Тема 4. СИСТЕМА ОБЛІКУ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ ЗА ЗМІННИМИ ВИТРАТАМИ

4.1. Методичні вказівки

Якщо традиційний підхід до методів обліку витрат, який розглядався у темі 3 був спрямований на удосконалення калькулювання та контроль витрат за окремими видами готової продукції, то ринковий підхід до методів обліку основну увагу зосереджує на забезпеченні у кожному звітному періоді контролю за розміром витрат, обсягом готової продукції та результатом від її реалізації, тобто здійснюється ланцюгова залежність:

Калькулювання собівартості продукції за цими методами здійснюється на рівні прямих (змінних) витрат, а постійні витрати розглядаються як єдине ціле і не відносяться на конкретний вид продукції, а включаються до фінансового результату в період їх виникнення. Відповідно залишки незавершеного виробництва оцінюються лише за змінними витратами. Порівняльна характеристика калькулювання собівартості продукції за повними і змінними витратами наведена на рис. 4.1.

Основними перевагами ринкових методів обліку є їх гнучкість та простота практичного застосування для короткострокового прогнозування.

Студенти повинні усвідомити, що в нашій країні створені передумови впровадження методів обліку змінних витрат в практику підприємств, зокрема:

введено у вітчизняну класифікацію витрат групування їх на змінні (умовно-змінні) та постійні (умовно-постійні);

змінено методику формування та обліку виробничої собівартості продукції;

надано право вибору у підходах до методики калькулювання собівартості продукції та визначення її ціни (на рівні змінної (прямої виробничої) собівартості, на рівні виробничої собівартості, на рівні повної собівартості);

розширені аналітичні можливості обліку витрат через застосування концепції обліку за центрами відповідальності.

Рис. 4.1. Відмінності систем обліку і калькулювання
за повними і неповними (змінними) витратами

Необхідно ознайомитися з особливостями та перевагами основного представника «ринкових» методів обліку витрат — методом «директ-кост» («директ-костинг»).

«Директ-костинг» — це система управлінського обліку, яка базується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення і носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень.

Основні ідеї «директ-костингу» були розроблені у 1936 р. у США, а його фактичне впровадження відноситься до 1953 р. У Великобританії цей метод отримав назву «marginal costing» — облік маржинальних витрат, а у Франції — la comptabilite — маржинальний облік. У США при характеристиці цього методу часто зустрічається термін «veriable costing» — облік змінних витрат.

Усі ці терміни характеризують сутність директ-костингу, що полягає у поділі витрат на змінні та постійні, і відповідно у визначенні собівартості продукції через калькулювання лише змінних витрат.

Що ж стосується поняття «директ-костинг» як обліку прямих витрат, то воно виникло не випадково. На ранніх стадіях практичного застосування цього методу у собівартість продукції включалися лише прямі виробничі витрати, а всі види непрямих витрат списувалися безпосередньо на фінансовий результат. Як наслідок, загальна сума змінних витрат співпадала із сумою прямих витрат, що й знайшло відображення у назві методу.

Оскільки на більш пізніх стадіях розвитку директ-костинг почав передбачати облік собівартості не тільки в частині прямих змінних витрат, то спостерігається деяка умовність цієї назви.

Визначивши основні ідеї директ-костингу необхідно перейти до вивчення його варіантів.

Метод (система) директ-костинг має два варіанти:

— простий директ-костинг, заснований на використанні в обліку даних тільки про змінні витрати;

— розвинутий директ-костинг, при якому до собівартості разом зі змінними витратами включаються також прямі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Виникнення простого директ-костингу було пов’язано з негативними наслідками розподілу постійних витрат між виробами (не завжди можна було правильно обрати базу розподілу). Нова концепція управлінського обліку дозволила розділити витрати на постійні та змінні, що дало можливість подолати дві проблеми, зокрема:

усунути вплив зміни обсягу виробництва на собівартість продукції;

вибір продукту до виробництва визначається не різницею між ціною та повною собівартістю, а тією частиною постійних витрат, яку він відшкодовує.

Простий директ-костинг базується на таких принципах:

витрати розподіляються на постійні та змінні;

собівартість продукції обчислюється лише за змінними витратами;

визначається маржа зі змінної собівартості (маржинальний дохід), як різниця ціни реалізації і змінної собівартості.

