РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, РЕМОНТІВ І МОДЕРНІЗАЦІЙ АВТОМОБІЛІВ

Вивчивши цю тему, ви повинні знати:

- види технічного обслуговування автотранспорту та їхню характеристику;

- якими документами оформлюються роботи щодо заміни запасних частин, вузлів, агрегатів;

- з якою метою і як саме організовується аналітичний облік технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів;

- порядок синтетичного обліку технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів та відображення у фінансовій звітності.

На основі набутих знань ви повинні вміти:

- відрізняти набір робіт під час здійснення різних видів технічного обслуговування автотранспортних засобів;

- відрізняти періодичність видів технічного обслуговування на вантажні та легкові автомобілі;

- розрізняти набір робіт, які належать до поточного ремонту, капітального ремонту, модернізації автотранспортних засобів;

- з яких статей витрат складаються прямі витрати автотранспортного підприємства на технічне обслуговування, ремонт і модернізацію автомобілів;

- яким первинними документами оформлюються витрати з технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів;

- якими проведеннями на рахунках фінансового та податкового обліку оформлюються витрати з технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів;

- у яких формах фінансової та податкової звітності відображають витрати з технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів.

План

5.1. Види техобслуговування та склад витрат.

5.2. Первинний та аналітичний облік робіт.

5.3. Синтетичний облік і звітність.

5.4. Податковий облік ремонту та поліпшень транспортних засобів.

5.1. Види техобслуговування та склад витрат

Склад робіт з ремонтів і технічного обслуговування транспортних засобів (далі - ТЗ) викладений у "Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту", затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102 (далі - Положення № 102).

Під технічним обслуговуванням транспортних засобів

(ТЗ) розуміється комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності чи справності об'єкта під час його використання за призначенням, збереження і транспортування. До технічного обслуговування ТЗ належать: щоденне обслуговування (ЩО); перше технічне обслуговування ( ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування (СО).

ЩО здійснюється після роботи з метою підготовки ТЗ до подальшої експлуатації.

ТО-1 проводиться після пробігу певної кількості кілометрів, наприклад, легкові автомобілі та автобуси - 5 тис. км.

ТО-2 проводиться після ТО-1 і певної кількості кілометрів пробігу, наприклад 20 тис км.

СО здійснюється два рази на рік (навесні і восени), разом з черговим ТО-2.

До ЩО належать:

1) перевірка технічного стану;

2) виконання робіт щодо підтримання належного зовнішнього вигляду;

3) заправлення експлуатаційними рідинами;

4) усунення виявлених несправностей;

5) санітарне оброблення ТЗ.

До ТО-1 належать:

1) змащення вузлів тертя і перевірка рівнів мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводів; перевірка рівня рідини в гідроприводі гальм, вимикання зчеплення, рідини в бачках обмивача скла;

2) промивання повітряних фільтрів гідровакуумного підсилювача гальм, піддона і фільтруючого елемента повітряних фільтрів двигуна і вентиляція його картера, фільтра грубого очищення палива;

3) злив конденсату з повітряних балонів пневматичного приводу гальм;

4) в автомобілях з дизелями - злив відстою з паливного бака і корпусів фільтрів тонкого і грубого очищення; перевірка рівня мастила в паливному насосі високого тиску і регуляторі частоти обертання колінчастого валу двигуна;

5) в умовах значного забруднення пилом - заміна мастила в піддоні картера двигуна, злив відстою з корпусів фільтрів очищення мастила, очищення відкладень внутрішньої поверхні кришки корпусу фільтра відцентрового очищення мастила;

6) після обслуговування - перевірка роботи агрегатів, вузлів і пристроїв автомобіля під час руху чи на посту діагностування.

До ТО-2 належать:

1) очищення і промивання клапана вентиляції картера двигуна, заміна фільтрованого елемента фільтра тонкого очищення мастила;

2) прочищення сапунів і додавання мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводу автомобіля;

3) після обслуговування - перевірка роботи агрегатів, вузлів, пристроїв автомобіля на ходу чи на діагностичному стенді.

