5. ТЕМАТИКА І ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Виникнення державно-правових поглядів у країнах Стародавнього світу
I Визначити терміни: теорія, концепція, доктрина, вчення, феномен, метод, політика, етика.
1. Державно-правові вчення Стародавньої Греції (від Гомера до Поліція).
2. Державно-правові вчення Стародавнього Риму.
1. Які давньогрецькі концепції вплинули на державно-правову думку Давнього Риму?
2. Виписати по п'ять висловлювань мислителів минулого про право, закон, владу, державу, політичну або суспільну діяльність:
представники буддизму; Демокріт;
Конфуцій, Чжун-ю, ''Книга прави- Платон;
теля області Шан'' ('Шан Цзюнь Шу''); Арістотель;
Геракліт; Ціцерон.
3. Ідеї права і справедливого суспільного устрою в поемах Гомера та Гесіода.
4. Державно-правове вчення Ціцерона.
У процесі вивчення даної теми необхідно з'ясувати сутність та значення низки понять, що містить пункт I.
При підготовці до усного опитування студентам слід звернути увагу на те, що становлення державно-правових поглядів у давні часи пов'язане з розвитком міфологічних уявлень. Соціальні порядки розглядалися як частина всесвітнього порядку. З огляду на це формувались уявлення людей про права й обов'язки, державний устрій. Такий підхід до оцінювання державно-правової думки, простежується у країнах Стародавнього Сходу, Греції, Риму та ін.
Погляди на державу та право у Стародавній Греції почали складатися в окрему систему з кінця УІІ ст. Поняття ''Держава'' і ''право'' стали об'єктами вивчення різних філософських шкіл, окремих видатних філософів. Цей процес почався з творчості ''семи мудреців'' (Фалес, Піттак, Періандр, Біант, Солон, Клеобул, Хілон). Розглядаючи розвиток по- літико-правової думки необхідно звернути увагу на розробку ідеї природного та позитивного права, сутності права, ідеї ''ідеального полісу'' та справедливості, розробку питання про форму держави. Певний внесок у формування державно-правових вчень зробили Піфагор та його послідовники. Студенти мають знати основні положення вчення Гіпподама про ідеальну державу; теорії Геракліта та Демокріта. Давати характеристику вченням софістів, Сократа, Платона, Арі- стотеля, Епікура.
При вивченні римської думки про державу та право необхідно акцентувати увагу на створенні в Римі самостійної науки - юриспруденції.
II Давньому Римі розпочалася розробка низки загальнотеоретичних питань, таких як поділ права на приватне та публічне, принцип формальної рівності, сутність права, співвідношення права та свободи. У Римський період започатковано формування наукових основ окремих юридичних наук (цивільного, державного, адміністративного, кримінального та міжна- 20 родного права). Системними та ґрунтовними були вчення Марка Тулія Ціцерона, Сенеки, Марка Аврелія Антонія. Розвиток уявлень про сутність права у Стародавньому Римі пов'язаний з творчістю видатних юристів ІІ-ІІІ ст. Ульпіана, Гая, Модестина, Павла.
Дослідницькі завдання розраховані на виявлення студентами зв'язку між давньогрецькою та римською державно-правовою думкою, а також на ознайомлення з формою викладення поглядів на державу та право у стародавньому світі.
1. Яке місце та роль відводиться курсу ''Історія вчень про державу і право'' в системі юридичних наук?
2. Хто був прибічником патріархально-патерналістської концепції держави?
3. Чим відрізняється східна деспотія від полісу?
4. Чим відрізняється сучасне розуміння громадянського суспільства від громадянського суспільства полісу?
5. Хто в історії вчень про державу та право започаткував природно- правову традицію і традицію юридичного позитивізму в осмисленні держави і права та їх роль в суспільстві?
Література: [1-3; 8; 9; 14; 19; 35; 40; 41; 44; с. 5-12; 53-55]. Тема 2. Державно-правові вчення Середньовіччя
I Визначити терміни: схоластика, патристика, теологія, томізм, розум, релігія, єретик, ідеологія.
1. Державно-правові концепції Західної Європи (від Аврелія Августина до Марсилія Падуанського та Вільяма Оккама).
2. Середньовічна юридична думка, та її представники.
3. Які напрями західноєвропейської юридичної думки можливо визначити?
4. Виписати по п'ять висловлювань мислителів минулого про право, закон, владу, державу, політичну або суспільну діяльність:
Аврелія Августина; митрополита Іларіона.
5. Становлення поглядів на державу та право в Київській Русі.