Використання методу (системи) «директ-костинг» усуває необхідність розподілу накладних витрат, розширює аналітичні можливості обліку. Спостерігається процес тісної інтеграції обліку й аналізу. Не даремно систему «директ-костинг» називають ще «системою управління собівартістю» або «системою управління підприємством», чим підкреслюється єдність обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень.

Отже, основними рисами простого директ-костингу є:

По-перше, класифікація витрат на змінні та постійні, що призвело, відповідно, до обліку та планування собівартості продукції тільки в частині змінних витрат. Постійні ж витрати списують безпосередньо на «Фінансові результати». За змінною собівартістю оцінюються також залишки готової продукції та незавершене виробництво.

По-друге, це використання показника маржинального доходу.

Маржинальний дохід — це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами. Він покриває загальні постійні витрати, тобто

Маржинальний дохід = Обсяг продажу – Змінні витрати,

і відображає внесок сегменту (продукту, підрозділу) у покриття постійних витрат та формування прибутку підприємства.

Звіти про фінансові результати, що складаються на основі маржинального доходу, багатоступеневі. Вони мають не менше двох розділів: верхній показує маржинальний дохід, а нижній — чистий дохід (французька модель). Якщо змінні витрати поділяються на виробничі та невиробничі, тоді звіт буде трирівневим. У цьому випадку на першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід, як різниця між обсягом реалізованої продукції і змінними виробничими витратами. На другому етапі як різниця між виробничим маржинальним доходом та невиробничими змінними витратами визначається маржинальний дохід у цілому по підприємству. На третьому етапі шляхом віднімання від загальної суми маржинального доходу суми постійних витрат визначають чистий прибуток (американська модель).

Французька модель визначення чистого результату:

Американська модель визначення чистого результату:

По-третє, це те, що облік і звітність організуються так, що з’являється можливість регулярного контролю даних за такою схемою: Витрати ® Обсяг виробництва ® Прибуток (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Взаємозв’язок обсягу виробництва, собівартості та прибутку

Незважаючи на простоту застосування простого директ-костингу та його аналітичні можливості, він має і певні недоліки, зокрема:

в оцінці залишків незавершеного виробництва та готових виробів беруть участь лише змінні витрати, в зв’язку з цим залишки оцінюються не повністю, що проти бухгалтерських та податкових правил більшості країн;

у випадку зниження цін з метою досягнення привілейованого положення на ринку за окремими виробами виникає загроза, що маса неподільних постійних витрат не може бути покритою маржою, бо підприємство потрапить в зону збитків;

серед постійних витрат є такі, що можуть бути прямо віднесені на окремі вироби. Наприклад, якщо для виробництва різних виробів використовується обладнання різних видів, то при директ-костингу вся амортизація вважається постійною, тоді як амортизаційні витрати можуть бути віднесені на певні вироби. Таким чином, з’являється категорія прямих постійних витрат.

Спроба подолання цих недоліків призвела до появи методу розвинутого директ-костингу, в основу якого покладено такий підхід до калькулювання собівартості продукції, при якому частина постійних витрат (специфічні постійні витрати) може бути віднесена прямо без умовного розподілу на відповідні вироби, їх групи, центри відповідальності, сегменти діяльності.

І якщо простий директ-костинг не давав можливості визначати результат діяльності підприємства за виробами, центрами відповідальності, а обмежувався тільки визначенням маржі за ними, при розвинутому директ-костингу все більшу частину постійних витрат прямо відносять на собівартість цих центрів. Це призвело до появи системи напівмарж (маржинальних доходів різного рівня), а метод розвинутого директ-костингу отримав назву методу багатоступеневого покриття постійних витрат.

Відповідно змінилася і методика визначення чистого доходу підприємства, незмінним же залишається основний принцип директ-костингу: взаємозв’язок «витрати — обсяг — результати» в межах єдиної системи обліку.

Ознайомитися з етапами розрахунку чистого доходу підприємства за методом розвинутого директ-костингу можна за такою схемою:

І етап.

Виручка від реалізації виробу – Змінна собівартість виробу =
= Напівмаржа за виробом (маржинальний дохід І).

