Тема 16. Керівництво педагогічним колективом.

Керівництво педагогічним колективом.

Стилі і методи керівництва колективом.

Організація роботи колективу.

Попередження та усунення конфліктів в роботі педагогічного колективу.

Шляхи підвищення ефективності діяльності педагогічного колективу.

Методи керівництва - це прийняті в суспільстві на даному етапі його розвитку законні способи впливу керівників на підлеглих з метою спонукання їх до певних дій.

Методи керівництва:

1. адміністративні.

2. економічні.

3. правові.

4. морально-психологічні.

Існує думка, що ще порівняно недавно в нашій країні панувала адміністративно-командна система керівництва, яка характеризується широким застосуванням адміністративних, силових методів впливу на людей. Сьогодні на зміну їм прийшли методи економічного і правового впливу, і можна сподіватися, що найближчим часом до них приєднаються методи морально-психологічного стимулювання.

Методи і стиль керівництва пов’язані одне з одним і водночас відносно незалежні одне від одного. Їх взаємозв’язок виявляється в тому, що домінування в суспільстві одного з методів керівництва супроводжується, як правило, перевагою близького до нього за суттю стиля керівництва.( адміністративні методи – авторитарний або директивний стиль керівництва; правові методи та економічні методи – демократичний стиль керівництва.

Іноді стилі керівництва розуміють як індивідуально-своєрідне застосування керівником різних методів керівництва, і це підкреслює їх відносну незалежність. Звернення, наприклад, до авторитарного стиля керівництва не є неодмінною ознакою повернення до адміністративно-командної системи.

Проблема пошуку і вибору оптимального стиля керівництва педагогічним колективом не вирішується шляхом простої віддачі переваги якому-небудь одному стилю керівництва.

Існує три аспекти практичної оцінки характеру якого-небудь конкретного стилю керівництва: авторитарність, демократичність, ліберальність. Відповідні аспекти можна виділити в діях будь-якого керівника, якщо простежити за ними протягом достатньо тривалого часу. За домінування одного з них (аспектів) практичні стилі керівництва відповідно позначають як:

· авторитарний;

· демократичний;

· ліберальний.

Авторитарний стиль керівництва характеризується тим, що керівник будує свою поведінку у відповідності з принципами формальної структури. Такий керівник тримає дистанцію у стосунках з колективом, прагне уникати неформальних контактів. Він бере на себе всю повноту влади та відповідальності за те, що відбувається в колективі, прагне особисто контролювати весь обсяг стосунків в організації, звертає увагу не лише на результат, але й на процес. Керівник такого типу, як правило, владний, вимогливий, орієнтований лише на цільову функцію.

Демократичний стиль керівництва визначається тим, що керівник поєднує в своїй роботі орієнтацію як на формальну так й неформальну структуру взаємин з підлеглими, підтримує з ними товариські стосунки. Прагне розподілити владу між собою та підлеглими, у прийнятті рішення враховує думку колективу, прагне контролювати лише кінцевий результат, не вдаючись до подробиць процесу.

Ліберальний стиль керівництва передбачає, що керівник максимально орієнтований на підтримку неформальних стосунків з співробітниками. Керівник надає своїм підлеглим повний простір, вони самостійно організовують свою діяльність, рішення приймаються колегіально. Керівник лише у випадку необхідності втручається до процесу, здійснює контроль, стимулює працю.

Необхідно зазначити, що не існує універсального оптимального стилю керівництва колективом, здатного забезпечити рішення завдань, що стоять перед ним, та нормальний соціально-психологічний клімат. В різних конкретних ситуаціях ефективним може виявитись той чи інший стиль або їх гармонійне поєднання.

Мотивування роботи вчителів та вихователів, стимулювання їх професійно-педагогічної діяльності, спрямоване на підвищення якості навчання й виховання дітей – найважливіші моменти в праці керівника.