73. Сутність понять «інвестиційна привабливість регіону» та «інвестиційний клімат в регіоні» та фактори, що їх обумовлюють.

Інвестиційна привабливість регіону — це сукупність чин­ників (пол., екон., прав., соціал., екол. та ін.), які зумовлюють поведінку діючих та потенційних суб'єктів інвестиц. діял-сті щодо вкладення інвестицій у розвиток екон-ки регіону. Чинниками, що зумовлюють інвестиц. привабливість регіону, є:

1) наявність ресурсно-сировинної бази та особливості природно-кліматичних умов;

2) екон.-географічне положення регіону та рівень його інфраструктурної забезпеченості;

3) виробн. та наук. спеціалізація регіону;

 4) наявність труд. потенціалу та рівень його кваліфікації;

5) сукупна купівельна спроможність нас-ня;

6) розвиненість інституціональної ринк. структури (біржі, банки, фін. посередники, страхові компанії та ін.); 7) заг.-держ. чинники (рівень пол. стабільності, чинна сис-ма законодавства, сис-ми оподаткування, умов діяльності іноземних інвесторів тощо).

Інвестиційний клімат — це умови, які сприяють (гальмують) процесам інвестиц. діял-сті у конкретному регіоні та у країні в цілому. Стан інвестиц. клімату визнача­ється інвестиц. ризиками, тобто ймовірністю втрати капі­талу. Рівень та характер інвестиц. ризиків формують інвес­тиційний імідж регіону. До основних чинників, які визначають стан інвестиц. клі­мату як у країні в цілому, так і на рівні окремих регіонів, належать: 1) пол. ризики (занадто активне втручання держ. органів управління різного рівня в екон. життя суспільства, розподіл пол. симпатій населення; авторитетність місцевої влади тощо);

2) нестійкість ситуації на макроекон. рівні, залеж­ність екон-ки від цін і тенденцій на світових ринках, що впли­ває на темпи екон. розвитку регіонів;

3) повільне зростання реального платоспроможного попиту насе­лення через недостатні темпи зростання реальних грош. доходів;

4) нестабільність податкової сис-ми та високий рівень опо­даткування;

5) низький рівень розвитку ринкової інфраструктури;

6) недостатня участь банківської системи у фінансуванні реаль­ного сектору екон-ки;

7) низький рівень кваліфікації управлінських кадрів, які за­ймаються регулюванням питань інвестиц. діяльності.

74. Мета, стратегічні завдання та принципи державної регіональної політики.

В основу держ. стратегії регіон. розвитку покладені принципи, що відповідають  ідеям та поглядам світового співтовариства на подальший розвиток суспільства. У нинішній час такою домінантною ідеєю є концепція сталого розвитку, основні принципи якої були проголошені на Всесвітній конференції ООН з питань навколишнього середовища та розвитку.

Під сталим розвитком  розуміється процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності навколишнього природньоого середовища, створення можливостей для рівноваги між цого потенціалом і вимогами людей усіх поколінь. Мета сталого соц.-ек. розвитку регіону – поліпшення якості життєдіяльності населення на основі ек. зростання, яке і забезпечує  сталість, узгодженість, збалансованість.

Положення концепції сталого розвитку знайшли своє відображення у прийнятій у 2006 р. Державної стратегії регіон. розвитку україни на період до 2015 року, що розроблена відповідно до чинного законодавства.

Осн. стратегічними завданнями цієї пол-ки є: 1) підвищення конкурентноспроможності регіонів та зміцнення їхнього ресурсного потенціалу; 2) створення інституційних умов для регіон. розвитку; 3) розвиток міжрегіон.співробітництва; 4) забезпечення розвитку людс. ресурсів.