Тема 9. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ
Під валютою розуміють грошову одиниця певної країни, а також вираженні у ній платіжні інструменти, що використовуються у міжнародних розрахунках.
Міжнародні валютно-кредитні відносини - це відносини, функціонування яких пов'язане із обслуговуванням усього комплексу економічних зв'язків між урядами, юридичними та фізичними особами різних країн. Основою міжнародних валютно-кредитних відносин є валютна система.
Валютна система - форма організації і регулювання валютних відносин, що склалася історично і закріплена національним законодавством та міждержавними угодами. Розрізняють національну та світову валютну систему.
Національна валютна система - сукупність валютних відносин, за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний оборот даної країни, утворюються і використовуються валютні ресурси країни.
Світова валютна система - організація валютних відносин між країнами, закріплена комплексом міждержавних угод. Розвиток світової валютної системи можна умовно поділити на 4 основні етапи:
1. Паризька валютна система (система золотомонетного стандарту) стихійно сформувалась на початку XIX ст. І була юридично оформлена у 1867 році, коли золото було визнано в якості єдиних світових грошей.
2. Генуезька валютна система створена у 1922 році і передбачала функціонування в якості міжнародних платіжних засобів, крім золота, валют провідних країн (система золотодевізного стандарту).
3. Бреттон-Вудська валютна система (золотодоларовий стандарт) була сформована у 1944 році, коли були визначені правила організації світової торгівлі та валютних відносин на основі долара США.
4. Ямайська валютна система створена у 1976 році. Закріплювалась повна демонетизація золота та відмова від основних принципів Бреттон-Вудської системи.
Валютний курс - вартість валюти однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, групи країн чи міжнародних платіжних засобах. Основою для визначення валютного курсу є паритет купівельної спроможності - співвідношення між двома або кількома валютами за їхньою купівельною спроможністю до певного набору товарів і послуг.
Розрізняють фіксований та плаваючий режими валютних курсів. При фіксованому режимі валютний курс фіксується до однієї валюти або кошика валют. Плаваючі курси змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.
Курс покупця - це курс, за яким банки купують іноземну валюту і продають національну (це найбільш низький курс). Курс продавця - це курс, за яким банк продає іноземну валюту і купує національну (більш високий курс). Різниця між ними утворює дохід банку за валютними операціями - спред.
При укладенні угод з купівлі-продажу валют на ринку використовують два основних види обмінних курсів: спот і форвард-курс.
Спот-курс - це обмінний курс, зафіксований на момент укладення валютної угоди при умові поставки валюти банком не пізніше як на другий робочий день. Форвард-курс - це ціна, за якою валюта купується чи продається на певну дату в майбутньому.
Платіжний баланс - це співвідношення усіх фактичних платежів, здійснених даною країною іншим країнам та всіх надходжень, фактично отриманих з-за кордону за певний період часу. Залежно від характеру зовнішньоекономічних операцій він включає в себе 3 основні складові частини:
• торговий баланс;
• Баланс послуг і некомерційних платежів;
• Баланс руху капіталів і кредитів.
Міжнародні розрахунки - це процес регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають між юридичними та фізичними особами різних країн. Основними формами міжнародних розрахунків є:
• Документарний акредитив;
• Інкасо (просте і документарне);
• Банківський переказ.
Міжнародні кредитні операції - це система кредитних відносин між державою, банками, фірмами одних країн та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності інших країн. Вони поділяються на:
• Товарні - надаються експортерами імпортерам у формі товарно- матеріальних цінностей;
• Валютні - надаються банками та іншими фінансовими установами у грошовій формі.
Залежно від суб'єктів міжнародних кредитних операцій міжнародний кредит поділяється на
• Фірмовий, який надається імпортерами та експортерами при здійсненні зовнішньоторговельних операцій;
• Банківський - надається комерційними банками експортерам чи імпортерам.
Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації - спеціалізовані інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин. До них відносяться:
1. Банк міжнародних розрахунків.
2. Міжнародний валютний фонд.
3. Світовий банк, який включає:
• Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
• Міжнародна асоціація розвитку;
• Міжнародна фінансова корпорація;
• Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство.
Розвиток валютної системи України поділяється на 3 етапи:
1. 1991-93 роки. Цей період передбачав формування базових інвестиційних засад проведення валютної політики, що відбувався за умов глибокої кризи економічної системи.
2. 1994-96 роки. Даний період характеризується початками лібералізації на валютному ринку та відносною стабілізацією курсу карбованця.
3. Починаючи з 1997 року. Характерним є наявність кризових явищ у фінансовій сфері та поступовий перехід до економічного зростання в різних галузях.
Для сучасного етапу розвитку валютної системи характерною є поступова фінансова стабілізація, якої вдалось досягнути, передусім, завдяки вдалій грошово-кредитній політиці Національного банку України.