60. Профілактика ураження та захист від дії отруйних речовин.

При дії ОР через шкіру ураженому необхідно надягти протигаз (у разі потрапляння аерозолів або крапель ОР на шкіру обличчя протигаз надягають тільки після обробки обличчя рідиною з індивідуального протихімічного пакета (ІПП). Потім слід за допомогою шприц-тюбика з червоним ковпачком з аптечки індивідуальної ввести антидот й вивезти ураженого із зараженої те­риторії. Якщо впродовж 10 хвилин судоми не припиняться, необхідно повторно ввести антидот. У разі потрапляння в організм синильної кислоти

На ураженого слід надягнути протигаз, роздавити ампулу з антидотом від синильної кислоти і ввести його у підмасочний простір шолом-маски протигаза. У разі необхідності зробити штучне дихання.

Наступним компонентом хімічної зброї є отруйні речовини психохімічної дії. Зараз на озброєнні деяких армій є психохімічна ОР Бі-Зет (ВZ). При ураженнях, на потерпілого слід надягти протигаз і вивести його із зони ураження. Вийшовши на незаражену місцевість, зробити санітарну обробку відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП, очі й носоглотку промити чистою водою, витрусити одяг.

Окрему групу становлять отруйні речовини задушливої дії. До них належить фосген (СG).

Фосген уражає організм тільки під час вдихання його пари, при цьому спостерігаються слабке подразнення слизової оболонки очей, сльозотеча, неприємний солодкуватий смак у роті, запаморочення, загальна слабкість, кашель, важкість у грудях, нудота (блювота). На ураженого слід надягти протигаз, вивести із зараженої зони, дати повний спокій, полегшити дихання (зняти пасок, розстібнути ґудзика), укрити від холоду, дати гаряче питво та якнайшвидше доставити в медичний заклад.

Основною ОР шкірнонаривної дії є іприт.

У момент контакту з іпритом подразнень шкіри й болючих ефектів немає. Уражені іпритом місця зазвичай інфікуються. Передусім спостерігається почервоніння шкіри, що виявляється через 2—6 годин після зараження. Через добу на місці почервоніння утворюються дрібні пухирці, наповнені жовтою прозорою рідиною. Згодом пухирці зливаються.

Краплі іприту на шкірі необхідно негайно дегазувати за допомогою ІПП, очі й ніс добре промити, а рот і горло прополоскати 2 %-вим розчином питної соди або чистою водою.

61. Принципи захисту від біологічної зброї.

Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження розпорядженнями вводяться карантин або обсервація.

Карантин - це система протиепідемічних заходів для ізоляції осередку ураження та ліквідації виниклих інфекційних захворювань. Найважливіша задача карантину - недопущення поширення інфекцій як в осередку ураження так і за його межами. Карантин вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або він підноситься до групи особливо небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа та інші.

При карантині проводяться слідуючи заходи:

1)Повна ізоляція осередка від навколишньої території, що досягається озброєним оточенням осередка, забороною виїзду з нього (пости та патрульні наряди); 

2)Розгортання спеціальних пунктів, через які проводяться перевантаження прибуваючих для осередка продовольчих товарів, предметів першої необхідності та іншого майна;

3)Обмеження спілкування між окремими групами населення, заборона проведення масових заходів (припиняється навчання в учбових закладах, закриваються театри та кіно);

4) Проведення ряду протиепідемічних заходів, до яких відносяться:

а) Виявлення хворих та підозрілих на захворювання, нагляд за ними;

b) Проведення термінової санітарно-гігієнічної профілактики;

с) Санітарна обробка населення;

d) Дезинфекція, дезинсекція і дератизація;

e) Проведення ветеринарного контролю;     

f) Охорона інфекційних лікарень.

Обсервація встановлюється при виявленні збудників неконтагіозних захворювань, тобто таких, що не передаються від хворої людини до здорової. Вона являє собою систему заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб.

Заходи обсервації:

а) Обмеження в’їзду і виїзду людей із зони обсервації; Ь) Заборона вивозу майна; с) Термінова профілактика вражень; d) Своєчасне виявлення хворих; є) Вакцинацію і санітарну обробку.

Терміни обсервації та карантину визначаються тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання, виявленого в осередку ураження.

62. Призначення засобів колективного захисту. Класифікація засобів колективного захисту. Типи сховищ за конструктивними ознаками. Простіші засоби колективного захисту.

До засобів колективного захисту населення належать захисні споруди: сховища, протирадіаційні та простіші укриття. Сховища — це захисні споруди герметичного типу, що захищають від усіх уражаючих факторів, що виникають під час НС мирного та воєнного часу. Люди, які укриваються у сховищах, не використовують засобів індивідуального захисту. Протирадіаційні укриття — це споруди, призначені для захисту людей від іонізуючого випромінювання, зараження їх радіо­активними речовинами, краплями НХР та аерозолями біологіч­них засобів. Укриття простішого типу — це щілини, траншеї, землянки. Їх зведення не вимагає багато часу, але вони можуть ефективно захищати людей від багатьох уражаючих факторів.

За призначенням захисні споруди поділяють на загальні й спеціальні. Перші використовуються населенням або персоналом; другі — обладнуються для розміщення органів управління, систем оповіщення та зв’язку, лікувальних закладів.

