Тема 2 БІРЖОВІ УГОДИ
1. Поняття і ознаки біржової угоди
2. Порядок укладання і оформлення біржових угод
3. Зміст біржових угод
4. Вида біржових угод
4.1. Угоди з реальним товаром
4.2. Ф*ючерсні угоди
4.3. Опціонні угоди
1. Поняття і ознаки біржової угоди
Укладення угоди є кінцевою метою біржових торгів. Угоди, що укладаються на біржі, за своєю юридичною природою є неоднорідними. Вони можуть бути укладені у вигляді типового договору купівлі-продажу, його більш складних модифікацій, а також договірних конструкцій, які раніше не були відомі цивільному законодавству та мають певні особливості порівняно з умовами договору купівлі- продажу.
В законодавстві немає єдиного чіткого визначення поняття біржової угоди. Згідно з п.1 Положення про реєстрацію фондових бірж і торгівельно-інформаційних систем та регулювання їх діяльності, затвердженого в новій редакції рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.11.1997р. № 46 біржовий контракт - це договір про виконання угоди щодо поставки біржового товару проти оплати коштів, укладення якого є можливим лише між членами біржі, за формою, встановленою правилами біржі.
Діюче біржове законодавство, що регулює відносини на товарній та фондовій біржах, по-різному трактує зміст понять "біржова угода" і "біржова операція". Закон України "Про товарну біржу" ототожнює біржові операції з біржовими угодами (ст. 15). Такий підхід не можна вважати вірним, оскільки термін "біржова операція" передбачає здійснення брокерами, дилерами, іншими фахівцями біржі різного роду дій з приводу підготовки та виконання біржових угод (збір замовлень, їх узагальнення та класифікація, котирування та оголошення курсу на біржовий товар, звірка параметрів угоди тощо).
Аналіз наукових підходів при визначенні біржових угод дозволяє поділити їх за певними критеріями.
В одному з визначень акцент зроблено на особливому предметі біржового торгу на умовах, встановлених в нормативному порядку: "Біржова угода - це угода про взаємну передачу прав та обов'язків стосовно біржових цінностей, яка укладається учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів на біржі або іншим прирвняним до присутності на біржі способом в порядку, встановленому біржовим законодавством та внутрішніми документами біржі"
.
Інше визначення більш повно розкриває особливості біржових угод, вказуючи на ряд спеціальних вимог, без дотримання яких угода не може вважатися біржовою: "біржовою угодою слід вважати укладену учасниками торгів в ході біржової сесії і зареєстровану біржею знеособлену стандартну угоду, предметом якої є допущені до обігу на біржі об'єкти, а виконання гарантується біржею відповідно до Правил торгівлі". Таке визначення також не можна вважати бездоганним, оскільки воно відносить до біржових угод лише стандартні угоди, не беручи до уваги спотові та форвардні угоди
.
Враховуючи викладене, біржова угода - це угода про взаємну передачу прав і обов'язків стосовно біржового товару, допущеного до торгівлі на біржі, укладена учасниками торгів протягом біржової сесії і зареєстрована на біржі не пізніше наступного після укладення дня з дотриманням діючою законодавства та внутрішніх правил біржі.
У біржових правовідносинах необхідним є волевиявлення хоча б двох суб'єктів, а тому до них застосовуються правила про дво- та багатосторонні договори. Угоди, що укладаються на біржі за своєю юридичною конструкцією нічим не відрізняються від угод, що укладені поза біржею. Відмінні ознаки, на думку відомого цивіліста Г.Шершеневича, слід шукати не в їх класичній природі, а в умовах, при яких вони укладаються, а саме: де, між ким, з приводу якого об'єкта і як вони укладаються.
Аналізуючи правовідносини, що виникають під час торгів на біржі, можна зробити висновок, що біржовим угодам притаманні загальні цивільно-правові ознаки:
■ По-перше, вони мають консенсуальний характер, однак виникнення прав та обов'язків у сторін в момент їх укладення ще не означає надання угоді статусу біржової, оскільки угода набуває статусу біржової лише після її реєстрації на біржі відповідно до вимог локальних біржових документів;
■ По-друге, біржові угоди мають оплатний характер, оскільки передбачають здійснення сторонами дій стосовно один одного, передбачених змістом угоди: продавець зобов'язується передати покупцю біржовий товар, а той, в свою чергу, оплатити їх вартість.
■ По-третє, біржові угоди мають знеособлений характер, оскільки не передбачають досягнення згоди з конкретним контрагентом, а дізнатись про нього можна найчастіше лише при виконанні угоди, і то не завжди
■ .
Однією з спеціальних ознак біржових угод є те, що вони є різновидом алеаторних договорів. Алеаторними є ризикові договори, які містять у собі певну умову, через яку на момент укладення договору сторони не можуть точно визначити вигоду і збитки у разі виконання ними угоди. Такі договори традиційно пов'язують з процедурою біржової торгівлі, коли кінцевий результат залежить в першу чергу від цінових коливань. З усієї сукупності біржових угод до алеаторних не відносяться
Лише спотові угоди (угоди купівлі-продажу реального товару з негайним виконанням), оскільки під час їх укладення сторони мають можливість порівняти цінність того, що відчужується, з цінністю того, що набувається, а отже, і визначитися, чи вигідна для них угода, чи ні.
Для угод, укладених на біржах, характерні такі ознаки:
■ Місцем укладення біржової угоди є біржа, а точніше - зал, де проводяться біржові торги;
■ Угода повинна передбачати купівлю-продаж, поставку або обмін товарів, допущених до обігу на біржі (ст. 15 Закону України "Про товарну біржу");
■ Біржові угоди повинні бути укладені протягом певного проміжку часу, який встановлюється правилами торгівлі або регламентом біржі і називається біржовою сесією;
■ Порядок укладення угоди повинен відповідати законодавству про біржову торгівлю, а також правилам торгівлі конкретної біржі;
■ Біржові угоди не можуть здійснюватися від імені і за рахунок біржі, укладення угод - функція учасників біржових торгів, як правило, членів біржі і брокерів;
■ Угода підлягає обов'язковій реєстрації відповідно до встановлених правил. Згідно з вимогою, що міститься в ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", угода повинна бути подана на реєстрацію і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі;
■ Реальне виконання угоди відбувається за межами біржі.
Хоча чинним законодавством не передбачено такого виду угод, як біржові, із змісту загальних норм цивільного законодавства, зокрема ст. 208 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., випливає, що біржові угоди повинні бути укладені в письмовій формі.
Біржові угоди, укладені на товарній та фондовій біржах, не підлягають нотаріальному посвідченню. Дана норма зафіксована в ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" та в ст. 5 Закону
України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997р. Винятком із загального правила є угоди, що передбачають перехід права власності на нерухоме майно, які відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України повинні укладатися в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги щодо нотаріального посвідчення, така біржова угода, відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, вважається нікчемною. Слід звернути увагу на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню (до нотаріально посвідчених прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст. 40 Закону України "Про нотаріат").
