Тема 9 (частина 1). Вимоги радіаційної безпеки до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання теми та основні терміни

Ø Характер продуктів ядерного ділення, що попали в атмосферу внаслідок аварії на ЧАЕС.

Ø Масштаби радіоактивного забруднення після аварії на ЧАЕС.

Ø Створення зон радіоактивного забруднення після аварії на ЧАЕС.

Ø Життя Чорнобильської зони сьогодні.

Основні терміни теми: радіонукліди, Чорнобильська катастрофа, ядерний вибух, продукти ядерного ділення, зона забруднення, статус та соціальний захист.

Інформаційні матеріали теми

Вимоги радіаційної безпеки до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи

Проблемна ситуація. Чорнобильська трагедія – це катастрофа планетарного масштабу на якій зобов’язано вчитися все людство, щоб не повторити її.

Правове забезпечення зон забруднення після Чорнобильської катастрофа важлива складова екологічної безпеки населення, що проживало і проживає на цій території. Створені зони забруднення дають можливість впорядкувати взаємовідносини людей з державою, та захистити себе від небажаного впливу іонізуючого випромінювання на організм.

1. н.п. Характер продуктів ядерного ділення, що попали в атмосферу внаслідок аварії на ЧАЕС

При роботі реактора в процесі ділення ядер урану або плутонію під дією нейтронів в їх активній зоні накопичуються продукти ядерного ділення, які являють собою біля 200 уламкових радіонуклідів більше ЗО хімічних елементів. Ці елементи займають середину таблиці Менделєєва - від германія з атомним номером 32 до европія з номером 63, а також ізотопи наведеної активності - цезій -134 і нептуній - 239. Вони мають періоди напіврозпаду від ЗО секунд (радій - 106) до ЗО років (цезій - 137) і є бета-гама-випромінювачами.

При опроміненні повільними нейтронами урану-238 утворюються трансуранові альфа-активні елементи - плутоній, америцій, кюрій. Кількість і радіонуклідний склад продуктів ядерного ділення залежать від тривалості роботи реактора: чим вона довша, тим більше розділиться ядер урану і більше накопичиться продуктів ядерного ділення. Вихід їх в атмосферу внаслідок аварії на АЕС (перегрівання і розплавлення активної зони, порушення герметичності реактора) визначається ступенем їх летючості. На фоні тугоплавкості більшості радіонуклідів телур, йод і цезій мають високу летючість. У зв'язку з цим аварійні викиди збагачуються названими радіонуклідами.

При аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто в атмосферу в процентному відношенні: йоду -131 - 20 %, цезію-137 -13 %, цезію-134 -10 %, інших радіоактивних речовин було викинуто від 2 до 5 %, в тому числі і стронцію-90 - 4 %. Серед продуктів ядерного ділення є радіоактивні гази - криптон і ксенон.

При нормальній роботі реактора вони постійно випускаються через фільтровентиляційну систему, а при аварії - вільно виходять в атмосферу. Склад продуктів ядерного ділення в реакторі АЕС відрізняється від складу продуктів, які утворюються при вибуху ядерного боєприпасу.

При ядерному вибуху основна маса його радіоактивних продуктів оплавляється або конденсується на частинках ґрунту і втягується в зону вибуху, утворюючи хмару радіоактивного пороху. За 8-10 годин вона осідає на поверхню ґрунту і утворює достатньо чіткий слід радіоактивної хмари, яку можна прогнозувати за розмірами і рівнями радіації.

Складність аварії на Чорнобильській АЕС полягала в тому, що після зруйнування енергоблоку реактор перейшов у режим саморегулюючого енерговиділення і перетворився в джерело безперервного пульсуючого виділення в атмосферу продуктів ядерного ділення. Крім того, хмара газоаерозольного викиду значно довше знаходиться в атмосфері і значно довше випадає на землю. Все це дуже ускладнило радіаційну обстановку: наземний слід мав плямистий характер з великими перепадами рівнів радіації. Мало місце перенесення радіоактивних речовин на великі відстані.

2. н.п. Масштаби радіоактивного забруднення після аварії на ЧАЕС

Згідно з метеорологічними умовами в перші два-три дні після аварії радіоактивність розповсюдилась в північно-західному, північному і північно-східному напрямках в залежності від висоти викиду, напрямку і швидкості вітру. Висота викиду була від 200 до 1200 метрів. Вранці 28 квітня (аварія сталася 26 квітня 1986 року) в Швеції і Фінляндії було зареєстровано підвищення рівнів радіації. ЗО квітня при значно меншому виході радіоактивних речовин в атмосферу, в приземних шарах атмосфери вони перенеслись на південь на висоті 700 метрів в сторону Кишинева, а на висоті 1500 метрів в напрямку Відня і Будапешту.

