Тема 4. Менеджмент кредитного ризику

 

Лекційні питання

4.1. Засади управління кредитним ризиком банку.

4.2. Управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту.

4.3. Методи управління ризиком на рівні кредитного портфеля.

 

Ключові поняття та терміни: стратегія кредитного ризику, структурування кредиту, кредитний моніторинг, кредитоспроможність позичальника, диверсифікація кредитного портфеля, концентрація кредитного портфеля, лімітування кредитів, формування резервів, сек’юритизація кредитів, страхування кредитного ризику, портфельна диверсифікація, галузева диверсифікація, регіональна диверсифікація.

 

Після вивчення теми студент повинен знати:

– теоретико-організаційні засади управління кредитним ризиком банку;

– методи управління ризиком на рівні окремого кредиту;

– методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля.

Основними причинами виникнення кредитного ризику на рівні окремого кредиту є:

– нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;

– ризик ліквідності застави;

– моральні та етичні характеристики позичальника.

Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від рівня ризикованості кредитів, з яких його сформовано, а тому для визначення портфельного ризику слід проаналізувати ризик усіх його складових.

При розгляді проблеми зниження кредитного ризику банку необхідно виходити з того, що її розв’язання суттєво залежить від досконалості застосовуваних банком методів його оцінювання.

Залежно від цього методи управління кредитним ризиком, відповідно, поділяються на дві групи:

– методи управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту;

– методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

До методів управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту належать:

– оцінка кредитоспроможності позичальника;

– аналіз привабливості проекту, що кредитується;

– структурування кредиту;

– оформлення кредитного договору;

– кредитний моніторинг.

Особливість розгляду перелічених методів полягає у необхідності їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони є етапами процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним працівником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи процесу кредитування як методи управління ризиком окремої позички.

При цьому, розглядаючи підходи до захисту від кредитного ризику i елементи управління ним студенти повинні враховувати, що згідно зі статистичними дослідженнями, 80 % проблемних кредитів виникають через недостатній контроль за рівнем кредитного ризику. Інші причини, такі як неадекватна оцінка кредиту та кредитоспроможності позичальника, неправильно проведена структуризація, помилки у кредитному договорі, породжують близько 20 % проблемних ситуацій у кредитуванні.

До методів управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку відносяться:

– диверсифікація;

– концентрація;

– лімітування;

– створення резервів для відшкодування втрат за кредитами;

– страхування кредитів;

– сек’юритизація кредитів.

Кредитний ризик – можна визначати як ймовірність настання окремої події P, яка оцінюється як співвідношення кількості проб­лемних кредитів даного позичальника до загальної кількості наданих йому кредитів. Аналогічно можна оцінювати й інші різновиди ризику.

Мірою кредитного ризику щодо позичальника є ймовірність події А: позичальник погасить у повному обсязі взяту позику після її пролонгації і в терміни пролонгації або позика буде прострочена.

Таким чином, кредитний ризик щодо позичальника – це ймовір­ність суми трьох несумісних подій А1, А2 і А3:

– А1 – позичальник погасить узяту позику після її пролонгації і в терміни пролонгації у повному обсязі;

– А2 – позика буде винесена на прострочення після того, як вона була пролонгована;

– А3 – позика буде винесена на прострочення відразу після закінчення терміну дії кредитного договору, тобто без пролонгації.

Позначивши кредитний ризик щодо позичальника через Р(А), можна записати:

     (4.1)

 

Подія А1 є добутком трьох подій:

 

       (4.2)

 

де А11 – кредит буде переведений до розряду проблемних;

А12 – відбудеться пролонгація кредиту;

А13 – кредит буде погашений у терміни пролонгації у повному обсязі.

Тоді маємо наступні формули для визначення ймовірності настання кредитного ризику і відповідно його оцінки:

 

  (4.3)

 

   (4.4)

 

     (4.5)

Оцінюючи рівні окремих кредитних ризиків Р, необхідно враховувати наступне правило:

– якщо Р > 0,5, позичальника слід відносити до групи, яка не виконує умов договору;

– якщо Р < 0,5, позичальника слід відносити до групи надійних позичальників.

Більш уточнена оцінка ймовірності настання ризику події здійснюється за шкалою в таблиці 4.1.