6. Державно-правове вчення Фоми Аквінського.
При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на чинник, що вплинув на зміст політико-правових поглядів середньовічного суспільства, тобто на появу християнства та надання йому в ХІУ ст. статусу державної релігії. Ранні християнські ідеї пронизані месіанськими поглядами.
В основі права християнство того періоду вбачало правду, справедливість, які йдуть від Бога. Однією з перших системних християнських державно-правових концепцій було вчення Аврелія Августина (354-430). У творі Августина ''Про місто Боже'' на основі Святого Письма виклав новий християнський погляд на соціальні, державні інститути, на владу; стояв біля витоків теологічної теорії держави. Автором теологічної теорії походження держави став домініканський монах Фома Аквін- ський (1225-1274). Основні праці ''Сума теології'', ''Про правління владик''. Слід дослідити такі положення вчення Аквіната: походження державної влади; обґрунтування монархії як найдосконалішої форми правління; про зверхність духовної влади над світською; вчення про справедливість; теорію закону Фоми Аквінського (вічний закон, природний закон, позитивний (людський закон)).
Серед видатних концепції періоду середньовіччя слід відзначити вчення італійського мислителя Марсилія Падуанського (1275-1343), викладене у творі ''Захисник миру''. Він вважав, що суспільству слід подолати феодальну роздробленість, монополізм духовної влади. Студентам рекомендується проаналізувати вчення Падуанського про державу (джерело влади, поділ влади на дві гілки, оптимальна форма держави) та право (вчення про соціальні та правові норми, верховенство права). Ідеї природного права розвивав Вільям Оккам (1285-1349), основний твір ''Діалог''.
Значний внесок у розвиток державно-правових концепцій зробили середньовічні юристи, що засвоювали надбання римського права (павійська, равеннська, римська школа права). Школа глосаторів, вчення її засновника Ірнерія (1055-1130), постглосатори та її ідеолог Луллій Раймунд (1234-1315). Рецепція римського права.
Дослідницькі завдання розраховані на виявлення студентами основних течій юридичної думки в епоху Середньовіччя, а також на ознайомлення з формою викладу поглядів на державу та право в даний період.
1. Дайте загальну характеристику релігійного світогляду. Вкажіть на різницю в ідеях геоцентризму та космоцентризму?
2. Хто є засновником теологічної теорії держави та права?
3. Якого значення у середньовічному суспільстві набувало поняття ''природне право''?
4. Назвіть риси феодального права та його принципи.
5. Чому в концепції Марсилія Падуанського відсутнє поняття ''природного права''?
Література: [1-3; 4; 8; 9; 10, с. 5-12; 16; 17; 22; 26, с. 27, 30-37; 30, с. 185-194; 40; 44, с. 13-19; 56, с. 39-57].
Тема 3. Політичні та правові вчення Західної Європи в ХV-ХVH ст.
I Визначити терміни: буржуазний, централізована монархія, раціоналізм, гуманізм, антропоцентризм, реформація, контрреформація, абсолютизм.
1. Політико-правові вчення епохи Відродження та Реформації (М. Лютер, Т. Мюнцер, Ж. Кальвін, Ж. Боден).
2. Формування державно-правових поглядів Нового часу (Г. Гро - цій, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Дж. Локк, Д. Юм).
Чому Г. Гроція називають ''засновником міжнародного права''?
3. Політико-правове вчення Т. Гоббса.
4. Нова наука про політику Н. Макіавеллі.
При розгляді даної теми слід враховувати, що розвиток державно- правових концепцій XV-XVII ст. відбувався на фоні занепаду феодального ладу, боротьби проти політики католицької церкви, яка згодом вилилися у Реформаційний рух. Необхідно зупинитися на загальної оцінки соціально-історичного значення політичних і правових ідей Відродження та Реформації, а також надати характеристику яскравим реформаційним вченням М. Лютера (представник бюргерської течії Реформації), Т. Мюнцера (представник селянсько-плебейського табору). Визначити важливу роль Ж. Кальвіна у формуванні політичної ідеології Реформації та буржуазної соціально-економічної практиці й духовній атмосфері капіталізму в Західній Європі.
При розгляді першого питання слід також показати виникнення нової науки про політику, яка стала трактуватися як особлива форма людської діяльності. Основи такого підходу до політики закладені Нік- коло Макіавеллі (праця ''Государ''). Одним з перших обґрунтування абсолютизму та теорії державного суверенітету розробив Жан Боден у ''Шести книгах про республіку''. Суверенітет за Жаном Боденом - це необмежена влада над громадянами та підданими. Суверенітету притаманні: законодавча діяльність, що адресована всім підданим і державним установам; вирішення питань війни та міру; призначення посадових осіб; судова влада; помилування.
