тощо (табл. 3.2). Право на фірмове найменування є безстроковим, а початком його фактичного використання вважається дата реєстрації. Водночас індивідуальні підприємці (не юридичні особи) та некомерційні організації не мають права на фірмові найменування, оскільки індивідуалізація останніх у господарському обігу здійснюється шляхом присвоєння офіційної назви (наприклад, державна податкова інспекція, державна служба зайнятості тощо).
Право на фірмове найменування належить до майнових прав і не може бути відокремлене від підприємства. Водночас воно може бути припинене в результаті зміни форми власності або організаційно-правової форми підприємства, місця його знаходження тощо.
Види фірмових найменувань:повне і неповне(скорочене).???
Важливо зазначити, що предметом реєстрації є повне фірмове найменування, яке включає такі вказівки:
— організаційно-правову форму підприємства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю тощо );
— форму власності підприємства (державне, приватне тощо );
— сферу діяльності підприємства (виробниче, наукове, торговельне );
— власників підприємства;
— відмінну, оригінальну назву підприємства.
На практиці споживачі, як правило, зустрічаються з останньою частиною повного фірмового найменування.
Норми: ЦКУ,ГКУ,. Також певні питання регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист від недобросовісної конкуренції».
ЦКУ: Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування
1.
Правова охорона надається комерційному найменуванню,
якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в
оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з
моменту першого використання цього найменування та охороняється без
обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того,
є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
3. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок
ведення яких встановлюється законом.
4. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в
оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та
послуг, які ними надаються.
ГКУ:
«Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб’єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігуo».
«У разі якщо комерційне найменування суб’єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки».
Інтелектуальна власність у поєднанні з іншими ресурсами, такими як людська праця, основні засоби на підприємстві, сировина та енергія є визначною рушійною силою як підприємства зокрема, так і економіки країни взагалі. Інтелектуальна власність створює матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва та товарах. З точки зору ведення бізнесу вона відкриває нову ринкову можливість або є загрозою – залежно від того, хто нею розпоряджається.
Для зростання конкурентоспроможності потрібно безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної творчості, тобто об'єктів промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш вагомими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані своїми громадянами.
право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції в промислове використання винаходу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає підприємство від недобросовісної конкуренції.
Серед об'єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відбита в патентній документації технічна, технологічна і правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші і сили в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже виконану іншими.
Одне з головних призначень патентної системи полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.
Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися за чотирма каналами:
1) інформація про патенти полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій;
2) патенти стимулюють наукові дослідження;
3) патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу;
4) бізнес накопичує патенти і комерціалізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до статутного капіталу підприємств, використання у власному виробництві для отримання додаткового прибутку.
Важко переоцінити роль такого об'єкта, як торговельна марка, у просуванні товару на ринок. Вдала торговельна марка — важливий внесок в економіку підприємства, тому що вона дозволяє зайняти на ринку вигідне положення, що грунтується на визнанні даної торговельної марки покупцями.
Вдало "розкручена" торговельна марка приносить її правовласнику додатковий прибуток понад той, що він отримав би без її використання. Перевагою торговельної марки перед винаходом є те, що строк користування правами на неї практично не обмежений у часі.
Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.
Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але й державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.
Об'єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства або держави.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 Наверх ↑