Тема 9. Класифікація фотоапаратів і їх основні вузли

За призначенням фотоапарати поділяються на апарати загального і спеціального призначення.

Перші відрізняються компактністю, малою вагою, швидкою дією і розраховані на роботу в складних кліматичних умовах (“Смена”, “Зоркий”, “Київ”, “Зеніт”, “ФЕД”). Інші потребують спеціальних змін в конструкції фотоапарата (панорамний апарат, стереоапарат, репродукційний, павільйонні камери).

За форматом одержаних негативів, а значить за видом використаних світлочутливих матеріалів (35 мм, рольфільм, форматна і т.п) поділяють п’ять груп фотоапаратів.

Мініатюрні – використовують плівку шириною 16 мм, розмір негативів 10х14 мм, 14х21 мм (“Киев-Вега”, “Нарцис”). Недоліки: малий розмір фотографій і низька їх якість.

Напів-форматні – використовують плівку шириною 35 мм, розмір негативів 18х24 мм, складає половину найбільш поширеного малоформатного кадру. Кількість кадрів 72. Фотоапарати “Чайка”, “ФЄД –микрон”).

Малоформатні – ширина плівки 35 мм, розмір кадру 24х36 мм. Це найбільш поширені фотоапарати, які використовують як любителі так і професіонали (“Зенит”, ФЕД, “Киев” і т.п.).

Середньо-форматні використовують не перфоровану плівку шириною 61,5 мм. Розмір кадрів 45х60; 60х60; 60х90 мм (“Салют”, “Любитель”, “Киев”, “Москва”). Використовують репортери і професійні фотографи. Портативність і висока якість.

Великоформатні фотоапарати – використовують форматну плівку 90х120 мм; 130х180 мм і т.п. Переваги – висока якість, чіткість зображення. Недоліки – громіздкість і не оперативність апаратури (фотоапарати “Фотокор”, “ФК” та інші).

Характеристика основних вузлів фотоапаратів

Основними вузлами фотоапарата є: об’єктив, затвор, світлонепроникна камера, касетна частина, кадруючі і фокусуючі пристрої.

Об’єктиви фотоапаратів. Об’єктиви поділяються на:

- широко кутові (коротко фокусні) масштаб ближчих об’єктів різко відрізняються від масштабу віддалених предметів, останні здаються дуже мілкими, перспектива підкреслена;

- нормальні (кут зору близький до кута зору людини);

- вузькокутові (довгофокусні) відрізняються плавною перспективою. Різниця в масштабі віддалених і ближніх об’єктів майже не видна;

- із змінним фокусом – варіооб’єктиви  або зуми. Вони дозволяють змінювати кут зору апарата (тобто візуально віддаляти або наближати об’єкти зйомки).

Відносний отвір об’єктива – відношення діаметра діючого отвору об’єктива до його фокусної віддалі. Максимальний відносний отвір є важливою характеристикою об’єктива.

Отвір об’єктива – круг. При зменшені за допомогою діафрагми отвору об’єктива кількість світла, що проходить через об’єктива значить і витримка при зйомці зміниться пропорційно площі отвору об’єктива. Для зручності введення поправок в витримку шкала діафрагм побудована таким чином, що при переході з одного ділення шкали на наступне площа діючого отвору змінюється вдвоє, тому і витримка повинна змінитися в 2 рази.

По міжнародному стандарту застосовується наступний ряд значень відносних отворів:

1:1; 1:1,4; 1:2; 1:2,8; 1:4; 1:5,6; 1:6; 1:11; 1:16.

Затвор фотоапарата. Затвор фотоапарата служить для регулювання часу попадання світла на плівку.

Час від моменту відкриття затвору до моменту його закриття називається часом експозиції (витримкою).

Стандартна шкала витримок:

1; 2; 4; 8; 15; 30; 60; 125; 250; 500; 1000.

1- 1 секунду світло попадає на плівку;

2- ½ секунди світло попадає на плівку;

…….

60 – 1/60 секунди світло попадає на плівку.

Кожне наступне значення витримки в 2 рази менше попереднього.

В сучасних фотоапаратах застосовуються такі типи затворів: центральний, шторно-щілинний, шторні “віярні, дискові, жалюзні”. Найбільш поширені центральний та шторно-щілинні.

Центральний затвор – пелюстки затвору розходяться і сходяться відкриваючи затвор починаючи з центру і закінчується до центру.

Переваги – широкий діапазон витримок, надійність роботи в різних умовах.

Недоліки – низький коефіцієнт корисної дії, довгий період відкриття і закриття, важкість одержання коротких витримок (швидше 250, необхідна більш сильна пружина, яка викликає вібрацію фотоапарата).

Шторно-щілинний затвор отримав широке розповсюдження в малоформатних апаратах. Розташовується безпосередньо перед плівкою. Регулювання часу експозиції здійснюється за рахунок зміни ширини щілини між шторками і швидкості її переміщення.

