Вступ
Господарська діяльність — найважливіший вид суспільних відносин, що має принципово важливе значення для держави (істотно впливає на стан економіки), об'єднань людей (юридичних осіб) і конкретних осіб (приватних підприємців, споживачів). Предметом регулювання господарського права є господарська діяльність.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється задля досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими розуміються відносини між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (ст. З ГКУ).
Господарська діяльність — це вид суспільних відносин, що об'єктивно потребує і піддається юридичній регламентації. Тому важливо розмежувати відносини у сфері господарювання й інші види відносин. Так, згідно зі ст. 4
Господарського кодексу України до предмету правового регулювання господарської діяльності не належать:
• майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України. Так, цивільним законодавством (ст. 1 "Відносини, що регулюються цивільним законодавством" ЦКУ) регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Законом можуть передбачатись тільки особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання;
• земельні, гірничі, лісові та водні, щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
• трудові відносини;
• фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
• адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються, зокрема, Господарським кодексом України. Правила ГКУ застосовуються також до господарських відносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України.
Предмет правового регулювання господарської діяльності - це визначені законодавством України основні засади господарювання в Україні, господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, а також нагляд і контроль за цією діяльністю з боку держави з метою усунення незаконності в галузі господарювання, що може призвести до негативних наслідків як для суб'єктів господарювання, підприємців та споживачів, так і для економіки України загалом.
Господарське законодавство - система нормативних актів, що видаються компетентними органами державної влади і управління та регулюють господарські відносини між суб'єктами. Таким чином, нормативно-правове регулювання господарської діяльності включає відносини у сфері господарювання, що регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Господарське законодавство України відповідно до проведеним державою курсом економічної політики повинно визначати правові основи господарської (підприємницької, комерційної) діяльності в умовах формування змішаної економіки, що спирається на різноманіття конкуруючих між собою суб'єктів господарювання різних форм власності.
Характеристика Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року. Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності; має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. У Господарському кодексі вміщенні основні положення, загальні принципи господарювання, методи, норми, які регулюють господарську діяльність і господарські відносини і він є головним джерелом господарського права.
Господарському кодексу властива чітка послідовність розміщення інститутів права у вигляді глав. У кодексі є 9 розділів, які охоплюють 41 главу, 418 статей.
Розділ 1. Основні засади господарської діяльності Розділ 2. Суб'єкти господарювання Розділ 3. Майнова основа господарювання Розділ 4. Господарські зобов'язання
Розділ 5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання Розділ 6. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання
Розділ 7. Зовнішньоекономічна діяльність Розділ 8. Спеціальні режими господарювання Розділ 9. Прикінцеві положення Господарські закони поділяються на:
- загальні;
- закони про окремі види і правовий статус господарюючих суб'єктів;
- закони про окремі види господарської діяльності;
- закони про окремі відносини.
(Закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про державну підтримку малого підприємництва", "Про антимонопольний комітет України", "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської
діяльності", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців", "Про заставу" та інші.)
Підзаконний нормативно-правовий акт - це нормативний акт правотворчих органів, що видається на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.
Методи і типи правового регулювання господарської діяльності
Правове регулювання господарської діяльності здійснюється за допомогою відповідних прийомів або способів за формою відтворення державного примусу.
1. Дозвільні засоби (правовстановлюючі норми) надають суб'єктам право на здійснення передбачених законом позитивних дій (наприклад, право "...самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону" — ст. 44 ГКУ).
2. Зобов'язувальні засоби (обов'язкові норми). Зобов'язують суб'єктів господарської діяльності виконувати передбачені законодавством позитивні дії (наприклад: "Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення..." — ст. 153 ГКУ).
3. Заборонні засоби (заборонні норми). Встановлюють зобов'язання суб'єктів господарювання утримуватися від певних дій (наприклад, заборона дій, віднесених законодавством до недобросовісної конкуренції — ст. 32 ГКУ, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
Перелічені засоби правового регулювання господарської діяльності (дозвіл, зобов'язання, заборона) ефективно діють лише в тісному взаємозв'язку. Так, дозвільний засіб щодо певної поведінки суб'єкта у процесі господарської діяльності буде реальним лише за наявності обов'язків інших суб'єктів господарювання задовольняти потреби, які в цьому зв'язку виникли в уповноваженого суб'єкта.
У ст. 12 ГКУ висвітлюються такі засоби державного регулювання господарської діяльності, як:
• державне замовлення,
• державне завдання;
• ліцензування,
• патентування і квотування;
• сертифікація та стандартизація;
• застосування нормативів та лімітів;
• регулювання цін і тарифів;
• надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
• надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Метод правового регулювання господарської діяльності — це
сукупність прийомів впливу права та державної влади на регулювання господарської діяльності та їх суб'єктів і закріплення їх в нормативно- правових актах.
Розрізняють два методи регулювання господарської діяльності: • загальний (автономний) — дає право всім учасникам господарської діяльності займатися нею, закріплює відносну незалежність при вступі в підприємницькі правовідносини, а з виникненням правовідносин дає можливість автономно використовувати свої зобов'язання, якщо не виникає конфліктів, які потребують втручання державних органів;
• спеціальний (авторитарний, державний) — застосовується на випадок правової нерівності суб'єктів господарської діяльності. Зокрема, у разі юридичної санкції за порушення законодавства найчастіше однією стороною є держава, другою — підприємці.