Роль науково-технологічного прогресу в економічному зростанні україни

Бакало а.м., груша н.в., стецюк ю.в.

Хмельницький університет управління та права

У статті охарактеризовано необхідність і передумови формування нової, еволюційної парадигми економічної теорії у зв 'язку із зростанням ролі науки і техніки в розвитку економіки, становлення нового, інформаційного способу виробництва і змінами у продуктивних силах, виробничих відносинах, місії і ролі людини в економіці та суспільстві.

Актуальність теми.

Головна особливість даної проблеми полягає у тому, що інтелектуалізація відкриває можливості україні стати учасникам майбутнього технологічного прориву. Виявлення можливостей реалізації встановленої мети і вплив нтп на інтелектуалізацію світогосподарського розвитку має для україни стратегічне значення.

Для того, щоб стати повноправним суб'єктом зовнішньої ринкової системи, країні необхідно навчитися самостійно здійснювати пошук джерел фінансування, вибір ефективних технологій, здатних забезпечити конкурентоспроможність продукції, аналіз ринків збуту, формування зв' язків з новими постачальниками тощо. Розв' язання цих завдань стане можливим тільки в тому випадку, коли українська економіка зможе адаптуватися до нових умов господарювання, а для цього необхідно змінити її внутрішню структуру, підібрати нові форми і методи управління як поточними виробничими процесами, так і процесами відтворювального характеру, безпосередньо пов'язаними із впровадженням науково-технічних досягнень. Останнім часом особливої значущості набули проблеми, пов'язані з формуванням організаційно-економічного механізму управління процесом реалізації досягнень нтп на підприємствах україни, що приносить позитивний економічний ефект.

Аналіз досліджень та публікацій з даної проблеми показав, що питання теоретичних основ ролі науково-технологічного прогресу в економічному зростанні україни знайшли своє відображення в економічній літературі. Так, автором а. Чухно розкривається об'єктивна потреба соціально-економічного прогресу та логіка розвитку економічної теорії, що в свою призводить до виникнення і швидкого поширення теорій, що базуються на технологічному детермінізмі. Дану проблематику охоплюють також праці ю. М. Бажала. Наукові дослідники ілляшенко к.в. та карпіщенко т.о. детально розкривають організаційно-економічний механізм реалізації досягнень науково-технологічного прогресу на підприємствах україни в сучасних умовах господарювання та обґрунтовують вплив на ефективність їх діяльності в результаті впровадження даних досягнень. Також багато уваги у своїх працях вони приділили формування ринково орієнтованого економічного механізму реалізації екологічних інновацій. Дослідженню економічних проблем науки та високих технологій в останньому столітті було присвячено багато робіт зарубіжних авторів. В працях відомих економістів - я.тінбергена, р.солоу, з.харрода та інших проводились дослідження, які були виконані в рамках трьохфакторної неокласичної моделі зростання. Економісти намагалися пояснити економічне зростання неокласичного підходу, але збільшення затрат факторів виробництва пояснювало лише частину економічного зростання. Р.солоу пояснював цей "залишок" як результат нтп. Визначеність виробничих функцій в рамках заданої кількості технологічних можливостей суперечить стохастичному характеру інноваційної активності.

Дослідження проблем нерівномірності нтп розглядається в роботах а.і.анчишкіна, який розглядав прогрес у комплексі різних технологічних, економічних та соціальних аспектів. Важливий вклад в дослідження природи науково-технічного прогресу внесла теорія довгострокового техніко-економічного розвитку с.ю.глазьєва. В результаті досліджень технологічних укладів, розкрито механізм взаємодії нових технологій з соціально-економічним середовищем. Наукові дослідження проблематики інноваційної діяльності підприємств та впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво проводили вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: і. Лукінов, м. Чумаченко, в. Карпов, а. Коренной, о. Амоша, ю. Бажал, л. Барютін, с. Козьменко, в. Бабич, п. Завлін, а. Васильєв, с. Ілляшенко, с. Покропивний, в. Захарченко, а. Кац, в. Трапезніков, м. Дворцин, в. Юсім.

Метою даної статті є аналіз взаємозв'язку науково-технологічного прогресу та економічного зростання, розроблення теоретико-методичних засад формування організаційно-економічного механізму реалізації досягнень науково-технічного прогресу в україні.

Виклад основного матеріалу. Науково-технічний прогрес - це безперервний і довготривалий процес докорінних якісних і кількісних змін у техніці й технології виробництва, енергетиці, знаряддях і предметах праці, в організації планування, виробництва й управління в характері трудової діяльності людей. Базується він на розвитку науки і техніки, розширенні масштабів наукових досліджень і використанні їх результатів у практиці народного господарства. Науково-технічна діяльність, яка переживає глибокий занепад, не може, бути основою науково-технічного прогресу і зростання національної економіки.