У другому питанні слід висвітлити вчення про державу та право в період раннього Просвітництва. Політичні та правові вчення Нідерландів XVII ст. є відображенням буржуазного юридичного світогляду (Г. Гроцій, Б. Спіноза). Вчення Гуго де Гроота Гроція про державу та право викладено в його праці ''Про право війни та миру''. Предмет юриспруденції за Г. Гроцієм - питання права та справедливості, предмет політики - питання доцільності та користі. Теорія природного права Г. Гроція. Гроцію належить заслуга розробки чіткої системи буржуазного міжнародного права. З принципів міжнародного співробітництва держав, він виводить такі основні положення: право народів передбачає вільне співробітництво всіх народів; публічна та приватна власність іна- ковіруючих народів не може бути відчужена ні через колонізацію, давнину або звичаї, ні через папське дарування; відкрите море та право мореплавства в ньому не є об'єктом власності; кожен народ має право вести торгівлю з іншими народами, це право не може бути об'єктом узурпації або дарування.
Політичне та правове вчення Баруха Спінози міститься в таких працях як ''Богословсько-політичний трактат'', ''Етика'', ''Політичний трактат''. Б. Спіноза як видатний захисник свободи совісті та віротерпимості. Положення вчення про форму держави Б. Спінози (монархія, аристократія, демократія). Суспільство та держава в теорії Б. Спінози на розрізняються.
Політичні та правові вчення Англії XVII ст. - вчення Томаса Гоб - бса та Джона Локка. Англійська буржуазна революція відкрила простір для швидкого росту капіталізму, мала значний європейський резонанс, вплинула на сутність та характер філософських, соціальних і політичних вчень. Вчення Гоббса про державу пов'язане з його розумінням природи людини (людина є природженим егоїстом, індивідуалістом, кожен шукає для себе добра, уникаючи зла). Гоббс оновив поняття ''суспільний договір'', він є конкретним джерелом державної організації людей. Головна ознака громадянського, державного стану - наявність суверенної й обов'язкової для всіх влади. Верховна влада є джерелом не тільки норм юридичних, а й моральних, вона визначає поведінку та деякою мірою її думки і почуття. Гоббс називає державу великим Левіафаном, смерт- 24 ним Богом, з владою якого на землі ніяка інша влада зрівнятись не може. Будь-яка форма правління, за Гоббсом, є прийнятною настільки, наскільки вона забезпечує мир у державі. Найкращою формою правління є абсолютна монархія.
1. Хто вперше сформулював положення про державний суверенітет як ознаку державної влади?
2. Знайдіть спільні ознаки в сучасному категоріальному визначенні державного суверенітету і в понятті ''суверенітет'', яке зустрічаємо у державно-правовій концепції Ж. Бодена?
3. Як ви розумієте твердження Б. Спінози ''Природне право - це право природи''?
4. Розкрийте зміст і з'ясуйте сутність вчення Дж. Локка про поділ влад.
5. Хто був прихильником і розвивав вчення про договірне походження держави?
Література: [1-3; 4; 8; 9; 13, с. 56-90; 21; 23; 33; 40; 44, с. 19-29; 45, с. 6-38; 50; 60].
Тема 4. Розвиток вчень про державу та право західноєвропейського Просвітництва ХVШ ст. і періоду боротьби за Незалежність США
I Визначити терміни: просвітництво, прогрес, регрес, еволюція, революція, природа людини, деїзм, Білль про права (США).
Державно-правові концепції представників французького Просвітництва (Вольтер, Монтеск'є, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвецій).
Державно-правові концепції представників італійського Просвітництва ( Дж. Віко, Ч. Беккаріа).
Державно-правові концепції представників північноамериканського Просвітництва (Б. Франклін, Т. Пейн, Т. Джефферсон, Дж. Адамс, А. Гамільтон, Дж. Медісон).
dДослідницьке завдання
Які ідеї Просвітництва були закріплені в Конституції США?
Державно-правові ідеї Дж. Адамса.
Правові погляди Дж. Маршала.
