50. Вибух як засіб терору.

Протягом останніх 200 років основним засобом терору є застосування вибухових речовин (ВР) і вибухових пристроїв (ВП). В даний час відомо більше сотні типів ВР, але застосування знаходять лише тридцять. Вибухові пристрої це комплекс, що включає вибухові речовини, засоби їх вибухового ініціювання, систему управління вибуховим ініціюванням, а також уражаючи елементи. В процесі дії ВП утворюються уражаючи фактори.

Системи управління дією ВП різноманітні і постійно удосконалюються. Терористи використовували спосіб вибуху після закінчення заданого часу уповільнення. У якості вибухача уповільненої дії вони застосували звичайний механічний годинник. Для реалізації цього способу можуть застосовуватись електронні схеми, прилади, що мають у своєму складі таймер. Управління вибухом по радіосигналу терорист може здійснювати за допомогою керованої по радіо іграшки, мобільного телефону, пейджера, радіостанції і інших пристроїв. Ініціюється також вибух шляхом подачі імпульсу струму на електродетонатор по проводах

Велике поширення одержали ВП, що спрацьовують при підключенні споживачів енергії (телевізорів, радіоприймачів) до мережі або при включенні споживача електроенергії в автомобілі (фар, стоп-сигналу, звукового сигналу та інших.). Вибух може також відбутися від безпосереднього контакту людини з транспортним засобом, який обладнаний спеціальним п’єзовибухачем.

Необхідно відзначити, що питома вага терактів з використанням ВП дуже висока і оцінюється сотнями випадків на рік.

При вибуховому теракті, що готується, завжди є демаскуючі ознаки. Найбільш поширені з них такі: припаркований у неналежному місці дуже близько від будинку автомобіль; залишений причіп; покинутий предмет з наявними на ньому джерелами живлення; дроти, розтяжки із дроту або мотузки; шум, цокання з залишеної без хазяїна торби або пакета; незвичайне розташування урн, контейнерів для сміття і інші. При підозрі на закладку чи виявленні ВП необхідно негайно повідомити про підозру можливого вибуху міліцію, органи влади, ізолювати місце з потенційним ВП, не підходити до нього, не торкатися підозрілого предмета. Якщо подія відбувається в приміщенні, евакуювати весь персонал, по можливості відкрити усі вікна і двері для розосередження ударної хвилі, виключити використання мобільних телефонів, радіозв'язку, тому що це може привести до спрацьовування системи управління вибухом.

51.Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.

Останніми десятиліттями міжнародна спільнота зазнає зростаючого тиску тероризму. Здійснюються замахи на життя й здоров’я людей, зростає масштаб терористичних актів, для яких характерні великі людські жертви, посилюється жорстокість дій терористів. Розширюється також інформаційна, тактична, взаємна ресурсна підтримка терористичних груп як в окремо взятій країні, так і в міжнародному масштабі. Відбувається зрощування політичного й кримінального тероризму на тлі злиття й співпраці нелегальних і легальних структур екстремістської спрямованості з націоналістичними, релігійно-сектантськими, фундаменталістськими та іншими угроповуваннями на основі взаємовигідних інтересів. Тероризм поширюється як страшна, невідворотна епідемія XXІ століття.

Однак майже в жодній країні світу на державному рівні не вироблено ефективної системи заходів захисту держави, суспільства й особистості від терористичних актів.

Тероризм може бути орієнтований на зміну політичного ладу, скинення керівництва країни (регіону), порушення територіальної цілісності, нав’язування певними соціальними, релігійними, етнічними групами своїх ідеології та стандартів як офіційних, істотна зміна політики держави, звільнення арештованих терористів, «розхитування» стабільності суспільства й залякування окре­мих груп населення, погіршання міждержавних відносин і провокування бойових дій (війни).

Тому, доцільно встановити й законодавчо закріпити порядок, за якого кожне політичне, ідеологічне, економічне рішення піддавалося б експертизі на антитерористич­ний ефект. Такий підхід відповідав би положенню про те, що боротьба з тероризмом стає одним з пріоритетних завдань держави й суспільства.