З метою створення належних умов для функціонування ринку нерухомості шляхом легалізації реєстрації прав власності на нерухоме майно, придбане на біржових торгах, Міністерство юстиції України в своєму листі від 11.12.2002р. Роз'яснило, що немає різниці, де укладено угоду- на біржі чи за її межами, а тому необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження майна, незалежно від місця, де ці угоди укладаються. Таким чином, угоди щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають нотаріального посвідчення, за деякими винятками
.
2. Порядок укладання і оформлення біржових угод
Основна підготовча робота з укладення угоди проводиться поза біржею, а укладається угода в процесі біржових торгів відповідно до норм і правил, що діють на конкретній біржі.
Для того, щоб угоди мали єдину правову основу, кожна біржа розробляє правила біржової торгівлі, що регулюють наступні питання:
■ Процедуру підготовки до укладення угоди;
■ Безпосереднє укладення угоди;
■ Порядок реєстрації та оформлення укладеної угоди;
■ Виконання угоди, в тому числі гарантії належного виконання угоди;
■ Проведення розрахунків з угодами;
■ Порядок розірвання угод та визнання їх недійсними;
■ Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання угод;
■ Вирішення спірних питань, що виникають при укладенні чи виконанні угод.
Підставою для укладення угоди є усна згода брокерів, оголошена ними у процесі публічно
Проведених торгів і зафіксована маклером, що обслуговує товарну секцію на біржі.
Біржова угода умовно проходить два етапи укладення. Перший етап починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця, і закінчується в момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу. Одночасно брокер-продавець та брокер-покупець підписують ті кет, в жому вказуються дані торгів, позиція біржового бюлетеня, кількість, ціна, реєстраційні номери брокерів, чим підтверджують згоду на купівлю та продаж.
На другому етапі дані підписаних брокерами тікетів зіставляються з даними реєстратора про покупця, продавця, кількість товару та ціну укладених угод. Якщо мають місце розбіжності між даними тікета та даними реєстратора, рішення про умови угоди приймає маклер, що вів торги. Угода оформляється письмово у вигляді біржового контракту, що підписується брокером-продавцем, брокером-покупцем, уповноваженою особою біржі та засвідчується печаткою. Брокери зобов'язані підписати контракт, а біржа його зареєструвати не пізніше наступного за укладенням угоди робочого дня. При підписанні контракту брокери повинні надати документи, на підставі яких вони діяли в інтересах третіх осіб (договір на брокерське обслуговування, договір-доручення на здійснення біржової угоди тощо).
Біржовому контракту пристоюється реєстраційний номер, його форма та зміст затверджуються біржею. Контракт оформляється в трьох примірниках: по одному для кожної із сторін угоди і один - для архівного зберігання на біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
В разі укладення біржового контракту, однією із сторін якого виступає покупець - нерезидент України, оригінали продавця і біржі гасяться уповноваженою біржею особою штампом або написом "Копія". Підставою для митного оформлення експорту продукції може бути тільки оригінал покупця.
Інформація щодо оформлених контрактів вноситься в журнал реєстрації контрактів. За реєстрацію укладеної угоди біржа встановлює реєстраційний збір. Розмір реєстраційного збору відповідно до Типових правил торгівлі сільськогосподарською продукцією не може перевищувати 0,5 відсотків суми угоди з обох сторін. Як правило, біржі встановлюють фіксований відсоток від суми, на яку укладено угоду, обмежуючи при цьому граничні розміри збору. Наприклад, на Українській аграрній біржі реєстраційний збір для внутрішніх контрактів становить 0,05 відсотка, але не менше 50 гривень і не більше 2000 гривень, за реєстрацію експортних біржових контрактів з розрахунками в доларах США стягується 0,05 відсотка, але не менше 10 доларів і не більше 1000 доларів
.
Розірвання біржових угод не допускається, крім випадків, що передбачені чинним законодавством України та правилами біржової торгівлі. Угода, що зареєстрована на біржі, може бути розірваною в таких випадках:
■ За рішенням судових органів;
■ За погодженням сторін. В даному випадку сторони зобов'язані сповістити про це біржу не пізніше 10 днів з дня розірвання контракту;
■ За рішенням біржового арбітражу (правила та порядок розгляду спорів, кількість суддів та персональний склад біржового арбітражу затверджуються загальними зборами членів біржі). Біржовий арбітраж виносить ухвалу про розірвання біржової угоди, якщо відповідачем порушено вимоги законодавства, положення правил біржової торгівлі, статуту, інших локальних документів біржі, або якщо дії відповідача будуть розцінені як недобросовісна конкуренція;
Право на одностороннє розірвання біржової угоди надається лише у виключних випадках, наприклад, якщо мало місце надання неповних або неправдивих відомостей про якісні і кількісні характеристики товару, умови його поставки і платежів. При цьому потерпіла сторона має право звернутися в біржовий арбітраж з клопотанням про прийняття рішення про відшкодування їй фінансових та моральних збитків, а з винної сторони, крім того, стягуються штрафні санкції на рахунок біржі.
3. Зміст біржових угод
Під час укладення угоди сторони погоджують між собою її зміст. Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України до біржових угод застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом або не випливає з їх суті.
Безпосередніми сторонами біржових угод є покупець та продавець, якими можуть бути будь-які суб'єкти, наділені право- та дієздатністю виступати в цивільному обороті від свого імені. Сторонами угод можуть бути фізичні та юридичні особи, а в окремих випадках - державні органи. Як вже зазначалося, покупець та продавець не мають права укладати на біржі угоди самостійно, тому фактичне укладення угоди відбувається через комерційних посередників або представників.
Відносно вимог до змісту біржових угод в діючому законодавстві немає спеціальних норм. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання), не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством.
В угодах, укладених на біржах, як правило, обумовлюється наступне:
■ Найменування товару;
■ Якість товару;
■ Кількість товару (партія товару, лот);
■ Ціна і форма оплати за куплений товар;
■ Умови поставки (розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару);
■ Місцезнаходження (пункт доставки) товару;
■ Строк виконання угоди.
Предметом біржової угоди є біржовий товар. Оскільки біржова торгівля проводиться без пред'явлення товару під час торговельної сесії, то цей товар має відповідати таким вимогам, щоб його опис у біржовому контракті дозволяв продавцям і покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних характеристик. Біржовий товар повинен бути масовим та придатним до стандартизації.
Спрощенню укладення угод сприяє стандартизація основних умов біржових угод та розроблення деталізованих правил торгівлі.
Масовість та здатність до стандартизації зумовлюють ще одну ознаку - замінність (саме вона характерна для фінансових інструментів).
Біржові товари можна поділити натри великі групи:
1. Сільськогосподарська сировина та продукти її переробки (зернові, олійні культури, текстильні товари, продукція тваринництва, харчові товари та ін.)
2. Промислова сировина (нафтопродукти, кольорові метали та ін.).
3. Фінансові інструменти (цінні папери, похідні фінансові інструменти, відсоткові ставки, фондові індекси провідних бірж та ін.)
Біржові товари можуть переходити від одного учасника біржової торгівлі до іншого лише в ході публічних біржових торгів. Інші способи переходу права власності на біржовий товар, передбачені цивільним законодавством, не допускаються.