За місцем розташування захисні споруди поділяють на вбудовані та окремо розташовані. Вбудовані захисні споруди обладнують у підвальних і цокольних поверхах будинків. Окремо розташовані захисні споруди створюють поза будівлями.

За часом будівництва захисні споруди поділяються на збудовані завчасно (це капітальні сховища з довговічних пожежобезпечних матеріалів) і такі, що зроблені нашвидкоруч.

За місткістю сховища поділяють на малі (на 600 людей), середні (600—2000 осіб) і великі, розраховані більш як на 2000 людей.

До захисних властивостей сховищ пред’являють певні вимоги, зокрема, суворе дотримання виконання правил будівництва та експлуатації. Тільки в цьому разі захисні споруди можуть бути застосовані за своїм прямим призначенням. Назвемо ці вимоги: сховища мають забезпечувати надійний захист від усіх ура­жаючих факторів НС; конструкції, що використовуються під час їх будівництва, не повинні втрачати свої механічні властивості в умовах дії високих температур; сховища повинні бути відповідно обладнані для перебування в них людей — не менше двох діб; перекриття має забезпечувати розрахункову кратність ослаб­лення іонізуючого випромінювання;простіші укриття створюють таким чином, щоб вони могли захистити людей від світлового випромінювання, проникаючої радіації та дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.

63. Призначення засобів індивідуального захисту. Класифікація засобів, індивідуального захисту за принципом дії.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) людини призначені для захисту її шкіри, обличчя, очей та органів дихання від дії радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів (РР, ОР і БЗ), а також для профілактики та зниження тяжкості ураження організму.

Відповідно до цього, засоби індивідуального захисту класифікують за призначенням на засоби захисту шкіри, очей, органів дихання та медичні засоби захисту.

Залежно від принципу дії, усі ЗІЗ поділяють на ізолюючі, що цілком ізолюють людину від факторів навколишнього середовища, й фільтруючі, які поглинають з повітря шкідливі домішки. За способами виготовлення ЗІЗ поділяють на промислові (виго­товлені заздалегідь) і підручні (виготовлені населенням з підручних матеріалів).

До засобів захисту органів дихання належать фільтруючі засоби:

¾ протигази цивільні (ГП-5, ГП-7), загальновійськові РШ-4, ПМГ-2, ПМК), дитячі (ДП-6, ДП-6М, ПДФ-Ш);

¾ респіратори для дорослих Р-2, для дітей Р-2Д, промислові РПГ-67, РУ-60м, «Лепесток».

¾ найпростіші засоби захисту — ватно-марлеві пов’язки, протипилові тканинні маски.

Ізолюючими засобами захисту є ИП-4, ИП-5, КИП-5, КИП-7 та ін.

Засоби захисту шкіри призначені для захисту відкритих ділянок тіла, одягу, взуття від зараження РР, ОР і БЗ.

Фільтруючий засіб захисту шкіри — це захисний фільтруючий одяг — ЗФО-58 — бавовняний комбінезон, просякнутим хемосор­бованими хімічними речовинами.

З цією самою метою можуть застосовуватися підручні засоби — звичайний повсякденний одяг (спортивні костюми, плащі, рукавиці, чоботи). Щоб підвищити захисні властивості одягу, його заздалегідь просочують мильно-олійною емульсією (для приготування емульсії беруть брусок господарського мила, подрібнюють його на тертці й розчиняють у 0,5 л теплої рослинної олії).

Як ізолюючі засоби захисту шкіри застосовують загальновійськовий захисний комплект ОЗК і легкий ізолюючий костюм Л-1, які виготовляються з прогумованої тканини. Ними оснащують формування, що ліквідують наслідки НС.

64. Призначення медичних засобів захисту людини у надзвичайній ситуації.

Засоби медичного захисту призначені для профілактики або зменшення впливу уражаючих факторів надзвичайних ситуацій, а також надання першої медичної допомоги потерпілим. До них належать радіозахисні засоби, антидоти (протиотрути), антибактеріальні препарати, засоби часткової санітарної обробки.

Радіозахисні засоби — це препарати, що сприяють підвищенню опірності організму дії іонізуючих променів. Їх поділяють на такі групи: засоби профілактики ураження у разі зовнішнього опромінення (радіопротектори); засоби ослаблення первинної реакції організму на опромінення (переважно протиблювотні засоби); засоби профілактики радіаційного ураження РР, що потрапили в організм (препарати, які сприяють якнайшвидшому виведенню РР з організму); засобу профілактики ураження шкіри у разі забруднення її РР (засоби часткової санітарної обробки).

Антидотами (протиотрутами) називають речовини чи препарати, що сприяють руйнуванню або нейтралізації ОР. Їх поділяють на неспецифічні (адсорбенти) та специфічні, що діють вибірково щодо певних отрут.

Протибактеріальні засоби вживають у мить застосування чи погрози застосування біологічних засобів. Їх поділяють на засоби специфічної та неспецифічної профілактики.

До табельних засобів медичного захисту належать: аптечка ін­дивідуальна, у комплект якої входять засобу первинної профілактики шоку, а також антидоти, радіопротектори та антибактеріальні засоби; індивідуальний протихімічний пакет різних модифікацій, призначений для часткової санітарної обробки; пакет пере­в’язний індивідуальний.

Санітарна обробка — це комплекс заходів щодо часткового чи повного видалення з поверхні шкіри й слизових оболонок РР, ОР і БЗ. Розрізняють часткову й повну санітарну обробку.