ІІ етап.

(–) Постійні витрати на виріб = Напівмаржа групи виробів (маржинальний дохід ІІ).

ІІІ етап.

(–) Постійні витрати групи товарів = Напівмаржа місця виникнення витрат (маржинальний дохід ІІІ).

ІV етап.

(–) Постійні витрати місця виникнення витрат = Напівмаржа по підрозділу (маржинальний дохід ІV).

V етап.

(–) Постійні витрати підрозділу = Напівмаржа по підприємству (маржинальний дохід V).

VІ етап.

(–) Постійні витрати підприємства = Чистий результат.

Така методика визначення чистого доходу значно розширює аналітичні можливості методу директ-костинг, дає змогу чітко визначити який «внесок» вносить кожен сегмент діяльності в покриття постійних витрат підприємства та отримання прибутку, а також надає вичерпну інформацію щодо прийняття управлінських рішень стосовно формування та вибору асортименту продукції, що виготовляється.

Особливістю розвинутого директ-костингу, яка отримала широке розповсюдження в сучасних умовах є його тісна інтеграція з елементами методу «стандарт-кост», коли в управлінському обліку головною стає система нормативів, причому визначається не тільки нормативна собівартість, а й нормативна виручка, оскільки це єдиний спосіб порівняти витрати та доходи і визначити нормативну маржу, тобто забезпечити модель: Витрати ® Випуск ® Прибуток.

Поява напівмарж дала можливість також поєднати значення контрольної функції в системі управлінського обліку, що призвело до чіткого визначення відповідальності кожного сегменту діяльності за свої витрати та результати. У зв’язку з цим організація обліку в системі директ-костинг здійснюється за двома типами сегментів діяльності:

1) внутрішніми (вироби, групи виробів, замовлення, центри відповідальності);

2) зовнішніми (сектори покупців, класи клієнтів, географічні зони реалізації).

Виникнення в системі управлінського обліку зовнішніх сегментів діяльності дало можливість вийти йому за рамки внутрішнього виробничого обліку і перейти від маржинального етапу розвитку управлінського обліку до стратегічного.

4.2. Практичні завдання
і методичні вказівки до їх виконання

Задача 1. Визначити фінансовий результат підприємства, що займається виготовленням та реалізацією телефонних апаратів за методом «директ-костинг» та повної собівартості продукції, маючи такі дані:

Таблиця 4.1

ВИРОБНИЦТВО ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
ТЕЛЕФОННИХ АПАРАТІВ у ІІ кв. 2002 р., грн

Показник	Квітень	Травень	Червень
1. Обсяг виробництва, шт.	1200	1200	1200
2. Обсяг реалізації, шт.	1200	1150	1250
3. Ціна за одиницю	15	15	15
4. Змінні витрати на одиницю: — виробничі — на управління та збут	7 2	7 2	7 2
5. Постійні витрати: — виробничі — на управління та збут	4000 1200	4000 1200	4000 1200

Відповідь оформити у вигляді табл. 4.2, 4.3. Зробити висновки стосовно доцільності застосування того чи іншого виду.

Таблиця 4.2

ЗВІТ ПРО ПРИБУТОК
(система калькулювання повних витрат) у ІІ кв. 2002 р, грн

Показник	Квітень	Травень	Червень
1. Дохід від реалізації	18 000	17 250	18 750
2. Собівартість реалізованої продукції
3. Валовий дохід
4. Операційні витрати
5. Прибуток (збиток) підприємства

 

Таблиця 4.3

ЗВІТ ПРО ПРИБУТОК
(система калькулювання змінних витрат) за ІІ кв. 2002 р, грн

Показник	Квітень	Травень	Червень
1. Дохід від реалізації	18 000	17 250	18 750
2. Собівартість реалізованої продукції
3. Виробничий маржинальний дохід
4. Змінні операційні витрати
5. Загальний маржинальний дохід
6. Постійні витрати
7. Прибуток (збиток) підприємства

Пояснення. Задача ґрунтується на визначенні методики калькулювання собівартості продукції на основі повних та змінних витрат.