Якість товару. Як на біржах реального товару, так і на ф'ючерсних біржах встановлюється базова якість товару. Як правило, вона відповідає найбільш поширеному сорту або марці товару, якість якого береться за основу. При цьому на біржах реального товару акцент робиться на стандартизацію різних сортів, а на ф'ючерсних біржах - на те, щоб кількість сортів або марок товару була достатня для того, щоб уникнути можливих маніпуляцій з цінами. Тому на ф'ючерсних біржах база контракту розширюється за рахунок інших поширених сортів (марок), на які встановлюються фіксовані знижки або надбавки до ціни товару базової якості. Крім того, правилами деяких товарних бірж дозволяється поставка декількох взаємозамінних сортів.
Біржові стандарти на товари розробляються кожною біржею самостійно та можуть відрізнятися від національних стандартів на аналогічну продукцію.
Наприклад, на деяких біржах, зокрема на біржах кольорових металів, марка товару повинна попередньо бути зареєстрована. Підприємство, яке бажає зареєструвати метал своєї марки, повинно подати на біржу відповідну заяву, вказавши найменування виробника, назву марки та її якісні характеристики, а також дати письмове зобов'язання, що якість марки буде підтримуватись на рівні вимог біржових угод. Крім того, біржа може вимагати письмових підтверджень декількох підприємств - споживачів металу (бажано членів біржі), що товар ними використовувався і відповідає вимогам біржі. Обов'язковою є наявність сертифікатів спеціалізованих лабораторій, які проводять повний аналіз металу. За реєстрацію кожної марки підприємство повинно сплатити біржовий збір. Факт реєстрації марки на біржі характеризує надійність її якості, полегшує збут товару, і, як правило, забезпечує більш
Високу Ці ну.
Кількість товару (лот). На даний час лише найбільші вітчизняні біржі мають чітко встановлені вимоги щодо кількості товару, що виставляється на торг. У зарубіжній практиці партія товару, включеного в один контракт, суворо визначена і враховує потреби певних груп покупцв і продавцв. Наприклад, один лот або зерновий контракт на Чиказькій бірж, що є найбільшою зерновою біржею в світі, за обсягом становить 5000 бушелів зерна, що є мірою об'єму і за розмірами відповідає залізничному вагону, в якому транспортується зерно. Щоб зрозуміти, як цей контракт оцнити у прийнятих в Україні мірах ваги та об'єму, потрібно знати його вагу. А вага кожен раз буде іншою, наприклад, 5000 бушелів пшениці важать 136,1 т, кукурудзи - 127 т. На європейських біржах зерновий лот складає 100 т. На Українській аграрній біржі один лот пшениц становить 60 т.
Значними за обсягом є біржові контракти на нафту - 1000 барелей (приблизно 135 т); кольорові метали - 25 т, коштовні метши, наприклад, золото - 100 трійських унцй (3,11 кг) тощо.
Від кількості товару, передбаченої в контракті, часто залежить успіх біржової торгівлі. Для того, щоб правильно її встановити, проводяться спеціальні дослідження. Кількість товару повинна бути такою, щоб угоду могли укласти дрібні споживачі та виробники, але разом з тим, вона повинна бути достатньо великою, щоб відповідати вимогам оптової торгівлі до перевезення та зберігання. При визначенні розміру лоту часто орієнтуються на місткість вагонів, цистерн, барж, якими товар транспортується до місця призначення.
Ціна товару є суттєвою умовою не для всіх договірних конструкцій. Для більшості біржових угод умова про ціну не є суттєвою. Ціна не впливає на майбутнє виконання угоди сторонами навіть у тому випадку, якщо вона в момент укладення угоди невідома. Проте, для окремих угод умова про ціну є суттєвою (наприклад, для угод з премією, в яких від майбутньої вартості біржового товару залежить, чи будуть договірні відносини завершені реальним виконанням).
Одне з найважливіших завдань брокера - правильно зрозуміти цілі і наміри клієнта
(продавця чи покупця) для того, щоб належним чином виконати його доручення.
Доручення повинно бути сформульоване точно і чітко для того, щоб уникнути помилок в
Його тлумаченні. В дорученні клієнт може дати вказівку брокеру укласти угод наступним
■ Зазаданоюціною;
■ За поточною ціною біржового дня (цна, зафіксована в момент укладення угоди, оголошена або встановлена під час аукціону);
■ За лімітною ціною (в обумовлених межах коливання цн: від і до);
■ За ціною на певну дату (перший день, другий, ... , останній день торгу);
■ За довідковою ціною, зафіксованою на момент відкриття або закриття біржі.
На біржі використовуються такі поняття цін: цни продавця (пропозиції), ціни покупця (попиту), цни біржових угод.
Ціною продавця на біржовий товар визнається цна, що вказана учасником біржових торгів у заявц на продаж, а також названа його представником під час торгів з метою стимуляції продажу.
Під ціною покупця розуміють цни, що вказані покупцем в заявках на купівлю, а також ті, які називаються його представником безпосередньо під час торгів при обговоренні пропозиції продавця.
Ціною біржової угоди є остання з названих представниками покупця (продавця) цн під час біржових торгів на конкретну позицю товару, що зафіксована біржовим маклером.
Умови поставки. Розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування визначається умовами поставки. Господарські зобов'язання й економічна відповідальність постачальника і покупця розподіляються, а також визначаються витрати, включені в ціну продажу (вартість самого товару, витрати на транспортування і розвантаження, а також страхування). Наприклад, якщо під час укладення угоди базис постачання визначено як франко-склад виробника (продавця), то це означає, що покупець
Зобов'язаний організувати вивезення купленої продукції за свій рахунок і нести подальші витрати щодо його транспортування, розвантаження, зберігання.
Місцезнаходження товару. На відміну від зарубіжної практики, де умови контракту суворо стандартизовані, а змінною його частиною є цна, що встановлюється в момент укладення або виконання угоди, на українських біржах місцезнаходження товару, термін та умови поставки щоразу обумовлюються сторонами.
Біржові угоди з реальним товаром з негайною поставкою укладаються на товар, який уже є в наявності на одному з біржових складів, які можуть входити до організаційної структури біржі, або бути самостійними підприємствами і працювати з біржею на договірних засадах.
На товарних біржах, які не мають потрібної складської інфраструктури, укладення біржових угод пов'язане з ризиком для покупця, оскільки місцезнаходження товару не на біржовому складі, а на складі продавця, знижує надійність виконання угод.
На сучасних біржах реального товару дозволяється доставляти товар лише у ті місця, де виконуються всі вимоги біржі щодо зберігання. Це можуть бути склади, елеватори, сховища, холодильники, банки, депозитарії, які мають спеціальні угоди з біржею і виконують всі її приписи.
Склади мають відповідати таким вимогам:
■ Надавати біржі послуги, передбачені угодою;
■ Забезпечувати зберігання товару;
■ Надавати розрахунок всіх видатків, пов'язаних з обробкою та зберіганням вантажів;
■ Відвантажувати товар зі складу лише за умови подання варанту - складського свідоцтва;
■ Відповідно до вимог законодавства, що регулює біржову діяльність, вести облік, складати звіти, дозволяти проведення необхідних інспекцй.
