5. Адаптивні типи людини. Антропоекологічні системи і здоров'я. Енергозбереженість та технічна озброєність - передумови заселення екологічних ніш.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Одним з найважливіших результатів дії природних факторів на людину як біологічний вид на всьому протязі історії людства, тобто його еволюції, є екологічна диференціація населення земної кулі, розподіл його на адаптивні типи.

Адаптивний тип являє собою норму біологічної реакції на переважні умови існування, що обумовлює найкращу пристосованість до навколишнього середовища. Розрізняють: адаптивні типи помірного пояса, арктичний, тропічний та гірський адаптивний тип.

Велика частина населення помірного поясу проживає в промислово розвинутих країнах з великою часткою міського населення, виявлення біологічних механізмів адаптації в них ускладнено. Арктичному типу властиво сильний розвиток кістково-м'язового апарата, великі розміри грудної клітки, високий рівень гемоглобіну, великий простір, займаний кістковим мозком, підвищена здатність окисляти жири, стійкі процеси обміну в умовах переохолодження. Мають особливості процеси терморегуляції. У місцевих жителів півночі температура тіла може суттєво знижуватися, але обмін речовин при цьому майже не сповільнюється, щодо стороннього населення, то у його представників температура шкіри не падає, але з'являється сильне тремтіння, тому що підсилюється обмін речовин і збільшується втрата тепла через шкіру.

Тропічний регіон відрізняється екстремальними кількостями тепла і вологи, тому тропічний адаптивний тип людини формувався під впливом жаркого клімату, раціону з низьким вмістом тваринного білка, великої різноманітності екологічних умов від району до району. Тут спостерігається найбільша розмаїтість груп населення в расовому, етнічному й економічному відносинах. Саме тут живуть самі низькорослі і самі високорослі люди. До характерних ознак тропічного типу відносяться подовжена форма тіла, знижена м'язова маса, зменшений обсяг грудної клітки, велика кількість потових залоз, низький обмін речовин і так далі.

У високогір'ї низький атмосферний тиск, холод, одноманітність їжі. У гірського адаптивного типу людей підвищений основний обмін, збільшено кількість еритроцитів, кількість гемоглобіну, розширена грудна клітка.

У будь-якому випадку, у різних зонах земної кулі формувалися людські популяції, генофонди, які відповідають місцевим умовам краще, ніж генофонд виду в цілому. Наявність різних адаптивних типів свідчить про значну екологічну мінливість людини, що послужила причиною всесвітнього поширення людей.

Антропоекологічні системи являють собою співтовариства людей, що знаходяться в динамічному взаємозв'язку із середовищем, і ці зв'язки використовуються, для задоволення своїх потреб. Антропоекологічні системи розрізняються в залежності від чисельності і характеру організації людських популяцій. Велике значення у визначенні розміру зазначених систем мають природні умови. Найбільш чисельні сучасні людські популяції, близько 80%, живуть на 44% суші в області тропічних лісів, саван, а також у зоні помірного пояса з чагарниковою рослинністю і змішаними лісами. На посушливих землях, у пустелях на 18% суші розміщено 4% населення. У різних умовах існування людина займає різні екологічні ніші. Екологічна ніша – сукупність усіх факторів і ресурсів середовища, у межах якої може існувати вид у природі. Антропоекологічні системи відрізняються від природних екосистем наявністю в їх складі людських співтовариств, яким належить домінуюча роль у розвитку всієї системи. Людина в середовищі існування є об'єктом дії екологічних факторів і сама є важливим екологічним фактором. Відмітна риса людини, як екологічного фактора, полягає в усвідомленості, цілеспрямованості і масированості впливу на природу. Енергозабезпеченість, технічна озброєність людей створює передумови для заселення будь-яких екологічних ніш. Людство – єдиний вид, який має всесвітнє поширення, що перетворює його в екологічний фактор із глобальним впливом.

6. Природні явища - джерела негативних факторів.

Екологічний фактор – це елемент середовища, що робить прямий вплив на живий організм, хоча б на одній зі стадій індивідуального розвитку. Всі екологічні фактори умовно поділяються на біотичні, абіотичні й антропогенні. Біотичні фактори – це всі можливі впливи, що випробує живий організм із боку оточуючих його живих істот. Абіотичні – це всі елементи неживої природи, що впливають на організм, (температура, світло, вологість, склад повітря, води, ґрунту і т.д.). Антропогенні – це фактори, зв'язані з впливом людини на природне середовище. Відповідно до іншої класифікації розрізняють первинні і вторинні періодичні і неперіодичні фактори. До первинного відносять температуру, зміни положення Землі стосовно Сонця, завдяки яким в еволюції виникла добова, сезонна, річна періодичність багатьох біологічних процесів. Вторинні періодичні фактори є похідними первинних, наприклад, рівень вологості залежить від температури, тому в холодних областях планети повітря містить менше водяної пари; неперіодичні фактори діють на організм чи популяцію раптово, епізодично. До них відносять стихійні сили природи – виверження вулканів, ураган, удар блискавки, повінь і інші.