Провідна роль науково-технічного прогресу в економічному зростанні стала зрозумілою економічній науці тільки в другій половині xx століття. На сучасному етапі в україні є об'єктивні умови для проведення в життя активної державної науково-технічної політики: функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, технічний і виробничий потенціал багатьох передових підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі, який дозволяє внаслідок конверсії виробляти і випускати конкурентоспроможну продукцію.

Суспільно-виробничі відносини існують разом з техніко-виробничими відносинами. Виникає питання: як же економічна теорія розв'язує проблеми продуктивних сил, науково-технологічного удосконалення виробництва. Економічна теорія, як і інші науки, повинна прогнозувати розвиток економіки. І для цього вона має враховувати не лише ті тенденції, які вже склались, але й ті, які ще тільки виникають, зароджуються. Без розуміння цих змін і процесів економічна теорія обмежує свої можливості у пізнанні і використанні процесів у галузі розвитку техніки і технології, у прогнозуванні і плануванні економічного зростання. За такої умови вона не може повною мірою бути теоретичною основою економічної політики держави, управління економікою.

Об'єктивні процеси розвитку економіки та економічної теорії привели до серйозних змін ставлення економічної теорії до науково-технічного розвитку, перетворення його в об' єкт пізнання еволюційної економічної теорії. Наука, яка розглядає економіку в процесі розвитку, еволюції не може не спиратись на нтп, на закономірності його розвитку.

Прискорення та зростання ефективності нтп стали активним фактором впливу на економічний розвиток. В сучасних умовах істотного прискорення нтп економічна теорія не може чекати змін у виробничих відносинах і лише після цього робити свої висновки та узагальнення щодо нтп. Вона може і повинна безпосередньо розкривати закономірності розвитку науки і техніки, простежувати нтп від народження тенденцій до їх усунення. Тому, незважаючи на теоретичну базу в економічній теорії було здійснено глибокі розробки, в яких розкрито розвиток нтп та його вплив на економіку.

На сучасному етапі, починаючи з другої половини хх ст., відбувається безупинне зростання ролі нтп як фактора економічного розвитку. Якщо в першій половині хх ст. На частку всіх факторів виробництва - капіталу, праці і технічного прогресу - припадало приблизно по третині загального економічного зростання, то надалі все виразніше посилюється роль нтп.

Зростання ролі та значення нтп в розвитку економіки стимулювало широке розгортання досліджень техніки і технології, підвищення їхньої провідної ролі в економічному піднесенні. Постає запитання: чи може загальна економічна теорія існувати без пізнання нтп і закономірностей його розвитку? Однозначно, не може. Якщо економічна наука - це певна єдність, система, то є немислимим паралельне, незалежне існування загальної економічної теорії та економічної теорії економічних змін. Адже загальна економічна теорія - методологічна основа всіх економічних наук, вона повинна виконувати цю функцію і щодо її нової галузі. Економічна теорія має спиратися на вчення про технологічні зміни, узагальнювати їх здобутки і створювати методологічні принципи та підходи наукових досліджень технології виробництва і закономірностей її розвитку.

Об'єктивна потреба соціально-економічного прогресу та логіка розвитку економічної теорії привели до виникнення і швидкого поширення теорій, що базуються на технологічному детермінізмі. Нтп - джерело трансформаційних змін у суспільстві, бо на основі нтп відбувається не лише економічне зростання, але й оновлення економіки, підвищення її науково-технологічного рівня. А це, у свою чергу, зумовлює зрушення у професійно-технічній і соціальній структурі суспільства.

При президенті л.д. кучмі економічна політика зводилась до ринкових перетворень, до реформування виробничих відносин, перш за все відносин власності. Вона повністю ігнорувала реальний процес переходу людства до нового, інформаційного (постіндустріального), суспільства. Становлення інформаційного технологічного способу виробництва вимагало поєднання ринкових перетворень з науково-технологічним переозброєнням виробництва. Не можна будувати економічну політику на ринковому фундаменталізмі.

