Тема 1. Сутність фінансів підприємств

Фінанси завжди виступають в грошовій формі, мають розподільчий характер, відображають формування і використання різноманітних видів доходів, нагромаджень суб'єктів господарювання, інвестиційної і фінансової діяльності держави та учасників невиробничої сфери. У матеріальному виробництві зосереджуються всі фази процесу відтворення: виробництво, розподіл, обмін та споживання. Товарно-грошові відносини безпосередньо пов'язані з розподільчими відносинами, що зумовлює об'єктивну необхідність в фінансах. Для обслуговування процесу відтворення на підприємствах за допомогою фінансів формуються грошові фонди цільового призначення. На організацію фінансів підприємства впливають не тільки організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності суб'єкта, але також особливості галузі народного господарства, в якій функціонує підприємство. Ці особливості впливають на швидкість обігу авансованих фінансових коштів, склад формування та використання грошових фондів, розподіл прибутку, взаємовідносини з бюджетом та фондами цільового призначення. У матеріальному виробництві фінанси промисловості займають основне місце, оскільки в цій галузі створюється більша частина сукупного валового продукту, національного доходу та грошових коштів, функціонує значна частина основних виробничих фондів та оборотних коштів. На специфіку організації та функціонування фінансів підприємств впливає наявність різних форм власності та особливості організаційно-правових форм господарювання. Фінансово-господарська діяльність підприємств залежить від наявності фінансових ресурсів. Фінансові ресурси підприємства-це грошові доходи та надходження, які знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на розширене відтворення та економічне стимулювання працівників. 
В галузях матеріального виробництва виникають фінансові відносини, які опосередковані в грошовій формі, а тому їх можна виділити в наступні групи:

пов'язані з формуванням первісних доходів, створенням та використанням в матеріальному виробництві фондів внутрішньо-господарського призначення між підприємством та його працівниками; між підприємствами; між підприємствами і банками;

між підприємствами і фінансовими посередниками;

взаємовідносини підприємства з бюджетом; між підприємствами та їх управлінськими структурами, які виникають із страховими компаніями.

Важливим етапом є формування початкового капіталу, оскільки організація кожної справи потребує відповідного фінансового забезпечення. Статутний капітал - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством з правом власності або повного господарчого відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні і оборотні) кошти. 
Порядок і джерела формування статутного капіталу залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. Так, статутний капітал-це сукупність вкладів учасників у майно створюваного підприємства. Статутний капітал сприяє забезпеченню фінансово-економічних умов діяльності підприємства та регулюванню відносин власності. Вклади засновників у статутний капітал виконують наступні функції: інвестують початок діяльності підприємства; регулюють відносини власності (розподіл майна, виготовленої продукції та одержаного прибутку), що особливо слід враховувати при виході учасника з товариства та правонаступництві; управління товариством. 
У ринковій економіці всі форми власності (державна, приватна, акціонерна тощо) мають однакові права і саме конкуренція між власниками дозволяє створити сприятливі економічні умови для розвитку суспільного виробництва, орієнтованого на задоволення постійно зростаючих потреб споживачів. 
В умовах формування ринкової економіки організація фінансів підприємств здійснюється на основі наступних принципів: економічна самостійність, правова та економічна рівноправність і економічна відповідальність. Між органами державного управління та підприємцями виникають відносини у сферах податкової та фінансово-кредитної політики, включаючи встановлення ставок податків, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, валютного курсу, розмірів економічних санкцій; державного майна і системи резервів, ліцензій, концесій, лізингів, соціальних, екологічних та інших норм і нормативів, науково-технічних, економічних і соціальних програм; договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб. 
Фінанси підприємств виконують дві основні функції: розподільчу і контрольну. Розподільча функція - це здійснення фінансами своєї діяльності в процесі розподілу і перерозподілу сукупного валового продукту, національного доходу і національного багатства. Контрольна функція сприяє здійсненню процесу розподілу, раціональному співвідношенню в розподілі грошових коштів, своєчасним надходженням фінансових ресурсів до різних суб'єктів господарської діяльності та їх економічним використанням.