Відносини щодо зберігання товарів на товарному складі врегульовані в
2 глави 66 Цивільного кодексу України. В ст. 957 зазначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар і повернути його у схоронності. Договір складського зберігання повинен бути укладений в письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002р. (дія якого поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна, включаючи товарні біржі, яким надано висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки) встановлює єдині вимоги до зберігання зернових, зернобобових та олійних культур на спецальних зернових складах. Зерновий склад - це юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.
Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає складське свідоцтво (подвійне або просте), яке у біржовій практиц називається варантом, або складську квитанцію. Складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна. Вони підтверджують прийняття зерна на зберігання, посвідчують наявність зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого складського документа. Складські документи повинні виписуватися окремо для партій зерна, що належать до різних товарних класів, відповідно до державних стандартів.
На практиц, клієнт, який вперше звертається через біржового брокера з пропозицєю щодо продажу партії товару, повинен скомплектувати партію, кратну біржовим лотам, привезти свій товар на біржову експертизу якісних параметрів, доставити його на сертифікований склад, отримати варант та передати його брокеру для пред'явлення на біржу. Брокер на підставі варанту заявляє товар до продажу на наступні торги. Якщо угоду укладено, то варант передається покупцю за передавальним написом після повної оплати товару. Така схема повністю виключає невиконання укладених під час біржових торгів угод як для продавця, так і для покупця.
4. Види біржових угод
Біржове законодавство України, а саме Закон України "Про цінні папери та фондову біржу",
"Закон України "Про товарну біржу" не містять жодної класифікації біржових угод.
Певною мірою прогалини заповнені завдяки підзаконним нормативним актам, таким як:
■ Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцєю від 03.04.96р., які дають стислу характеристику основних біржових операцій;
■ Положення про вимоги до стандартної (типової)) форми деривативів від 19.04.99р.;
■ Правила випуску та обігу фондових деривативів від 24.06.97р.;
■ Правила випуску та обігу валютних деривативів від 07.07.97р.;
■ Положення про порадок здійснення через біржовий товарний ринок контрактів зустрічних поставок сільськогосподарської продукції і продовольства та матеріально-технічних ресурсів від 26.04.00р.
4.1. Угоди з реальним товаром
В зв'язку з цим біржові угоди поділяють на:
1) Угоди з реальними активами та зобов'язаннями поставки;
3) .
На даний час всі українські біржі є біржами реального товару.
Найпростішими угодами з реальним товаром вважаються угоди з негайним постачанням, які у біржовій практиці називаються спотовими або касовими. Слід зазначити, що термін "негайне постачання" є досить умовним. Відповідно до п. 6.1 Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією (далі - Типові правила) спотовою вважається угода, що передбачає негайну (від 1 до 30 днів) взаємну передачу прав та обов'язків щодо реальної сільськогосподарської продукції.
Метою спотових угод є фізичний перехід товару від продавця до покупця на погоджених сторонами умовах.
Предметом спотових угод є товар, що під час торгу знаходиться або на біржовому складі, або на складі продавця, або на момент укладення угоди перебуває в русі.
Згідно із законодавством України угоди з реальним товаром можуть здійснюватися на основі попереднього огляду товару (за зовнішнім виглядом, за даними біржової або незалежної експертизи) і без попереднього огляду (за зраками, стандартами, обумовленою середньою або мінімальною якістю товару).
При укладенні таких угод звертають увагу на розподіл витрат із зберігання товару на складі біржі. Мається на увазі, що до укладення угоди ці витрати оплачує продавець, а після укладення угоди - покупець.
Укладення спотової біржової угоди унеможливлює біржову гру на зміні ціни. Тому ці угоди
Вважають найбільш надійними.
Залежно від особливих умов, на яких укладаються угоди з реальним товаром, крім простих спотових угод, в вітчизняній біржовій практиці виокремлюють спотові у годи з умовою та спотові угоди з кредитом.
Угода з умовою - це угода на реальний товар, при якій продаж одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого товару. Цей вид угод широко практикується на вітчизняних біржах, коли за дорученням клієнта продаж брокером одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого товару. Дані угоди відрізняються від бартерних, оскільки мають місце грошові розрахунки (брокер спочатку продає один товар, а потім на виручену від продажу суму купує інший товар). Угоди з умовою не завжди вигідні для брокера, оскільки якщо йому не вдасться придбати для клієнта "зустрічний товар" то він втратить право на винагороду.
Подібними до угод з умовою є угоди з кредитом. Це угоди між посередником і клієнтом, згідно з якими посередник зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати йому інший товар. З цією угодою посередник звертається в банк, де одержує кредит на здійснення угоди. Використовуючи кредит, він купує на торгах товар, що цікавить клієнта, і після цього одержує інший, запропонований клієнтом. Отриманий товар, як правило, дефіцитний, посередник самостійно продає його на біржі і повертає кредит банку. Такі угоди можуть укладати дилери, які здійснюють операції на біржі від свого імені і за свій рахунок, але їх інститут на вітчизняних товарних біржах ще не сформувався.
Іншим різновидом угод з реальним товаром є форвардні угоди, які за своєю юридичною природою є договором поставки. Відповідно до п. 6.2. Типових правил передбачають відстрочену (від 30 до 360 днів) взаємну передачу прав і обов'язків щодо реального товару.
Форвардні угоди належать до деривативів, які, відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є стандартними документами, що засвідчують право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених умовах в майбутньому. До деривативів Закон відносить форвардні, ф'ючерсні та опціонні контракти.
Згідно з п. 1.5.1 ст. 1 Закону форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах в майбутньому, з фіксацією ціни продажу під час укладення такого контракту.
Пункт 10 Положення про вимоги до стандартної (типової)) форми деривативів містить вимогу про наявність у форвардному контракті таких реквізитів:
1) Назва контракту;
2) Сторони контракту;
3) Біржовий товар та його характеристики (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості - для цінних паперів; вид валюти- для коштів; асортимент - для інших товарів);
4) Кількість біржового товару;
5) Вартість контракту;
6) Ціна виконання;
7) Термін виконання;
8) Порядок оплати придбаного (проданого) біржового товару;
9) Відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених контрактом;
10) Порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;
11) Адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.
Із змісту форвардної угоди випливає, що продавець зобов'язується поставити (передати у власність) товар покупцю в строк, обумовлений у договорі (контракті). У свою чергу, покупець зобов'язується прийняти й оплатити придбаний товар на умовах і за ціною, зафіксованою в контракті. Особливістю форвардних угод є те, що момент виникнення зобов'язань не збігається з моментом їх виконання. Крім того, об'єктом таких угод може бути як наявний товар, так і товар, що буде вироблений
До настання строку виконання контракту.
У цій ситуації важливо також і те, що здійснення купівлі-продажу товару, який
Буде вироблений в майбутньому, дає можливість продавцю наперед планувати свій
Прибуток, а покупець уникає ризику підвищення ціни і, крім того, не несе затрат,
Пов'язаних із зберіганням товару.