Економічна політика екс-президента, яка суперечила економічній теорії і світовому досвіду, неминуче призвела до того, що економіка україни, яка за своїми масштабами (на жаль, не за якістю) наближалась до розвинутих індустріальних країн, за роки тяжкої і довготривалої кризи скотилась далеко вниз. Особливо постраждали передові галузі - електронна, радіопромисловість та інші, що різко погіршило структуру економіки. В україні на сировинну продукцію нині припадає 67,8 %, інвестиційну - 12,9,товари широкого вжитку -18 %, товари тривалого користування -1,3 %. Переважання сировинного виробництва за низької частки інвестиційного та товарів тривалого користування робить його структуру не лише нераціональною, але й неефективною. У кінцевому підсумку це знаходить вияв у недостатньому розвитку машинобудування. Адже саме воно передбачає власний високий науково-технічний рівень виробництва і водночас, реалізуючи науково- технічні досягнення, забезпечує техніко-технологічне переозброєння всієї економіки. Досвід розвинутих країн показує, що машинобудування займає провідні позиції в економіці. Так, у структурі промислового виробництва частка машинобудування становить: у швеції -39 %, італії - 26, нідерландах - 25, фінляндії - 24, угорщині - 26, а в україні - лише 13,6 %, тоді яку 1990 р. Його питома вага перевищувала одну третину.

Сьогодні розвиток машинобудування на передовій технологічній основі, розгортання його галузей - виробництва машин і устаткування, приладобудування, енергетичного, сільськогосподарського, важкого, транспортного та ін. - є основою підвищення науково-технологічного рівня економіки. Науково-технічний прогрес став потужним фактором розв'язання складних економічних і соціальних проблем. Він відіграє першорядну роль у створенні й широкому застосуванні ресурсозберігаючих технологій, у розв' язанні проблем раціонального природокористування, збереженні навколишнього середовища. Без техніки немає економіки, але й без економіки не може бути техніки. Тому необхідно подолати протиставлення виробничих відносин і технології виробництва, реально бачити їхній глибокий зв'язок і шляхи поєднання.

Однобічна економічна політика, яка недооцінювала нтп і навіть ігнорувала його, цілком логічно призвела до швидкого старіння основних фондів. Якщо в 1990 р. Показник спрацювання основних фондів дорівнював 36,5 %,у 1997р. - 38 %,то станом на 2002 р. Він зріс до 45,1 %, у тому числі в сільському господарстві - до 48,6, промисловості - 56,4 %. У будівництві цей показник становив 51,9 %, на наземному транспорті - 50,6, водному - 62,9, авіатранспорті - 60,1 %. Отже, в країні дедалі більше застосовується морально і фізично застаріле обладнання. Середній фактичний строк служби активної частини фондів станом на 1 січня 2007 р. Дорівнював 21,3 року, що набагато перевищувало нормативні строки служби машин і устаткування розвинутих країн світу.

Спрацювання основних фондів, зниження науково-технологічного рівня економіки україни призвели до того, що вона різко відстає від розвинутих країн за експортом високих технологій. Наприклад, у 2002р. Частка експорту високих технологій дорівнювала (у відсотках до промислового експорту): в україні - 5, сша - 32, нідерландах - 28, фінляндії - 24, швеції - 16. За індексом технологічного рівня. Україна посідає серед 99 країн 83-тє місце. Вона поступається багатьом слабо розвинутим в економічному відношенні країнам. Ще гірша ситуація, якщо порівняти україну з постсоціалістичними країнами: естонія займає за цим показником 15-те місце, чехія -19-те, словенія - 26-те, словаччина - 28-ме, угорщина - 29-те, литва - 33-тє, латвія -36-те, болгарія - 59-те, китай - 62-ге, росія - 67-ме місце.

Ступінь технологічного розвитку визначає конкурентоспроможність країни на світовому ринку. Тому індекс технологічного розвитку корелює з індексом конкурентоспроможності нашої країни. За цим індексом україна посідала у 2000 р. 56-те місце серед 58 країн, у 2001 р. - 69-те місце серед 75 країн, у 2002 р. - 74-те місце серед 75 країн, а в 2004 р. Перебувала на 84-му місці серед 104 країн. Як видно, і за цим індексом україна перебуває серед слаборозвинутих в економічному відношенні країн. Перед нею у цьому рейтингу були кенія, македонія, уганда і сенегал, а нижче від неї - болівія, еквадор, нігерія, замбія. На жаль, і серед постсоціалістичних країн україна залишається останньою, тоді як угорщина займає 33-тє місце, польща -45-те, румунія - 75-те і росія - 70-те [5; 16].

