Эк. думка ін. Греції (Ксенофонт, Платон, Аристотель).

 Їхньої ідеї лягли в основу всієї эк. науки. початок эк. поглядів отн. до раннього рабовласницького суспільства ( 10-4 у до н. э)

 Ксенофонт серед безлічі книг, написав "Домострой", де, зокрема, шукав шлях подолання протиріч у рабовласницькому суспільстві, викликаних способом виробництва, де раби - інструмент, що говорить. Прийшов до висновку, що своб повинніо упр, рабам – фіз. праця. Був прихильником нат. хоз. як більш надійного. Вважав з\х головним. Увів поняття мінової цінності: природна цінність – споживча, але для того, хто, наприклад, не вміє грати на флейті, вона стає цінністю тільки тоді коли він неї продасть. Засуджував лихварство.

 Платон багато написав у виді діалогів Сократа, основне -"Держава" і "Закони". Запропонував концепцію ідеального гос. Вважав, що гос., кот. складається з багатих і бідних - це, по суті 2 гос.: гос. багатих і гос. бідних. Нерівність випливає із самої природи людей тому воно непереборно: принцип побудови гос. – розділі- ние праці. Але кожний повинний одержувати по здібностях. Поділяє населення на: філософів кот. упр гос.; воїнів і тих, хто займається хоз. діяльністю. Філософи і воїни не повинні мати власності, з містить гос. Раби - знаряддя, що говорять.

 Аристотель - найвидатніший мислитель античності, учень Платона. Так само, як Платон, створив проект найкращого гос. Основа його - середній клас. Землеволодіння – гос.+частка. Осн. виробництва - рабська праця (рабство - природне явище, а рабам бути рабами по природі своєї не тільки справедливо, але і корисно). Увів слово "економіка": мистецтво одержання благ необхідних для життя і для гос. Розмежував багатство для споживання і багатство для нагромадження. Дав аналіз розвитку торгівлі і грошей.

6.Эк. думка ін. Рима (Катон, Варрон, Колумелла, брати Гракхи)

 Рим виникло як місто в 8 у до н.е., як імперія охватившая Середземномор'я - у 3 в. Трактат "Землеробство" Катона-старшего: для всіх держав у той час головна проблема - землеробство. Радить суворо обр. з рабами: сіяти між ними ворожнечу, годувати і вдягати в зав. від їхньої роботи і поводження. Кожен раб повинний полуать "урок", тобто обсяг роботи.( Це було до повстання рабів під керівництвом Спартака.)

 Варрон, 1 у н.е. Трактат "О с\х". Вважав прибутковість господарств залежної тільки від якості ґрунтів, ну й іноді від вигідного місця розташування (близько до збуту). відзначив низьку ефективність рабської праці.

 Колумелла, трактат з тією же назвою. Після повстання Спартака вигідніше стало ...здавати землю, особливо вилучену від збуту в містах, в оренду і наймати вільних!

 У 1 в. н.е. в умовах глибокого эк., політ. і моральної кризи виникло християнство. Воно засуджувало розподіл на багатих і бідних, соц. нерівність, лихварство, пропонувало поділяти блага по праці. У 4 в. - Августин Блаженний придумав формулу: "хто не працює, той не належний їсти" - разом з іншими християнськими постулатами її потім привласнили більшовики, не посилаючись на джерело, оскільки вели боротьбу і з християнством теж.

7.Эк. думка середньовіччя(Саллическая правла, Капитулярий про вілли). У 5-17 століття эк. думка не виділилася ще в самост. область Эк. преимущ аграрна. У трактатах – практ. рекомендації. За розпорядженням короля франків Хлодвига в 5 в. зробили запис обычаевого права "Саллическая правда". Там отрапжен і эк. лад франків у період розпаду родових відносин і виникнення майнової нерівності. Уже розмежовані поняття спонукуваного і нерухомого майна. Спонукуване можна закладати і передавати по ниаследству старшому сині. За убивство раба треба платити компенсацію його хазяїну, тому що раб - майно. У 9 в. після падіння держави

франків "Саллическая правда" утратила значення. "Капитулярий про вілли" Карла Великого (чи його сина Людовика Благочестивого), початок 9 століття н.е. - регламентація управения вотчиною. Земя – собств. хазяїна вотчини, населення - в основному його кріпаки. "Гарні майстри" - ремісники - також живуть у маєтку. Господарство натуральне, оброк здається теж натурою, створюються продовольчі запаси.

