Тема 7. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ
Кредит - це система економічних відносин, що відображають перерозподіл вартості на засадах повернення, платності і строковості. Кредит як економічна категорія, виражає відносини між економічними агентами з приводу руху вартості в інтересах реалізації певних потреб. Його специфіка виявляється у суб'єктах, котрими виступають кредитор (сторона, яка надає позику) і позичальник. Об'єктом кредиту є певна вартість у грошовій чи матеріальній формі, що передається від кредитора до позичальника.
Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Основними функціями кредиту, що відображають його суть як економічної категорії є:
1) Перерозподільча функція (полягає у перерозподілі наявних у економіці тимчасово вільних грошових і матеріальних ресурсів та їх зосередження у найпріоритетніших щодо конкретної ситуації сферах економічної діяльності).
2) Функція економії витрат обігу (полягає у заміщені обороту повноцінних грошей кредитними операціями).
3) Функція прискорення концентрації капіталів (визначає можливості розширення за допомогою кредиту меж індивідуальних нагромаджень капіталів)
Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту — грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту.
Під видом кредиту слід розуміти конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредитів:
Комерційний, банківський, державний, споживчий, міжнародний. За призначенням банківські кредити поділяють на виробничий (для юридичних осіб) і споживчий (тільки для фізичних осіб). За строками користування кредити бувають: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3-х років) і довгострокові (понад 3 роки).
Основними, найбільш визнаними принципами організації кредитних відносин є:
Цільове використання (кредит видається на строго визначені в угоді потреби);
Строковість (кошти передаються на чітко визначений строк); поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі; забезпеченість (додаткові заходи щодо гарантування повернення позички у визначені строки у формі застави або поручительства, гарантії);
Платність користування позиченими коштами у формі процента.
Соціально-економічну природу процента визначають виробничі відносини. В умовах ринкової економіки його сутність полягає в тому, що позичковий процент є платою за користування позичковим капіталом, його ціною. Норма процента залежить від величини норми прибутку і визначається як:
|
100% |
|
N |
На розмір процентної ставки впливають як макроекономічні чинники (попит, пропозиція, інфляція, облікова ставка тощо), так і мікроекономічні (розмір кредиту, термін користування, рівень ризику тощо) Економічна наука визнає дві провідні теорії кредиту:
Натуралістична теорія кредиту - трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально- речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва. Основоположниками були А.Сміт, Д.Рікардо, А.Тюрго, Дж.Міль.
Капіталотворча теорія кредиту - трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва. Основоположником був Дж.Локк.