55. Теоретична система і эк. програма Кейнса.
Кейнс рассм. доход, що є в розпорядженні суспільства, як першочерговий фактор, що визначає структуру споживчих витрат. Кожен додатковий долар доходу хоча і збільшує споживання, але менше, ніж на долар. От цю частину, що з нього йде на споживання, він назвав граничною схильністю до нагромадження. Чим більше доход, тим велика частина його не повертається в хоз. оборот. Це твердження Кейнса називається "основний психоло гический закон суспільства".
У совр. кап. економіці рівновага між нагромадженнями й інвестиціями неможлива, тому що інвестиції відстають від нагромаджень, звідси інфляція, чи криза тривала стагнація.
При капіталізмі не існує механізму, що забезпечував би зайнятість. Безробіття в ринкової эк. може зберігатися довго, тому, щоб зберегти попит, необхідно гос. регулювання.
Від Кейнса починається концепція дефіцитного фінансування, тобто штучного накачивания грошей в економіку, що створює "нові гроші", компенсує недостатній попит і прискорює ріст національного доходу. На практиці це відмовлення від збалансованого бюджету, систематичний ріст гос. боргу і використання інфляційних тенденцій як засіб підтримати ділову активність на високому рівні. Основна стратегічна политикагос.: сприяння максимальному перетворенню нагромаджень в інвестиції (зменшенням податків, збільшенням держзамовлень начебто витрат на оборону і т.д.). Саме падіння інвестицій - причина депресії 1930 -х років. У кінцевому рахунку приріст нац. доходу стане набагато більшим,ніж початковий приріст інвестицій. Множник, на який помножатся інвестиції - мультиплікатор - визначається як відношення відхилень від рівноважного доходу до початкових змін в інвестиціях.
^Y = ^I ---- , ^I - приріст інвестицій, заподіявши 1-r ший пророст доходу;
^Y - приріст доходу;
r - "гранична здатність до споживання"
дріб - співвідношення між доходом і інвестиціями, величина мультиплікатора. Завдяки мультиплікаційному ефекту покриття різниці між пропозицією та попитом не вимагає еквівалентного підвищення гос. витрат (вони будуть, але менші).
Значення теорії Кейнса:
а) це макроэк. метод дослідження;
б) уперше на першому плані реалізація, що засновує динамічну теорію циклу;
в) його теорія нац. доходу і мультиплікатора ввійшли в послекейнсианские теорії эк. росту;
г) об'єднав эк. теорію і эк. політику, революція в мисленні: уряду можуть ліквідувати депресію і безробіття, регулюючи гос. витрати і податки.
56. Распростр. кейнс. і його особливості в різних країнах. У США ще в 30-і роки в Гарварді. неокейнсианцы циклічність рассм. як властиву будь-які динамічній системі. До мультиплікатора додали акселлератор: у скількох разів треба збільшити інвестиції заради конкретних темпів росту нац. доходу. Інвестиції поділяють на автономні і похідні. Похідні - відповідальні за ріст попиту в результаті росту нац. доходу. Автономні зв'язані з незалежними процесами начебто технічного прогресу, росту населення.
Після війни Хансен докладно розглянув динаміку мультипликационно-акселлераторного процесу. Кінець росту і початок падіння можуть бути обумовлені: вичерпанням автономних инв.; зниженням очікуваної норми прибутку. Початок нового росту обумовлене тим, що споживання автоматично знижується менше, ніж доход у цілому. Через це скоротяться запаси, а для їхнього відновлення треба буде збільшити інвестиції. Макроэк. рівновага ринку товарів, грошей, облігацій і раб. сили називається моделлю Хикса - Хансена. Усі ці моделі мають величезне значення, тому що показують, як, одержуючи імпульси зовні, ринкова эк. може пересуватися від однієї рівноваги до іншого. Розмах коливань циклу не тільки можна обмежити, але і скоротити спад у часі і продовжити ріст зусиллями держави (що сьогодні і робиться в США).
Шведська програма почалася ще в 33 м - це перша країна з активною політикою стабілізації. Суспільні роботи створювали озброєння, продаючи яке Швеція розбагатіла.
Гос. плани 5-літні індикативні у Франції з 47 р.
57. Неокейнсианские теорії эк. росту. Довгострокових тенденцій кейнс-а эк. не рассм, її справа була вивести зі спаду, вона статична, робить упор на збільшенні доходів - "дохідному ефекті". Неокейнсианцы хочуть цілком зайняти потужності і раб. силу, до "дохідного" додати "виробничий".