Відповідь. Прибуток підприємства розрахований при калькулюванні повної собівартості продукції становить у квітні — 2000 грн, у травні — 1867 грн, у червні — 2123 грн.

Прибуток підприємства розрахований при калькулюванні змінної собівартості продукції становить у квітні — 2000 грн, у травні — 1700 грн, у червні — 2300 грн.

Задача 2. Підприємство протягом місяця виробляє і продає три види виробів А, Б, В за таких умов:

Показник	Вироби
	А	Б	В
Залишок на складі, шт.	4000	2000	1500
Обсяг реалізації, шт.	10 000	3600	4000
Обсяг виробництва, шт.	8000	2000	5000
Матеріальні витрати, грн	2400	2400	900
Заробітна плата, грн	3200	1200	600
Інші змінні витрати виробництва, грн	6400	2400	1500
Постійні витрати виробництва, грн	4000	3000	2100
Постійні витрати управління, грн	—	5100	—
Змінні витрати управління та збуту, грн	3000	1440	800
Витрати на рекламу, грн	2000	1080	400
Ціна реалізації	4,0	6,0	2,0

Використовуючи метод «директ-костинг»:

1) розрахувати нижню межу ціни кожного виробу;

2) визначити фінансовий результат від реалізації продукції методами повних витрат та директ-костингу;

3) сформулювати управлінське рішення стосовно цих розрахунків.

Пояснення. Перший етап розв’язання задачі ґрунтується на рівнянні: (Ціна · Обсяг продажу) = (Змінні витрати · Обсяг продажу) + Постійні витрати. Для розв’язання другого етапу задачі скористайтеся поясненням до задачі 1.

Відповідь. Ціна виробу А — 2,10 грн, ціна виробу Б — 4,62 грн, ціна виробу В — 1,58 грн.

Фінансовий результат по виробу А:

система «директ-костинг» — 19 000 грн;

система калькулювання повних витрат — 18 200 грн.

Фінансовий результат по виробу Б:

система «директ-костинг» — 4980 грн;

система калькулювання повних витрат — 3647 грн.

Фінансовий результат по виробу В:

система «директ-костинг» — 1700 грн;

система калькулювання повних витрат — 2225 грн.

Задача 3. Підприємство виготовляє три види продукції А, Б, В з такими характеристиками.

Показник	Продукція
	А	Б	В
Кількість продаж, шт.	700	500	2000
Ставка покриття, грн	14,00	28,00	15,00
Час виконання, год/шт.	2.00	4.00	3,50

Витрати на управління становили 50 000 грн, у т. ч. постійні витрати — 20 000 грн. Розподіляються вони за виробами пропорційно часу виробництва. Збитковий продукт підприємство хотіло б зняти з виробництва.

На основі обліку за системою «директ-костингу»:

1) розрахувати прибуток в цілому по підприємству та на одиницю продукції;

2) визначити загальну суму маржинального доходу та прибутку після зняття з виробництва збиткового виробу;

3) прокоментувати управлінське рішення, прийняття якого у даній ситуації було б правильним.

Задача 4. Використовуючи метод розвинутого «директ-костингу» визначити:

а) маржинальний дохід по виробу;

б) маржинальний дохід по підприємству;

в) чистий дохід підприємства.

Маючи такі дані (грн):

1. Виручка від реалізації      —      92 160

2. Амортизація обладнання та приміщення цеху       —      4160

3. Сировина та основні матеріали —      25 410

4. Заробітна плата виробничих робітників      —      14 410

5. Витрати на освітлення та опалення цеху     —      10 280

6. Електроенергія на технологічні потреби     —      8600

7. Поточний ремонт обладнання —      3720

8. Витрати на рекламу та реалізацію продукції          —      3200

9. Адміністративні витрати —      2600

Пояснення. Для розв’язання задачі слід скористатися методикою ступеневого покриття постійних витрат в сумі маржинального доходу.

Задача 5. Визначити оптимальну комбінацію виробництва та реалізації двох видів продукції на підприємстві, якщо є така інформація стосовно витрат та доходів.

