Тема 1. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ: СТАН, СУТНІСТЬ, ПЕРСПЕКТИВИ
1.1. Сутність, завдання і функції господарського контролю
1.2. Предмет, об’єкти і метод господарського контролю
1.3. Класифікація господарського контролю
1.1. Сутність, завдання і функції господарського контролю
Управління соціально-економічною системою держави здійснюється за допомогою контролю. Він постійно вдосконалюється і розвивається відповідно до вимог ринкових перетворень в економіці.
Контроль – перевірка виконання господарських рішень з метою визначення їх законності, встановлення причин порушення законодавства у діяльності підприємств та організацій.
Завданнями господарського контролю є перевірка дотримання підприємствами правил використання коштів; виявлення та попередження порушень фінансової дисципліни, фактів несплати податків і ліквідація допущених недоліків; встановлення адміністративної відповідальності за недотримання цільового використання бюджетних коштів; виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробницт-ва; підвищення достовірності інформації бухгалтерського обліку та фі-нансової звітності.
Основними функціями фінансово-господарського контролю є профілактична, інформаційна й мобілізуюча.
Контролю підлягає фінансово-господарська діяльність підприємства. Це зумовлює відповідальне ставлення працівників до своїх обов’язків. Виявляючи ті чи інші порушення працівників, контроль сприяє їх недопущенню в майбутньому, що становить його профілактичний вплив. Отримана під час контролю інформація використовується для прийняття управлінських рішень з метою забезпечення нормальної роботи підприємства. У цьому виявляється інформаційна функція контролю.
Завдяки контролю виявляють не тільки недоліки, а й позитивні моменти в роботі – так реалізується мобілізуюча функція контролю.
Функції контролю між собою взаємопов’язані і в сукупності входять до системи управління. Контроль як функція управління тісно пов’язаний з іншими його функціями – плануванням, організацією, обліком, аналізом, регулюванням.
Контроль виник разом із суспільством і розвивається паралельно з ним. Нині в Україні створюються ринкові відносини, що зумовлюють необхідність функціонування контролю, який відповідає вимогам ринку.
1.2. Предмет, об’єкти і метод господарського контролю
Контроль як функція управління забезпечує безперервне спостереження за процесами виробництва і розподілу суспільно необхідного продукту, їх перевірку та встановлення причин порушень законності господарських операцій. Отже, предметом господарського контролю є виробнича і фінансово-господарська діяльність.
Вона складається з окремих процесів, а саме: з постачання, виробництва й реалізації. Усі три процеси взаємопов’язані, постійно змінюють один одного, що обумовлює безперервний кругообіг господарських засобів Для здійснення діяльності потрібні засоби виробництва (засоби праці – будівлі, верстати, машини тощо) і предмети праці (сировина, матеріали тощо). У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти на придбання у постачальників машин, верстатів, сировини, палива та інших засобів виробництва. Об’єктами господарського контролю в цьому процесі є придбання матеріальних цінностей, визначення їх собівартості, розрахунки з постачальниками.
У процесі виробництва відбувається створення нового про-дукту. Для цього споживаються засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), які придбані у ході постачання, і використовується жива праця працівників.
Отже, у процесі виробництва споживається уречевлена (у засо-бах виробництва) і жива (у формі оплати праці) праця і виробляється нова готова продукція. Об’єктами господарського контролю у цьому процесі є витрати на виробництво продукції, підрахунок її собівартості, а також сама готова продукція у грошовому і натуральному вимірах.
Вироблена продукція підлягає реалізації, що відбувається на третій стадії кругообігу засобів. У процесі реалізації готова продукція передається покупцям, які оплачують її грошима. Виручка від реалізації повинна бути більшою від собівартості реалізованої продукції. За рахунок виручки від реалізації покривається собівартість (витрати на виробництво) і формується фінансовий результат – здебільшого прибуток. Він визначається як різниця між виручкою від реалізації і собівартістю реалізованої продукції. Позитивна різниця – прибуток, негативна – збиток. Об’єктами господарського контролю у цьому процесі є обсяг реалізованої продукції у грошовому і натуральному вимірах, витрати, пов’язані з реалізацією, фінансовий результат від реалізації, розрахунки з покупцями, що виникають під час реалізації. Тобто об’єктом господарського контролю є власне процес реалізації і одержаний фінансовий результат.
Частина виручки від реалізації знову спрямовується у процес постачання, а частина може бути використана для невиробничого споживання.
Дослідження в господарському контролі здійснюється різними прийомами та способами, які в сукупності становлять його метод.
