Тема 12. Організація транспортного господарства.

 Зміст і завдання транспортного господарства

Розрахунок потреби у транспортних засобах

 

12.1. Зміст і завдання транспортного господарства

 

Робота сучасного машинобудівного підприємства пов’язана з переміщенням значної кількості різноманітних вантажів як за межами заводу, так і на його території. На завод у загальнозаводські або прице­хові склади доставляють матеріали, паливо, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, а зі складів або безпосередньо з цехів виво­зять готову продукцію і відходи виробництва.

На території заводу здійснюється транспортування комплекту­ючих матеріалів і інших виробів із загальнозаводських складів у цехи; заготовок, деталей, складальних одиниць – між цехами; готової про­дукції і відходів – з цехів у відповідні пункти призначення.

У межах цехів заготовки, деталі і складальні одиниці в процесі виготовлення і складання перевозяться між коморами та дільницями, з однієї дільниці на іншу, а на дільницях – між місцями робітників. Від­повідно розрізняють зовнішнє і внутрішнє транспортування вантажів; останнє поділяється на міжцехове і внутрішньоцехове.

Внутрішньоцехове і частково зовнішнє транспортування ван­тажів здійснюється за допомогою різних транспортних засобів, що належать підприємству. До транспортного господарства підприємства належать усі транспортні засоби, що здійснюють зовнішні і внутрішні перевезення, і всі приміщення загальнозаводського призначення (гаражі, ремонтні майстерні тощо).

Транспортні засоби підприємств поділяються на декілька видів за призначенням, видами транспортними засобами та способом їх дії.

За призначенням розрізняють транспорт зовнішній, міжцехо­вий, внутрішньоцеховий тавнутрішньоскладський. Міжцеховий, внут­рішньоцеховий та внутрішньоскладський транспорт є внутрішньоза­водським. Він здійснює переміщення предметів праці та готової про­дукції у процесі виробництва з моменту їх постачання на підприємство до закінчення виробництва продукції та здачі її на склад або відван­таження замовнику. Внутрішньозаводськими транспортними засобами можуть бути конвеєри, автокари, електрокари, рольганги, ручні візки тощо. Міжцеховий транспорт слугує для переміщення вантажів між окремими цехами та складами.Внутрішньоцеховий транспорт призна­чений для виконання транспортних операцій у межах окремих цехів та складів, він, у свою чергу, поділяється на загальноцеховий та операцій­ний. Якщо внутрішньоцеховий транспорт призначений для транспор­тування вантажів між цеховими складами, виробничими дільницями або потоковими лініями, томіжопераційний транспорт забезпечує транс­портний зв’язок окремих робочих місць, що приймають участь у техно­логічному процесі виготовлення виробів. Зовнішні транспортні засоби призначені для постачання сировини, матеріалів, устаткування та ви­везення готової продукції або відходів виробництва.

За видами транспортних засобів промисловий транспорт поді­ляють на залізничний, автомобільний (безрейковий), водний і повітряний.

За способом дії транспортні засоби поділяються на транспортні засоби перервної (циклічної) та безперервної дії. До транспортних за­собів перервної дії відноситься залізничний транспорт (тепловози, мо­товози, електровози з вагонами загального та спеціального призначення, вагонетки); безрейковий транспорт (автомобілі, тягачі, колісні і гусе­ничні трактори з різними причепами, ручні візки); підйомно-транс­портні засоби (залізничні, автомобільні і тракторні крани, ліфти, мос­тові, кран-балки, лебідки). До транспортних засобів безперервної дії відносяться конвеєри (стрічкові, ланцюгові, пластинчасті, кругові, під­вісні, складальні, штовхачі та інші конвеєри з автоматичним адресу­ванням та програмним управлінням), трубопроводи, безпривідні за­соби безперервного транспорту та гравітаційні пристрої (міжповерхові спуски, рольганги, скати, спуски, лотки тощо). На деяких видах транс­портних засобів може також встановлюватись допоміжне обладнання (автомобільні та електронавантажувачі, стаціонарні і пересувнімеханізми та пристрої у вигляді маніпуляторів, адресувачів, відсікачів, зупинни­ків, штовхачів, сортувальних пристроїв, ваг, лічильників стандартної тари, піддонів, штабелерів тощо).

Зовнішній та міжцеховий транспорт на промислових підпри­ємствах об’єднується у транспортний цех, яким керує начальник транс­портного цеху. На великих підприємствах, де у складі загального за­водського транспортного господарства є декілька цехів, організується транспортний відділ, який підпорядкований заміснику директора з постачання та збуту або заміснику директора по транспорту.

 

12.2. Розрахунок потреби у транспортних засобах

 

Для ефективного і безперервного транспортування вантажів необхідно забезпечити основні та допоміжні цехи заводу і транспорт­ний цех достатньою кількістю відповідних транспортних засобів. Для розрахунку потреби у визначених видах транспортних засобів і в ор­ганізації їхньої роботи необхідно визначити вантажообіги заводу і цехи, вантажні потоки і номенклатуру вантажів, що транспортуються.

