51.зміст, види, механізм правової охорони фірмового найменування

Фірмове найменування — це найменування юридичної особи, суб'єкта господарювання, яке дає змогу ідентифіку­вати (персоніфікувати, індивідуалізувати) конкретне під­приємство в цивільному обігу. Таким чином, на відміну від товарного знака, фірмове найменування є комерційним ім'ям підприємця, нерозривно пов'язаним з його діловою репутацією.

Фірмові найменування відрізняються від інших засобів індивідуалізації умовами виникнення і припинення право­вої охорони, юридичної реєстрації, правомочностями пра­вовласника тощо (табл. 3.2). Право на фірмове найменуван­ня є безстроковим, а початком його фактичного викори­стання вважається дата реєстрації. Водночас індивідуальні підприємці (не юридичні особи) та некомерційні організації не мають права на фірмові найменування, оскільки індиві­дуалізація останніх у господарському обігу здійснюється шляхом присвоєння офіційної назви (наприклад, держав­на податкова інспекція, державна служба зайнятості тощо).

Право на фірмове найменування належить до майнових прав і не може бути відокремлене від підприємства. Водно­час воно може бути припинене в результаті зміни форми власності або організаційно-правової форми підприємства, місця його знаходження тощо.

Види фірмових найменувань:повне і неповне(скорочене).???

Важливо зазначити, що предметом реєстрації є повне фірмове найменування, яке включає такі вказівки:

—                   організаційно-правову форму підприємства (акціо­нерне товариство, товариство з обмеженою відповідаль­ністю тощо );

—                  форму власності підприємства (державне, приват­не тощо );

—                      сферу діяльності підприємства (виробниче, науко­ве, торговельне );

—                   власників підприємства;

—                   відмінну, оригінальну назву підприємства.

На практиці споживачі, як правило, зустрічаються з останньою частиною повного фірмового найменування.

Норми: ЦКУ,ГКУ,. Також певні питання регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист від недобросовісної конкуренції».

ЦКУ: Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування

1.                Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. 
2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. 
3. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. 
4. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. 

ГКУ:

«Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб’єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігуo».

«У разі якщо комерційне найменування суб’єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки».

56. Роль ІВ в економічній діяльності на сучасному етапі розвитку продуктовних сил і економічних відносин

Інтелектуальна власність у поєднанні з іншими ресурсами, такими як людська праця, основні засоби на підприємстві, сировина та енергія є визначною рушійною силою як підприємства зокрема, так і економіки країни взагалі. Інтелектуальна власність створює матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва та товарах. З точки зору ведення бізнесу вона відкриває нову ринкову можливість або є загрозою – залежно від того, хто нею розпоряджається.

Для зростання конкурентоспроможності потрібно безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це мож­ливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної твор­чості, тобто об'єктів промислової власності: винаходів, ко­рисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш ваго­мими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані сво­їми громадянами.

право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції в промислове використання винаходу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає під­приємство від недобросовісної конкуренції.

Серед об'єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відбита в патентній документації технічна, технологічна і правова інформація дає можли­вість заощаджувати час, гроші і сили в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже викона­ну іншими.

Одне з головних призначень патентної системи полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.

Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися за чотирма каналами:

1) інформація   про   патенти   полегшує   передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих інозем­них інвестицій;

2) патенти стимулюють наукові дослідження;

3) патенти є каталізатором нових технологій і бізне­су;

4) бізнес накопичує патенти і комерціалізує їх шля­хом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до статутного капіталу підприємств,  використання у власному виробництві для отримання додаткового прибутку.

Важко переоцінити роль такого об'єкта, як торговельна марка, у просуванні товару на ринок. Вдала торго­вельна марка — важливий внесок в економіку підприємства, тому що вона дозволяє зайняти на ринку вигідне поло­ження, що грунтується на визнанні даної торговельної марки покупцями.

Вдало "розкручена" торговельна марка приносить її правовласнику додатковий прибуток понад той, що він отримав би без її використання. Перевагою торговель­ної марки перед винаходом є те, що строк користування правами на неї практично не обмежений у часі.

Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за йо­го творчу працю. Тому охорона авторського права і суміж­них прав передбачає не тільки виплату справедливої ви­нагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.

Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але й державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню держав­ної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необ­хідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.

Об'єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть ма­ти й істотне економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства або держави.