До СО належать:

1) промивання системи охолодження двигуна, паливного бака і продування трубопроводів (восени), радіаторів обігрівача кабіни (кузова) і пускового підігрівника;

2) перевірка стану і дії кранів системи охолодження і зливальних пристосувань у системах живлення і гальм;

3) зняття акумуляторної батареї для підзарядки і коригування щільності електроліту;

4) зняття карбюратора і паливного насоса, промивання і перевірка стану та роботи їх на стенді (восени);

5) зняття паливного насоса високого тиску, промивання і перевірка стану і роботи його на стенді (восени);

6) зняття переривача-розподілювача, очищення, перевірка його стану і за необхідності регулювання на стенді;

7) зняття генератора і стартера, очищення, продування внутрішньої порожнини, заміна зношених деталей і змащення підшипників;

8) заміна мастила в устаткуванні спідометра, перевірка правильності пломбування спідометра і його приводу;

9) перевірка справності датчика включення муфти вентилятора системи охолодження, датчиків аварійних сигналізаторів у системах охолодження і змащення двигуна;

10) перевірка працездатності шторок радіатора, щільності дверцят, вікон, установка (зняття) чохлів утеплення;

11) сезонна заміна мастила відповідно до хіммотологічної карти. Положенням передбачена періодичність проведення технічного обслуговування ТЗ (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Періодичність проведення технічного обслуговування ТЗ

Тип ТЗ

5.2. Первинний та аналітичний облік робіт

А. Технічне обслуговування

Накопичення витрат здійснюється так. Запчастини для проведення робіт видаються за лімітними картками, що містять інформацію про кількість і вартість запчастин із зазначенням ліміту, виданих для ремонту і технічного обслуговування. Лімітні картки можуть бути різних форм. Більш доцільною є така форма, в якій у розрізі видів техобслуговування (ТО-1,ТО-2, З), видів ремонтів (поточний, капітальний) вказують видані запчастини, вузли, матеріали за кількістю та в твердих облікових або нормативних (постійних) цінах (див. Лімітну картку № 361). При цьому окрема картка відкривається на кожен автомобіль, що ремонтується (обслуговується). Номер запчастини визначає комірник за відповідним каталогом.

Постійна облікова ціна формується на рівні прийнятої на певний період (місяць, квартал, рік) на підприємстві ціни (ціна каталогу, прайс-листа постачальника). Її застосування дає змогу:

- спростити вартісний облік запчастин при їх значній номенклатурі;

- лімітувати кількість виданих запчастин та матеріалів (основою ліміту витупає нормативна ціна), порівнюючи з фактом видачі;

- оперативно контролювати матеріальні витрати за відхиленням від норм витрат

Тверда облікова ціна традиційно застосовувалася в бухгалтерському обліку "радянського взірця". Проте й зараз вона може бути складовою методу нормативних витрат у фінансовому обліку, який рекомендовано п(С)БО 9. Облік за відхиленнями від норм можна й зараз виділити в окрему підсистему управлінського обліку в ремонтних цехах автопідприємств та на станціях технічного обслуговування автотранспорту.

За такого даному варіанту організації обліку на рівні первинного й аналітичного обліку запчастин (субрахунок 207) застосовується постійна (нормативна) ціна. Паралельно на окремому аналітичному рахунку, наприклад 2071, формуються відхилення від твердих цін (норм). Ці відхилення можуть включати різницю між твердою ціною і фактичною ціною придбання, а також суму транспортно-заготівельних витрат, які не були включені в тверду ціну. По закінченні місяця бухгалтерія визначає загальну суму відхилень (якщо така є за даними обліку) і здійснює розрахунок розподілу накопичених відхилень на залишок запчастин на складі і на запчастини, списані на зроблені роботи з ремонту ТЗ. Рахунок відхилень на кінець місяця або кварталу закривається і залишків у ньому немає.

Зарплата робітникам-ремонтникам та водіям на період ремонту відображається, згідно із системою оплати праці, прийнятій на підприємстві: в наряді-замовленні - за відрядною формою оплати; в табелі обліку робочого часу - за погодинною системою оплати. Оформлені документи протягом місяця чи по його закінченні здаються до бухгалтерії для нарахування оплати працівникам і віднесення її на витрати виробництва з подальшим розподілом за відремонтованими об'єктами ТЗ. Відрахування в соціальні фонди та пенсійний фонд здійснює бухгалтерія за даними про суму нарахованої зарплати. Витрати, пов'язані з відрахуваннями у фонди, відносяться на ті самі статті (рахунки) витрат, на які було віднесене нарахування зарплати.