На  північних територіях України і південних територіях Бєларусі сформувався наземний слід, де випала основна частина радіоактивних речовин. При аварії на ЧАЕС була заражена територія, на якій проживало 17,5 млн. людей, в тому числі 2,5 млн. дітей. При аваріях на АЕС з викидом радіоактивних речовин розповсюдження останніх не мають меж.

Необхідно враховувати, що зруйнувати АЕС в воєнний час можна звичайними засобами ураження, а це може призвести до втрати теплоносія першого контуру охолодження реактора, до повної розгерметизації палива, плавлення активної зони реактора і навіть часткового випаровування продуктів ядерного ділення з зруйнуванням або без зруйнування реактора. Після зруйнування реактора звичайними засобами ураження біля 1/3 радіоактивних продуктів може бути викинуто в атмосферу. Внаслідок цього може виникнути складна і непередбачена радіаційна обстановка. В зв'язку з тим, що в продуктах викиду перевагу мають довгоживучі радіонукліди, зараження буде тривалим.

3. н.п. Створення зон радіоактивного забруднення після аварії на ЧАЕС

Для розмежування зон радіоактивного забруднення, які утворились внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Верховною Радою України прийнято Закон, який передбачає чотири зони радіоактивного забруднення.

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природнокліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселений - територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/ км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/ км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Радіаційно небезпечні землі - це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають загальнодержавним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.

До зазначених земель належать території зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення.

Радіоактивне забруднені землі - це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності.

До зазначених земель належать території зон гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю.

Землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового відселення) виводяться з господарського обороту, відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційне небезпечних земель.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забороняється:

- постійне проживання населення;

- здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу.

- перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб віком до 35 років без їх згоди;

- вивезення за межі зон без спеціального дозволу землі, глини, піску, торфу, деревини, а також заготівля і вивезення рослинних кормів, лікарських рослин, грибів, ягід та інших продуктів побічного лісокористування, за винятком зразків для наукових цілей;

- винесення або вивезення із зон будівельних матеріалів і конструкцій, машин і устаткування, домашніх речей тощо без спеціального дозволу;

- ведення сільськогосподарської, виробничої та іншої діяльності, а також будівництво без спеціального дозволу;

- випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання та рибальство;

- перегін тварин, сплав лісу. В'їзд на територію зони і виїзд з неї здійснюється тільки за спеціальними перепустками з обов'язковим дозиметричним контролем людей та транспортних засобів. Транзитний проїзд усіх видів транспорту здійснюється за спеціальними перепустками, що видаються Адміністрацією зони;

- будь-яка інша діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки;

- перебування осіб, які мають медичні протипоказання для роботи в контакті з джерелами іонізуючого випромінювання або щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки вони є професійно хворими.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення спеціалізованими підрозділами здійснюються обов'язкові заходи щодо:

- запобігання винесенню радіонуклідів з території зон і радіоактивному забрудненню навколишнього середовища;

- моніторингу стану природного середовища та медико-біологічного моніторингу;

- утримання території в належному санітарному і пожежобезпечному стані;

- застосування методів фіксації радіонуклідів на місцевості.

Всі види діяльності повинні проводитись з обмеженням загальної колективної дози радіоактивного опромінення, а також з обмеженням кількості залучених осіб.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забезпечується суворий природоохоронний режим, охорона територій, природних, історичних та етнокультурних пам'яток відповідно до чинного законодавства.

Охорону громадського порядку, протипожежну безпеку на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при виїзді з таких зон забезпечують спеціалізовані органи Міністерства внутрішніх справ України.

Контроль за виконанням зазначених заходів здійснюється на території зони відчуження Адміністрацією зони, зони безумовного (обов'язкового) відселення - відповідними обласними Радами.

Земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивне забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо за економічними та екологічними умовами подальше використання цих земель неможливе, вони переводяться до категорії радіаційне небезпечних.

У зоні гарантованого добровільного відселення забороняється:

- будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці;

- будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;

- природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки;

- внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України;

- залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.

З метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні гарантованого добровільного відселення державою гарантується:

- добровільне переселення людей із зони;

- перепрофілювання виробництв на випуск екологічно чистої продукції;

- постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг;

- проведення суцільної щорічної медичної диспансеризації та забезпечення ранньої профілактики захворювань;

- забезпечення населення в необхідній кількості та асортименті медичними препаратами, питною водою, чистими продуктами харчування, у тому числі такими, які мають радіопротекторні властивості, сприяють виведенню з організму радіонуклідів;

- у разі доцільності дезактивація території спеціалізованими підрозділами;

- проведення суцільної газифікації населених пунктів і будівництво доріг з асфальтовим та бетонним покриттям;

- надання громадянам, які проживають у зазначеній зоні, пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими актами чинного законодавства.

