3.7. Соціально-психологічні методи управління

Надмірна прихильність менеджера до адміністративно-розпорядчих методів може нанести велику шкоду організації, оскільки її працівники звикнуть бути пасивними виконавцями чужої волі, або почуватимуть себе дискомфортно і стануть їй опиратися. Тому розпорядчі методи мають поєднуватися не тільки з економічними, але і з психологічними і орієнтувати підлеглих не на сліпе виконання завдання (яке детально розписане не тільки у термінах, але і за послідовністю дій), а на кінцеві результати. Це стає можливим тоді, коли менеджер створює у колективі відповідне мотиваційне середовище, яке активізує соціальну активність кожного працівника — ініціатив­ність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Японські соціологи стверджують, що від настрою, бажання людини працювати і від того, який морально-психологічний клімат у колективі, продуктивність праці може збільшитися або зменшитися у 1,5 рази. Але для того, щоб впливати на колектив найбільш результативно, необхідно знати моральні і психологічні особливості окремих працівників та груп людей і здійснювати на них цілеспрямований керуючий вплив. Для цього застосовуються соціально-психологічні методи.

Соціально-психологічні методи управління – це сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки, що виникають у трудових колективах, а також на соціальні процеси, що мають місце в них. Вони ґрунтуються на використанні моральних стимулів до праці, діють на особистість за допомогою психологічних прийомів з метою перетворення адміністративного завдання у свідомий обов'язок, внутрішню потребу людини. Головна мета застосування цих методів – формування у колективі позитивного соціально-психологічного клімату, завдяки чому значною мірою будуть вирішуватися організаційні та економічні задачі.

Соціально-психологічні методи за способом своєї дії поділяються на дві групи – соціальні і психологічні. Керуюча дія соціальних методів ґрунтується на врахуванні особливостей взаємодії людей, форм спілкування, існуючих культурних норм і цінностей. Психологічні методи базуються на закономірностях функціонування людської психіки. Отже, за допомогою соціальних методів управління здійснюється управління відносинами в колективах і між колективами, а за допомо­гою психологічних — управління поведінкою індивіда і міжособовими стосунками у колективі.

Соціальні методи управління за змістом і цільовою спрямованістю є відображенням об'єктивних соціальних зв'язків і стосунків усередині трудових колективів і між ними. Вони забезпечують формування і розвиток трудо­вих колективів шляхом управління свідомістю і поведін­кою людей через фактори їхньої діяльності. Такими фак­торами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, нахили тощо.

Залежно від специфіки управлінських цілей виділяють і використовують такі методи:

- підвищення соціально-виробничої активності (почин і новаторство, обмін досвідом, змагання, моральне заохочення, обговорення, ціннісні орієнтири, критику, постановку проблем і перспективних цілей);

- соціально-історичного успадкування (соціально-виробничі традиції, обряди, ритуали, наприклад, свято праці, посвята у робітники, виконання гімну, урочисті збори і вечори. Вони виконують роль методів управління, якщо активно підтримуються);

- управління ролевою поведінкою (професійна роль характеризується змістом, правами і відповідальністю, соціальним статусом, престижем. По відношенню до свого носія – конкретної особи – роль завжди виступає фактором, що визначає її діяльність. Зокрема, загроза погіршення соціального статусу людини шляхом звільнення її з посади, яку вона займає в організації, примушує її відповідальніше ставитися до своїх обов'язків, не допускаючи промахів, які б спричинили звільнення);

- вдосконалення комунікацій (формування неформальних стосунків у групі, яка сприяє розкріпаченню особистості, більшій довірі між членами колективу);

- соціального регулювання (укладання договорів, взаємних зобов’язань, використання різного роду систем відбору, компромісу та об’єднання інтересів);

- пропаганди та агітації (призначених для поширення і пояснення політики в області економіки, суспільного життя, формування переконань та ідеалів);

- особистого прикладу (цей метод розрахований на наслідування – менеджер сам має бути взірцем у роботі, поведінці, ставленні до членів колективу);

- метод організуючих умов (створення обставин, ситуації, які спрямовують дії людей у потрібному напрямку. Для цього в колективі формується певна організаційна культура).

Психологічні методи управління. Вони використовуються з метою гармонізації стосунків працівників фірми і встановлення сприятливого психологічного клімату. Об'єктом психологічних методів управління на рівні підприємства є індивід, а метою – управління психічною діяльністю особистості кожного працівника для раціонального регулювання його поведінки.

Психологічні методи управління поділяються на такі групи [29, c.48]:

- методи формування і розвитку трудо­вого колективу (дають можливість підтримувати на оптимальному рівні кількісне співвідношення між працівниками з урахуван­ням їхньої психологічної сумісності для регулювання групових стосунків усередині колективу);

- методи гуманізації стосунків у тру­довому колективі (стиль керівництва трудовим колективом, культура управління та організації праці, етика управлінської діяльності тощо). Завданням методів гуманізації стосунків у трудовому колективі є створення оптимальних відносин між пра­цівниками і керівником, утвердження принципів соціаль­ної справедливості щодо робочих умов тощо;

- методи психологічного спонукання (мотивації). Сутність цих методів полягає в формуванні у працівників мотивів до високопродуктивної праці через розвиток ініціативи та підприємливості;

- методи професійного відбору і навчання. Ці методи спрямовані на те, щоб психологічні характеристики людини відпо­відали роботі, яку вона виконує.

Використання соціально-психологічних методів уп­равління зумовлює необхідність проведення певної соціально-психологічної роботи. Для цього використовують спеціальні ме­тоди: анкетуван­ня, тестування, нагляд, експеримент, психологічне вивчення осо­бистості працівників, метою яких є збір інформації про міжособові та групові сто­сунки в трудових колективах, здібності й психологічні риси характеру кожного працівника, групову психологічну сумісність членів колективу, їхні симпатії та антипатії тощо.

Урахування розглянутих соціально-психологічних та індивідуальних особливостей працівників сприяє розвитку соціальних ресурсів організації, її можливостей, які необхідні для ефективного вирішення поточних завдань і досягненню її цілей.