Показник	Продукт
	А	Б	В
Обсяг реалізації, шт.	600	400	1000
Ціна за одиницю, грн	10,0	8,0
Змінні витрати, грн	7,0	6,0
Постійні витрати на випуск, грн	х	х	1820

Пояснення. Для розв’язання задачі потрібно скористатися формулою маржинального доходу на одну зведену одиницю продукції:

,

де МДі — маржинальний дохід на одиницю і-го виробу;

SМі — питома вага і-го виробу в загальному доході від реалізації.

Відповідь: виріб А — 420 шт., виріб Б — 280 шт.

Задача 6. Підприємство протягом звітного періоду випускає п’ять видів продукції: А, Б, В, Г, Д. На основі інформації отриманої в системі обліку повних та неповних витрат зробити пропозиції стосовно оновлення асортименту продукції за наступних умов.

До суми загальних постійних витрат входить 50 % змінних витрат.

Визначити:

1) фінансовий результат по кожному виробу за допомогою методу обліку повних та неповних витрат.

2) зробити пропозиції стосовно розміру загального фінансового результату при оптимізації асортименту.

Пояснення. Ставка накладних витрат визначається діленням загальної суми постійних на загальну суму змінних витрат.

Задача 7. На основі наведених нижче даних визначити невідомі показники, використовуючи рівняння «точки беззбитковості».

Варіант	Виручка від реалізації	Обсяг від реалізації (кількість одиниць)	Ціна (одиниці)	Змінні витрати		Постійні витрати		Маржа		Прибуток
				на одиницю	на обсяг	на одиницю	на обсяг	на одиницю	на обсяг	на одиницю	на обсяг
1	?		100				60 000	30
2		?					80 000	50			20 000

По кожному з показників навести формули розрахунків і прокоментувати результати розрахунків.

Задача 8. Підприємство виробляє один вид продукції, яку реалізує за ціною 120 грн за одиницю. При цьому: змінні витрати на одиницю — 90 грн, загальні постійні витрати — 30 000 грн.

Потрібно визначити:

1) точку беззбитковості (у натуральних одиницях та у грошовому виразі);

2) обсяг реалізації, необхідний для отримання прибутку в розмірі 8000 грн;

3) який прибуток отримає підприємство при обсязі реалізації —180 000 грн;

4) запас міцності при обсязі реалізації 180 000 грн.

По кожному пункту навести формули розрахунків і прокоментувати отримані результати.

Задача 9. Визначити чистий прибуток, використовуючи метод «директ-кост» за наступними даними:

Показник	Код рахунка	Сума
1. Дохід від реалізації
2. Залишок готової продукції на початок кварталу
3. Собівартість випущеної продукції за квартал
4. Залишок готової продукції на кінець кварталу
5. Собівартість реалізованої продукції
6. Виробничий маржинальний дохід
7. Змінні збутові і адміністративні витрати
8. Маржинальний дохід підприємства
9. Постійні витрати підприємства
10. Прибуток до оподаткування
11. Податок на прибуток
12. Чистий прибуток

Пояснити методику і техніку розрахунку. Проставити коди бухгалтерських рахунків. Суми проставити самостійно.

4.3. Запитання і тести для самоконтролю

4.3.1. Запитання

1. Які основні особливості методу (системи) «директ-костинг»?

2. У чому полягає практичне застосування системи «директ-костинг»?

3. Які основні фінансові показники формуються в системі «директ-костинг»?

4. Як складаються звіти про фінансові результати у системі «директ-костинг»?

5. Що таке маржинальний дохід? Які особливості його рахунку?

6. У чому полягають переваги розвинутого «директ-костингу»?

7. Що таке прямі (специфічні) постійні витрати? Наведіть приклади.

8. У чому полягає методика багатоступеневого покриття постійних витрат?

9. Які основні переваги методу «директ-костинг»?

10. У чому полягають недоліки методу «директ-костинг»?

11. Що таке стратегічний облік та які його передумови?

4.3.2. Тести

1. Маржинальний дохід — це:

а) виручка (дохід від продажу товарів, робіт, послуг);

б) різниця між виручкою і сумою змінних витрат;

в) різниця між виручкою і сумою постійних витрат;

г) різниця між виручкою і загальною сумою всіх витрат (змінних і постійних).

Відповідь: а, б, в, г.

