Тема 3. Процеси інтернаціоналізації і особливості сучасних світогосподарських зв’язків.

Положення про матеріальну єдність світу є загальновизнаним. Воно випливає з єдності й вічності матерії як об'єктивної реальності. Матерія є тією першоосновою, субстанцією, яка об'єднує усе суще в єдине ціле. Матеріальна єдність поши­рюється на Всесвіт у цілому, Галактику, планету Земля. Фізична цілісність світу підтверджується єдиною теорією поля, яка пояс­нює таку цілісність сильними, слабкими та електромагнітними взаємодіями. Про економічну єдність можна говорити лише в планетарному масштабі, її передумови формувалися протягом ти­сячоліть, і тільки тепер, напередодні XXI ст. нашої ери, вимальо­вуються обриси цього синтезу.

Генезис економічної єдності світу охоплює три великі періоди, що відповідають трьом епохам у розвитку людських цивілізацій: аграрній, індустріальній та постіндустріальній (ноосферно-космічній). На нинішньому етапі формується економічний базисі єдиної світової цивілізації. Матеріальні підвалини цього всесвітньо-історичного процесу створюються у сфері виробництва, в умовах і формах економічного життя людства.

Головною детермінантою зближення економічних форм життя І народів і держав є новітні ресурси, що модифікують організаційно-1 господарські способи функціонування економік різних країн. Глибинною основою даного процесу виступають зміни у власності на засоби виробництва та глобалізація економічних процесів. У наш час відбувається всебічна соціалізація власності, з одного боку, з іншого — дематеріалізація на базі інформатизації, інтелектуа­лізації виробництва. І соціалізація, і дематеріалізація, хоч і різною мірою, охоплюють усі країни світу. Здійснюється також поступове структурне зближення національних господарств за найважли­вішими загальноекономічними пропорціями, адаптуються їхні га­лузеві та міжгалузеві структури. Відбувається процес вирівню­вання зайнятого населення за структурою його професійно-ос­вітнього складу тощо. Водночас залишається доволі виразним поділ країн світу на центр та периферію.

Процес всебічного зближення у сферах виробництва, науково-технологічної діяльності та послуг зумовлений посиленням дії загальноцивілізаційних законів і закономірностей, що охоплюють також сферу політики, ідеології, культури. Глобальний синтез, який поширюється на всю планету, веде до утворення світової економічної спільності, цілісної міжнародної господарської струк­тури. Серед факторів, що формують економічну єдність світу, треба також відзначити інтернаціоналізацію виробництва й обігу, міжнародну господарську інтеграцію, науково-технічну револю­цію, необхідність спільного вирішення глобальних проблем люд­ства тощо.

Інтернаціоналізація господарського життя почалася за доби великого машинного виробництва. Вона означає не що інше, як поступовий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у рамках світового гос­подарства. Можна виділити три головні етапи розвитку інтер­націоналізації господарського життя. На першому етапі (приблизно кінець XVIII — кінець XIX cm.) інтернаціоналізація виробництва ґрунтувалася переважно на взаємодії національних господарств завдяки простій кооперації. Головним каналом взаємного «обміну речовин» були найпростіші форми міжнародних економічних зв'язків, і передусім зовнішня торгівля. Інтернаціоналізація ви­робництва й обігу стала однією з найголовніших передумов формування світового господарства. Між цими двома світогосподарськими процесами існує діалектичний взаємозв'язок.

На другому етапі (кінець XIX — середина XX cm.) інтернаціо­налізація виробництва переходить в іншу стадію, що пов'язана з розвитком складної кооперації. Характерна ознака складної коопе­рації полягає в тому, що вона ґрунтується на міжнародному поділі праці (МПП). МПП стає визначальним фактором поглиблення інтернаціоналізації господарського життя та формування світового господарства. У цей час розвиваються всі його головні t форми: загальний, частковий та одиничний поділ праці.

На третьому (нинішньому) етапі, що розпочався із середини! нашого століття, інтернаціоналізація виробництва набуває комплексного характеру, тобто охоплює усі підсистеми господарства. Таким чином, вона поширюється практично на всі країни світу, всі галузі виробничої та невиробничої сфер. Саме завдяки інтер­націоналізації здійснюються головні умови збалансованого еко­номічного розвитку: реалізація в матеріально-речовій та вартісній формах усіх частин валового національного продукту, піднесення якості людського розвитку тощо. Вузькість внутрішніх ринків, нестача ресурсів сировини, палива, засобів виробництва компен­суються широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення інтернаціоналізації виробниц­тва й обігу. Інтернаціоналізація об'єднує структурні елементи і суб'єкти світового господарства в єдине ціле. Тому вона є одним із системоутворювальних факторів світового господарства. З по­глибленням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність.

Використовуються різні показники, що визначають якісні та кількісні аспекти інтернаціоналізації господарського життя. Серед них рівень міжнародної спеціалізації та кооперування вироб­ництва, обсяги міжнародної інвестиційної діяльності, обороту фі­нансового капіталу, спільної підприємницької діяльності, міграції робочої сили тощо.

