Тема 11. Теоретичні основи психології научіння.

Теоретичні основи психології научіння

Види, умови і механізми научіння.

Теорія навчальної діяльності.

Співвідношення научіння і розвитку.

Є декілька понять, що стосуються набуття людиною життєвого досвіду у вигляді знань, умінь, навичок. Це - навчальна діяльність, навчання, учіння і научіння.

Навчальна діяльність являє собою процес, в результаті якого людина набуває нові або змінює вже існуючі у неї знання, уміння і навички, удосконалює і розвиває свої здібності. Така діяльність дозволяє їй пристосовуватись до оточуючого світу, орієнтуватися в ньому, успішно задовольняти свої основні потреби (потреби інтелектуального росту та особистісного розвитку).

Навчання передбачає спільну навчальну діяльність учня і вчителя, характеризує процес передачі знань, умінь та навичок, і взагалі - життєвого досвіду від вчителя до учня. Коли кажуть про навчання, то акцентують увагу на тому, що робить вчитель, на його специфічних функціях в процесі научіння.

Учіння також стосується навчальної діяльності, але при використанні цього поняття в науці звертається увага в основному на те, що в складі навчальної діяльності характеризує учня. Мова йдеться про навчальні дії учня, спрямовані на розвиток здібностей, на набуття необхідних знань, умінь та навичок.

Всі три поняття належать до змісту навчального процесу. Коли ж хочуть підкреслити результат учіння, то користуються поняттям научіння. Воно характеризує факт набуття людиною нових психічних якостей і властивостей в навчальній діяльності.

Характеризуючи з різних боків навчальну діяльність як процес навчально-пізнавальної взаємодії учителя і учнів, ми будемо використовувати всі чотири поняття, надавши перевагу одне одному в залежності від того, на який конкретний аспект взаємодії учителя і учнів звертається увага.

Далеко не все, що пов'язано з розвитком, може бути назване научінням. До нього, наприклад, не належать процеси і результати, які характеризують біологічне дозрівання організму, розгортаються та перебігають відповідно до біологічних законів. Хоча процеси дозрівання також пов'язані з набуттям організмом нового та зміною вже набутого досвіду, хоча вони також можуть сприяти кращому пристосуванню організму до умов навколишнього середовища, ці процеси не можна назвати научінням. Вони мало або майже не залежать від навчання і научіння.

У людини є декілька видів научіння. Перший і найпростіший з них поєднує людину зі всіма іншими живими істотами, що мають розвинуту центральну нервову систему. Це - научіння за механізмом імпритингу, тобто швидкого, автоматичного, майже миттєвого, порівняно з тривалим процесом навчання, пристосування організму до конкретних умов його життя з застосуванням практично готових з народження форм поведінки.

Інший вид научіння - умовно-рефлекторне. Початок його дослідженням був покладений працями І.П.Павлова. Даний вид научіння передбачає виникнення нових форм поведінки як умовних реакцій на першопочатково нейтральний стимул, який раніше специфічної реакції не викликав.

Третій вид научіння - оперантне. В даному виді научіння знання, уміння і навички набуваються за так званим методом спроб і помилок. Він полягає в наступному. Задача або ситуація, з якою зустрівся індивід, породжує у нього комплекс різноманітних реакцій: інстинктивних, безумовних, умовних. Організм послідовно випробовує на практиці для розв'язання задачі кожну з них і автоматично оцінює отриманий при цьому результат. Та з реакцій або те їх випадкове поєднання, яке призводить до найкращого результату, тобто забезпечує оптимальне пристосування організму до ситуації, виділяється серед інших і закріплюється в досвіді.

Всі ці види научіння зустрічаються як у людини. так і у тварин і являють собою основні способи набуття життєвого досвіду різними живими істотами. Але у людини є і особливі, вищі способи научіння, що майже не зустрічаються у інших живих істот. Це, по-перше, научіння через пряме спостереження за поведінкою інших людей, в результаті якого людина одразу переймає та засвоює ці форми поведінки. Даний тип научіння зветься вікарним.

По-друге, це вербальне научіння, тобто набуття людиною нового досвіду через мову. Завдяки йому людина має можливість передавати іншим людям, що володіють мовленням, і отримувати самій необхідні здібності, знання, уміння і навички.

