2. Теорія абсолютних переваг Адама Сміта.

 Ця теорія була розроблена і описана в 1776 році в роботі “Дослідження про природу та причини багатства націй”. В ній вперше доводиться, що багатство націй не залежить від кількості золота та срібла, які вона має, а від її спроможності виробляти товари та послуги. Згідно з цим основне завдання держави полягає в тому, щоб розвивати виробництво за рахунок поділу праці та кооперації. Найкращим чином держава це може зробити, якщо не буде втручатися в економіку (принцип лейзефе). Аналіз, здійснений Адамом Смітом, став вихідною точкою класичної теорії, що служить основою для усіх видів політики вільної торгівлі.

 Теорія Адама Сміта має такі припущення:

1) праця являє собою єдиний фактор виробництва;

2) має місце повна зайнятість (тобто всі ресурси, як має та чи інша країна, використовуються повністю);

3) в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують між собою тільки двома товарами;

4) витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар;

5) ціна одного товару відображена кількістю праці, який необхідно витратити для виробництва одиниці іншого товару;

6) транспортні витрати дорівнюються нулю;

7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

 Країна експортує ті товари, які виробляються з найменшими витратами, тобто вона має абсолютну перевагу в виробництві даного товару, і імпортує ті товари, які виробляються іншою країною з найменшими витратами, тобто інша країна має абсолютну перевагу в виробництві другого товару.

Для доведення своєї теорії Адам Сміт використав такий приклад:

	Сукно	Вино
Англія	1 ярд =1 година праці	1 галон = 4 години праці
Португалія	1 ярд = 2 години праці	1 галон = 3 години праці

Отже в Англії 1 галон вина обмінюється на 4 ярди сукна (або 1 ярд сукна = ¼ галони вина), а в Португалії 1 галон вина = 1,5 ярдів сукна (або 1 ярд сукна дорівнює 2/3 галона вина).

Отже на світовому ринку встановлюється співвідношення 1 галон вина = 3 ярди сукна. Зрозуміло, що в Англії вигідніше спеціалізуватись на сукні, а Португалії – на вині.

 

Висновок: кожна країна виграє від міжнародного обміну, оскільки вона обов’язково має певну абсолютну перевагу у виробництві того чи іншого товару.

3. Загальна характеристика класичної економычноъ теорії

Розвиток капіталізму спричинив розпад Меркантелізму. З розвитком мануфактурного виробництва центр уваги буржуазії перемістився у сферу виробництва, виникає КПЕ.

Представники КПЕ перенесли дослідження із сфери обігу у сферу виробництва. З цього часу виникає економічна наука у власному розумінні цього слова. вони зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин6 використовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в економічному житті панують об’єктивні (природні) закони, порушення яких призводить до суспільного лиха. Уявлення класичної школи про суспільні відтворення базуються на принципі природної рівноваги в економічній системі. Це було пов’язано з їх впевненістю про існування об’єктивних економічних законів6 котрі не залежать від волі людини6 але можуть бути пізнані нею.

КПЕ виступала за мах. обмеження держави в економіку, за свободу торгівлі.

Економічній лібералізм значною мірою поєднувався з лібералізмом політичним, з ідеями буржуазної демократії. Був дан глибокий аналіз таких основних категорій товарного господарства, як цінність, капітал, зарплата, прибуток, рента, гроші, товар, тощо. Не зважаючи на це теорія КПЕ не позбавлена і певних слабких сторін.

4. Інституціоналізм та його еволюція

Інституціоналізм – своєрідний напрямок в економічній науці. Своєрідність – прихильники в основу беруть не тільки економічні проблеми, а звязують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними правовими тощо. Почав формуватися наприкінці 19 ст. Основи було закладено Т. Вебленом. Назва напряму по­ходить від латинського слова «institutio» (звичай, настанова) і близького до нього «інститут» (зовнішнє втілення «інституцій», закріплення їх у вигляді законів). Інститути розглядали як спосіб мислення та дії, який закріпився у звичках, звичаях, нормах поведінки, у законодавчих установах. Характерна риса методології – послідовний історизм. У процесі еволюції відбувається природний добір інститутів: ті, що не виправдали себе і віджили, відмирають, а які вижили – видозмінюються і пристосовуються до нових умов.

Пірс, Дж. Дьюї та Ж. Леб — основоположники прагматизму. Певний вплив справила німецька історична школа з її історичним методом, акцентуванням уваги на правових нормах та політиці держави. В американській економічній літерату­рі навіть стверджувалося, що інституціоналізм є суто американсь­ким різновидом історичної школи.

 Виникнувши напр 19 ст, ідеї інст. У 30рр 20 ст оформилися в самостійну течію як реакція на значні зміни в характері ринкової економіки (монополізація, глибокі кризову потрясіння, соц.конфлікти) і нездатність неоклас.ортодоксії вписати ці зміни в систему свої теор.уявлень. Досліджуються конфлікти інтересів різних соц.груп і класів, виявляють границі можливостей ринкової системи автомат.відновлювати порушену рівновагу й обгрунт. Необхідність соц. Контролю над економікою, у встановленні якого важливу роль відіграє інститут держави. Кінець 20-поч 30рр – широке розповсюдження ідей. Однак 2-а пол. 30рр кейсіанство відтісняє інст.

50-60рр – нова хвиля популярності і повязана із спробами осмислення соц-екон. Наслідків науково-техн. Революції. Акцентується увага на трансформуючій ролі техн.прогресу. З”явл. Франц.і шведс.різновиди існт.

Криза кейсіанства у 80рр 20 ст та відродження неоклас. Традицій вплинули і на інст.напрямок. Формується „неоінституціоналізм”. Нова течія запозичила в неокласиків техніку мікроекономічного аналізу. В центрі уваги – проблема раціонального вибору.