2Матеріальні фактори, різноманітні ресурси станов­лять інтегративну, субстанційну основу поглиблення єдності сві­тового господарства. Взаємодія матеріально-речового та живого факторів виробництва на всіх етапах всесвітньої історії формувала різні види історичних спільнот людей. Характер і зміст цих спіль­нот визначається рівнем розвитку виробництва. В умовах пану­вання примітивних засобів виробництва складалися переважно локальні ринки. З розвитком транспорту і піднесенням рівня продуктивних сил поступово формуються регіональні (контине­нтальні) ринки, торгівля починає набувати світового характеру. Ці процеси прямо пов'язані з великими географічними відкрит­тями, з науковою революцією, поштовх яким дала доба Відро­дження.

Становлення світового ринку і навіть світового господарства не зняло проблеми соціально-економічної та матеріально-речової ге­терогенності світу. Протягом усього XX ст. відбувався складний процес кристалізації економічної єдності планети на основі ма­теріальних джерел господарського розвитку, стрімкого нарощу­вання електронних комунікацій, культурної експансії, зростання відкритості і взаємозалежності країн у межах ринкової парадигми.

Зближення якісних характеристик матеріально-речового і жи­вого факторів сучасного виробництва відбувається насамперед унаслідок науково-технологічної революції, яка має всесвітній ха­рактер. Розвиваючись під визначальним впливом НТР, фактори виробництва відповідно теж набирають інтернаціонального, сві­тового характеру. Вони втрачають «національну самобутність» і замкненість, стають універсальними. Це однаковою мірою сто­сується і засобів виробництва, і робочої сили.

Науково-технічна революція вносить кардинальні зміни в сис­тему сучасного виробництва. Найголовніші процеси пов'язані з широкою інтелектуалізацією виробництва, його де матеріалізацією, мініатюризацією. Інтелектуалізація означає, що на даному етапі суттєво зростають вимоги до живого фактора виробництва, робочої сили, до її професійно-кваліфікаційного рівня. Витрати на наукову, інженерну працю сягають нині 2/3 загальних затрат на виробництво товарів.

Дематеріалізація виробництва, його комп'ютеризація та інфор­матизація пов'язані зі зміною моделі економічного розвитку, з пере­ходом від екстенсивного до інтенсивного типу господарського зрос­тання в сучасних умовах. Економіка «полегшується», зменшують­ся питомі витрати сировини, матеріалів, енергії, інших ресурсів на виготовлення одиниці продукції, тобто поліпшуються показники трудо-, фондо-, енерго-, матеріаломісткості продукції.

Сучасне обличчя міжнародних виробничих систем, їхня орга­нізація не в останню чергу визначаються такими процесами, як електронізація, роботизація, комп'ютеризація виробництва, впро­вадження біотехнології. Електронізація виробництва дає змогу ви­лучити з безпосереднього його процесу робочу силу, веде до часткової або повної автоматизації технологічних процесів. Ви­никають можливості для створення банків даних про основні тенденції розвитку світової торгівлі, фінансів, руху цін на головні товари тощо. За допомогою ЕОМ установлюються тісні кореспон­дентські міжбанківські зв'язки, відбувається обмін даними про курси акцій на головних фондових біржах і про ціни товарів на товарних біржах світу. В цій же системі можна одержати ін­формацію про стан світових грошових ринків, курси валют, ціни на золото й т. ін.

Всебічне застосування комп 'ютерної техніки, мікропроцесорів, біотехнології, лазерної техніки, порошкової металургії, мембранної технології, виробів з кераміки, матеріалів із заданими властивос­тями, застосування елементів космічного виробництва свідчать про початок нової ери суспільно-економічного розвитку — ноосфер-но-космічної світової цивілізації.

Новий тип факторів виробництва, що формуються як все­світні, називають біотехнотронними. Саме вони становлять ядро економічної єдності світу, формують майбутню структуру сві­тового господарства. Домінантною основою ноосферного типу виробництва стане творчо-інтелектуальна діяльність людини, перенесення акценту з використання переважно м'язової енергії до широкого залучення у сферу виробництва інтелекту, пси­хічної енергії. Якщо у XX ст. розвиток відбувався під знаком «визволення» енергії атомного ядра, то у XXI ст. визначальним стане «визволення» психічної енергії людини, своєрідна пси­хологічна революція. Пріоритет одержить розумова праця: вче­них, інженерів, економістів, банківських службовців, управ­лінців, юристів, а також зайнятих у невиробничій сфері. Значно зросте роль міжнародного менеджменту, всієї системи орга­нізації й управління світогосподарськими процесами через ре­гіональні та міжнародні організації. Зростаюча єдність світового господарства об'єктивно вимагатиме посилення міжнародних важелів регулювання світогосподарських зв'язків. Найповніше втілення міжнародні виробничі системи дістали в діяльності сучасних транснаціональних корпорацій (ТНК).