Тема 6. ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ
Інфляція - це соціально-економічне явище, що виявляється у знеціненні грошей внаслідок надмірного переповнення сфери обігу грошовими знаками.
Залежно від особливостей перебігу інфляційних процесів прийнято розрізняти два основних види інфляції: відкрита інфляція, що виявляється у зростанні загального рівня цін на товари і послуги, і прихована (подавлена) інфляція, що знаходить вираження у товарному дефіциті, а також зниженні якості товарів і послуг.
Для кількісної оцінки рівня відкритої інфляції використовуються три основних індекси цін:
1. Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання.
2. Індекс цін на засоби виробництва (ІЦВ) характеризує зміну в часі загального рівня цін, який купують юридичні особи для виробничого споживання:
3. Індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП, який характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам.
У літературі зустрічаються десятки різних формулювань видів інфляції. Найбільш конкретною є класифікація видів інфляції за трьома критеріями:
1. За формами прояву - цінова, інфляція заощаджень і девальвація.
2. За темпами знецінення грошей - повзуча (до 5% на рік), помірна (520%), галопуюча (20-100%) гіперінфляція (понад 100%).
3. За чинниками, що спричиняють інфляційний процес - інфляція витрат та інфляція попиту. Перша з них провокується чинниками, що формуються з боку пропозиції товарів, а друга - з боку попиту на товари.
Причини інфляції є досить складними і неоднозначними, проте їх можна поділити на дві групи. До першої відносять грошові фактори, які пов'язані із надлишковим надходженням грошей в обіг, що призводить до зростання платоспроможного попиту і його перевищення над товарною пропозицією (надмірна грошова та кредитна емісія, зростання швидкості грошей в обігу, дефіцит держбюджету тощо). Інфляція, викликана цими чинниками називається інфляцією попиту. До другої групи входять фактори, пов'язані з виробництвом та пропозицією товарів, що призводять до зростання цін (зростання зарплати, підвищення норми прибутку, зростання цін на імпортовані засоби виробництва, монополізація економіки тощо). Ці причини призводять до інфляції, яку називають інфляцією витрат або інфляцією пропозиції.
Антиінфляційна політика більшості країн з ринковою економікою проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання попиту), політики доходів, або обох напрямів одночасно.
Серед комплексу заходів оздоровлення і впорядкування грошового обігу особливе місце займають грошові реформи - повна або часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу стосовно нових соціально-економічних умов чи одне і друге одночасно. За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні (повні) грошові реформи та реформи часткового типу.
Інфляційний процес в Україні розвивався згідно з загальновизнаними закономірностями від помірної до гіперінфляції. Зростання цін провокувалося як затратними, так і монетарними чинниками. Проте ключову роль у "розкручуванні" інфляції відігравала занадто ліберальна монетарна політика уряду та НБУ. Лише після переходу в 1994 році до антиінфляційної політики інфляція різко пішла на спад.
Грошова реформа в Україні, що завершилася в 1996 році, за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ. Вона тривала близько п'яти років (січень 1992—вересень 1996 року) і забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обігу, адекватного умовам ринкової економіки.