Витрати, пов'язані з амортизацією об'єктів основних засобів, що використовувалися під час ремонтних робіт, визначає бухгалтерія підприємства з урахуванням обраного методу нарахування амортизації.

Розподіл загальновиробничих витрат на об'єкти, що ремонтуються (об'єкти калькуляції), проводиться відповідно до П(С)БО 16. При цьому за базу розподілу таких витрат на конкретний об'єкт у ремонтних виробництвах доцільно брати витрати на оплату праці. Це легко визначається за даними нарядів-замовлень на кожен об'єкт, що обслуговувався (відремонтований). Існує можливість використання іншої бази розподілу, наприклад, обсяг діяльності чи прямі витрати.

Б. Поліпшення автомобілів

До поліпшення автомобілів призводять операції, здійснювані в процесі їхньої модернізації, утім як і операції з реконструкції, модифікації, добудування, доустаткування і т.ін. (далі - витрати на поліпшення). Це приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від експлуатації таких автотранспортних засобів. Це дає підставу відносити витрати на поліпшення до збільшення первісної (балансової) вартості автомобіля.

Бухгалтер підприємства, оперуючи усіма перерахованими поняттями, повинен проконтролювати документальне оформлення операцій, щоб можна було уже на рівні первинного обліку чітко розподілити витрати на підтримку автомобілів у робочому стані (поточний ремонт і технічне обслуговування) і витрати на поліпшення автомобілів. Такими первинними документами можуть бути: наряд-замовлення; акти виконаних робіт; наряди на проведення ремонтних робіт; акти на списання запасних частин і ПММ при виконанні технічного обслуговування; лімітно-забірні карти чи вимоги на відпуск матеріалів зі складу.

Оформлений належним чином документ, за підписом механіка (майстра, чи завідувача гаражем) і економіста з нормування праці, надходить до бухгалтерії для відображення в обліку.

5.3. Синтетичний облік і звітність

У бухобліку, згідно п. 15 П(С)БУ 7, заходи, спрямовані на підтримку об'єкта в робочому стані, включаються до складу витрат поточного періоду. Їхній облік ведеться згідно з П(С)БУ 16. Вибір рахунка, за дебетом якого повинні відображатися такі витрати, залежить від того, для яких цілей використовується автомобіль, а саме.

23 "Виробництво" використовується у виробничих процесах автотранспортного підприємства - перевезення пасажирів чи вантажів.

91 "Загальновиробничі витрати" використовується в процесі керування цехами, ділянками, відділеннями та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва. Наприклад, транспортне обслуговування керівників цехів, ділянок і т.ін.

92 "Адміністративні витрати" використовується в процесі керування підприємством у цілому. Транспортне обслуговування керівника, головного бухгалтера, касира і т.ін.

93 "Витрати на збут" використовується в процесі здійснення робіт зі збуту. Наприклад, транспортне обслуговування менеджера зі збуту, маркетингу тощо.

Усі ці рахунки при відображенні операцій з обліку техобслуговування можуть кореспондуватися з кредитом рахунків: 203 "Паливо", 207 "Запасні частини", 661 "Витрати по заробітній платі". У випадку одержання послуг за ремонту підрядним способом використовується рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками". Витрати на поліпшення автомобілів підприємство може враховувати на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з наступним віднесенням їх на рахунок 105 "Транспортні засоби". Такий напрям списання витрат варто вказати в згаданих вище первинних документах.

Приклад. На СТО проведені роботи з ремонту і ТО мікроавтобуса на суму 7126,00 грн, у т.ч, ПДВ - 1321,00 грн. Сплачено СТО 3126 грн. Витрати розподілилися так:

1) установка газового устаткування - 5000,00 грн, у результаті чого використовується дешевше паливо, плюс пДв - 1000,00 грн;

2) установка покришок - 100,00 грн, крім того, ПДВ - 20,00 грн;

3) вартість покришок - 1200,00 грн, крім того, ПДВ - 240,00 грн;

4) придбання акумулятора - 300,00 грн, крім того, ПДВ - 60,00 грн;

5) установка акумулятора - 5 грн, плюс ПДВ - 1,00 грн.