Переваги – високий коефіцієнт корисної дії, компактність і надійність в роботі, забезпечення самих коротких витримок.

Недоліки – швидкість руху шторок зростає від початку до кінця експозиції, при зйомці об’єктів, що рухаються, вони будуть витягнуті, при співпаданні напряму руху шторок і об’єкту і зжаті, якщо вони протилежні, прорезинені шторки на морозі втрачають еластичність.

Видошукач необхідний для вибору точки зйомки і визначення межі майбутнього кадру. Існують рамочний, оптичний, дзеркальний видошукачі. В апаратах з матовим склом межі кадру визначаються розмірами матового скла.

Методи фокусування.

Існує  декілька методів одержання чіткого зображення – фокусування:

- змінюючи відстань між матовим склом і об’єктивом добиваються найбільш чіткого зображення на мотовому склі;

- в дзеркальних фотоапаратах переміщуючи об’єктив добиваються найкращої різкості зображення для більш точного фокусування;

- застосовують мікрорастр і клиновий устрій;

- фокусування по шкалі відстаней;

- використання оптичного далекоміра;

- автоматичне фокусування.

  Глибина різкості.

  Глибина різкості – це інтервал відстаней від фотоапарата в межах якого всі предмети зображуються достатньо різкими.

  Глибина різкості залежить від фокусної відстані об’єктиву. Із збільшенням відстані глибина різкості зменшується особливо в об’єктивах з фокусною відстанню більше 50 мм.

  Короткофокусні об’єктиви з фокусною відстанню менше 40 мм забезпечують достатньо глибину різкості.

  Інтервал глибини різкості збільшується із збільшенням відстані до точки фокусування. Глибина різкості збільшується із збільшенням значення діафрагми.

  Касети фотоапарата використовуються для захисту фотоплівок від світла при перезарядки фотоапарата.

Тема 10. Знімальний процес.

Знімальний процес складають три послідовні стадії:

- вибір кадру;

- отримання різкого зображення;

- експонування.

Вибір кадру.

Під кадром розуміють частину простору, предмет або його частину, які вибирають для знімання, тобто, що повинно з’явитись на знімку, скласти його зміст.

Вибір кадру включає:

- вибір об’єкту;

- пошук найкращої точки зйомки;

- освітлення.

Об’єкт є найважливішим в фотографії, складає її зміст. Від уміння вибрати найбільш цікаве із навколишнього середовища залежить цінність майбутнього фото. Важливим в вибору кадру є  вміння виділяти в кадрі найбільш суттєве, типове і виключати з кадру лишні  предмети, розбиваючих враження і які не мають значення для розкриття теми.

Точка зйомки.

Наступна задача пов’язана з вибором кадру – позиції фотоапарата або точки зйомки. Від точки зйомки залежить не тільки розмір предмету на негативі, а й кут зйомки під яким фотограф дивиться на фотографуємий предмет.

Правильно вибрана знімальна позиція допомагає виявити в об’ємі його характерні особливості. Вона в великій мірі визначає різницю між цікавим і нудним знімком.

При виборі точки зйомки на натурі необхідно рахуватись з освітленням. Фотографія базується на дії світла, тому освітлення при зніманні грає велику роль. Освітлення буває природним і штучним. В умовах природного освітлення немає можливості активного керування (управління) світлом. Можна лише вибирати оптимальний варіант освітлення.

При зніманні не рекомендується щоб сонце або джерело світла світило прямо в об’єктив. Якщо сонце знаходиться прямо позаду фотоапарату, предмети виходять плоскими без тіней. Найбільш добре об’ємність предметів виявляється на фото завдяки поєднанню світла і тіней. Такий вид освітлення виходить при косому напрямку променів джерела світла. Освітлення під кутом близьким до 45° від оптичної осі найкраще при зніманні портретів, архітектури, пейзажу. Такий вид освітлення є загально прийнятим для різних зйомок, хоча можливі відхилення від цього правила. Більш докладно про зйомку при штучному і природному освітленні розповість відеофільм.

Відеофільм.

При зніманні необхідно можливо повніше використовувати площу негатива, без потреби не зменшувати площу зображення і не залишати по краях багато вільного місця.

Експонування.

Знімальний процес закінчується експонуванням – освітленням світлочутливого шару фотоматеріалу зображенням, яке проектується об’єктивом. Кількість світла, що отримує фотошар, називається експозицією.

Нормально експонована плівки перетворюється в якісний негатив. Якщо світло попало недостатньо – негатив світлий, а при великій кількості світла – темний.

Нормальна експозиція для кожного фотошару величина постійна і залежить від його світлочутливості.

В абсолютній точності експозиції немає необхідності так як існує цілий ряд експозиції, які дають негативи з правильним тоновідтвореням.

Їх діапазон залежить від фотографічної широти негативного матеріалу і значення контрасту об’єкта зйомки.

Помилки в визначені витримки при зйомці є найбільш частою причиною низької якості зображення.