Вантажообігом заводу або цеху називається кількість вантажу, що підлягає перевезенню за визначений період часу (рік, квартал, мі­сяць, добу, зміну).

Вантажний потік – це кількість вантажів, що переміщуються у визначеному напряму між пунктами навантаження і вивантаження. Вантажообіг заводу дорівнює сумі окремих вантажних потоків.

Вантажообіг цеху визначається за таблицею, що складається з двох частин: надходження і відправлення вантажів. У кожній частині таблиці вказуються пункти, найменування і кількість вантажу.

Вантажообіг заводу розраховується на основі вантажообігів цехів і загальнозаводських складів у вигляді шахової відомості, що дає наочну картину вантажообігу і є основою для визначення кількості транспортних засобів за відповідними маршрутами.

Виходячи зі схеми вантажопотоків і обсягу перевезень, за кож­ною групою вантажів обирають транспортні засоби і визначають потреби в них. До якісних показників відносяться:

1) технічна та експлуатаційна швидкість руху транспортних засобів. Під технічною швидкістю розуміють відношення довжини пройденого шляху до часу, витраченого безпосередньо на рух; під експлуатаційною швидкістю – відношення довжини шляху до всього часу на рейс з врахуванням простоїв транспортного засобу на почат­кових, проміжних та кінцевих точках лінії маршруту;

2) використання вантажопідйомності транспортного засобу. Вона виступає як технічний показник потужності і фіксується у тех­нічному паспорті машини. Часто фактична вантажопідйомність відхи­ляється від паспортної. Показником використання вантажопідйомності транс­портних засобів є коефіцієнт вантажопідйомності Квант, який дорівнює відношенню ваги перевезеного вантажу Q до паспортної вантажо­підйомності машини q, помноженої на кількість виконаних рейсів m:

 

       (12.1)

 

3) використання пробігу транспортного засобу. За один рейс він доставляє вантаж на місце призначення і повертається назад порож­няком. Якщо зворотний шлях проїжджають без вантажу, то пробіг транс­портного засобу раціонально використовується тільки на 50 %. При повному або частковому завантаженні машини на зворотному шляху використання пробігу підвищується. Якщо шлях, пройдений машиною з вантажем позначити через Lвант, а без вантажу – Lб.вант, то коефіцієнт використання пробігу Кпроб можна визначити за формулою:

       (12.2)

 

4) використання робочого часу. В процесі роботи транспорт­ний засіб може простоювати через організаційно-технічні неполадки (відсутність вантажу або засобів вантаження, несправність транспорт­ного засобу або засобів вантаження тощо), витрачання лишнього часу на вантаження та розвантаження тощо. Залежно від цього транспорт­ний засіб може зробити за зміну різну кількість рейсів. При стабільних маршрутах показником використання робочого часу може бути відно­шення фактичного числа рейсів до нормативного.

При організації роботи транспортного господарства велике значення має вибір транспортних засобів для окремих цехів підпри­ємства. При цьому має враховуватись вантажопідйомність, швидкість руху, маневреність та інші параметри. Крім того, приймається до уваги по­тужність вантажопотоків, відстань між початковими та кінцевимиточками рейсу, габарити і інші фізичні та механічні властивості вантажу.

Для підвищення продуктивності праці та зниження транспорт­них витрат велике значення має організація вантажно-розвантажуваль­них робіт транспортних процесів. З метою скорочення нераціональних перевантажень доцільно використовувати контейнерні перевезення, автомобілі-самоскиди тощо. Для скорочення обсягів перевезень до­цільно розміщувати цехи за ходом виробничого процесу та наближу­вати розміщення складів до цехів – споживачів відповідних вантажів, запровадження маршрутизації перевезень та механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Систему маршрутів вибирають залежно від розміщення на території підприємства цехів, складів, від продуктив­ності транспортних засобів, роду вантажів тощо.

Існують декілька систем перевезень вантажів. Найбільш поши­реними є маятникова та кільцева системи перевезень. При маятниковій системі перевезень транспортний засіб неодноразово обертається між двома вантажно-розвантажувальними пунктами (цехами, складами, пло­щадками). Існує одностороння, двостороння та віялова системи маят­никових маршрутів (рис. 12.1).

Одностороння система застосовується при перевезенні ванта­жів в одному напрямку; двостороння – організується при рівномірних за потужністю вантажопотоках в обох напрямках; віялова – організу­ється, коли із одного пункту перевозяться вантажі у декілька пунктів або навпаки – із декількох пунктів в один; наприклад, перевезення матеріалів із центрального складу у цехи або вивезення готової продукції із декількох цехів на заводський склад готової продукції.

Рис. 12.1 – Схема маятникової системи маршрутних перевезень:

а – одностороння; б – двостороння; в – віялова

 

Кільцева система маршрутів – рух транспортних засобів відбу­вається в одному напрямку по замкнутій лінії, на якій розміщені ван­тажно-розвантажувальні склади та цехи. Розрізняють кільцеві маршрути з рівномірним, зростаючим або затухаючим вантажопотоком (рис. 12.2).