2. Якщо загальний маржинальний дохід зменшується на певну величину, то операційний прибуток підприємства:

а) зменшується у такому самому розмірі;

б) зменшується на величину більшу, ніж зменшення маржинального доходу;

в) збільшується у такому самому розмірі;

г) залишається без змін;

д) жодний з наведених вище варіантів;

Відповідь: а, б, в, г, д.

3. Коефіцієнт маржинального доходу — це:

а) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до суми постійних витрат;

б) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до суми змінних витрат;

в) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до ціни одиниці продукції;

г) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до виручки від реалізації продукції.

Відповідь: а, б, в, г.

4. Виробництво продукції певного виду в короткому періоді є доцільним, якщо показник маржинального доходу для неї:

а) дорівнює нулю;

б) перевищує постійні витрати;

в) перевищує змінні витрати;

г) перевищує сумарні витрати.

Відповідь: а, б, в, г.

5. Підприємство досягає критичної точки, коли:

а) результат від реалізації дорівнює нулю;

б) виручка від реалізації дорівнює загальній сумі сукупних витрат;

в) маржа зі змінних витрат дорівнює сумі постійних витрат;

г) виручка від реалізації дорівнює сумі постійних витрат.

Відповідь: а, б, в; б, в, г; в, г; г.

6. У точці беззбитковості маржинальний дохід дорівнює:

а) нулю;

б) змінним витратам;

в) постійним витратам;

г) виручці від реалізації.

Відповідь: а, б, в, г.

7. Точка беззбитковості підприємства зростатиме в результаті:

а) зменшення постійних витрат;

б) збільшення коефіцієнту маржинального доходу;

в) збільшення змінних витрат;

г) зменшення змінних витрат;

д) жодного з наведених вище варіантів.

Відповідь: а, б, в, г, д.

8. Точка беззбитковості — це обсяг випуску (продаж), при якому:

а) прибуток від реалізації = 0;

б) збиток від реалізації = 0;

в) виручка від реалізації = сумарним витратам;

г) виручка від реалізації = постійним витратам;

Відповідь: а, б, в; б, в, г; в, г; г.

9. Точка беззбитковості в грошових одиницях визначається:

а) діленням постійних витрат на коефіцієнт маржинального доходу;

б) множенням постійних витрат на коефіцієнт маржинального доходу;

в) діленням постійних витрат на маржинальний дохід з одиниці продукції;

г) множенням постійних витрат на маржинальний дохід з одиниці продукції.

Відповідь: а, б, в, г.

10. Точка беззбитковості в натуральних одиницях визначається:

а) діленням постійних витрат на коефіцієнт маржинального доходу;

б) множенням постійних витрат на коефіцієнт маржинального доходу;

в) діленням постійних витрат на маржинальний дохід з одиниці продукції;

г) множенням постійних витрат на маржинальний дохід з одиниці продукції.

Відповідь: а, б, в, г.

11. Розрахунок обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку, визначається за формулою:

а) Виручка від реалізації = Змінні витрати + Бажаний прибуток;

б) Виручка від реалізації = Постійні витрати + Бажаний прибуток;

в) Виручка від реалізації = Змінні витрати + Постійні витра-
ти + Бажаний прибуток;

г) Виручка від реалізації = Бажаний прибуток.

Відповідь: а, б, в, г.

12. Визначення (планування) прибутку при певному обсязі реалізації здійснюється за формулою:

а) Прибуток = Виручка від реалізації – Змінні витрати;

б) Прибуток = Виручка від реалізації – Постійні витрати;

в) Прибуток = Виручка від реалізації – Змінні витрати – Постійні витрати;

г) Прибуток = Виручка від реалізації – (Змінні витрати + Постійні витрати).

Відповідь: а, б; в, г; а, в; б, г.

13. Нижньою межею ціни на продукцію підприємства може бути:

а) виробнича собівартість;

б) повна собівартість;

в) собівартість за змінними витратами;

г) собівартість за постійними витратами.

Відповідь: а, б, в, г.

14. Межа безпеки визначається як різниця:

а) між фактичним і критичним обсягом реалізації у натуральному вимірі;

б) між плановим і критичним обсягом реалізації у вартісному вимірі;

в) між фактичним і критичним обсягом реалізації у вартісному вимірі;

г) між плановим і критичним обсягом реалізації у натуральному вимірі.