Методи визначення експозиції.

На потрібну тривалість витримки при денному світлі впливають наступні змінні величини:

- характеристика об’єкта зйомки;

- географічна широта місця зйомки;

- період року і час дня;

- метеорологічні умови (стан неба);

- світлочутливість негативного матеріалу;

- наявність чи відсутність світлофільтра;

- значення діафрагми об’єктива.

Методи визначення експозиції:

- визначення витримки на око;

- за допомогою експонометричних таблиць;

- за допомогою візуальних експонометрів;

- за допомогою фотоелектричних експонометрів.

Фотоелектричні експонометри дозволяють визначити експозицію двома способами:

- за яскравістю найбільш сюжетно-вагомої частини об’єкта зйомки;

- за освітленістю створеною основним джерелом світла.

Сучасні фотоапарати оснащені фотоелектричними експонометрами вмонтованими в корпус фотоапарата. Такими ж пристроями оснащені і фотоапарати-автомати.

Останнім часом набули широкого розповсюдження фотоапарати системи “Kodak” – це легкі, автоматичні, порівняно дешеві фотоапарати з пластмасовими корпусами, часто з пластмасовим об’єктивом.Так звані в народі “мильниці”.

  Якими б дорогими не були фотоматеріали, високоякісні знімки скоріше всього випадковість, якщо зйомки проводились на дешевій “мильниці”.

  Переваги цих фотоапаратів:

- порівняна дешевизна;

- простота в експлуатації;

- легкість;

- компактність.

Недоліки:

- порівняно низька якість;

- пластмасова оптика;

- низька розрізнююча спроможність;

- зниження якості зображення від центра кадру до його країв;

- неможливість керування експозицією та різкістю;

- низька надійність і ремонтоспроможність;

- відсутня можливість заміни об’єктивів;

- відсутність можливості репродукційної, великомасштабної зйомки та макрозйомки.

Цифрові фотокамери.

Вже декілька років, як з’явилися цифрові фотокамери. Звичайні  фотокамери і цифрові фотокамери мають багато спільного так і багато в чому розрізняються. Основна різниця полягає в першу чергу в способі збереження зображення. У звичайних камерах світло попадає на фотоплівку. В цифрових камерах світло попадає не на плівку, а на CCD-сенсор, який складається з дуже великої кількості елементів. Коли світло попадає на цей сенсор, всі його елементи отримують заряд, значення якого залежить від кількості світла. Це триває всього долі секунди але цього часу достатньо для того, щоб визначити та запам’ятати заряди кожного елемента. При цьому для кожного із основних кольорів, складаючих світло, червоного, зеленого і жовтого в сенсорі є елементи, які реагують тільки на свій колір.

Переваги цифрової фотографії%

- можливість моментального одержання зображення;

- відсутність витрат на плівку, хімічну обробку матеріалів;

- можливість обробки зображення (корегування кольору, різкості, контрасту).

Подальший розвиток комп’ютерних технологій дасть можливість розвитку цифрової фотографії.

Імпульсні лампи спалахи.

Імпульсні фотоосвітлювачі – лампи спалахи служать для створення короткочасних направлених і інтенсивних світлових випромінювань при фотозйомці в умовах недостатньої освітленості, а також при зйомці напроти світла, в затінку для висвітлення деяких деталей об’єкта зйомки. Фотоспалахи характеризуються великою яскравістю світла, короткочасністю спалаху, компактністю і безшумністю роботи. Спектр світла близький до сонячного світла, що забезпечує високу якість кольорових фотографій. Імпульсні освітлювачі встановлюються на фотоапараті і створюють переднє освітлення об’єкта зйомки.

Лампи-спалахи вмикаються автоматично в момент повного розкриття затвора фотоапарата. Це забезпечується синхронізацією. Існує два способи підключення: кабельний – через гніздо синхроконтакта в корпусі фотоапарата і безкабельний – через електричний контакт, де закріплюється лампа.

В апаратах з шторково-щілиним затвором необхідно, щоб спалах відбувався коли щілина між шторками дорівнює розмірам кадру.

Переваги фотографічного методу спостереження.

Якщо порівняти фотографічні методи спостереження з візуальними, то виявляються наступні переваги фотографічних методів:

- фотографія документує спостереження зорове відчуття зберігається тільки 1/7 секунди. Фотографічний метод дає змогу одержати зображення, які можуть зберігатися на протязі довгого часу;

- фотографічні зображення можна розмножувати;

- фотографічне зображення можливо додатково необхідним чином змінено, збільшено або зменшено. Його можна використовувати для проведення різноманітних вимірів;

- динамічна фотографія – кінематографія дозволяє продовжувати або скорочувати час протікання подій;

- фотографічні методи спостереження дають можливість фіксувати надзвичайно короткочасні події та явища;

- фотографічні методи спостереження дозволяє одночасно і точно фіксувати величезну кількість об’єктів;

- можливість реєстрації невидимих рентгеновських та гамма-променів.