Тема 2. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ
Суть металістичної теорії полягає в ототожненні грошей з благородними металами. Свого розвитку дана теорія набула у ХУ-ХУШ ст., а її головними представниками вважаються англійські вчені Уільям Стеффорд, Томас Мен і Девід Норе. Позитивна риса металістичної теорії полягає у її внеску в боротьбу із псуванням монет. Негативними рисами є заперечення можливості заміни повноцінних грошей знаками вартості, а також ігнорування функцій засобів обігу та платежу.
Суть номіналістичної теорії полягає у запереченні товарної природи і трактуванні їх як умовних знаків, позбавлених внутрішньої вартості. Заснована ця теорія у ХУІІ-ХУШ ст., а основними представниками були Джеймс Берклі і Джон Стюарт. Позитивна риса теорії полягає у визнанні можливості заміни повноцінних грошей знаками вартості. Негативними рисами є ігнорування однієї із основних грошових функцій - міри вартості, а також розгляд грошей скоріше як юридичної, ніж економічної категорії.
Суть кількісної теорії грошей полягає у тому, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу. Вперше ідеї теорії у XVI ст. Висунув французький економіст Жан Боден. У XVII ст. Ці ідеї більш детально обґрунтували англійські вчені Джон Локк, Дейвід Юм, Джон Міль.
Пристосування положень класичної кількісної теорії грошей до умов обігу нерозмінних на золото і срібло знаків вартості отримало назву неокласичної теорії грошей. Найбільшого розвитку отримали два основних варіанти цієї теорії:
1. Трансакційний варіант.
2. Варіант касових залишків (Кембриджська версія).
Трансакційний варіант полягає в обґрунтуванні кількісних пропорцій і впливу зміни маси грошей в обігу на рівень товарних цін. Його засновником є американський економіст Ірвінг Фішер. У своїй роботі "Купівельна сила грошей" (1911 р.) Він розкрив фактори, які безпосередньо впливають на динаміку купівельної спроможності грошової одиниці. Взаємозалежність між цими факторами обґрунтована у вигляді рівняння обміну Фішера:
М • V = Р • о , де
М - кількість грошей, що перебувають в обігу;
V - швидкість обігу грошової одиниці;
Р - рівень товарних цін;
Q - фізичний обсяг реалізованої продукції.
Варіант касових залишків ґрунтується на суб'єктивних психологічних аспектах поведінки суб'єктів ринку, визначаючи потреби нагромадження ними грошей та їх необхідність для обігу. Дана теорія розроблена у працях таких англійських економістів як Маршалл, Робертсон та Пігу. Теорія визначає кількість грошей як суму касових залишків, тобто готівки на руках в населення і коштів на поточних рахунках підприємств і населення.
Кейнсіанська теорія відводить другорядну роль грошам і грошовому регулюванню у державній економічній політиці, а на перший план висуває заходи бюджетного стимулювання економіки. Це пов'язано із тим, що, на думку представників кейнсіанської теорії, грошова політика впливає на реальний сектор через надто складний передавальний механізм. Основною працею Джона Мейнарда Кейнса вважається "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.), у якій на прикладі Великої депресії США були обґрунтовані принципи антикризової політики державного регулювання економіки. Ідеї Кейнса були розвинуті у роботах його послідовників - Харрода, Хансена, Хікса та інших.
Монетаризм - напрям економічної теорії, суть якого полягає у тому, що гроші є основним фактором, котрий визначає формування господарської кон'юнктури та загального стану економіки. Безпосередньою основою формування монетаристської концепції стала класична кількісна теорія грошей. Виникнення цієї течії відносять до 50-х років XX ст., коли група вчених Чиказького університету на чолі з Мілтоном Фрідменом виступила проти кейнсіанських рецептів регулювання економіки. Одним з найважливіших постулатів монетаризму, який ґрунтується на кількісній теорії, є висновок про те, що, величина ВВП, відображаючи рівень ділової активності, змінюється відповідно до динаміки грошової маси.