Щодо інформаційного забезпечення цих завдань, то доцільно було б здійснити моніторинг тероризму й антитерористичної діяльності: уніфікувати відомчі й міждержавні підходи до статистичного обліку; розширити статистичні дані про учасників і посібників тероризму, а також потерпілих; створити єдиний банк інформації, зокрема накопичити дані про результати судових розглядів й режиму інформаційного обміну; узгодити статистичну звітність про терористичні злочини й суміжні кримінальні дії; розробити й упровадити методики оцінювання наслідків терористичних злочинів, зокрема й шкоду від зазіхань на життя, здоров’я й спокій населення, та екологічні збит­ки від них.

Щодо правового забезпечення, то доцільно ухвалити комплексний закон з боротьби з тероризмом, який містив би пакет додатків та в який би ввійшли укази Президента, постанови Уряду, програмні документи, міжвідомчі та відомчі нормативні акти.

52. Характерні риси сучасної війни.

На сьогодні війна типу «стінка на стінку» відійшла на задній план і вважається неефективною та дорогою. Так небезпека планується, готується й реалізується людиною, його розумом і тому має складніший і витонченіший характер, ніж природні й техногенні небезпеки;; зброя застосовується зазвичай у несподівану для жертв агресії мить і в найуразливішому для неї місці; для створення засобів нападу завжди використовують остан­ні наукові досягнення, залучають найкращі наукові сили та науково-виробничу базу; тому від деяких засобів нападу майже неможливо знайти методи захисту, зокрема це стосується ракетно-ядерної зброї. Сучасні війни все частіше мають терористичний, антигуманний характер за яких мирне населення країн, що воюють, перетворюється на один з об’єктів збройного впливу, аби підірвати волю й позбавити ворога можливості чинити опір.

Сучасні війни характеризуються наступними особливостями:

1. Застосування різних форм і методів бойових дій, зокрема й нетрадиційних

2. Поєднання воєнних дій (проведених згідно з правилами воєнної науки)
з партизанськими й терористичними діями

3. Широке використання кримінальних та інших іррегулярних формувань

4. Швидкоплинність воєнних дій

5. Вибірковість ураження об’єктів

6. Поєднання потужного вогневого ураження з економічним, політичним, дипломатичним та інформаційно-психологічним впливом

7. Підвищення ролі високоточних керованих засобів

8. Завдання окремих ударів по ключових об’єктах

Згідно з даними про розвиток сучасних озброєнь, до засобів знищення, які ґрунтуються на нових фізичних принципах, належить така зброя: лазерна, інфразвукова, біотехнічна, високоточна зброя нового покоління, метеорологічна, геофізична, біологічна нового покоління з використанням психотропних засобів, хімічна нового покоління, психотропна, НВЧ-зброя, зброя електромагніт­ного імпульсу, засоби радіоактивної та інформаційної боротьби тощо.

53. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерної зброї.

Найпотужнішою із засобів масового ураження є ядерна зброя. Ядерна зброя — це зброя масового ураження вибухової дії, в основі якої лежить використання внутрішньоядерної енергії, що виділяється під час ланцюгових реакцій ділення важких ядер деяких ізотопів урану і плутонію та термоядерних реакцій синтезу легких ядер — ізотопів водню — дейтерію і тритію в більш важкі, наприклад, ядра ізотопів гелію. Для цих реакцій характерне надзвичайно велике виділення енергії на одиницю маси реагуючої речовини — у 20—80 млн разів більше, ніж під час вибуху тротилу — звичайної вибухівки. У результаті дуже швидкого виділення величезної кількості енергії в обмеженому обсязі відбувається ядерний вибух, який суттєво відрізняється від вибуху зви­чайних боєприпасів як за масштабами, так і характером утворення уражаючих факторів.

Серед сучасних засобів збройної боротьби ядерна зброя посідає особливе місце — вона є найефективнішим засобом ураження ворога. Вона здатна завдати великих втрат у живій силі й бойовій техніці, руйнувати споруди та інші об’єкти, заражати місцевість радіоактивними речовинами, а також здійснювати на людей сильний морально-психологічний вплив і тим самим ство­рювати нападаючій стороні вигідні умови для досягнення перемоги у війні.