Слід мати на увазі, що з форвардними угодами пов'язаний ризик втрат через зміну
Реальної ціни товару на момент його поставки за контрактом, внаслідок чого один з
Контрагентів може занати фінансових втрат (реальних або у вигляді неотриманої вигоди).
У біржовій практиці зарубіжних країн ціовий ризик однаковий для продавців та покупців.
В наших умовах в зв'язку з інфляцією фінансові втрати під час здійснення поставки за
Форвардними угодами несе, як правило, продавець.
Ще однією особливістю форвардних контрактів є те, що у зв'язку з відстроченим терміном поставки товару стає можливим здійснювати спекулятивні операції, пов'язані з різницею цін на спотові і форвардні угоди. Форвардна ціна будь-якого товару змінюється згідно зі зміною очікуваної ситуації в майбутньому. Повідомленнями про запаси, врожайність, прогноз погоди визначають тенденцію у зміні цін. Із збільшенням кількості учасників ринку, як продавців, так і покупців, складається загальна оцінка вартості товару на ту чи іншу дату в майбутньому, що приводить до появи двох різних цін на один і той самий товар: ціни негайної поставки та ціни поставки в майбутньому.
Стратегія гри залежить від ситуації з цінами на ринках спотових та форвардних угод. На біржових ринках можливі два варіанти співвідношення цін - контанго і беквардейшн.
Ситуація контанго (або форвардейшн) передбачає, що ціни на наявний товар нижчі за ціни форвардних контрактів. Ця ситуація характерна для такого стану ринку, коли пропозиція в певний момент повністю забезпечує поточний попит або є достатній запас цього товару. Такий ринок наивається "нормальним", тому що враховує в ціні затрати на зберігання продукції. Він характерний для товарів з тривалим терміном зберігання (зернові, цукор, насіння соняшнику, бавовна, кава, нафта і нафтопродукти, метали). У цьому раі гра полягає в тому, що закуповується наявний товар і укладаються форвардні контракти на продаж: якщо різниця в ціні перевищує накладні витрати, то спекулянт отримує прибуток.
Розглянемо приклад. На ринку пшениці ціна за спотовими угодами становить 1000 грн. За тонну, аз поставкою через три місяці - 1200 грн. Підприємство "А" купує 100 т пшениці за ціною 1000 грн. За тону і відразу ж укладає форвардний контракт на продаж цієї пшениці з поставкою через три місяці вже за ціною 1200 грн. Затону.
Якщо на момент виконання форвардної угоди ціна пшениці за спотовими угодами залишиться незмінною, (тобто 1000 грн. За тону), то виграш підприємства становитиме 200 грн. На тоні з вирахуванням накладних витрат, що можуть включати затрати на зберігання, страхування, відсотки за користування кредитом тощо.
Якщо ціна спотових угод перевищить ціну його форвардного контракту і дорівнюватиме 1300 грн. Затону, то, маючи вже прибуток від першого етапу операції в розмірі 200 грн. На тоні, підприємство буде мати втрачену вигоду в розмірі 100 грн. На тоні, оскільки вже продало за форвардним контрактом свою пшеницю по 1200 грн. За тону. Не маючи цього зобов'язання, можна було б куплене зерно продати за спотовою угодою по 1300 грн. Затону.
При ситуації беквардейшн ціни на навний товар (за спотовими угодами) вищі за ціни форвардного ринку. Таке спостерігається, коли на ринку товару дуже мало і запаси його невеликі. Це
Явище характерне для сільськогосподарського ринку України, коли ціни на зернові, насіння соняшнику в травні-червні на спотовому ринку перевищують на 20-30% ціни на ці ж види продукції, що продаються за форвардними контрактами. В цій ситуації у виграшному становищі ті учасники біржової торгівлі, що мають навний товар. Вони можуть реалізувати його за навними цінами і купити форвардний контракт, отримуючи на різниці цін значний прибуток за мінімальних накладних витрат.
Ринок форвардних контрактів за свою тривалу історію розробив широку систему різновидів, що дає можливість максимально уникнути ризику при їх здійсненні.
До різновидів форвардних біржових контрактів, що не змінюють їх суті, але дозволяють знизити ступінь ризику контрагентів у біржовій торгівлі, належать такі угоди:
Угода із завдатком (інколи в біржовій практиці її ще називають угодою з заставою, хоча така назва є не зовсім вірною) - це угода, в якій один контрагент виплачує іншому контрагенту в момент її укладення суму, обумовлену між ними в угоді, як гарантію виконання своїх зобов'язань. Завдаток може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. Тому розрізняють угоди із завдатком на купівлю та угоди із завдатком на продаж.
В угоді із завдатком на купівлю його платником є покупець, і в цьому разі завдаток забезпечує інтереси продавця. В угоді із завдатком на продаж його платником є продавець, і в цьому разі завдаток забезпечує інтереси покупця.
Сума завдатку встановлюється за угодою сторін і може становити від 1 до 100% вартості угоди. При цьому завдаток може вноситися грішми або товаром. Очевидно, що внесок товаром може здійснювати лише продавець. На вітчизняних біржах при укладенні угод на реальний товар подібною гарантією з боку покупця інколи є розрахунки, що передбачають повну або часткову попередню оплату товару.
Угода з премією - це угода, в якій один із контрагентів на підставі окремої заяви за встановлену винагороду (премію) одержує право вимагати в певний день від свого контрагента або виконання зобов'язань за договором, або взагалі відмовитися від угоди. Угода з премією не змінює її змісту, а тільки зменшує ризик для контрагентів, що проводять біржові операції. Коли продавець припускає, що ситуація на ринку може скластися таким чином, що в майбутньому йому буде вигідніше сплатити премію, ніж виконати зобов'язання з поставки товарів, то оптимальним варіантом є укладення форвардної угоди з премією.
На біржах можуть запроваджуватися різні обмеження для угод із премією. Наприклад, право вибору щодо виконання угоди (виконання угоди або відмова від неї) може належати тільки покупцю. Якщо такі обмеження не встановлюються, то право вибору може належати обом контрагентам.
Розрізняють кілька видів угод з премією.
1) Прості угоди з премією. В цих угодах сторона, яка є платником премії, одержує так зване право відступлення, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми (премії) або відмовляється від виконання договору у разі його невигідності, або виконує договір, втрачаючи при цьому певну суму. Угоди із премією залежно від того, хто є платником премії (продавець чи покупець), бувають двох видів - угоди з умовним продажем та угоди з умовною купівлею.
В угоді з у мовним продажем продавець готовий сплатити премію за право відмови від виконання угоди, якщо на момент, коли він за угодою повинен поставити товар, знайдеться більш вигідний покупець або ціна на товар суттєво підвищиться.
Угода з умовною купівлею захищає інтереси покупця і укладається тоді, коли він припускає, що ціни на товар на момент виконання договору можуть суттєво знизитися, а це, в свою чергу, дозволить йому знайти більш вигідного продавця. Позицію покупця в даному випадку можна пояснити так:
- Або сплачу премію, але в цього продавця замовлений товар не куплю;
- Або, якщо не знайду товар за нижчою ціною, то куплю товар в обумовленого продавця, але сплачу за нього більше, ніж він коштує, на розмір премії.