В історії суспільного розвитку Просвітництво постає як ідейний рух розвитку в країнах Західної Європи та Північної Америки кін-
25
ця ХУІІ-ХУІІІ ст. Головною метою Просвітництва постала боротьба проти феодального укладу у соціально-політичному житті. Просвітництво пропагувало ідеї буржуазної демократії, суспільного прогресу, рівності, праці на благо суспільства, свободи особистості, республіканського державного устрою. Історичне майбутнє просвітителі вбачали в ''царстві розуму''. Найвищого рівня Просвітництво досягло у Франції напередодні Великої французької революції, стало основою політичного світогляду під час війни за Незалежність у Північній Америці (1775-1783). Згодом ідеологія Просвітництва почала домінувати в країнах Європи (Німеччині, Іспанії, Італії) та серед слов'янських народів і відіграла вирішальну роль у формуванні політико-правових концепцій зміни устрою держав і їхніх правових систем.
Значний внесок у розвиток політичної та юридичної свідомості зробили представники французького просвітництва. Важливою фігурою французького Просвітництва був Вольтер (1694-1778). Серед ідей, що розвивались Вольтером слід звернути увагу на такі: концепція природного права, концепція політичних й особистих прав (свобода друку, совісті, слова, власності). Вольтер вважав, що соціальною основою нерівності є неосвіченість, якій сприяє церква з її жорсткими настановами та порядками, що суперечать природній сутності людини.
Особливе місце серед представників Просвітництва займає Шарль- Луї Монтеск'є (1689-1755). Монтеск'є був прибічником природного права; серед природних законів він визначав такі: прагнення людей жити в мирі з іншими, прагнення добувати собі їжу, потяг однієї людини до іншої, намагання жити в суспільстві. Але між людьми встановлюються також і позитивні закони, які мають об'єктивний характер і ґрунтуються на справедливості. Далі слід надати характеристику видам права, які розрізняв Монтеск'є. В теорії держави Монтеск'є розробляв проблему обмеження державного свавілля; форми правління, а також дав класичний виклад теорії розподілу влад.
Руссо (1712-1778) розвивав концепцію ''суспільного договору'', теорію демократичної держави, був також прихильником ідеї природного права; зазначав, що свобода та рівність є ''природним станом'' людини.
Ідеї природного права та закону, теорія форм держави, договірну теорію держави також викладали в своїх працях Дідро (1713-1784), Гольбах (1723-1789), Гельвецій (1715-1771).
Видатними італійськими просвітниками справедливо вважаються Дж. Віко (1668-1744) та Ч. Беккаріа (1738-1794). Дж. Віко розглядав державу, політику, право як історичні явища. Потрібно дати характе- 26 ристику ідеї прогресу людства. Суспільний розвиток Віко поділяв на три періоди: ''епоха богів'' (дитинство), ''епохи героїв'' (юність), ''епоха людей'' (зрілість). Кожна епоха характеризується певним рівнем розвитку права.
Ч. Бекаріа (1738-1794) досліджував проблеми кримінального права, розвивав ідею природного права, суспільного договору. Слід надати характеристику: принципу законності; злочину; юридичної відповідальності; принципу еквівалентності та ін. Звернути увагу на обґрунтування Ч. Бекаріа необхідності скасування смертної кари. Характеризувати вчення Ч. Бекаріа як таке, що лягло в основу кримінального права.
Розглядаючи третє питання, потрібно надати загальну характеристику політичним і соціально-політичним умовам, що призвели до визвольного руху в колоніях Північної Америки. Політико-правова думка в цьому регіоні розвивалася за двома напрямками. Представники першого відстоювали ідеї демократичної республіки, прав і свобод громадян, самостійності штатів, народного суверенітету (Б. Франклін, Т. Пейн, Т. Джефферсон). Представники другого напрямку - Дж. Адамс, А. Гамільтон, Дж. Медісон - проводили ідеї централізованої федеральної влади, вважали необхідним обмежити за допомогою держави та її органів схильність людини до анархії. Дати характеристику Декларації Незалежності США, Конституції США, Біллю про права.
1. Сформулюйте основні положення державно-правової ідеології просвітителів.
2. Вкажіть на різницю в теоріях суспільного договору ХУІІ і ХУІІІ століть.
3. Назвіть основні положення теорії народного суверенітету за Ж.-Ж. Руссо.
4. Які гілки влади виокремлював Дж. Локк?
5. Дайте тлумачення змісту поняття ''політичної свободи'', яке знаходимо у висловлюванні Ш. Монтеск'є: ''Свобода є правом робити те, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що цими законами заборонено, він би втратив свободу, оскільки те ж саме могли б роботи й інші громадяни''.
Література: [1-3; 6; 8; 9; 12; 13, с. 109-151, 158-163; 15; 29; 40; 43; 45, с. 38-47; 46].