Саме на основі цих факторів і виникають природні явища, які мають не лише позитивний але й негативний вплив.

Негативним явищем сьогодення є глобальне потепління, зникнення певних видів флори та фауни тощо.

7. Джерела негативних факторів побутового походження.

Побутовим середовищем називають сукупність факторів і елементів, що впливають на людину в побуті. До елементів побутового середовища відносяться усі фактори, що пов'язані:

з устроєм житла, його типом, застосовуваними будівельними матеріалами, конструкцією частин будинку, внутрішнім плануванням, складом приміщень і їхніх розмірів; інсоляцією і освітленням; мікрокліматом і опаленням; чистотою повітря і вентиляцією, санітарним станом, розташуванням житла щодо транспортних магістралей і промислової зони;

з використанням полімерних будівельних матеріалів, меблів, килимів, покриттів, одягу із синтетичних волокон, які є джерелом шкідливих хімічних речовин;

з використанням побутової техніки: телевізорів, газових, електричних і НВЧ печей, пральних машин, фенів і інших.;

з навчанням і вихованням, із соціальним статусом родини, матеріальним забезпеченням, психологічною обстановкою в побуті.

Усі фактори побутового середовища можна розділити на фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні. Присутність формальдегіду може викликати роздратування слизуватих оболонок очей, горла, верхніх дихальних шляхів, а також головний біль і нудоту. Меблі дають близько 70% забруднення повітря житлового приміщення, небезпечна концентрація токсичних газів накопичується у закритих шафах і шухлядах.

Небезпечні виділення із синтетичних матеріалів відбуваються при пожежах. Органічне скло і поролон, наприклад, при горінні інтенсивно виділяють синильну кислоту, фосген й інші сильні отрути. Спалювання синтетичних матеріалів у побуті неприпустимо.

У лаках і фарбах містяться токсичні речовини, які характеризуються як загально токсичними, так і специфічними видами дії – алергенною, канцерогенною, мутагенною та іншими. Особливий контроль встановлюється за використанням нових полімерних матеріалів, допущених до застосування санітарною службою.

Фактори, що представляють небезпеку у виробничому середовищі, небезпечні й у побуті. Потребують обережного поводження пожежонебезпечні і вибухонебезпечні речовини: розчинники, ацетон, бензин, а також отрутохімікати для боротьби з комахами – інсектициди, з бур'янами – гербіциди, із хворобами рослин – фунгіциди.

Небезпеку представляє газове устаткування через можливий витік природного газу, який має вибухонебезпечні і токсичні властивості. Присутність оксидів вуглецю й азоту, що утворюються при згорянні цього палива, ведуть до скорочення обсягу легень (особливо у дітей) і підвищенню сприйнятливості до гострих респіраторних інфекцій. Користатися газовим устаткуванням можна тільки з гарною вентиляцією приміщення.

8. Поділ негативних факторів за характером дії на організм людини.+ 10.Розподіл негативних факторів побутового середовища на групи за, природою їх походження.

За даними Всесвітньої організацій охорони здоров'я 70% шкідливих компонентів попадає в організм людини з продуктами харчування. Це і різні харчові сурогати, напої, а також сільськогосподарські продукти, при вирощуванні яких інтенсивно застосовувалися гербіциди, пестициди, мінеральні добрива. Причиною харчових отруєнь часто буває патогенний мікроб, наприклад, “кишкова паличка”.

9. Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на процес проникнення небезпечних речовин в організм людини.

Завдяки впливу на головні компоненти біосфери, наслідки діяльності людства досягають самих віддалених зон планети. Наприклад, ДДТ (у народі дуст) був виявлений у печінці тюленів і дельфінів, виловлених в Антарктиді, де жоден інсектицид ніколи не застосовувався. Це, зв'язано зі здатністю живих організмів до біоакумуляції, тобто нагромадження в тканинах речовин, що надходять із навколишнього середовища. Різні організми мають визначений коефіцієнт біоакумуляції. Коефіцієнт біоакумуляції – це відношення концентрації речовини в організмі до концентрації його в навколишнім середовищі. Він складає величину, що дорівнює: для рослин – 0,1; для комах – 0,3; для хробаків – 70; гризунів – до 100; креветок – 1 000; устриць – 10 000; риб – 100 000, Так, наприклад, в озерах США встановлена наявність ДДТ у зоопланктоні в кількості 5 мг/кг, у дрібних рибах – до 10 мг/кг, у великих рибах – до 200 мг/кг. В організмі птахів, що харчуються рибою, кількість ДДТ склало 2 500 мг/кг, що приводило до їхньої загибелі.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 Наверх ↑