Угоди з премією на купівлю і продаж істотно відрізняються від угод із завдатком на купівлю і продаж. Угоди із завдатком є так званими твердими угодами, тобто завдаток є гарантією її виконання, а угоди з премією належать до умовних угод: вони можуть бути виконані, а можуть і не виконуватися.
2) Складні угоди з премією - це угоди, що є поєднанням двох протилежних угод з премією, які
Укладаються однією брокерською фірмою з двома різними учасниками біржової торгівлі.
Залежно від того, чи є брокерська фірма, що укладає складну угоду з премією,
Платником або одержувачем останньої, угода набуває двоїстого характеру, де в першому
Випадку право відступу від угод належить брокерській фірмі, а в другому - її контрагентам.
3) кратні угоди з премією - це договори, у яких один із контрагентів одержує право (за певну премію на користь іншої сторони) збільшити в стільки-то разів кількість товару, що підлягає, згідно зі змістом угоди, передачі або прийому.
Кратні угоди з премією бувають двох видів: угоди з вибором покупця та угоди з вибором продавця. Вони є поєднанням твердої угоди з умовною, тобто певна мінімальна кількість товару в будь- якому разі повинна бути передана або прийнята.
Кратність полягає втому, що більша кількість товару, який його уповноважений контрагент може оголосити об'єктом виконання, повинна бути в кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, тобто перевищувати його в два, три, чотири і більше разів у межах максимуму, установленого договором.
Премія враховується в сумі угоди, що збільшується при продажу, але виплачується у разі відмови контрагента, який має право на збільшення кількості, предмета передачі або прийому товару. Премія виплачується тільки за неприйняту або передану кількість товару.
Незважаючи на те, що в процесі вдосконалення біржової торгівлі з'явилося багато різновидів форвардних угод, що дао змогу дещо наблизитись до створення прийнятних стандартних угод і виробити певний механізм гарантування їх виконання, форвардні угоди не стаи переуступними зобов'язаннями. При укладанні форвардного контракту партнери погоджують умови, зручні лише для них. Через те такий контракт не може вважатися стандартизованим, а отже, доступ на вторинний ринок для нього звужений або й взагалі відсутній, оскільки важко знайти клієнта, інтереси якого повністю збігаися б з умовами контракту.
У міру розвитку біржовий ринок почав втрачати початкове призначення організованого ринку реаізації реального товару, що поступово переміщався в позабіржову торгівлю. У біржовому ринку виробники і споживачі почаи шукати передусім захисту від непередбачуваних змін цін на товари, уникнення ризику від здійснення операцій.
Вирішення цих проблем відбуваося в двох напрямках. З одного бок, біржі почаи створювати страхові, гарантійні запаси біржових товарів; з другого - широкого розвитку дістао впровадження механізму перепродажу раніше укладених біржових контрактів, який давав можливість продавцю або покупцю замість відмови від виконання біржового контракту продати своє договірне зобов'язання або купити нове. Запровадження цього механізму сприяло обігу біржових контрактів як самостійних об'єктів біржової торгівлі. Так виникли ф'ючерсні контракти.
На товарному та ваютному біржових ринках України робляться окремі спроби впровадження в торговельну практику ф'ючерсних контрактів. Однак, для активізації цього процесу потрібно не лише вивчати новітні економічні теорії та практику здійснення операцій на світових ф'ючерсних ринках, а й вміти адаптувати їх на вітчизняному біржовому ринку. Сприяти цьому повинно чітке закріплення в нормативних актах поняття та основних характеристик строкових біржових угод. Однак, на даний час визначення строкових контрактів, зокрема ф'ючерсних та опціонних, є суперечливими, а подекуди й сумнівними. Наведемо деякі з них:
■ Відповідно до п. 1.5.2. Ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ф'ючерсний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати)
Цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умова в майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за навності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.
■ Згідно з п.1 Правил випуску та обігу фондових деривативів ф'ючерсний контракт - це стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час уклаання контракту.
■ Відповідно до п. 11 Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів ф'ючерсний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов'язань сторонами контракту.
Незважаючи на те, що Правила та Положення були розроблені на виконання Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначення ф'ючерсного контракту в цих документа між собою не узгоджені. Так, у Законі ф'ючерсний контракт передбачає фіксацію цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту, а у Правилах та Положенні ціна ф'ючерсного контракту має фіксуватись на момент його укладення. Така суперечливість нормативних актів ускланює їх розуміння та застосування.
Особливістю ф'ючерсного контракту, за законодавством України, є те, що поіуець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.
Згідно з п. 2 Правил випуску та обігу фондових деривативів ф'ючерси, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових торговельно- інформаційних системах за правилами, встановленими біржами і затвердженими в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
До обов'язкових реквізитів ф'ючерсного контракту (відповідно до п.12 Положення про вимоги до стандартної (типової)) форми деривативів) відносяться такі:
1) Назва контракту;
2) Вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);
3) Сторони контракту;
4) Базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість ваюти - для коштів; кількість, асортимент - для інших товарів);
5) Обсяг контракту;
6) Розмір початкової маржі;
7) Механізм визначення ціни на момент виконання;
8) Ціна виконання;
9) Одиниця виміру ціни;
10) Термін виконання;
11) Відповідаьність сторін у разі невиконання чи ненаежного виконання зобов'язань;
12) Порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;
13) Адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.
Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою або товарною біржею клірингово-розрахункова паата або розрахунково-кліринговий банк, зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, з яким ця біржа уклаа відповідний договір.
Для випуску ф'ючерсів в обіг їх емітент подає до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку заяву; зразок сертифіката ф'ючерсу на певну кількість базового активу; інформаційне повідомлення, яке буде розповсюджуватися серед потенційних покупців товарних ф'ючерсів, з описом ризиків, пов'язаних з інвестуванням у дані товарні ф'ючерси; для ф'ючерсів, базовим активом яких є
Товарні ресурси - дозвіл Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на використання цих ресурсів як базового активу, для ф'ючерсів, базовим активом яких є кошти (ваютні цінності) - дозвіл Націонаьного банку України.
Реєстрація ф'ючерсу на певну кількість певного виду базових активів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку не пізніше двох тижнів після одержання всіх необхідних документів. На зареєстрованому примірнику ф'ючерсу зазначається дата реєстрації та державний реєстраційний номер, ставиться штамп "Зареєстровано", який засвідчується підписом уповноваженої особи та печаткою Державної комісієї з цінних паперів та фондового ринку. Зареєстрований примірник ф'ючерсу передається емітенту після пред'явлення документа, що підтверджує внесення встановленої плати за реєстрацію. Якщо емітент реєструє декілька ф'ючерсів, плата стягується за кожен з зареєстрованих контрактів.
Зареєстрований ф'ючерс може знаходитися в обігу в строки, що не перевищують два роки з моменту його реєстрації.