 

Таблиця 4.1 – Шкала оцінки ризику настання події

Вербальна оцінка	Числова оцінка (інтервал)
Дуже низька	0–0,01
Низька	0,01–0,05
Середня	0,05–0,1
Висока	0,1–0,2
Дуже висока	0,2–0,5
Катастрофічна	0,5–1

 

Кредитний ризик щодо застави – це ймовірність події, пов’язаної з впливом хоча б одного з чинників ризику (табл. 4.2) на те, що банку не вдасться повністю покрити можливі втрати за кредитним договором за рахунок предмета застави.

 

Таблиця 4.2 – Перелік і характеристика чинників ризику щодо застави

Найменування чинника	Характеристика чинника
Неліквідність (Р5)	Неможливість реалізації застави
Кон’юнктурний (Р4)	Можливе знецінення застави за період дії кредитної угоди
Непридатність до зберігання (Р3)	Втрата застави
Юридичний (Р2)	Недоліки в складанні та оформленні договору застави

 

Кредитний ризик щодо застави визначається за формулою:

 

   (4.6)

 

Практичне заняття 4.

Методи оцінки кредитного ризику

 

1. Аналіз причин виникнення кредитного ризику банку як основа його менеджменту.

2. Методи управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту.

3. Методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

 

Перед практичним заняттям студент має знати: причини виникнення та методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики та кредитного портфеля в цілому.

Мета практичного заняття: поглиблення теоретичних знань студентів щодо формування стратегії ризик-менеджменту в банку та отримання практичних вмінь застосування методів управління кредит­ним ризиком.

 

Після практичного заняття студент повинен уміти:

– застосовувати методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики;

– застосовувати методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля позики.

 

Приклади розв’язування типових задач

Задача 1. За наведеними у таблиці даними необхідно оцінити рівень диверсифікації кредитних вкладень банку “Імідж” щодо сум кредитів та кількості позичальників та зробити висновки про зміни портфельного кредитного ризику.

 

Показник	Період		Відхи-лення
	базовий	звітний
Загальна кількість великих кредитів, шт	11	15	+3
Загальна сума за всіма великими кредитами, млн грн	70	95	+25
Загальна сума всіх кредитних вкладень, млн грн	165	210	+45
Середній розмір великого кредиту, млн грн	6,4	6,3	–0,1
Питома вага великих кредитів, %	42,4	45,2	+3,2
Регулятивний капітал банку, млн грн	70	80	+10

 

Вказати способи, які бажано застосовувати для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфеля.

Розв’язування

1. Розрахуємо середній розмір великого кредиту:

– у базовому періоді – 70 : 11 = 6,4 млн грн;

– у звітному періоді – 95 : 15 = 6,3 млн грн.

2. Питома вага великих кредитів становить:

– у базовому періоді – 70 : 165 · 100 % = 42,4 %;

– у звітному періоді – 95 : 210 · 100 % = 45,2 %;

3. Розрахуємо норматив максимального ризику за всіма контр­агентами:

– у базовому періоді – 6,4 : 70 · 100 % = 9,2 %;

– у звітному періоді – 6,3 : 80 · 100 % = 7,9 %;

Банк “Імідж” дотримується нормативних значень максимального ризику за всіма контрагентами у базовому та звітному періодах, оскільки отримані значення менші 25 %. Як видно з таблиці, питома вага великих кредитів збільшилася на 3,2 % у звітному періоді.

У загальному показники диверсифікації кредитного портфеля покращилися. Про це свідчить збільшення кількості великих кредитів з 11 до 15 та зменшення середнього розміру великого кредиту на 0,1 млн грн.

 

Задача 2. У результаті аналізу кредитоспроможності позичаль­ника, який звернувся з клопотанням про надання йому позики, фахівцями банку “Кредо” було встановлено: ймовірність того, що кредит буде переведений до розряду проблемних Р(А11) = 0,2; ймовірність пролонгації кредиту Р(А12/А11) = 0,75; ймовірність погашення кредиту в терміни пролонгації у повному обсязі за умови пролонгації кредиту Р(А13/А12 ∙ А11) = 0,85.

Визначити ймовірність того, що позичальник погасить узяту позику після її пролонгації і в терміни пролонгації у повному обсязі Р(А1). Зробіть відповідні висновки.

