Симптоматична терапія

1. Профілактика і лікування екзотоксичного шоку проводяться по загальноприйнятих принципах (уведення наркотичних анальгетиків, спазмолітиків, кортикостероїдних гормонів, масивна інфузійна терапія).

2. Лікування гемолізу складається в олужуванні плазми, форсованому діурезі. При довгостроковому зберіганні і рецидивуючому гемолізі (миш’яковистий водень) показана операція заміщення крові.

3. Лікування опіків травного тракту.

4. Лікування токсичної нефропатії.

5. Лікування токсичної дистрофії печінки.

 Особливості хронічних отруєнь

Найбільш поширені хронічні отруєння ртуттю (меркуріалізм).

Перші клінічні ознаки — підвищена стомлюваність, слабість, емоційна лабільність, головні болі (ртутна астенія), тремтіння рук, ніг (ртутний тремор), підвищена збудливість (ртутний еретизм).

Поява ртутного тремору з порушеннями чутливості в кінцівках свідчить про органічну поразку ЦНС токсичної етіології. При цьому часто приєднуються вегетативні порушення: гіперсалівація, пітливість, тахікардія, дезурічні розлади і т.д. Можливий розвиток поліневритів.

Особливі труднощі виникають при діагностиці мікромер-куріалізму — легкої форми хронічної інтоксикації, що часто протікає у вигляді захворювання дихальних шляхів, нервової системи (хронічний бронхіт, неврастенія і т.д.). Діагностичним критерієм звичайно служать дрібний і частий тремор рук, повій, язика, гіперсалівація, гінгівіт, зниження вмісту гемоглобіну, лейкоцитів, зміна вмісту (збільшення чи зменшення) SH-груп крові і плазми.

При розвитку хронічної інтоксикації необхідне усунення контакту з ртуттю на кілька тижнів і лікування в амбулаторних умовах.

При рецидиві інтоксикації показане повне припинення роботи з ртуттю.

Можливий розвиток хронічних отруєнь іншими сполуками важких металів і миш'яку, що протікають однотипно, з переважною поразкою нервової системи, крові і судин, шлунково-кишкового тракту.

 Гострі отруєння сполуками талію

 Загальні токсикологічні відомості

Сполуки талію часто використовуються у виробництві: хлорид і карбонат талію — для виготовлення оптичних приладів, сульфат — у виробництві засобів для видалення волосся, у складі отрути для гризунів (целіопаст), малонат-форміат талію — при мінералогічних аналізах (рідина Клеричи).

Після прийому усередину сполуки талію швидко всмоктуються і переходять із крові в тканеві клітини, реабсорбуються в ниркових канальцях, довгостроково депонуються в тканинах і повільно виводяться з організму через шлунково-кишковий тракт, із сечею, жовчю і слиною.

Сполуки талію характеризуються переважно нейротоксичною і нефротоксичною дією, обумовленою поразкою ряду ферментних систем організму. Особливістю є викликуване ними порушення утворення кератину у волосяних цибулинах, що приводить до алопеції.

Відомо багато випадків використання талію з кримінальною метою. Токсична концентрація в сечі — більш 0,005 мкг/мл.

 Клініка і лікування

При важких пероральних отруєннях розвиваються блювота, понос, болі в животі, іноді парез кишечник. Відзначаються головний біль, загальмованість з періодами психомоторного порушення, розладів зору (диплопія). Найбільш характерними ознаками отруєння є різкі болі в кінцівках і розлади чутливості по типу радікуло-невриту, гіперестезія, м'язова слабість. Можливий розвиток токсичної дистрофії печінки і нефропатії. Пізньою ознакою отруєння (на 8—12-та доба) служать алопеція (випадання волосся), ламкість і поперечна смугастість нігтів, лишаєподібний дерматит і сип на шкірі.

Лікування при гострих отруєннях сполуками талію комплексне, складається в проведенні активних методів штучної детоксикації (повторний гемодіаліз) і специфічної терапії (унітіол, тіосульфату-натрію, йодид калію і т.д.).