8. Эк думка кл середньовіччя (Хома Аквінський, 13 століття). Хома канонізований уже через 50 років після смерті, теолог. Виступав за централізацію влади ("походить від Бога") і визнавав соц. ієрархію ("Одні повинні обр. землю інші будувати будинку а частина, будучи вільна від турбот, повинна присвятити себе духовній праці"). Визнавав необхідність приватної собств. Обмін (торгівля) повинний відбуватися без обману і заради загальної користі. Ціна справедлива, коли враховує у вкладеної праці. З іншого боку, перевищення ціни справедливо якщо враховує можливий збиток продавця від продажу. Засуджував лихварство.

 Проблема грошей: 14 століття, Франція трактат Николы Орема "Трактат про походження, природу, юридичну основу і змінах грошей". Ист. эк. думки України: "Російська правда" 11-12 ст., звід за-

конов древнього права. захищає право на землю і креп. селян князів і знаті, їхнє ж право брати податки і ренту. У "Повісті тимчасового років" Нестор Літописець розглядає доходи Київського двору:

доходи від господарювання, данина і збори з населення, штрафи, мита на суд і торгівлю, військова доб. Повне відділення ремесла від землеробства. Однаково важливі фіз. і розум. праця. "Повчання дітям" Володимира Мономаха. "Галицько-Волинський літопис", 13 ст.

9.Ист. умови возн. і загальна хар. меркантилізму.

 У Зап. Евр. зародився в 15 в., наиб. распр. у 17. Предусловия: распад. феод., зарожд. капіталістичних відносин., розвиток. кап. типу виробництва, прискорене виникнення світових ринків після великих геогр. відкриттів, потреба у великих партіях товарів обумовила превр. майстерень у мануфактури. торг. капиталл став осн. формою кап. величезні кап. зосередилися в купців і монополістів.

 Мерхнув. виник на основі узагальнення досвіду первісного нагромадження як перша спроба пояснити суть і прискорити цей процес. Відбивав інтереси зарожд буржуазії. Меркантилісти були не проф.

учені, а практики: служ. торг. компаній, купці, вирішували практ. питання, кот. і виносили в заголовки своїх трактатів. У центрі народження "грошей із грошей", хрематистика, відкида раніш як

 аморальна. Йдуть від конкретного до абстрактного, що хорактерно для початкового періоду всякої науки. Не створили і не могли створити розгорнутої теорії кап, не визначили його законів а суто

прак питання эк політики.

 Ідеологія: 1) багатство - тільки те, що може бути реалізоване в грошах; 2) виробництво треба заохочувати тому, що воно створює предусловия багатства, а не тому, що потрібно чи суспільству державі, як вважали до того 3) безпосереднім джерелом багатства є сфера о б о р о т а 4) вона ж є джерело прибутку, тому що товар перепродується дорожче, ніж купується,5)найкраща сфера обороту - зовнішня торгівля, 6) баланс зовнішньоторговельної сфери повинний бути активним, тобто більше прод. ніж купувати.

 2 етапи разв Мерхнув.:1)монетарний,ранній 2)мануфактурний,розвитий. Ранній: 1)залучити якнайбільше грошей через границю, сохр. гроші у своїй країні. Заборонявся вивіз драг. мет. за кордон, іноземних купців змушували на весь виторг закуповувати місцеві товари, високе мито на імпорт. Пізній: протекціонізм експорту нац. продукту, мореплаванню,

завить. ринків, пошл. на вивіз сировини, зняті огр. на вивіз грошей.