25.5 Рішення щодо складання балансу

     Бухгалтерський баланс, як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливіша форма фінансової звітності, відбиває вартість майна підприємства в цілому за активами і обсягами вкладеного в це майно власного и притягнутого капіталу за пасивами. Тоді функція ефективності складання балансу може бути записана у такому вигляді:

,                           (25.1)

де В_а – актив балансу;

В_Р – пасив балансу;

h_В – коефіцієнт компетентності бухгалтера у складанні балансу;

t – рік складання балансу.

Відповідно до П(С)БО 2 в активі балансу виділяють 3 розділи “Необоротні активи”, “Оборотні активи”, “Витрати майбутніх періодів”.

Тоді, базуючись на вищевикладеному складі розділів активу балансу, його можна записати як функцію такого типу

                                 (25.2)

     де           - вектор рахунків розділу “Необоротні активи”;

      - вектор рахунків розділу “Оборотні активи”;

      - вектор рахунків розділу “Витрати майбутніх періодів”;

     Z – кількість рахунків у розділі.

     Пасивна частина балансу складається з п’ятьох розділів: “Власний капітал”, “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”, “Довгострокові зобов’язання”, “Поточні зобов’язання”, “Прибутки майбутніх періодів”. Тоді пасив буде описуватися функцією

                            (25.3)

     де            - вектор рахунків розділу “Власний капітал”;

      - вектор рахунків розділу “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”;

 - вектор рахунків розділу “Довгострокові зобов’язання ”;

 - вектор рахунків розділу “Поточні зобов’язання”;

      - вектор рахунків розділу “Прибутки майбутніх періодів”.

     З урахуванням формул (25.2) – (25.3) функцією (25.1) можна переписати таким чином:

               5.4)

 

25.6 Рішення зі складання фінансової звітності

Відповідно до П(С)БО 1 фінансова звітність підприємства повинна забезпечувати інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами (СР);

- участі у капіталі підприємства (К_р);

- оцінки якості управління (U);

- оцінки спроможності підприємства вчасно виконувати свої зобов'язання (О_s);

- забезпеченості зобов'язань підприємств (О_p);

- визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу (S_d);

- регулювання діяльності підприємства (D_p);

- інших рішень (dr) .

Виходячи з викладеного раніше, функцію ефективності складання фінансової звітності бухгалтером можна записати у такому вигляді

 FO=f_FO(cP,K_p,U, O_s,O_p,S_d,D_p,DR,h_fo ,t) ® max, (25.5)

де h_fo - коефіцієнт компетентності бухгалтера у складанні фінансової звітності. 

Доцільність введення коефіцієнта компетентності в модель (25.5) можна пояснити тим, що через цей коефіцієнт будуть реалізовуватися якісні характеристики фінансової звітності, встановлені П(С)БО 1: дохідливість, достовірність, зіставлення, доречність.

Заключення

У навчальному посібнику на базі узагальнення літературних джерел і практичного досвіду роботи авторами розроблені методики прийняття рішень на основі бухгалтерської інформації, яка дозволяє досліджувати сутність фінансово-господарських процесів підприємства в умовах використання Національних положень (стандартів).

В основу теоретичних і методологічних підходів до досліджень процесів економічної діяльності підприємств усіх форм власності покладено причинно-наслідкові зв’язки формування облікових показників.

У навчальному посібнику визнано моделі прийняття рішень для максимальної кількості розділів плану рахунків з позицій системного підходу до оцінки фінансово-господарських показників. Розглянуто нетрадиційні підходи до створення моделей оптимізації облікової звітності, згідно з якими всі сторони діяльності підприємства моделюються у вигляді аналізу кінцевих фінансових результатів діяльності з метою забезпечення координуючого впливу на систему управління, яка реалізує рішення облікових задач персоналом з досягнення цілей організації.

Такий підхід дає можливість пошуку нових варіантів рішень шляхом уточнення цілей та шкали відносних цінностей; визначено, які часні цілі треба ставити окремим параметрам облікової системи для досягнення загальної мети.

Кожен, хто вивчає бухгалтерський облік, зобов’язаний мати уяву про техніку та технологію прийняття рішень, як механізму управління бізнесом, орієнтованим на отримання прибутку та досягнення цілей на ринку товарів і послуг, розуміти необхідність втілення економіко-математичних методів та інформаційних технологій.