Відповідь: а, б; а, в; а, г; б, в.

15. Запас фінансової міцності визначається як різниця:

а) між фактичним і критичним обсягом реалізації у натуральному вимірі;

б) між плановим і критичним обсягом реалізації у вартісному вимірі;

в) між фактичним і критичним обсягом реалізації у вартісному вимірі;

г) між плановим і критичним обсягом реалізації у натуральному вимірі.

Відповідь: а, б; а, в; а, г; б, в.

16. Яка із економічних категорій не відповідає визначенню «директ-костинг»?

а) облік змінної собівартості;

б) облік часткової собівартості;

в) облік виробничої собівартості;

г) облік маржинальної собівартості.

Відповідь: а, б, в, г.

17. Як розраховується маржинальний дохід?

а) як різниця виручки від реалізації та постійних витрат;

б) як сума чистого результату підприємства та його постійних витрат;

в) як різниця виручки від реалізації та змінної собівартості продукції;

г) як сума постійних та змінних витрат.

Відповідь: а, б, в, г.

18. У чому полягає основна особливість методу «директ-костинг»?

а) калькулюванні виробничої собівартості продукції;

б) класифікації витрат на змінні та постійні;

в) нормуванні витрат виробництва;

г) обліку доходів і витрат за центрами відповідальності.

Відповідь: а, б, в, г.

19. Що стало основною передумовою виникнення методу розвинутого «директ-костингу»?

а) поява категорії специфічних (прямих) постійних витрат;

б) виникнення категорії «однорідних секцій»;

в) поява категорії «маржинальний дохід»;

г) поява категорії «точка беззбитковості»

Відповідь: а, б, в, г.

20. Що стало причиною появи стратегічного управлінського обліку?

а) існування напівмарж за різними сегментами діяльності;

б) нормування доходів і витрат всередині виробничого процесу;

в) використання маркетингових принципів в системі управлінського обліку;

г) існування концепції обліку витрат і доходів за центрами відповідальності.

Відповідь: а, в; б, г; б, в.

21. У чому основні переваги методу «директ-костинг»?

а) найвища аналітичність витрат і доходів;

б) найбільша підпорядкованість нормуванню;

в) найповніші калькуляційні розрахунки;

г) надання інформації для прийняття внутрішніх управлінських рішень.

Відповідь: а, г; б, г; а, в.

22. Як розраховується маржинальний дохід на зведену одиницю продукції:

а) шляхом підсумку маржинальних доходів за всіма виробами, що виготовляються;

б) шляхом ділення загального маржинального доходу на загальну кількість продукції, що виготовляється;

в) шляхом множення маржинального доходу певного виробу на питому вагу цього виробу в загальному доході підприємства від реалізації продукції;

г) шляхом порівняння суми виручки від реалізації продукції та суми загальних постійних витрат підприємства.

Відповідь: а, б, в, г, д.

4.4. Практичне заняття

4.4.1. Питання для обговорення

1. Необхідність і можливість переходу від обліку і калькулювання повної собівартості продукції до обліку і калькулювання неповної собівартості.

2. Характеристика і сфера застосування простого директ-костингу.

3. Особливості розвинутого директ-костингу.

4. Зародження і розвиток стратегічного обліку.

4.4.2. Аналіз розв’язання задач, виконаних самостійно

4.4.3. Виконання задач під контролем викладача

4.5. Література

3, С. 148—160; 4, С. 860—875; 5, С. 78—108; 7, С. 98—105.

4.6. Термінологічний словник

Директ-костинг — це система обчислення собівартості продукції на основі прямих (змінних) витрат.

Маржинальний дохід (брутто-прибуток) — це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами.

Комбінація продажу — це співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі реалізації.

Маржинальний дохід на зведену одиницю продукції — це сума величин маржинальних доходів різних виробів зважених за допомогою комбінації їх продажу.

Багатоступеневий облік витрат — це процес ступіневого нагромадження маржинального доходу, що дає можливість визначити тенденції розширення виробництва окремих видів продукції; рентабельність окремих підрозділів підприємства; нижню межу відпускної ціни за окремими видами продукції тощо.