Тема 7. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

 

7.1. Завдання та джерела ревізії

7.2. Контроль і ревізія розрахунків з оплати праці

7.3. Контроль і ревізія нарахування та виплати відпускних

7.4. Контроль і ревізія нарахувань на заробітну плату та утримань

 

7.1. Завдання та джерела ревізії

 

Перевірка операцій з нарахування зарплати та її виплати є однією з найважливіших частин комплексної ревізії фінансово-гос-подарської діяльності підприємства. Питання оплати праці регулюються ЗУ “Про оплату праці” від 24.03.95, № 108/95; чинними постановами та інструкціями. Законом визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) визна­чені П(С)БО26 “Виплати працівникам”, затверджено наказом Мінфіну України від 28.10.2003, № 601.

Згідно з П(С)БО26 є п’ять видів виплат працівникам, згрупованих за схожими ознаками, а саме: поточні виплати; виплати у разі звільнення; виплати після закінчення трудової діяльності; виплати інструмен­тами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

Під час ревізії необхідно перевірити такі основні питання: організація кадрової політики підприємства; дотримання штатної дисцип­ліни; використання робочого часу; виконання норм виробітку; правильність та своєчасність розрахунків з робітниками та службовцями; повноту та своєчасність розрахунків із бюджетом та з фондами соціального страхування.

Для цього перевіряються такі документи: штатний розпис; накази та розпорядження адміністрації стосовно руху особового складу; колективний договір, трудові договори, угоди, контракти; особові карт­ки працівників; табелі обліку відпрацьованого часу; наряди за виконану роботу; листи обліку простоїв; акти про брак; виконавчі листи; листи непрацездатності; розрахунково-платіжні відомості; реєстри депонованої зарплати; журнал по рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”; форми бухгалтерської та статистичної звітності.

 

7.2. Контроль і ревізія розрахунків з оплати праці

 

Підрахунок даних про нараховану суму оплати праці за кожним працівником здійснюється в розрахунково-платіжних відомостях (ф. П-49). Їх складають за цехами, бригадами та іншими структурними підрозділами підприємства. У розділі “Нараховано” записують суми нарахованої оплати праці за її видами. Підставою для підрахунку і запису нарахованої оплати праці є первинні документи.

Дані про нараховані суми допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, премії за рахунок спеціальних фондів, дивіденди та інші нарахування заносять у розрахунково-платіжну відомість із листків непрацездатності, спеціальних розрахунків тощо. Потім вираховують суму “Всього належить”. Для цього до нарахованих сум за місяць додають (або віднімають) суму заборгованості на початок місяця.

У розділі “Утримано і виплачено” спочатку записують видану касою зарплату за другу половину минулого місяця та аванс у рахунок заробітку поточного місяця. Підставою для таких записів є дані з обліку касових операцій. Після цього відображають суми утримань із оплати праці і визначають суму, яка підлягає виплаті.

З оплати праці утримують податок із доходів фізичних осіб, збір на обов’язкове державне пенсійне і соціальне страхування, за виконавчими листами, своєчасно не повернені суми підзвітними особами та інші утримання, що передбачено чинним законодавством. Аліменти утримують із суми заробітку (доходу), що належать особі, яка сплачує аліменти, після утримання із цього заробітку (доходу) податків. Разом із цим з оплати праці можуть бути проведені утримання за дорученням працівників – страхові внески, погашення позичок, профспілкові внески тощо.

Розрахунково-платіжні відомості підписують керівник підприємства і головний бухгалтер, після чого касир має право видавати зарплату. За отримані суми грошей працівники розписуються у відомості. Правильність складання розрахунково-платіжних відомостей перевіряється шляхом звірки з первинними документами та проведенням ариф­метичних підрахунків.

Виплату з каси сум з оплати праці здебільшого проводять не за розрахунково-платіжними, а за платіжними відомостями. Не отримана вчасно зарплата передається на рахунок розрахунків з депонентами, а в платіжній відомості проти прізвища особи, яка не отримала зарплату, ставиться позначка “Депоновано”. Суми депонованої оплати праці заносять до книги обліку розрахунків із депонентами і видають потім за видатковими касовими ордерами. Суми депонентської заборгованості обліковують до їх погашення. Ревізор звертає увагу на правильність ведення обліку депонованої заробітної плати, під час перевірки якої можна використати спосіб опитування працівників.