Під час ядерного вибуху можуть утворюватися такі уражаючі фактори: повітряна ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження, електромагнітний імпульс та ін.

Повітряна ударна хвиля ядерного вибуху виникає в результаті розширення розпеченої маси газів у центрі вибуху. Вона є ділянкою різкого стискання повітря, що поширюється від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Дія її триває кілька секунд. Відстань в один км повітряна ударна хвиля долає за 2 с., 2 км — за 5 с., 3 км — за 8 с.

Світлове випромінювання ядерного вибуху — це видиме, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання, що діє упродовж декількох секунд. У людей воно може викликати опіки шкіри, ураження очей і тимчасове осліплення. Опіки виникають від безпосереднього впливу світлового випромінювання на відкриті ділянки шкіри (первинні опіки), а також від палаючого одягу в осередках пожеж (вторинні опіки). Залежно від тяжкості ураження опіки поділяють на чотири ступені: перший — почервоніння, припухлість і болючість шкіри; другий — утворення пухирів; третій — омертвіння шкірних покривів і тканин; четвертий — обвуглення шкіри.

Проникаюча радіація ядерного вибуху — це поєднання гамма-випромінювання й нейтронного потоку. У результаті іонізації атомів, що входять до складу живого організму, порушуються процеси життєдіяльності клітин та органів, що призводить до захворювання променевою хворобою.

Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води й інших об’єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху під час її руху. Поступово осідаючи на поверхню землі, ра­діоактивні речовини створюють ділянку радіоактивного зараження, яку називають радіоактивним слідом.

Ядерні вибухи зумовлюють виникнення потужних електромаг­нітних полів, які через їх короткочасне існування називають елек­тромагнітним імпульсом (ЕМІ). ЕМІ впливає насамперед на радіоелектронну й електротехнічну апаратуру.

54. Профілактика ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.

Під час ядерного вибуху можуть утворюватися такі уражаючі фактори: повітряна ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження, електромагнітний імпульс та ін.

Повітряна ударна хвиля ядерного вибуху виникає в результаті розширення розпеченої маси газів у центрі вибуху. Вона уражає як дією надлишкового тиску, так і швидкісним натиском (метальна дія), зумовленим рухом повітря в хвилі. Люди, техніка, розташовані на відкритій місцевості, уражаються переважно в результаті метальної дії повітряної ударної хвилі, а об’єкти великих розмірів, наприклад, будинки, — дією надлишкового тиску.

Укриття людей за пагорбами й насипами, у ярах, улоговинах і молодих лісах, використання фортифікаційних укріплень знижує ступінь їх ураження ударною хвилею. Так, людина у відкритій траншеї уражається повітряною ударною хвилею на відстанях у 1,5 раза менших, ніж на відкритій місцевості.

Світлове випромінювання ядерного у людей може викликати опіки шкіри, ураження очей і тимчасове осліплення. Опіки очного дна (якщо людина безпосередньо дивилася на вибух) можливі на відстанях, що перевищують радіуси зон опіків шкіри. Тимчасове осліплення виникає зазвичай уночі та у сутінках. Воно не залежить від того, куди дивилася людина у мить вибуху, й не носить масового характеру. Удень осліплення виникає лише у разі спостереження за вибухом, воно тимчасове й проходить швидко, не залишаючи наслідків, і медична допомога зазвичай не потрібна.

Проникаюча радіація викликає потемніння оптики, засвічування світлочутливих фотоматеріалів і виводить з ладу радіоелектронну апаратуру, що містить напівпровідникові елементи. Захиститися від проникаючої радіації зазвичай можна у фортифікаційних укріпленнях (сховищах, протирадіаційних укриттях), а також будинках, метро та інших об’єктах.

Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води й інших об’єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху під час її руху. Поступово осідаючи на поверхню землі, ра­діоактивні речовини створюють ділянку радіоактивного зараження, яку називають радіоактивним слідом.

Ядерні вибухи зумовлюють виникнення потужних електромаг­нітних полів, які через їх короткочасне існування називають елек­тромагнітним імпульсом (ЕМІ). ЕМІ впливає насамперед на радіоелектронну й електротехнічну апаратуру.