Розв’язування

1. Згідно з формулою (4.3) визначаємо Р(А1):

Р(A1) = 0,2 · 0,75 ∙ 0,85 = 0,13. Отримане значення за шкалою рівня ризику (табл. 4.1) свідчить про те, що ймовірність того, що позичальник погасить взяту позику після її пролонгації і в термін пролонгації у повному обсязі є високою (0,01–0,2).

2. За формулою (4.5) визначаємо Р(А3):

Р(А3) = 0,2 · (1 – 0,75) + 0,05. Отримане значення за шкалою рівня ризику свідчить, що кредит буде винесено на прострочення відразу після завершення терміну дії кредитного договору, тому що ймовірність є низькою. 

 

Задача 3. Як забезпечення повернення позики позичальник запропонував заставу банку “Прогрес”. Проаналізувавши предмет застави, фахівці банку встановили ймовірності впливу чинників ризику на те, що банку не вдасться повністю покрити можливі втрати за кредитним договором за рахунок предмета застави: юридичного Р2 = 0,07, неліквідності предмета застави Р5 = 0,2, кон’юнктурного Р4 = 0,03, непридатності предмета застави до зберігання Р3 = 0,1. Визначити кредитний ризик щодо предмета застави та зробити відповідні висновки.

Розв’язування

Скористаємося формулою 4.6 та визначимо кредитний ризик щодо предмета застави:

 

P1 = 1 – (1 – 0,07) ∙ (1 – 0,2) · (1 – 0,03) ∙ (1 – 0,1) = 0,35.

 

Отже, отримане значення кредитного ризику щодо предмета застави, за шкалою таблиці 4.1, відповідає дуже високому рівню ризику. Дана застава не може бути використана як забезпечення за кредитом.

Завдання для самостійної роботи

Задача 1. За наведеними у таблиці даними необхідно оцінити рівень диверсифікації кредитних вкладень банку “Імідж” щодо сум кредитів та кількості позичальників та зробити висновки про зміни портфельного кредитного ризику.

 

Показник	Період		Відхи-лення
	базовий	звітний
Загальна кількість великих кредитів, шт	9	14
Загальна сума за всіма великими кредитами, млн грн	42	58
Загальна сума всіх кредитних вкладень, млн грн	92	120
Середній розмір великого кредиту, млн грн
Питома вага великих кредитів, %
Регулятивний капітал банку, млн грн	35	40

 

Вказати способи, які бажано застосовувати для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфеля.

 

Задача 2. У результаті аналізу кредитоспроможності позичаль­ника, який звернувся з клопотанням про надання йому позики, фахівцями банку “Кредо” було встановлено: ймовірність того, що кредит буде переведений до розряду проблемних Р(А11) = 0,3; ймовірність пролонгації кредиту Р(А12/А11) = 0,55; ймовірність погашення кредиту в терміни пролонгації у повному обсязі за умови пролонгації кредиту Р(А13/А12 ∙ А11) = 0,75.

Визначити ймовірність того, що позичальник погасить узяту позику після її пролонгації і в терміни пролонгації у повному обсязі Р(А1). Зробіть відповідні висновки.

 

Задача 3. Як забезпечення повернення позики позичальник запропонував заставу банку “Прогрес”. Проаналізувавши предмет застави, фахівці банку встановили ймовірності впливу чинників ризику на те, що банку не вдасться повністю покрити можливі втрати за кредитним договором за рахунок предмета застави: юридичного Р2 = 0,04, неліквідності предмета застави Р5 = 0,3, кон’юнктурного Р4 = 0,05, непридатності предмета застави до зберігання Р3 = 0,2. Визначити кредитний ризик щодо предмета застави та зробити відповідні висновки.

 

Задача 4. У результаті аналізу кредитоспроможності позичаль­ника, який звернувся з клопотанням про надання йому позики, фахівцями банку “Кредо” було встановлено: ймовірність того, що кредит буде переведений до розряду проблемних Р(А11) = 0,112; ймовірність пролонгації кредиту Р(А12/А11) = 0,85; ймовірність погашення кредиту в терміни пролонгації в повному обсязі за умови пролонгації кредиту Р(А13/А12 ∙ А11) = 0,95. Визначити ймовірність того, що позичальник погасить узяту позику після її пролонгації і в терміни пролонгації у повному обсязі Р(А1). Зробіть відповідні висновки.

