1. Меркантелізм як економічна теорія та економічна політика
В період розпаду феодалізму, коли в його надрах виникають передумови капіталістичного ладу, в епоху первісного нагромадження капіталу, коли провідною формою капіталу був торгівельний капітал створюється І-ша система економічних поглядів – МЕРКАНТЕЛІЗМ.
М. - відома економічна політика феодально-абсолютиської держави епохи первісного нагромадження капіталу, яка відображала інтереси торгової буржуазії. М. також називається економічне вчення, метою якого було теоретичне обгрунтування М. економічної політики. Об’єктом вивчення М. була сфера обігу, зокрема багатство та джерела його зростання. Основними рисами М. є:
1) багатство ототожнюється з грошима, а гроші із золотом та сріблом як з річчю
2) держава вважається тим багатшою чим більше грошей вона має
3) накопичення багатства може бути збагачено за допомогою державної влади від зовнішньої торгівлі або видобутку дорогоцінного каміння.
Розрізняють два етапи — ранній і пізній. Основним критерієм такого розподілу є "обґрунтування" шляхів (засобів) досягнення активного торговельного балансу, тобто позитивного сальдо в зовнішній торгівлі.
Ранній меркантилізм або монетарна система ( з XV до сер. XVI ст)
- Рівень зовнішньої торгівлі: торговельні зв'язки між країнами розвинені слабко, носять епізодичний характеру
- шляхи , що рекомендуються, досягнення активного торговельного балансу:
Установлення максимально високих цін на експорт товарів; усіляке обмеження імпорту товарів; заборона вивозу із країни золота й срібла як грошового багатства.
- Позиції в області теорії грошей: Переважає номіналістичне сприйняття теорії грошей;
уряд, як правило, займається псуванням національної монети, знижуючи її цінність;
установлюється фіксоване співвідношення в обігу золотих і срібних грошей (система биметаллизма);
із грошової сутності золота й срібла в силу їхніх природних властивостей;
як функції грошей визнаються такі, як міра вартості, утворення скарбів і світові гроші.
- Монетаристскі позиції: Домінує ідея "грошового балансу".
Представники: в Англії – Вільям Стаффорд (1554 - 1612), в Італії – Гаспар Скаруффі (1519 - 1584)
Пізній м (розвинутий), який одержав назву мануфактурної системи.II половина XVI – XVII (І пол XVIII ст.)
- Рівень зовнішньої торгівлі: Торгівля між країнами досить розвинена й носить регулярний характер.
- шляхи , що рекомендуються, досягнення активного торговельного торгового балансу: Допускаються відносно низькі ціни на експорт, у тому числі при перепродажі товарів інших країн за кордоном; допускається імпорт товарів (крім предметів розкоші) за умови позитивного сальдо в зовнішній торгівлі; вивіз грошей допускається з метою вигідних торговельних угод і посередництва й збереження активного торговельного балансу.
- Позиції в області теорії грошей: "Революція цін" XVІ в. обумовила перехід до кількісної теорії грошей (цінність грошей обернено пропорційна їхній кількості; рівень і вага цін прямо пропорційна кількості грошей; ріст пропозиції грошей, збільшуючи попит на них, стимулює торгівлю); установлюється система монометаллизма; з товарної сутності грошей, але як і раніше в силу нібито природних властивостей золота й срібла; із числа відомих функцій грошей визначальної зізнається вже не функція нагромадження, а функція засобу обігу .
- Монетаристські позиції : Панує положення про "торговельний баланс".
Англії – Т.Мен (1571 - 1641) та Джем Стюард (1712 - 1781) Італії – Антоніо Серра та Антоніо Джевонезі (1712 - 1769) Франції – Антуан Монкрет’єн (1575 - 1621) та Жан Кольбер (1619 - 1683)
Спільним є:
1) дослідження багатства та його джерел
2) зосередження уваги на сфері обігу
3) відстоювання інтересів раннього капіталу
Значення меркантелізму полягає ще в тому, що він являє собою не тільки першу спробу аналізу суспільно-економічних відносин, що існували, а й обгрунтування ідей та політики протекціонізму.