У процесі здійснення контролю використовують загальнонаукові а також спеціальні методичні прийоми і способи
До загальнонаукових прийомів і способів належать аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, абстрагування тощо. Їх використовують у різних дослідженнях. Конкретно для проведення. господарського контролю вироблені специфічні прийоми пізнання, зокрема: інвентаризація, економічний аналіз, контрольній запуск сировини у виробництво, експертиза, контрольний обмір, письмові пояснення громадян тощо.
Інвентаризація – це перевірка в натурі наявності та стану матеріальних запасів і вкладень підприємства, розрахунків і зобов’язань і звірка фактичної наявності з даними бухгалтерської: обліку. За допомогою інвентаризації виявляють випадки нестач, крадіжок, псування цінностей тощо.
Економічний аналіз показників діяльності підприємства дає змогу виявити і з’ясувати причини невиконання завдань, встановити чинники, які зумовили одержання відповідних результатів.
Контрольний запуск сировини у виробництво дає можливість проконтролювати фактичне використання сировини, правильність визначення норм її витрачання.
Експертизу або лабораторний аналіз проводять з метою визначення якості сировини, готової продукції, товарів тощо.
Контрольний обмір дає змогу зіставити фактичний обсяг робіт з тим, що відображений у документах. За допомогою контрольного обміру можна встановити факти завищення обсягу робіт, списання зайвих матеріальних цінностей, безпідставне нарахування заробітної плати.
Письмові пояснення громадян дають можливість виявити причини допущених порушень і винних у цьому осіб, з’ясувати конкретні обставини, що зумовили недоліки у роботі. Письмові пояснення переважно дають посадові та матеріально-відповідальні особи.
За суб’єктами господарський контроль поділяється на державний, муніципальний, незалежний та контроль власника. Державний контроль проводять органи державної влади та управління в межах їх повноважень. Державний контроль в Україні здійснюють: Верховна Рада, Рахункова палата Верховної Ради, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Фонд державного майна, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Міністерство праці та соціальної політики.
Складовою державного контролю є муніципальний контроль який здійснюється відповідно до законодавства про місцеві ради та органи місцевого самоврядування. Суб’єктами незалежного контролю є аудитори та аудиторські фірми, які на договірних платних засадах перевіряють достовірність звітних даних, стан бухгалтерського обліку, надають консультаційні послуги. Аудиторський (зовнішній) контроль призначений для об’єктів недержавної форми власності.
Контроль власника включає відомчий і внутрішньогосподарський фінансовий контроль. Суб’єктами відомчого контролю є міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, які контролюють діяльність підвідомчих суб’єктів господарювання. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюють власники, бухгалтерські, фінансові та інші функціональні служби підприємств.
До суб’єктів державного контролю належать органи законодав-чої і виконавчої влади, місцевого самоврядування та судові органи. Суб’єкти контролю діють у межах чинного законодавства відповідно до наданих ним повноважень
1.3. Класифікація господарського контролю
Класифікація контролю – це групування його видів за певними ознаками. За повнотою вивчення господарських процесів контроль поділяють на суцільний, вибірковий, комбінований. Суцільний контроль передбачає перевірку всіх документів і облікових регістрів, у яких відображені господарські операції за період, що перевіряється; вибірковий контроль – перевірку частини документів, що відбираються за допомогою науково обґрунтованої схеми за відповідний період часу. За комбінованого контролю одна частина документів або облікових регістрів вивчається суцільно, а інша – вибірково.
За етапами контролю господарських процесів його поділяють на попередній та наступний. Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції з метою попередження незаконних дій. Його проводять переважно на стадії погодження кошторисів, скла-дання договорів, підписання документів. Наступний контроль проводять після завершення господарської операції. За періодичністю проведення є контроль перманентний, який триває безперервно, постійний та періодичний, який здійснюється через певні проміжки часу.
Методами здійснення контролю є: перевірка, судово-бухгалтерська експертиза, обстеження, аудит, інвентаризація, економічний аналіз. Перевірка – це вивчення окремих питань діяльності суб’єктів господарювання; судово-бухгалтерська експертиза – дослідження експертом матеріальних об’єктів, явищ і процесів; обстеження – ознайомлення на місці з об’єктом перевірки, зокрема зі станом зберігання цінностей на складі, використанням виробничих потужностей; аудит – перевірка незалежним аудитором або аудиторською фірмою відповідно до складеного договору; інвентаризація – перевірка в натурі наявності та стану об’єкта контролю шляхом реєстрації, вимірювання та порівняння отриманих результатів із даними бухгалтерського обліку; економічний аналіз – це система прийомів у контролі для розкриття причинних зв’язків, що зумовлюють результати явищ.
Ревізія – метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансових зловживань. Висновки ревізії оформляються актом і ґрунтуються на документальних доказах.