4. Стан розсіювання.

Поняття про стан розсіювання було запропоновано Вернадським, під яким він розумів “всюдність” хімічних елементів.

Як зазначалось раніше, хімічні елементи, які містяться у земній корі у відносно великій кількості, називають головними; а елементи, які містяться у малих кількостях, називають розсіяними. Умовною границею між групами головних та розсіяних елементів у земній корі служить 0,1%, хоча концентрація у земній корі розсіяних елементів значно менша та вимірюється тисячними і навіть меншими долями процента.

Але існуючі сьогодні аналізи не достатньо чуттєві для того, щоб виявити елементи, які знаходяться у дуже малих концентраціях.

Закон Вернадського – Кларка: У любому природному об’єкті Землі містяться всі хімічні елементи, які знаходяться в її корі.

Із закона Вернадського – Кларка слідує висновок: всі живі організми у процесі свого розвитку та еволюції існували в умовах, які визначалися наявністю всіх хімічних елементів, що містяться у земній корі.

Концентрація різних елементів у середовищі існування цих організмів могла коливатися у широких межах. В цих умовах організми “звикли” до певних концентрацій, а також форм знаходження хімічних елемкентів у навколишньому середовищі. Однак не буває елементів “корисних” і “некорисних”. Для нормального розвитку організмів потрібні всі елементи, але у певних концентраціях.