Внутрішній товарооборот визначається за обсягом міжцехових перевезень. Основу розрахунку складають плани виробництва і завозу у цехи сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива та інших пред­метів праці, а також вивезення готової продукції і відходів.

 

Рис. 12.2 – Кільцевий маршрут із затухаючим вантажопотоком

 

Розрахунок потреби у транспортних засобах для міжцехових перевезень здійснюється за обсягами міжцехових перевезень та ван­тажопідйомності транспортної одиниці; вантажопідйомність q береться за паспортом з поправковимкоефіцієнтом використання вантажопід­йомності транспортного засобу Кпопр, який встановлюється залежно від характеру вантажу та умов роботи транспорту.

Нерівномірність вантажного обороту враховується за допомо­гою коефіцієнта нерівномірності Кнер, який дорівнює відношенню мак­симально можливого вантажного обороту до середнього вантажного обороту за визначений період часу. Знаючи величину Кнер для різних умов, визначимо розрахункову величину максимального добового вантажного обороту Qдоб за формулою:

 

       (12.3)

 

де Кнер= 1,5 (для внутрішньо заводських перевезень); Qріч – річний вантажний оборот, т; Д – число робочих днів у році.

При розрахунку необхідного числа вагонів, автомобілів, електро­кар та інших транспортних засобів приймається до уваги максималь­ний добовий вантажний оборот. При визначенні кількості необхідних транспортних засобів треба також враховувати вид транспорту.

Число транспортних засобів Nт.з.п. перервної (циклічної) дії роз­раховують за формулою:

      (12.4)

 

де Qдоб – добовий вантажний потік, т; Рдоб – добова продуктив­ність одиниці транспортного засобу, т, яка дорівнює:

 

       (12.5)

 

де q – продуктивність (кількість перевезеного вантажу) за один цикл, т; z – число робочих циклів (рейсів) одного транспортного за­собу протягом доби.

Час на один рейс tр. розраховують, виходячи із відстані до місця призначення та назад, швидкості транспортного засобу з вантажем і без вантажу, часу на вантаження і розвантаження за наступною формулою:

 

      (12.6)

 

де l – довжина шляху до пункту призначення, м; v – швидкість транспорту з вантажем, м/хв; v1 – швидкість транспорту без вантажу, м/хв; tв – час на вантаження, хв; tр – час на розвантаження, хв.

Кількість транспортних засобів можливо також розрахувати, виходячи із добового вантажного обороту Qдоб., т, годинної продук­тивності транспортного засобу Ргод, т/год, Fдоб – добового корисного фонду робочого часу транспортного засобу, год. Тоді:

       (12.7)

 

де Кнер – коефіцієнт нерівномірності вантажного обороту.

Потребу у транспортних засобах періодичної (циклічної) дії можна розрахувати за наступною формулою:

 

     (12.8)

 

де Qвант – загальний вантажний оборот дільниці, т; tр – три­валість одного рейсу, год; q – вантажопідйомність транспортного засобу, т; Квант – коефіцієнт використання вантажопідйомності транс­портного засобу; Тзм – тривалість зміни, год; Кпр – коефіцієнт, що вра­ховує технічні простої транспортного засобу, пов’язані з поточним ре­монтом чи іншими технічними причинами.

Завдання організації раціонального транспортування вантажів полягає в тому, щоб із сукупності транспортних засобів відібрати такий, що найкраще відповідає умовам та вимогам майбутньої роботи. Критеріями такого вибору можуть бути не лише відповідність вимогам виробництва, а й економічність транспортних засобів, надійність ро­боти та вимоги техніки безпеки.

Найкращим буде той транспортний засіб, який повною мірою відповідає усім технологічним та організаційним вимогам, забезпечує високий рівень механізації транспортування та найсприятливіші умови праці при мінімальній вартості переміщення вантажу.

Остаточний вибір транспортного засобу здійснюють за крите­рієм мінімуму приведених витрат Впр.вит., тобто:

 

Впр.вит. = ЗПтр + Векспл + Ен .Вк → min,   (12.9)

 

де ЗПтр – заробітна плата транспортних робітників, тис. грн; Векспл – витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів, тис. грн; Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності (Ен = 0,15); Вк – капітальні витрати, тис. грн.

Отже, із декількох можливих варіантів вибору транспортних засобів за всіх інших рівних умов для кожного можливого варіанта слід визначити зведені витрати та відібрати той варіант, який їх мінімізує.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Які є види транспорту залежно від призначення; способу дії?

2. Перерахуйте основні задачі транспортного господарства.

3. Що таке вантажообіг та вантажопотік? Як вони пов’язані?

4. Охарактеризуйте системи перевезення вантажів.

5. Які коефіцієнти якісно характеризують вантажообіг?

6. Як розрахувати необхідну кількість транспортних засобів?