Слід зазначити, що нормативне забезпечення ф'ючерсної торгівлі в Україні на даний час є недостатнім. Ті норми, які стосуються ф'ючерсних контрактів, не повністю відображають їх економічний змісту та основні характеристики, загаьноприйняті в біржовій практиці провідних країн світу. Зважаючи на те, що застосування строкових угод у вітчизняній біржовій торгівлі досить обмежене через відсутність глибоких теоретичних знань та практичних навичок роботи з такими угодами, з'ясувати їх суть та специфіку можна, звернувшись до світового досвіду.
Анаогічно, як і у форвардному контракті, умови ф'ючерсного контракту відносно кількості, якості, місця і строку поставки є стандартизованими, а від волі сторін заежить лише рівень ціни. Однак, для того, щоб зробити контракти більш привабливими для виробників сільськогосподарської продукції, продавцю дозволяється вибирати конкретний сорт товару, оскільки в контракті обумовлюється можливість поставки кількох аьтернативних сортів вищої і нижчої якості. Інколи встановлюється не одне, а кілька місць поставки.
Покупця ф'ючерсного контракту називають стороною, що має довгу позицію, а продавця - стороною, що має коротку позицію. Позиція продавця вважається короткою, тому що він продає товар, яким не володіє. Позиція покупця називається довгою, тому що він укладає угоду на купівлю товару в майбутньому.
Операції за ф'ючерсними контрактами поділяють на відкриття і закриття (або ліквідацію) позиції. Початкова купівля або продаж ф'ючерсного контракту означає відкриття позиції для продавця чи покупця.
Характерною ознакою ф'ючерсних угод є їх знеособленість, оскільки після реєстрації угоди на біржі продавець та покупець більше не виступають по відношенню один до одного як сторони, які підписаи контракт. Вони мають справу лише з розрахунковою паатою біржі, яка перериває прямий зв'язок між ними, внаслідок чого покупець і продавець заишаються незаежними один від одного. У кожної із сторін виникають зобов'язання перед розрахунковою паатою, яка стає гарантом виконання ф'ючерсної угоди, а тому обов'язковим є внесення по кожному контракту гарантійних внесків (початкових та поточних), які в практиці біржової торгівлі називаються маржею.
У зв'язку з тим, що на ф'ючерсному ринку працюють тисячі учасників, більшість з
Яких не зацікавлена в реальному виконанні укладених угод, було вироблено два способи їх
Ліквідації":
1. Укладення протилежної угоди на таку ж кількість товару. Для ліквідації' зобов'язань за контрактом учасник угоди дає доручення брокеру щодо здіснення зворотної операції. Власник довгої позиції може реалізувати контракт або новому учаснику, який не має зобов'язань на ф'ючерсному ринку, або власнику короткої позиції, який таким способом закриває свою позицію.
2. Поставка реального товару. На відміну від форвардних угод, які в більшості випадків припиняються реаьною поставкою, ф'ючерсні угоди завершуються поставкою в поодиноких випадках. Наприклад, на американських біржах частка ф'ючерсних контрактів, завершених фактичною поставкою становить по пшениці та кукурудзі близько 0,6 %, по какао та цукру - 0,7 %, по метаа - 1,2%
.
Як свідчить анаіз американських та європейських ф'ючерсних ринків, укладення ф'ючерсних угод не має на меті поставку реаьного товару. Метою укладення ф'ючерсів є або страхування угод з реаьним товаром від несприятливих змін у цінах (в біржовій практиці - хеджування), або здійснення спекулятивних операцій.
Спекулятивні операції здійснюються на біржі з метою отримання прибутку від купівлі-продажу біржових контрактів. Найпростішим способом спекулятивної біржової гри є гра на підвищенні або зниженні цін, коли біржові контракти купуються з метою їх продажу в майбутньому за більш високою ціною або продаються з розрахунком на майбутнє зниження ціни. Розрахункова паата виплачує одній стороні угоди (тій, яка у виграші) і, відповідно, отримує від іншої сторони (тієї яка у програші) різницю між вартістю контракту на день його укладення і вартістю контракту в момент його виконання. Ф'ючерсна угода може бути ліквідована (не обов'язково після закінчення строку контракту, а в будь- який момент) шляхом сплати різниці між ціною продажу контракту і поточною ціною в момент його ліквідації. Спекулянтів, які грають на підвищенні цін, називають "бики", а спекулянтів, які грають на зниженні, - "ведмеді".
Операції хеджування. Ф'ючерсні угоди часто використовуються для страхування (хеджування) від можливих втрат у випадку зміни цін при уклаенні угод на реаьний товар. Операції хеджування полягають в тому, що учасник біржової торгівлі, продаючи реаьний товар на біржі або за її межами, з поставкою в майбутньому, бажаючи при цьому використати існуючий в момент її укладення рівень цін, одночасно уклаає на ф'ючерсному ринку зворотню операцію, тобто купує ф'ючерсні контракти на той самий строк і на ту ж кількість товару. Учасник, який купує реаьний товар з поставкою в майбутньому, одночасно продає на біржі ф'ючерсні контракти. Після поставки або, відповідно, приймання товару за угодою з реаьним товаром, здійснюється продаж або викуп ф'ючерсних контрактів. Принцип страхування побудований так: якщо учасник біржової торгівлі втрачає як продавець реального товару, то він виграє як покупець ф'ючерсної угоди, і навпаки. Тому покупець реаьного товару здійснює хеджування продажем, а продавець реаьного товару - хеджування купівлею.
Механізм хеджування базується на тому, що зміни цін на ринку реаьного товару та на ф'ючерсному ринку, (ціни на обох ринках формуються, як правило, під впливом однакових чинників), однакові за своїм розміром та напрямком. Насправді, ціни не завжди однакові, ае межі їх коливань приблизно одні і ті ж.
Спекулятивні і хеджеві угоди складають на даний час основну частину операцій найбільших бірж світу. Наприклад, на Лондонській біржі метаів частка операцій по хеджуванню становить 50-60%, а частка спекулятивних операцій - 25-40%. На Нью-Йоркській біржі кави, цукру і какао до спекулятивних відносяться більше 40% угод
.
У зв'язку з принциповими відмінностями угод з реаьним товаром та ф'ючерсних угод, біржі цих категорій угод у більшості випадків існують роздільно.
Поряд з масовою торгівлею ф'ючерсними контрактами в практику біржової торгівлі на початку 90-х років почаи впроваджуватися опціони.
Відповідно до п. 1.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": "опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах в майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умова уклаеного опціонного контракту.
Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання цінних паперів (товарів, коштів).
Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії".
Опціон повинен мати такі реквізити:
1) Назва контракту;
2) Вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу);
3) Сторони опціону;
4) Різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж).
5) Базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент- для товарів);
6) Ціна виконання;
7) Термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату);
8) Порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;
9) Розмір премії опціону;
10) Відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених опціоном;
11) Порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів;
12) Адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.
Правилами випуску та обігу фондових деривативів передбачено вимоги до реєстрації випуску опціонів.
Емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи - торговці цінними паперами, що є членами фондової біржі або учасниками торговельно-інформаційних систем, які повинні відповідати обов'язковим нормативам достатності власних коштів і іншим показникам, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами, встановленим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Емітент опціону на купівлю цінних паперів повинен бути власником базового активу у кількості не менше ніж 80% від загальної кількості, передбаченої умовами випуску опціонів, або мати договір комісії з власником не менше 80% загальної кількості базового активу, передбаченої умовами випуску, термін дії якого повинен бути не менше терміну дії опціону.
