Тема 15. Керівництво дитячими групами та колективами.
Керівництво дитячими групами і колективами
Навчання дітей спілкуванню і взаємодії з людьми.
Керування міжособистісними взаєминами в дитячих групах і колективах.
Організація дитячої групової діяльності.
Розвиток особистості в дитячих групах і колективах.
Стиль і методи керівництва дитячими групами і колективами мають відрізнятися від прийомів керівництва колективами дорослих людей, так як в якості основного завдання в керівництві дитячими групами і колективами постає задача навчання і виховання у дітей умінь і навичок групової взаємодії. Існують і вікові особливості керівництва дитячими групами, які відображують специфіку вікової психології і забезпечують передачу відповідних комунікативних умінь.
Практично педагог, коли організовує роботу дитячих колективів, повинен прагнути до наступних цілей:
1. Навчити дітей правильно розподіляти між собою ролі в спільній діяльності і виконувати свої рольові обов'язки.
2. Навчити дітей бути керівниками в груповій діяльності.
3.Навчити дітей підкорятися заданим правилам спільної праці, бути також і хорошими виконавцями.
4.Навчити дітей вміло спілкуватися одне з одним, встановлювати і підтримувати добрі ділові взаємини.
5.Навчити дітей створювати в групі емоційно сприятливі особисті взаємини.
6.Навчити кожну дитину бути незалежною в групі або колективі, переслідуючи власні цілі; в той же час враховувати інтереси інших членів групи.
7.Навчити дітей вміло вести дискусію, висловлюватися самим і слухати інших, доводити свою правоту і визнавати правильність позицій інших людей.
8.Навчити дітей розв'язувати конфлікти у сфері особистих і ділових міжособистісних взаємин.
Дві найважливіші ролі, які зустрічаються практично у всіх організованих групах дитячого типу, - це ролі керівника і виконавців. Їх виконанню в першу чергу необхідно навчити дітей.
Навчання діловому спілкуванню з метою підтримки ефективної взаємодії передбачає розвиток у дитини уміння змінювати стратегію і тактику внутрішньогрупової поведінки в залежності від ситуації і особливостей партнера по спільній діяльності, гнучко пристосовуватись до нього. Для цього дитина повинна бути готовою прийняти на себе різні ролі в групі, а за необхідністю - обов’язки товаришів по діяльності, навчитися діяти рішуче, швидко і впевнено в будь-якій ситуації.
Важливою умовою гарної ділової взаємодії є сприятливі взаємини членів групи. Тому дітей необхідно також вчити встановлювати гарні особисті контакти, створювати і підтримувати у людей гарний настрій. Це вимагає засвоєння дітьми прийомів емоційно сприятливого міжособистісного спілкування.
В спільній діяльності у людей виникають суперечки, дискусії, протиріччя у поглядах, які можуть, якщо їх своєчасно не зняти, перерости у конфлікт. Якщо мати на увазі природню імпульсивність дітей, їх емоційну експансивність і нестриманість, невміння контролювати свої дії і вчинки, важливо як можна раніше навчити дітей дотримуватись певних правил у суперечках та дискусіях - таким, які попереджають виникнення конфліктних ситуацій в спільній діяльності. Такі загальні цілі психолого-педагогічної роботи з дитячими групами та колективами.
Велику роль міжособистісним взаєминам в дитячому віці відводять тому, що в ці роки в системі людських інтерперсональних зв'язків відбувається активний процес становлення особистості, а міжособистісні взаємини являють собою найбільш ефективний засіб керування розвитком особистості.
В соціально-психологічно зрілих групах і колективах, тобто в таких об'єднаннях дітей, які зайняті якою-небудь серйозною спільною діяльністю, існує два основних види взаємин: ділові і особисті. Їх розвиток і функціонування здійснює переважно вплив на формування ділових і особистісних якостей дитини. Тому необхідно паралельно розвивати в дитячих групах і колективах як ділові, так і особистісні взаємини їх учасників.
До ділових взаємин в групах дітей можна зарахувати ті, які складаються в грі, навчанні і праці - основних видах спільної діяльності дітей: керівництво, підлеглість, розподіл обов'язків, координація дій, складання планів і програм, їх обговорення і реалізація, підведення підсумків, здійснення взаємодопомоги тощо. В кожному підвиді ділових взаємин формується і розвивається та чи інша соціально корисна особистісна якість або група таких якостей. Наприклад, включення дитини до керівництва дитячим колективом сприяє становленню у неї практичного інтелекту і відповідальності, більш глибокого розуміння інтересів інших людей і уміння враховувати їх на практиці. Виконання в групі ролі підлеглого розвиває у дитини дисциплінованість, а особиста участь в розподілі обов'язків формує у неї більш широкий погляд на проблему ділових зв'язків і взаємин людей, тренує спостережливість і пам'ять.
Керівництво товаришами по групі з метою координації їх зусиль розвиває у дитини оперативність і гнучкість мислення. Складання планів і програм спільної діяльності, їх обговорення і підведення підсумків спонукають дітей до удосконалювання комунікативних умінь і навичок, в тому числі уміння слухати, розуміти, висловлювати свої думки, доводити, йти на компроміс.
Керівництво діловими взаємовідносинами дітей в процесі їх індивідуального розвитку поступово охоплює різні сфери діяльності: гру, навчання і працю. Це один з напрямків в розвитку у дітей уміння працювати разом з іншими людьми. Другий напрям пов'язаний з поступовим переходом від зовнішньої організації і контролю діяльності до самоуправління і самоконтролю в дитячих групах і об'єднаннях. Бажано, щоб в сюжетно-рольових іграх дітей спочатку приймали участь дорослі, а потім всю гру організовували і проводили самі діти.