Тема 5. Вчення про державу та право в Західній Європі кінця XVIII - початку XIX ст.
I Визначити терміни: людина, індивід, громадянин, особа, особистість, індивідуалізм, емпіризм, етатизм, лібералізм.
1. Державно-правова думка в Німеччині, її зв'язок з філософією права.
2. Основні положення історичної школи права.
3. Основні положення лібералізму про державу та право.
Як представники утилітаризму (І. Бентам, Дж-С. Мілль) визначали соціальну роль держави та законодавства?
4. Англійський лібералізм ХІХ ст.
5. Французький лібералізм ХІХ ст.
На розвиток політико-правової думки Німеччини значно вплинули ідеологія Просвітництва, а потім Велика Французька революція. Система ідеологічних поглядів Просвітництва та гасла революції знайшли численних прихильників у феодальній Німеччині (ідеї рівності, розкріпачення селян, удосконалення державного устрою та правової системи).
У процесі підготовки першого питання слід звернути увагу на те, що праці юриста-теоретика XVII ст. С. Пуфендорфа містили положення природної теорії права (''Вступ до загальної юриспруденції'', ''Про право природи та народів'', ''Про обов'язки людини й громадянина відповідно до природного права''). До цього напрямку належить і науковий доробок В. фон Гумбольдта (1767-1835).
Нові буржуазні ідеологічні установки містила політико-правова концепція німецького філософа І. Канта (''Ідеї загальної історії під космополітичним кутом зору'', ''До вічного миру'', ''Метафізичні засади вчення про право''). Слід акцентувати увагу на таких моментах вчення І. Канта: в основу його державно-правової теорії покладена етика (людина - суб'єкт моральної свідомості, моральний закон (''категоричний імператив'') є обов'язковим для виконання); походження держави є актом договору між людьми, її функціонування має відбуватися в межах права, на основі принципу розподілу влад. Необхідно звернути увагу на своєрідний підхід І. Канта до форм правління (абсолютизм, аристократія, демократія) та його теорію правової держави.
Далі слід охарактеризувати державно-правове вчення за Й.-Г. Фіхте (1762-1814), в основі якого - філософія суб'єктивного ідеалізму. Необхідність у правових настановах диктується самосвідомістю, а право виводиться з ''чистих форм розуму''. Базою права є взаємне визнання індивідами особистої свободи кожного з них. Для досягнення стабільності в державі необхідні три типи суспільних відносин: договір про власність, договір про захист; договір про об'єднання. У праці ''Замкнена торгова держава'' Фіхте запропонував проект держави з надмірною етатизацією (одержавленням) усіх сфер суспільного життя. Держава контролює всі сфери життєдіяльності: виробництво, ціни, торгівлю, майновий стан і відносини, особисте життя людей. В ''ідеальній державі'' Фіхте існує замкнена торгова система, грошові одиниці мають право обігу лише на внутрішньому ринку.
Найбільш ґрунтовну спробу наукового аналізу й пізнання сутності права та держави було зроблено Г. Гегелем (1770-1831). Гегель пов'язав право, мораль та моральність. Право є буттям свободи. Відповідно до трьох основних ступенів і форм категоризації понять ''свобода'' і ''право''. ''Філософія права'' поділяється на три частини: ''Абстрактне право'', ''Мораль'', ''Моральність''. Абстрактне право, за Гегелем, - це усвідомлення правоздатності, чиста можливість усіх наступних, кон - кретніших визначень права та свободи; на рівні моралі набувають значення самовизначення свободи, мотивів, намірів і мети суб'єктів; розвиток моральності дозволяє людині володіти абсолютним правом визначати, що є правом і обов'язком.
Історична школа є особливим напрямком у правовій думці, вона виникла в Німеччині (наприкінці ХVШ ст.). Основна ідея пов'язана з розглядом права як історичного явища. Студенти мають звернути увагу на такі положення представників історичної школи права: народ, ''дух народу'' є визначальним у правотворчих процесах; право є витвором суспільства, як мова та звичаї; позитивне право (закони) лише доповнюють звичаєве право.
Серед представників історичної школи права найбільш відомим є Густав Гуго - засновник історичної школи права (''Підручник природного права як філософії позитивного права, а надто - приватного права'').
Питання еволюції права досліджував Фрідріх-Карл фон Савіньї (''Правоволодіння'', ''Система сучасного римського права'').
Правові ідеї Георга-Фрідріха Пухта (''Звичаєве право'', ''Курс інституцій'') базувались на антиіндивідуалізмі, визнанні права продуктом розвитку народу та ''народного духу''. Пухта не заперечував наявність певних ''загальних'' засад, що пояснює правові рецепції.