Процес научіння, як діяльність, реалізується за рахунок наступних навчально-інтелектуальних механізмів:

 Формування асоціацій.

Наслідування.

Розрізняння та узагальнення.

 Інсайт (здогадка).

Творчість.

Успіх навчання залежить від багатьох факторів, і серед них важливе місце займають психологічні фактори:

- мотивація навчальної діяльності, довільність пізнавальних процесів сприймання, уваги, уяви, пам'яті, мислення і мовлення, наявність у дитини необхідних вольових і деяких інших якостей особистості;

- уміння взаємодіяти з людьми в спільній з ними діяльності.

Всі розглянуті фактори научіння стосуються особистості, психологічних особливостей людей, які включені в навчальний процес. Але крім них, є ще й засоби та зміст навчання, той учбовий матеріал, яким користується вчитель і учні. Він також має відповідати певним вимогам. Найважливіша з них - зрозумілість і достатній рівень складності.

Важливий фактор успішності навчання і учіння являє собою продумана система заохочувань учнів за успіхи і покарання за невдачі в НД.

Учіння складається з певних дій, які залежать від того, яку функцію виконує той, кого навчають в педагогічній ситуації. Це можуть бути наступні функції:

 пасивного сприймання і засвоєння інформації, що надходить зовні (учня розглядають як об'єкт формуючих впливів педагога, тоді в основі научіння знаходиться викладання йому готової інформації, готових знань та умінь на підставі методів: повідомлення, пояснення, показ і вимоги до певних учбових дій учня; учіння складається з таких дій, як наслідування дослівне або смислове сприймання та повторення, репродуктивне відтворення, тренування та вправи за готовими взірцями та правилами);

 активного самостійного пошуку і використання інформації (учень розглядається як суб'єкт, який формується під впливом власних інтересів та цілей; це вид природного самонаучіння, коли учіння складається з таких дій учня, як вибір питань та завдань, пошук інформації, усвідомлення, творча діяльність, що відповідає його потребам та інтересам);

 спрямованого пошуку, що організується зовні, і використання інформації (педагог організує зовнішні джерела поведінки - вимоги, очікування, можливості - так, що вони формують необхідні інтереси учня, а вже на підставі цих інтересів учень здійснює активний відбір та використання необхідної інформації; навчання виступає як керівництво спрямованої пізнавальної активності учня на підставі педагогічних методів: постановка проблем та завдань, обговорення і дискусія, спільне планування; учіння складається з таких дій учня, як розв'язання завдань і оцінка результатів, спроби та помилки, експериментування, вибір та застосування понять)

 

Метод	Вид діяльності	Рівні розумової діяльності учня	Рівні знань	Зміст	Удоскона-лювання
1	2	3	4	5	6
Пояснювально-ілюстративний	за допомогою вчителя (репродуктивний)	І – пізнавання	І - знання-знайомства	Традицій-не навчання - процес передачі готових відомих знань	Програм-не навчання
Репродуктивний	сам учень (репродуктивний)	ІІ – відтворення	ІІ - знання-копії
Проблемний	виклад за допомогою вчителя (продуктивний)	ІІІ – застосува-ння	ІІІ - знання-уміння	проблемне навчання - процес активного пошуку та відкриття учнями нових знань	ділові ігри
Частково пошуковий	продуктивний під керівництвом вчителя	ІІІ – застосував-ння ІУ– творчість	ІІІ- знання-уміння ІУ - знання-трансформа-ція
Дослідницький	продуктивний без допомоги вчителя	ІУ – творчість	ІУ - знання-трансформація

 

Під методами навчання розуміють послідовну зміну способів взаємодії учителя та учнів, що спрямована на досягнення певної мети за допомогою опрацювання навчального матеріалу. Метод - шлях досягнення мети, спосіб набуття знань.

Форма навчання - це організована взаємодія викладача і учнів під час отримання ними знань. Виділяють форми навчання: фронтальна, індивідуальна, групова, класно-урочна, вечірня, очна, заочна; а також такі форми, як урок, екскурсія, семінар, лекція, практичне заняття, виробнича практика, екзамени, заліки, консультації тощо. Головне, що відрізняє метод від форми, це те, що в методі задається спосіб набуття знань та міра участі самого учня..