В керуванні діловими взаєминами дітей є певні вікові відмінності. В дошкільному віці всі ділові стосунки і умови їх розвитку повинні бути представлені дітям в наочно-дійовій або наочно-образній формі, так як більш високий рівень інтелектуального розвитку їм ще не досяжний.
До спільного планування як більш складній і розвинутій формі ділових взаємин можна переходити в старшому дошкільному або молодшому шкільному віці. Доросла людина повинна вміти пояснювати дітям, що таке план діяльності, для чого і як він складається. Разом з дітьми їй необхідно розробити два або три найпростіших плану, за якими в подальшому буде розгортатися їх спільна діяльність. Переходити до самостійного планування діти можуть наприкінці молодшого шкільного віку, причому не лише в грі і праці, але також і в навчальній діяльності.
Розвинуту систему самоуправління і самоконтролю діяльності можна включати в підлітковому і ранньому юнацькому віці, причому участь дорослого в керуванні зводиться в основному до ролі консультанта і радника. Методи керівництва діяльністю підлітків мають бути зовсім іншими, ніж в більш ранні вікові періоди.
Особисті взаємини дітей, їх розвиток і керівництво дитячими групами і колективами має свою логіку. Оскільки головним завданням розвитку взаємин стає закріплення і збагачення їх моральної основи, то задача педагога у тому, щоб у вигляді нормативів і взірців задавати і підтримувати необхідні норми моральності і реалізувати їх в системі дитячих групових міжособистісних взаємин. Найважливішими з них є порядність, доброта, відповідальність, співпереживання, готовність прийти на допомогу.
Такі взаємини можуть створюватись в групах дітей, починаючи з раннього віку, причому формування і закріплення моральних стосунків в дитячих групах повинно знаходитись на першому місці у порівнянні з діловими взаємовідносинами.
Організація діяльності дитячих груп і колективів повинна бути такою, щоб об'єктивно створювати оптимальні умови для научіння і виховання особистості, для набуття нею позитивних якостей.
Перша така умова - забезпечення кожному члену дитячої групи або колективу можливості для активної участі і всіх її справах. Друга умова - отримання багатого і різноманітного досвіду спілкування і спільної діяльності в групах. Третя умова - використання в групах або колективах таких норм і правил взаємодії, які інтереси особистісного розвитку дітей ставлять на перший план. Четверта умова - відтворення в практичній діяльності дитячих груп і колективів тієї соціальної реальності, з якою діти, коли стануть дорослими, обов'язково повинні будуть зустрітися. П'ята умова - виявлення задатків дитини і перетворення їх у здібності.
Перша з визначених умов може бути виконана лише тоді, коли кількість учасників в дитячій групі відносно невелика, тобто така, яка дозволяє кожному членові групи вільно поводити себе і з повною віддачею сил включитися в спільну діяльність. Практика показує, що оптимальною за складом є група від 3 до 7 чоловік.
Для того щоб виконати другу умову, рекомендується систематично змінювати склад і розподіл ролей в дитячих групах. Це дозволяє дітям отримувати багатий і різнобічний досвід спілкування, засвоювати різні форми рольової поведінки, виробляти потрібні і досить гнучкі комунікативні уміння і навички. Чим менший вік дітей, тим меншою за кількістю повинна стати група, в якій це все відбувається. Наприклад, для дітей раннього і дошкільного віку можна рекомендувати створення груп по 2-4 дитини в кожній, для дітей молодшого шкільного віку - 3-5, для підлітків і юнаків - групи по 5-7. Завдяки постійному збільшенню розмірів групи з віком, задачі, які дітям доводиться вирішувати, стають складнішими, і це збагачує досвід їх міжособистісного спілкування.
Третьої з названих умов буде дотримано, якщо стосунки між групою і кожним окремо взятим її членом будуть будуватися на рівноправній, демократичній основі. Це в даному випадку означає, що кожна дитина в групі отримує такі ж права, як і група в цілому, і якщо її погляди не співпадають з поглядами більшості інших членів групи, то за самою дитиною залишається право діяти в тому чи іншому випадку по-своєму.
Складаючи програму колективного виховання дітей, необхідно включити в неї групові справи, пов'язані з вирішенням найбільш складних життєвих проблем. Обов'язково повинні туди ввійти ті види спільної діяльності дітей, в яких вирішуються проблеми етичного, політичного, економічного і культурного характеру. Види діяльності, в які практично включені діти, повинні не тільки готувати їх до життя, але й психологічно розвивати.
Дитячі групи і колективи, зокрема в закладах навчально-виховного типу, повинні створюватися для вирішення певних, розвиваючих задач і знаходитись в зоні найближчого (потенційного) розвитку дитини.
Група або колектив можуть здійснювати двобічний, як позитивний, так і негативний вплив на особистість, і важливо посилити перше, зводячи до мінімуму друге.
Поза спілкуванням з дорослими людьми та іншими дітьми дитина навряд чи набуде необхідних їй людських якостей. Отже, колектив їй необхідний. Але якщо колектив наділений занадто великими повноваженнями і владою над особистістю, а також при недостатньо високому рівні власного розвитку дитини може перешкоджати його подальшому росту. Педагог на практиці зустрічається, таким чином, з складним завданням: як, керуючи розвитком самого колективу, посилювати його позитивний і зменшувати можливий негативний вплив на особистість дитини.
Для того, щоб позитивно і різнобічно впливати на особистість дитини, дитячий колектив повинен жити досить різнобічним життям, що містить види діяльності, які сприяють розвитку особистості.
Дитину потрібно зробити активним учасником відразу декількох дитячих колективів, зайнятих різними видами діяльності, які б в єдності забезпечували дитині потрібне різноманіття особистісного росту.