Низький техніко-технологічний рівень економіки україни позначився і на економічному зростанні. Понад 4 роки поспіль економіка розвивалася із середньорічним темпом приросту ввп 7,6 %, а промислове виробництво - навіть 12,3 %. Проте це був екстенсивний, тобто затратний, тип розвитку, адже для нашої економіки характерною є надто висока матеріало- та енергомісткість. Внаслідок цього рентабельність промислових підприємств в умовах економічного зростання знижувалась. Якщо у 1999 р. Вона дорівнювала 9.1 %. То в 2006 р. - лише 5,0 %. Тому питома вага податків у ввп знизилась приблизно на третину, а податок на прибуток удвічі. Це призвело до скорочення власних коштів підприємств у загальному обсягу інвестицій. Що, у свою чергу, зумовило скорочення частки підприємств, які здійснювали інновації в технології, зокрема в машинобудуванні, яке є джерелом оновлення техніки і технології. Таким чином, це - гірший варіант екстенсивного економічного зростання, коли кількісні показники збільшуються, а якісні - зменшуються.

Тому, високі темпи економічного зростання мають доповнюватися широкими заходами, спрямованими на підвищення ефективності економіки шляхом техніко-технологічного переозброєння виробництва, зростання культурно-технічного і професійного рівня працівників, удосконалення організації і стимулювання праці. Інакше кажучи, необхідно перейти від екстенсивного до якісно нового, інноваційного, типу розвитку, який базується на прискоренні науково-технологічного оновлення виробництва, зниженні його витрат і підвищенні рентабельності та ефективності в цілому.

Світовий досвід і практика економічного розвитку україни незаперечне доводять, що перетворення науково-технологічного розвитку у вирішальний фактор економічного зростання, підвищення ефективності і конкурентоспроможності економіки країни зумовлюють становлення якісно нового, інноваційного типу розвитку. Раніше економічна наука поряд з екстенсивним типом розвитку, коли економічне зростання досягається завдяки кількісному збільшенню факторів виробництва при їх незмінній технічній основі та ефективності виробництва, виділяла як більш високий інтенсивний тип розвитку, коли економічне зростання досягається не тільки за рахунок удосконалення й оновлення засобів виробництва, підвищення професійного та кваліфікаційного рівнів робочої сили, а й за рахунок більш інтенсивного використання усіх факторів виробництва, удосконалення організації праці, виробництва та управління. На відміну від інтенсивного, інноваційний тип розвитку означає абсолютне переважання і домінування нтп в системі факторів виробництва.

Виходячи з цього наша країна, яка ще зберігає значний науковий, освітній та виробничий потенціал, має широко його використати для прогресу науки і техніки та впровадження у виробництво. Оновлення основного капіталу, особливо в наших умовах, коли більша частина техніки і технологій застаріла, вичерпала або майже вичерпала себе, є необхідною умовою модернізації виробництва, скорочення трудових затрат і підвищення продуктивності праці. Саме тепер є необхідною широкомасштабна робота щодо розвитку машинобудування, відродження і подальшого зростання електронної промисловості, радіопромисловості, які належать до високого, п'ятого, технологічного укладу. В цьому джерело появи нових товарів, насамперед виробничого призначення, які сприятимуть науково-технічному оновленню виробництва, підвищенню його ефективності. З даними галузями пов'язано також створення величезного набору побутової техніки, яка не лише полегшує домашню працю, але й вивільнює час для освоєння досягнень культури та мистецтва.

Україна, спираючись на ринкову економіку, маючи потужний інтелектуальний потенціал, не лише може, а й повинна перейти у максимально можливих масштабах на інноваційний тип розвитку, широку розробку своїми силами нової техніки і технології та залучення іноземних досягнень і забезпечити не лише високі темпи економічного зростання, але й науково-технологічне оновлення виробництва, швидке підвищення ефективності економіки як основи розв'язання і економічних, і соціальних проблем, швидкого та істотного підвищення життєвого рівня народу.

Що треба зробити для реалізації наших можливостей, задоволення наших потреб? Поряд з наведенням порядку в країні, розподілом і перерозподілом того, що ми вже маємо, нагальними є визначення перспективи та розробка довгострокової програми переходу економіки на інноваційний тип розвитку. Для цього необхідно розробити відповідну загальнодержавну програму і на її основі - регіональні та галузеві програми, які б конкретизувались програмами корпорацій, фірм і підприємств, у своїх бізнес-планах вони мають передбачати застосування передових технологій, зростання освітнього і кваліфікаційного рівня працівників, поєднання сучасного менеджменту з широкою участю трудящих в управлінні виробництвом, проведенням режиму економії, підвищенням конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і світовому ринках. Причому ця програма буде ефективнішою, якщо по кожному підприємству, насамперед державному, буде чітко визначено, які вигоди отримають працівники від введення інновацій.