В разі випуску опціонів на купівлю базовий актив в кількості, передбаченій умовами випуску, що складає не менш ніж 80% від обсягу випуску, повинен бути розміщений у зберігача цінних паперів на весь термін дії опціонів. Якщо емітентом опціонів є зберігач цінних паперів, базовий актив повинен бути розміщений у іншого зберігача.
Дозволяється одночасна подача документів для реєстрації декількох випусків опціонів різних класів, що розміщуватимуться одночасно або неодночасно. При цьому термін дії будь-якого з поданих на реєстрацію випусків опціонів не повинен перевищувати один рік з моменту реєстрації випуску, якщо інше не зазначено в інформації про випуск.
Для реєстрації випуску емітент опціонів подає до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку такі документи:
А) заву;
Б) зразок сертифіката опціону (для документарної форми випуску) або глобаьний сертифікат випуску опціонів (для бездокументарної форми випуску);
В) інформаційне повідомлення, яке має розповсюджуватися серед потенційних покупців опціонів, з описом ризиків, пов'язаних з інвестуванням у дані опціони;
Г) зареєстровану інформацію про випуск цінних паперів, які є базовим активом, якщо цей випуск був зареєстрований не Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
Д) річний звіт емітента базового активу за попередній рік та (при наявності)) останній після річного піврічний звіт (для акцій та облігацій підприємств чи об'єднань), якщо вони не були подані в центральний апарат Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
Е) для опціонів, базовим активом яких є кошти (валютні цінності) — дозвіл Національного банку України на використання цих коштів (валютних цінностей) як базового активу опціону.
У разі реєстрації випуску опціонів на продаж емітент повинен забезпечити певні гарантії шляхом внесення коштів на раунок зберігача цінних паперів. Розмір гарантії підлягає регулярному перерахуванню. Він не може бути меншим, ніж сумарна вартість премій, отриманих від продажу опціонів даного випуску, та суми, яка складає 30 відсотків вартості базового активу опціонів даного випуску за ціною виконання.
Опціонні угоди є логічним продовженням ф'ючерсних угод. У зарубіжній практиці розрізняють такі різновиди опціонів, як опціон на купівлю, опціон на продаж (прості опціони) та подвійний опціон, складний опціон, кратний опціон та ін.
Основна
Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання: Навчальний посібник. - К.: Наукова думка, 2002. - 279с.
Бобкова А. Г., Моісеєв Ю.О. Біржове право: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. -200с.
Дмитрукб.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому комплексі: Навч. Посібник. - К.: Либідь, 2001.
Мілаш В.С. Підприємницький (комерційний) договір: поняття та правові особливості. Монографія.
Сідар.В. Біржове право: конспект лекцій. - Тернопіль, 2004.
Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2003.
Сохацька О.М. ф'ючерсні ринки: історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. - Тернопіль: Економічна думка, 1999.
Додаткова
Галанов В.А. Производные документы срочного рынка: фьючерсы, опционы, свопы: Учебник.- Москва: Финансы и статистика, 2002.- 464 с.
Гниляк В.О. Строкові угоди в удосконаенні біржового товарного ринку // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2004. - № 76. - С. 299-303
Деривативы для инвесторов//Рынок ценных бумаг.- 2005.- №13.- С.8-10.
Дудорова К. Біржові операції як різновид алеаторних договорів // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 4. - С.
Короп О. Опціон на купівлю акцій: облік емісії та виконання// Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації.- 2004.- 2 серпня (№31).- С.54-60.
Марченко М. Ф'ючерсне ціноутворуння. Ф'ючерсні стратегії// Цінні папери України. - 2005. - 20 жовтня (№42). - С.22-23.
Марченко Р. Хеджування і біржова спекуляція//Цінні папери України. - 2005. - 27 жовтня (№43). - С.16-17.
Марченко Р. Шляхи розвитку українського ринку товарних похідних цінних паперів// Цінні папери України. - 2005. - 9 червня (№23). - С.8-9.
Мщук Г. Особливості застосування біржових інструментів хеджування ризиків // Економіст. - 2005. - № 2. - С. 68-70
Москалев С.В. Ваютные форвардные сделки и фьючерсные контракты// Деньги и кредит. - 2005.
Остапенко М.Є. Удосконалення законодавчо-правової бази торгівлі форвардними контрактами// Науковий вісник Національного аграрного університету - 2004.- №76.- С.294-296.
Пензин К. Биржевые опционы - теория и международная практика //Деньги и кредит. - 2002. - № 3. - С. 66-77.
Толкацер Д.Я. Вдосконалення системи розраунків з біржових угод // Менеджер. - 2002. - № 1. - С. 104-109.
Черешнюк В Укладення попереднього господарського договору та його правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 1. - С. 22-25.
Чижмар Ю. Види біржових угод: історико-правовий аналіз розвитку // Юридичний Вісник України. - 1999. - № 40.
Чуркин А. Общая правовая характеристика биржевых сделок // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 12. - С.30-33.
Шапкин А. Роль фьючерсов и опционов в управлении инвестициями// Страховое дело. - 2003. - №7. - С.12-24.
Нормативні акти
Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436-ІУ.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-ІУ.
Про товарну біржу. Закон України від 10.12.1991р. № 1956-ХІІ.
Про цінні папери і фондовий ринок. Закон України від 23.02.2006р. № 3480-ІУ.
Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001р. № 2664-ІІІ.
Положення про механізм розрахунків під час закупівлі сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.1998р. № 1288.
Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.1999р. № 1928.
Положення про порядок здійснення через біржовий товарний ринок контрактів зустрічних поставок сільськогосподарської продукції і продовольства та матеріально-технічних ресурсів. Спільний наказ Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінфіну, ДПАУ від 26.04.2000р. № 52/63/90/221.
Правила випуску та обігу фондових деривативів. Рішення ДКЦПФР від 24.06.97р. № 13.
Щодо звітування торговцями цінними паперами про укладені ними угоди з купівлі-продажу цінних паперів перед фондовими біржами. Рішення ДКЦПФР від 31.07.98р. № 100.
Про затвердження Правил проведення перевірок діяльності інститутів спільного інвестування, фондових бірж та інших професійних учасників ринку цінних паперів з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Рішення ДКЦПФР від 05.08.2003р. № 344.
Вимоги до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Мінфіну від 24.04.2003р. № 40.
Правила здійснення операцій на МВРУ. Постанова Правління Національного банку України від 18.03.99р. № 127.
Правила проведення торгів на Секції банківських металів УМВБ (Біржі золота). Затверджені Протоколом Біржового комітету УМВБ від 20.02.1998р. № 1 (35).
Правила проведення торгів на фондовій секції УМВБ. Затверджені Протоколом Біржового комітету УМВБ від 16.07.1997р. № 30.
Технології проведення торгів на УМВБ. Затверджено Біржовим комітетом УМВБ 29.09.2000р.