Тимчасові границі дії мультиплікатора вони розширили і додали такий показник научно-техн прогресу, як капиталоемкость: відношення величини кап. до обсягу продукції. У 1948 Харрод увів своє рівняння "гарантованого росту" замкнутої однопродуктової економіки - найбільш розповсюджена формула эк. росту:
G=S/З де G - темп росту валового нац. продукту;S - відношення чистих заощаджень до сукупного доходу, чи норма нагромадження;
C - маржинальный коэф. капиталоемкости, чи відношення капіталу до випуску продукції.
в іншій математичній інтерпретації те ж показав Домар: приріст продукції = АБ, де А- схильність до заощаджень, Б - продуктивність інвестицій,
так, що звичайно говорять про рівняння Харрода - Домара.
58. Посткейнсианство. У 60-70 рецепти Кейнса стали суперечити об'єктивним законам розвитку: гос. регулювання виявилося нездатним забезпечити повну зайнятість і рівновагу. Критики ДО - монетаристи, прихильники теорії раціональних чекань, неокласики.
Неокейнсианство злило 2 напрямку: англ. ліве з центром у Кембриджу, де жида Джоан Робинсон 1903-1983, і американське. Ліве НК - реформістський мелкобурж. варіант До теорії, спрямований у захист інтересів немонополістичного капіталу, фермерів, інтелігенції, робітників. На відміну від традиційного ДО, причиною недостатнього попиту вважають несправедливість розподілу нац. доходу. Дж. Робинсон намагається зв'язати К с марксизмом: ефективний попит зросте після соціальний реформ із підвищенням зарплати, визнанням профспілкової боротьби за її збільшення, обмеженням влади монополій, скороченням оборонних витрат. Висуває антимонопольні вимоги, а інтенсивність інвестицій зв'язує не з граничною схильністю до нагромаджень, а з комплексною оцінкою перспектив вкладення (треба бути ідіотом, щоб, вкладаючи гроші, не починати з оцінки перспектив).
Критика ортодоксального ДО:
а) "ортодокси" не розробили теорії інфляції, відірвавши реальні процеси від процесів ціноутворення;
б) игнороровали роль грошово-кредитних факторів і фин. системи в цілому як причин, що народжують і стимулюють эк. нестабільність. Ці проблеми рассм. нове кейнсианство.
59. Кейнсианская теорія і эконом. політика. Ще на початку 30-х Кейнс приїжджав до Рузвельта зі своїми ідеями, але тоді його не зрозуміли. Незабаром, однак, рузвельт прислухався до нього і взяв багато чого: суспільні роботи, курс на дефіцитне фінансування і т.д. У 1946 у США прийнятий "Закон про зайнятість", кіт ставив за обов'язок уряду забезпечувати планову эк. Методи До рассматирвались як "убудовані стабілізатори" проти криз. Обнако досвід 50-х показав, що антикризові міри не забезпечують тривалого підйому. Вирішили стимулювати ріст, що одночасно запобіжить і кризи. Цю політику назвали "новою економікою". Її особливість: постановка перед эк. політикою конкретних завдань. Так, у 1 підлогу 60-х, це зменшення безробіття до 4% усієї раб. сили, забезпечення щорічного росту не менш 4% і росту ВВП на 50 млрд$. На початку 70-х эк. політика уряду напр. на контроль інфляції: не більш 2-3% у рік. Погляди До розділяли радники Кеннеді, Джонсона і Никсона. Ідеї До минулого дуже популярні в Німеччині. У середині 60-х з'явилися ознаки кризи. Уряд Кизингера використовувало дефіцитне фінансування, помірну інфляцію, маневрування процентною ставкою і явну гос. регуляцію эк. - усі по К. В Англії ще в 1944 опублікована Біла книга "Політика в сфері зайнятості", а багато галузей узяли під контроль гос. ( там націоналізували дуже багато чого, складно і довго, але визнали за необхідне, а в нас це ж зараз приватизують!).
Але глибока світова криза 74-75 показав уразливість практичних рекомендацій К. У багатьох випадках соціальна політика гос. не мала успіху. Але систему категорій і взаємозв'язків, без кот. зараз эк. не можна собі представити, створило кейнсианство.