Перетворення науково-технологічного розвитку у вирішальний фактор суспільно-економічного прогресу, становлення якісно нового інноваційного типу зростання змінюють характер розвитку продуктивних сил, праці, перетворюють місце і роль людини в процесі виробництва і в суспільстві. Усе це ставить нові вимоги до економічної теорії.

Зростання ролі науки і техніки у розвитку економіки поставило перед економічною теорією нагальне завдання дослідження закономірностей їх розвитку, механізмів використання в інтересах підвищення ефективності економіки і зростання добробуту народу. Вона не повинна обмежуватись дослідженням виробничих відносин, а має розглядати їх у тісному зв'язку з продуктивними силами та їх складовим елементом

-  Технікою і технологією виробництва, визначати шляхи і методи реалізації на практиці інноваційного типу розвитку. Отже, в сучасних умовах економічна теорія має поєднати пізнання закономірностей науково- технологічного прогресу через призму виробничих відносин з безпосереднім дослідженням тенденцій розвитку науки, техніки і технології, що забезпечує пізнання взаємовпливу виробничих відносин і продуктивних сил.

Україна має досить великий науковий потенціал. На її території працює 1453 науково-дослідні, проектно-конструкторські й проектно-наукові установи, з них 660 самостійних науково-дослідних інститутів, 300 конструкторських і 57 проектних та проектно-наукових організацій. Крім того, значну науково-і дослідну роботу виконують вищі навчальні заклади, яких в україні налічується 150. Експериментальна перевірка нових зразків техніки і технології здійс-' нюється на 16 заводах, які не випускають продукції на сторону

Науково-технічний прогрес в україні й технологічний розвиток її господарства дедалі більше починає залежати від інтелектуального і розумового потенціалу та розвитку науки і техніки в інших країнах світу. Але вони найменше зацікавлені у розвитку нашої економіки, оскільки хочуть мати велик ринок збуту для своїх товарів, а тому не дуже зацікавлені у передачі найновіших своїх технологій. І хоч наша держава дедалі більше закуповує у них і вого обладнання, технологій, матеріалів і "ноу-хау", значна частина із р уже не відзначається новизною.

Висновок. Узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо доводить, що науково- технічний прогрес є внутрішнім чинником розвитку економіки й характеризується органічним впливом науки і техніки на розвиток виробництва. Отже, науково-технічний прогрес є ендогенним чинником економічного розвитку. Нині україна перебуває у надзвичайно складному становищі, її величезне відставання у розвитку економіки порівняно з сусідами принижує її, дозволяє вести справи з нею методом диктату. Для виходу з цієї ситуації необхідна широка система заходів, але головним є розвиток економіки, розробка дійової програми піднесення економіки на основі прискорення науково-технічного прогресу, поєднання індустріальних та інформаційно-комунікаційних технологій. Це ставить високі вимоги і до економічної теорії, яка є теоретичною основою економічної політики держави.

Таким чином, перехід до сталого розвитку в україні можливий при переорієнтації науково-технічного прогресу на створення ресурсо-, енерго- і водозберігаючих технологій. Основним пріоритетом має стати використання наукомістких технологій з поступовим витісненням ресур-сомістких; а також з відповідною зміною пріоритетів у структурі зов-нішньої торгівлі - від переважання експорту природних ресурсів у бік його збільшення щодо високоякісної наукомісткої продукції. Підвищення ефективності процесу реалізації досягнень нтп потребує удосконалювання цілого ряду підсистем. У першу чергу це стосується інформаційного забезпечення.

Література

1.                Ильяшенко к.в. организационно-экономический механизм реализации достижений нтп на предприятиях украины в современных условиях хозяйствования // механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва, 2005. - № 1. - с. 174-177.

2.                Ильяшенко к.в. совершенствование организационной структуры предприятия как основа эффективности внедрения достижений нтп // вестник сумского национального аграрного университета, 2005.

- № 3-4 (16-17). - с. 371-376.

3.Ілляшенко к.в. ефективні витрати виробництва та їх значення у процесі управління витратами підприємства // збірник наукових праць черкаського державного технологічного університету. Серія економічні науки. - черкаси: чдту, 2003. - випуск 8. - с. 261-264.

4.Карпіщенко т.о., ілляшенко к.в. формування ринково орієнтованого економічного механізму реалізації екологічних інновацій // механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - 2001. - № 1-2. - с. 104-111.

5.Чухно а. Науково-технологічний розвиток як об' єкт дослідження еволюційної економічної теорії // економіка україни. - 2008. № 1. - с. 12 - 22.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51  Наверх ↑