Студентам при розгляді питання про зміст концепцій лібералізму (почав свій інтенсивний розвиток з першої чверті ХІХ ст.) слід окреслити основні ідеї даної течії, такі як: ідея особистої свободи, свобода приватної власності, обмеження впливу держави на економічне життя, ідея поділу влад, правової держави та громадянського суспільства.
Видатним представником французького лібералізму був Б. Кон- стан (1767-1830), головним аспектом його вчення було співвідношення особи та держави (''Курс конституційної політики''). Б. Констан виходив з того, що свобода волі може бути реалізованою тільки завдяки праву, права громадянина є похідними від свободи, вони непідвладні державі. Розробляв теорію децентралізації державного управління.
Визначення теоретичних засад теорії демократії належить Алексі- су де Токвілю (1805-1859). Відомі праці Токвіля ''Старий режим і революція'', ''Демократія в Америці''.
При виконанні дослідницького завдання слід надати характеристику вченням представників англійського лібералізму на прикладі полі- тико-правового вчення І. Бентама (1748-1832) та Дж.-С. Мілля (1806-1873).
Загалом ідеї лібералізму відповідали вимогам часу та сприяли подальшому розвитку буржуазного світогляду.
1. Вкажіть на відмінності в поглядах Руссо та Гегеля на державу.
2. Чим обумовлена змістовна відмінність державно-правових концепцій німецького, французького й англійського лібералізму?
3. Хто дав філософське обґрунтування ідеї ''правової державі''?
4. Які риси громадянського суспільства виділяв Г. Гегель?
5. Який проект ідеальної держави запропонував Й. Г.Фіхте?
Література: [1-3; 8; 9; 20; 28; 37; 38; 40; 45].
Тема 6-7. Розвиток державно-правової думки в Росії та Україні в другій половині XIX - на початку XX ст.
I Визначити терміни: народництво, анархізм, національний, інтернаціональний, антинаціональний.
1. Розвиток державно-правової думки в Росії у другій пол. XIX - на поч. XX ст.(М. Бакунін, В. Соловйов, П. Новгородцев).
2. Державно-правові концепції в Україні наприкінці XIX - на поч. XX ст. (Б. Кістяківський, М. Грушевський, В. Винниченко). Політичні програми українських партій.
30
Назвати основні положення анархізму. Які соціальні умови обмежували поширення анархізму на Україні?
3. Монархічно-гетьманська концепція В. Липинського.
4. Самостійницька теорія М. Міхновського.
Вчення про державу та право в Росії у другій пол. XIX - на поч. XX ст. зазнали впливу ідеології народництва. Серед народницьких течій впливовим виявився анархізм.
Ідеологом російського анархізму був М. Бакунін (1814-1874). М. Бакунін вважав, що жодна форма держави не має права на існування. Держава обмежує, пригнічує людину, тому єдиним способом порятунку суспільства є зруйнування держави. Знищити державу має всесвітній бунт, рушійною силою якого є селянство Росії, Італії, Іспанії, Латинської Америки. Замінити державу має громада, що утворюються на засадах добровільності, федералізму, самоуправління. В Україні поширення анархістської ідеології відбулося у роки Громадянської війни ХХ ст. (селянський анархістсько-партизанський рух під проводом Н. Махно).
Від кінця ХІХ до початку ХХ ст. розвиток державно-правових концепцій пов'язаний з іменами таких видатних мислителів як В.В. Со- ловйов (1853-1900), П.І. Новгородцев (1866-1924).
Політико-правові погляди В.С. Соловйова (''Виправдання добра'') ґрунтуються на його вченні про моральність. Соловйов розвивав вчення про сутність права. Перше розуміння сутності права - право є негативним розмежуванням свободи людей у суспільстві, друге - право є мінімумом моральності. В.С. Соловйов вивчав співвідношення права та моральності; зазначав, що важливою якістю права є вимога його зовнішньої реалізації. Слід звернути увагу на підсумковий висновок В.С. Соловйова про те, що право є історично рухомим визначенням необхідної рівності двох протилежних інтересів - особистої природи та загального блага.
Важливим етап розвитку ідеї про рівновагу індивідуальної свободи та загального блага була державно-правова концепція П. Новгород- цева (''Криза сучасної правосвідомості''). Він виходив з того, що право як таке не може здійснити позитивні зміни у суспільстві. Правова держава не є вінцем історії чи останнім ідеалом морального життя. Право є підлеглою частиною, що входить до складу моральних сил. Зміст при- родного права може змінюватися, але незмінним є його базовий принцип - категоричний імператив.