 

Задача 5. Як забезпечення повернення позики позичальник запропонував заставу банку “Прогрес”. Проаналізувавши предмет застави, фахівці банку встановили ймовірності впливу чинників ризику на те, що банку не вдасться повністю покрити можливі втрати за кредитним договором за рахунок предмета застави: юридичного Р2 = 0,01, неліквідності предмета застави Р5 = 0,3, кон’юнктурного Р4 = 0,05, непридатності предмета застави до зберігання Р3 = 0,1. Визначити кредитний ризик щодо предмета застави та зробити відповідні висновки.

 

Проблемно-пошукові питання

1. Практичні підходи до процесу управління кредитним ризиком банку.

2. Аналіз процесу структурування та документування кредиту в окремо взятому банку.

3. Механізм здійснення операцій сек’юритизації активів.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Основи оцінки фінансового стану банків-позичальників.

2. Кредитні підрозділи в структурі управління банком.

3. Сек’юритизація активів як окремий вид позабалансової діяль-ності банку.

 

Питання для самоконтролю

1. Причини виникнення кредитного ризику на рівні окремого кредиту.

2. На яких засадах здійснюється управління кредитним ризиком?

3. Етапи процесу управління кредитним ризиком.

4. Які методи зниження ризику на рівні окремого кредиту може використати менеджмент банку в процесі кредитування?

5. У чому полягає сутність структурування і документування кре­дитних операцій?

6. У чому полягає функціональне призначення структурних під­розділів банку з перевірки кредитів?

7. Які існують методи зниження ризику на рівні кредитного портфеля банку?

8. Які види диверсифікації кредитного портфеля застосовуються у банківській практиці?

9. Розкрийте сутність сек’юритизації кредитів як методу уп­равління кредитним ризиком банку.

Тест поточного контролю

1. Стратегія управління кредитним ризиком – це комплекс заходів…

а) прийомів і методів з управління кредитним ризиком у невизначених умовах, що ґрунтується на прогнозуванні ризику і ймовірності його настання з метою мінімізації збитків банку від кредитних операцій;

б) прийомів і методів з управління кредитним ризиком у невизна-чених умовах, що ґрунтується на прогнозуванні ризику і ймовірності його настання з метою мінімізації збитків позичальника від кредитних операцій;

в) з управління кредитним ризиком, що ґрунтується на прогнозуванні ризику і ймовірності його настання;

г) прийомів і методів для прогнозування ризику і ймовірності його настання з метою мінімізації збитків банку.

 

2. Управління кредитним ризиком банку здійснюється на рівнях відповідно до причин його виникнення на рівні…

а) кожної окремої позики;   г) всієї сукупності

б) позик по певній галузі;    кредитних операцій банку.

в) позик по регіонах;

 

3. При кредитуванні банк здійснює контроль за:

а) виконанням позичальником умов кредитного договору;

б) цільовим використанням кредиту;

в) виконанням бізнес-плану;

г) своєчасним і повним його погашенням;

д) станом збереження заставленого майна.

 

4. Розподіл кредитів між клієнтами, які здійснюють діяльність у різних галузях економіки – це галузева (географічна)…

а) диверсифікація;     б) концентрація;

  

5. Пролонговані кредити – це кредити:

а) щодо погашення яких банк має сумніви;

б) що погашаються позичальником на першу вимогу банку;

в) за якими прийнято рішення про перенесення строку повернення на більш пізній час;

г) за якими прийнято рішення про дострокове погашення.

 

6. До методів управління кредитним ризиком на рівні окремої позики належать:

а) лімітування;       в) структурування;

б) страхування;      г) кредитний моніторинг.

 

7. До методів управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку належать:

а) лімітування;       в) структурування;

б) оцінка кредитоспроможності г) формування резервів.

позичальника;

8. До принципів управління кредитним ризиком відносяться:

а) поділяй і пануй;

б) не можна ризикувати великим заради малого;

в) не можна ризикувати більше ніж дозволяє власний капітал;

г) більше доходів, менше ризиків.

 

9. Заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику включають:

а) лімітування;    в) дюрацію;

б) диверсифікацію;   г) формування резервів.

 

10. У процесі управління кредитним ризиком керівництво банку приймає рішення щодо:

а) перенесення ризику; в) уникнення ризику;

б) взяття ризику;   г) немає правильної відповіді.

 

Література: [1, c. 194–234; 2, c. 109–126].