У зоні посиленого радіоекологічного контролю забороняється:

- будівництво санаторіїв, таборів, баз і будинків відпочинку, а також будівництво нових підприємств, які шкідливо впливають на здоров'я населення і навколишнє середовище;

- будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;

- природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки;

- внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України;

- залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.

З метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні посиленого радіоекологічного контролю державою гарантується:

- перепрофілювання виробництв на випуск екологічно чистої продукції;

- постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення граніту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг;

- проведення суцільної щорічної медичної диспансеризації населення та забезпечення ранньої профілактики захворювань;

- забезпечення населення в необхідній кількості та асортименті медичними препаратами, питною водою, чистими продуктами харчування, в тому числі такими, які мають радіопротекторні властивості, сприяють виведенню з організму радіонуклідів;

- в разі доцільності дезактивація території спеціалізованими підрозділами

- поетапне проведення суцільної газифікації населених пунктів і будівництво доріг з асфальтовим та бетонним покриттям;

- надання громадянам, які проживають у зазначеній зоні, пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими актами чинного законодавства».

Розмежування території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи на зони відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю дає можливість здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів залежно від ландшафтних умов та геохімічних особливостей ґрунтів, величини накопичення радіонуклідів у довкіллі, враховуючи загально-виробничі та соціально-побутові обставини.

4. н.п. Життя Чорнобильської зони сьогодні

До 26 квітня 1986 року Чорнобильська зона була квітучим краєм — 94 населених пункти, де проживало близько 100 тисяч осіб. Нині мешканці, яких називають самопоселенцями, є лише в тринадцяти пунктах. Це 410 літніх людей, які, всупереч забороні, повернулися до рідних домівок.

У зоні діють 135 організацій та суб'єктів господарювання. Вони різнопрофільні і виконують широкий спектр завдань. Однак основних видів діяльності два: роботи на забруднених територіях та на самій ЧАЕС і на об'єкті "Укриття".

Мінімізацією впливу наслідків аварії на довкілля та стабілізацією радіоекологічної ситуації займаються 9 підприємств, які підпорядковані Міністерству з надзвичайних ситуацій. Це понад 3,5 тисячі фахівців, які проводять протипожежні, лісо- та водоохоронні заходи, працюють з радіоактивними відходами, утримують інфраструктуру зони.

У  віданні Мінпаливенерго — 127 структур з усіх, що діють у зоні. В компетенції цих організацій зупинка і виведення з експлуатації ЧАЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Згідно із затвердженою концепцією, зону поділено на 4 частини. Передусім це так звана промислова територія, де розташована сама станція та саркофаг, і де створюватиметься інфраструктура для безпечного обслуговування цих об'єктів: котельня, сховище відпрацьованого ядерного палива, завод з переробки твердих і рідких відходів, санпропускник тощо.

Другий вид територій — 14 колишніх заповідників і заказників. Це невеличкі ділянки, де фахівці проводять спостереження за фауною і флорою.

Третій напрямок використання — території першочергової реабілітації. Це найменш забруднені місцини. Деякі з них заросли лісом, і років через сімдесят тут буде промислова деревина, цілком безпечна для використання. В інших, як, приміром, у Ладижинських ставках, розводять мальків риб. Решта території (найбільша її частина) має поки що статус загального режиму, а з часом її перерозподілять між трьома згаданими вище видами земель.

Наприклад, виникла потреба у будівництві сховища для відпрацьованого ядерного палива, і для цього відвели 59 гектарів.

Узагальнення. Розуміння характеру продуктів ядерного ділення, що попали в атмосферу внаслідок аварії на ЧАЕС, а також масштабів радіоактивного забруднення та згідно цього створення зон радіоактивного забруднення дає можливість комплексно оцінити наслідки Чорнобильської аварії.

Питання радіаційної безпеки територій, що постраждали будуть стояти багато десятиліть. Тому необхідно продовжувати роботу щодо перетворення цих зон в безпечні території.

Література для самоосвіти: 2, 8, 10.

Питання для самоконтролю:

1. Яке відсоткове співвідношення радіонуклідів, які були викинуті в атмосферу після аварії на ЧАЕС?

2. Які загальні характеристики розповсюдження радіонуклідів післі аварії на ЧАЕС?

3. Які існують зони радіоактивного забруднення згідно законодавства України?

4. Які основні критерії щодо характеристики зони відчуження?

5. Які основні критерії щодо характеристики зони безумовного відселення?

6. Які основні критерії щодо характеристики зони гарантованого добровільного відселення?

7. Які основні критерії щодо характеристики зони посиленого радіоактивного контролю?