Державно-правові концепції в Україні наприкінці XIX - поч. XX ст. розвивалися під впливом історіософії М. Грушевського (1866-1934). Студенти мають охарактеризувати вклад М. Грушевського в теоретичну розробку філософії української ідеї та його політичну концепцію суспільного розвитку. Слід звернути увагу на вчення М. Грушевського про федеративний державний устрій та автономію; також проаналізувати І-ІІІ Універсали та Конституцію від 29.04.1918 р., що втілювали теоретичні політико-правові ідеї у політико-правову практику.
Етапом у розвитку української державницької думки стало вчення В. Винниченка (1880-1951), на яке значно впливнули погляди М. Гру - шевського.
Характеристика наукових поглядів Б. Кістяківського. Б. Кістяків- ський як представник соціологічного напряму права.
1. Як ви розумієте твердження П. Новгородцева: ''Вільна держава не є стан, за якого сильні чинять так, як їм заманеться, це - стан справедливості, за якого суспільство обмежує свободу окремих індивідів задля збереження свободи для загалу (свободи для всіх)''. Якого значення учений надавав поняттю справедливість?
2. Назвіть основні риси державно-правової думки України ХХ ст.
3. Які визначення права в залежності від сфер людського життя наводить Б. Кістяківський?
4. У чому зміст теорії ''широкої національно-територіальної децентралізації'' М. Грушевського?
5. Поясніть зміст ідеї ''національно-персональної автономії'' М. Гру - шевського.
Література: [1-3; 7-10; 25; 31; 40; 47; 48; 52].
Тема 8. Державно-правові вчення соціалістичного та комуністичного спрямування
I Визначити терміни: утопія, соціалізм, комунізм, детермінізм, імперіалізм, формація, клас, диктатура пролетаріату.
1. Від утопічного соціалізму до діалектичного матеріалізму К. Маркса (пролетарська революція, економічний детермінізм, крах капіталізму, стратегія соціальної революції).
2. Комунізм: російський марксизм, ленінська теорія партії; соціалізм в одній країні; комунізм у Китаї; природа комунізму.
32
Соціалістичні ідеї, соціалістичні вчення - це наука або утопія?
3. Політичне вчення В.І. Леніна.
4. Політичні ідеї Й.В. Сталіна.
Соціалістичні та комуністичні державно-правові концепції складають значну частину світових державно-правових теорій. Перші елементи теорій суспільного добробуту з'явилися у період античності (''Тімей'', ''Республіка'' Платона), надихали вони також таких мислителів як Августин, Мюнцер, Мор, Кампанелла, Мельє, Морелі, Маблі, Ба- беф, Сен-Сімон, Фур'є, Оуена та ін. Слід надати характеристику соціально-історичних основ і теоретичних джерел марксистського розуміння держави та права.
Засновники комуністичної ідеології К. Маркс (1818-1883), Ф. Енгельс (1820-1895) вважали, що держава та право є явищами надбудови. Вони розвивали вчення про класовий характер держави та права і його обумовленість економічним розвитком суспільства. Джерелом розвиток держави та права вважалася класова боротьба.
Продовжувачами вчення Маркса-Енгельса були К. Лібкхнет, А. Бебель, Г. Плеханов, В. Ленін. В.І. Ленін розробив вчення про соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату. Догматичний розвиток комуністичної ідеї був продовжений Й. Сталіним. Слід зупинитися на загальних рисах соціалістичної правової сім'ї.
Як ви ставитеся до твердження В. Леніна, що диктатура пролетаріату - це найвища форма демократії? Обґрунтуйте вашу точку зору.
Чому радянська юридична наука відмовилася від поділу права на приватне та публічне?
Як ви прокоментуєте висловлювання відомого діяча Жовтневої революції, члена ВЧК М. Лаціса: ''Мы истребляем буржуазию как класс. Не ищите на следствии материала и доказательств того, что обвиняемый действовал делом или словом против советской власти. Первый вопрос, который вы должны ему предложить, какого он происхождения, воспитания, образования или профессии. Эти вопросы и должны определить судьбу обвиняемого. В этом смысл и сущность красного террора''.
Назвіть риси радянської правової сім'ї.
Дайте тлумачення принципу ''соціалістичної законності''. Чим відрізняється вказаний принцип за змістом і значенням від принципу верховенства права?
Література: [1-3; 8; 9; 11; 18; 25; 27; 32; 36; 40; 59].