Облік розрахунків з оплати праці ведуть на рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”. За цим рахунком може бути розгорнуте сальдо: кредитове, що означає заборгованість підприємства з оплати праці працівникам; дебетове, що означає заборгованість працівників підприємству з оплати праці. Дебетове сальдо може виникати лише в окремих випадках, скажімо, коли є переплати з оплати праці.

Під час нарахування оплати праці запис роблять за кредитом рахунку 66 і дебетом різних рахунків, на які відноситься оплата праці. Нічиєї заробітної плати немає. Вона завжди повинна бути віднесена на конкретний об’єкт обліку (структурний підрозділ, вид продукції, послуг тощо).

Нараховані, але не отримані персоналом у встановлений термін суми з оплати праці депонуються і відображаються за дебетом суб­рахунка 661 “Розрахунки за заробітною платою” і кредитом субрахунка 662. Внесення не отриманої заробітної плати в банк записується на дебет рахунка 31 “Рахунки в банках” і кредит рахунка 30 “Каса”. Отри-мання в банку сум депонованої заробітної плати оформляється таким чином: дебет рахунка 30 і кредит рахунка 31, а виплата з каси заробітної плати депоненту – дебет субрахунка 662 і кредит рахунка 30.

Ревізор перевіряє правильність кореспонденції рахунків за операціями, пов’язаними із нарахуванням та виплатою заробітної плати. Така перевірка дає можливість встановити правильність її віднесення на споживачів (на об’єкти обліку).

 

7.3. Контроль і ревізія нарахування та виплати відпускних

 

Статтею 45 Конституції України передбачено право кожного працівника на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки.   Надання відпусток регулюється ЗУ “Про відпустки” від 15.11.96,    № 504/96-ВР з подальшими змінами та доповненнями.

Заробітна плата працівникам на час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Тривалість відпустки визначається Кодексом законів про працю України, ЗУ “Про відпустки”, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Загальна тривалість щорічної відпустки (основної і додаткової) не повинна перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зай­нятих на підземних гірничих роботах – 69 календарних днів.

Право на щорічну відпустку повної тривалості (яка повинна бути не менше 24 календарних днів) працівник має після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Якщо працівник іде в щорічну відпустку до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи, її тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу.

Керуючись чинним законодавством, ревізор встановлює законність надання відпусток працівникам. Перевірка здійснюється вибірковим способом.

Нарахування заробітної плати працівникам за час відпусток та компенсації за невикористані відпустки здійснюється відповідно до “По-рядку обчислення середньої заробітної плати”, затвердженого постановою КМУ від 8.01.95, № 100, з подальшими змінами і доповненнями.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати щорічної і додаткової відпусток, компенсації за невикористану відпустку, відпусток у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва у фактичному заробітку також враховують виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток, та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових від­пусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані від­пустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Отриманий результат перемножують на кількість календарних днів відпустки.

Ревізія нарахованих сум відпускних передбачає проведення арифметичних розрахунків за даними щодо заробітної плати працівників. Нарахування та оплата відпускних проводяться з резерву.

 

7.4. Контроль і ревізія нарахувань

на заробітну плату та утримань

 

Внески до соціальних фондів пов’язані з оплатою праці. На заробітну плату здійснюють нарахування внесків у встановлених розмірах: Пенсійний фонд – 33,2 %, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1,5 %, Фонд на випадок безробіття – 1,3 %. Із заробітної плати утримують податок і внески до соціальних фондів: на обов’язкове державне пенсійне страхування – 2 %, на обов’язкове соціальне страхування – 0,5 % до прожиткового мінімуму і 1 % більше прожиткового мінімуму, страхування на випадок безробіття – 0,5 %, по­даток з доходів фізичних осіб – 15 %.

Розрахунки за зборами на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціаль­не страхування на випадок безробіття, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням обліковують на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”.

За кредитом рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” відображаються нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 має шість субрахунків згідно Плану рахунків.

Ревізор повинен ретельно перевірити правильність нарахувань на заробітну плату та утримань із заробітної плати, та своєчасність сплати платежів до бюджету іі фондів соціального страхування