Для того, щоб бути успішною, тобто призводити до научіння при мінімальних витратах зусиль та засобів з боку навчаючого і того, що навчається, навчальна діяльність повинна відповідати наступним основним вимогам:

 бути як і для того, що навчає, так і для того, що навчається, різнобічно мотивованим процесом, тобто спонукати вчителя як можна краще навчати, а учня як можна ретельніше вчитися;

 мати розвинуту і гнучку структуру;

 здійснюватися в різноманітних формах, що дозволяють повніше реалізувати свій творчий педагогічний потенціал, а учню використовувати свої індивідуальні можливості для засвоєння знань, умінь та навичок, що передаються йому;

 виконуватися за допомогою сучасних технічних засобів навчання, що звільняють як викладача, так і учнів від необхідності здійснення багатьох операцій.

З точки зору навчальної діяльності як процесу взаємодії учителя і учня її можна поділити на фронтальну, індивідуальну, безпосередню і опосередковану, на діяльність, що організується за типом спілкування і за типом повідомлення. Як підвиди діяльності, що будується за типом спілкування, виділяють, наприклад, опитування, семінар і дискусія.

Фронтальний спосіб організації навчальної діяльності передбачає однобічний або двобічний процес обміну інформацією між викладачем і аудиторією в цілому. Однобічним цей процес буде в тому випадку, якщо активну роль в ньому відіграє лише викладач (говорить, демонструє, пояснює), а учні лише спостерігають і сприймають цю інформацію. Двобічним фронтальним процес стає в тому випадку, коли активну роль в ньому поряд з викладачем починає відігравати аудиторія.

Індивідуальною навчальна діяльність є тоді, коли в якості тих, хто навчається виступають один або декілька учнів, з якими викладач працює персонально і по черзі. Така діяльність також може бути двобічною і однобічною.

Безпосередня навчальна діяльність являє собою пряму взаємодію, особистий контакт викладача і учнів, без застосування яких-небудь посібників і технічних засобів, що знаходяться між вчителем і учнями і певною мірою ізолюють їх один від одного.

Опосередкована навчальна діяльність - це взаємодія вчителя і учнів за допомогою засобів навчання. Викладач в даному випадку особисто мало або зовсім не контактує з учнями, залишаючи за собою обов'язок керувати засобами навчання.

Навчальна діяльність, що організується за типом повідомлення, передбачає лише викладення певних повідомлень, демонстрацію учням яких-небудь знань, умінь і навичок. Спілкування крім цього включає обговорення матеріалу викладачем і учнями, обмін інформацією між ними.

Основною одиницею навчальної діяльності за Д.Б.Ельконіним е навчальна задача. Її відмінність від будь-яких інших задач полягає в тому, що мета розв'язання навчальної задачі "полягає в зміні самого діючого суб'єкта, тобто в опануванні певними способами дій". процес і результат формування самої навчальної діяльності, яка активно складається на початку шкільного навчання, залежать від методики навчання і від форм організації навчальною працею дітей.

Одне з найважливіших питань психологічної теорії навчальної діяльності, а також обговорюємих в ній процесів научіння, навчання і учіння полягає у з’ясуванні того, якою мірою все це разом взяте впливає на психологічний і поведінковий розвиток людини.

Історично склалися різні точки зору по даному питанню, і їх можна звести до наступних основних позицій:

1. Розвиток повністю визначається научінням, практично не залежить ні від наявних задатків, ні від дозріванню організму.

2. Розвиток зовсім не залежить від научіння і визначається в основному лише задатками, природнім дозріванням організму і його можливостями.

3. Розвиток залежить від научіння, але, крім нього, визначається також і природнім дозріванням організму.

В психології і суміжних з нею галузях науки зібрано багато переконливих фактів, які свідчать не лише про те, що без научіння не відбувається ні психологічний, ні поведінковий розвиток, але й про те, що своєчасно не використані і не підтриманні научінням біологічні задатки людини з часом втрачають свою здатність бути основою для психологічного розвитку, перестають бути задатками і або зникають, або залишаються на тому рівні, на якому їх створила природа. Дослідження, проведені психологами і психофізіологами протягом декількох останніх десятиріч, демонструють, що не лише психічний розвиток залежить від научіння, але й біологічне дозрівання організму знаходиться в безпосередній залежності від научіння.