Тема 9. Державно-правові вчення Західної Європи ХХ століття
I Визначити терміни: диференціація, шовінізм, расизм, позитивізм, екзистенціалізм, феномен, етатизм, егалітарний.
1. Державно-правові теорії юридичного позитивізму та його види: етатичний, соціологічний, антропологічний.
2. Сучасні теорії природного права.
3. Антидемократичні політико-правові теорії.
Поясніть зміст психологічної теорії права Л. Петражицького.
4. Аналітична юриспруденція.
5. Теорія еліт, бюрократії та технократії.
6. Соціологічна юриспруденція.
Розвиток європейської політико-правої думки ХХ ст. відбувався під впливом стрімких процесів у всіх сферах суспільного життя країн Західної Європи. Загальною тенденцією стало формування численних державно-правових концепцій (юридичного та соціологічного позитивізму, психологічної теорії права, теорії природного права, антидемократичних теорій).
Державно-правові теорії позитивізму були започатковані О. Кон- том (1798-1857) у ''Курсі позитивної філософії'' та ''Системі позитивної політики''. Еволюція держави та права пов'язана з поступовою зміною типів світогляду - теологічного, метафізичного, позитивного (або наукового); останній етап є етапом існування нової соціально-політичної системи - соціократії. Соціальний розвиток є предметом дослідження нових наук - соціології та позитивної політики.
Серед представників юридичного позитивізму слід виділити Дж. Остіна, К. Бергбома, П. Лаблада, А. Есмена. Позитивісти не визнавали теорій природного права, стверджували, що існує лише позитивне право, матеріалізоване у прийнятих державою правових нормах. Юриспруденція є формальною наукою про позитивне право. Право є сукупністю норм, даних об'єктивно, які не потребують обґрунтування. 34
Соціальним призначенням права є забезпечення соціального компромісу. Норма права розглядається як раз і назавжди стала догма, єдине джерело права - державна влада. Правова концепція позитивізму ототожнювала право з законом, виданим верховною державною владою.
Політичні та правові ідеї позитивізму у ХХ ст. поширювались у вигляді позитивного нормативізму, яскравим представником якого був Г. Кельзен (1881-1973), засновник ''чистої'' теорії права. Слід надати характеристику основним положенням теорії Г. Кельзена: вченню про основну норму, деідеологізований та надкласовий стан права, держава як уособлення правопорядку. Серед інших течій позитивізму слід характеризувати: прагматичний позитивізм, політико-правові ідеї соліда- ризму та інституціоналізму, соціологічну юриспруденцію.
Теорії природного права набули подальшого розвитку від кінця ХІХ ст. У ХХ ст. основними напрямами стали: неотомізм (Ж. Дабен, Ж. Марітен), феноменологізм (Е. Гуссерль, Г. Вельцель, А. Рай- нах), екзистенціалізм (Е. Фехнер, В. Майгофер), герменевтика (А. Кауфман, В. Гассемер).
Антидемократичні політико-правові теорії ХХ століття стали формуватися на основі ідеології експансії, расизму, шовінізму. Основи цієї течії були закладені Ж.-А. де Бобіно, Дж. Чемберленом, Г. Трей- чке та ін. Яскравим представником антидемократичного напрямку був Ф. Ніцше (1844-1900). Він вважав, що держава та право є засобами культури, яка постає як світова боротьба сил і воль. Соціально-політична історія є боротьбою двох воль за владу; боротьба точиться між сильними (аристократами, верховенством) та слабкими, (натовп, раби). Держава, за Ф. Ніцше, є наслідком насильницького процесу. Він розглядав право як похідне, вторинне від волі до влади, результат війн і перемог, вважав, що в основі права - сила, перевага, війни різних воль за владу.
Певний зв'язок з теорією Ф. Ніцше має теорія державно-правового елітаризму В. Парето (1848-1932), Г. Моска (1858-1941). В її основі лежить ідея ''зміни еліт'', згідно з якою основою суспільних процесів є боротьба еліт за владу.
1. Як співвідносяться народ, держава та право в концепції правової держави?
2. Що є джерелом права згідно з соціологічною та психологічною концепціями права?
3. Назвіть основні положення фашистської концепції права.
4. Як ви розумієте твердження Г. Кельзена: ''Право має цінність саме тому, що є нормою''?
5. Як ви розумієте твердження Е. Ерліха, що джерелом розвитку права є не законодавство, а саме суспільство?
Література: [1-3; 8; 9; 24; 34; 40; 41; 51; 57; 58].