До збільшення економічних вигод від експлуатації мікроавтобуса приводить тільки установка газового устаткування, тому в бухобліку первісну вартість мікроавтобуса варто збільшити на 5000,00 грн. Покришки і витрати на їхню установку не вважаються поліпшенням автомобіля, тому їх включають до складу витрат підприємства. Заміна шин і акумуляторів спрямована на підтримку автомобіля в робочому стані, тому її можна розглядати як один з видів технічного обслуговування (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Відображення поліпшень автомобіля

№ п/п

5.4. Податковий облік ремонту та поліпшень транспортних засобів

Податок на прибуток. За нормами Податкового кодексу, в податковому обліку відображають суму витрат з ремонту, техобслуговування автомобілів та їх поліпшень за даними бухгалтерського обліку платника податку на прибуток. Тобто за датою відображення таких витрат у складі собівартості авто послуг або інших витрат діяльності. При цьому ремонти і техобслуговування можуть проводитися за двома способами: підрядним та господарським.

За підрядного способу робіт дані для податкового обліку вибирають з проведень по кредиту рахунку 63 у дебет рахунків 23, 91, 92, 93 тощо.

За господарського способу робіт дані для податкового обліку вибирають з проведень по кредиту субрахунків 201, 207, 661, 65 тощо в дебет рахунків 23, 91, 92, 93 тощо. Найбільш доцільно на підприємстві організувати накопичення даних про статті витрат з ремонтів і техобслуговування на окремому субрахунку рахунка 23, а по закінченні місяця загальною сумою списувати на інші рахунки витрат. У цьому варіанті такі витрати локалізуються, їх легко контролювати та аналізувати.

Такий підхід доцільний з метою податкового обліку, оскільки, відповідно до норм податкового кодексу, на витрати діяльності може бути списана лише частина накопичених витрат з ремонтів, модернізацій основних засобів (у тому числі й автомобілів). Така частина встановлена на рівні 10% від вартості, яка амортизується, об'єкта основних засобів на початок звітного року в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Решта витрат на ремонт об'єкта основних засобів збільшує первісну вартість такого об'єкта. Порядок збільшення первісної вартості такого об'єкта було розглянуто в розділі 2 посібника.

У Податковому кодексі не наводиться вимог щодо нормування витрат ресурсів з метою оподаткування. Крім того, підприємствам, які не одержують фінансування з державного або місцевого бюджетів, не обов'язково дотримуватися норм витрачання ресурсів з метою ведення бухгалтерського обліку. Підприємство самостійно приймає рішення щодо застосування (не застосування) типових норм витрачання.

Первинним документом, який узагальнює дані про надані на сторону або отримані зі сторони послуги (в тому числі і з техобслуговування), відповідно до Податкового кодексу, є акт виконаних робіт (послуг).

Реєстрами податкового обліку з податку на прибуток можуть бути ті відомості, які самостійно застосовує підприємство, - відомості витрат з ремонтів, розрахунок собівартості ремонтів тощо.

Податок на додану вартість. Реєстром обліку використовують Реєстр виданих та отриманих податкових накладних. У ньому відображають суми податкового кредиту з вартості отриманих від сторонніх організацій зазначених послуг та зобов'язання з поставки послуг на сторону. Підставою для заповнення Реєстру є належним чином оформлені податкові накладні. В декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту відображають у розділі ІІ, суми податкового зобов'язання відображають у розділі І декларації.

У бухгалтерському обліку операції з податкового кредиту відображають по дебету субрахунка 641 та на субрахунка 644, а операції з податкового зобов'язання - по кредиту субрахунка 641 та на субрахунку 643. Підставою для записів є товарні та розрахункові документи - товарні накладні, рахунки-фактури тощо. По закінченні місяця звіряють записів, які відбулися в податковому обліку (в реєстрі накладних) та в бухгалтерському обліку (журнал 3). Якщо документообіг злагоджений, то підсумки дебетових та кредитових обігів різних реєстрів обліку повинні збігатися.

Внутрішні операції переміщення запасів або надання послуг з обслуговування в межах одного платника податку не є об'єктом оподаткування і, відповідно, не відображаються в податковому обліку.