ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Невід’ємною складовою навчального процесу для студентів напряму підготовки “Фінанси і кредит” є вивчення блоку професійно-орієнтованих дисциплін: “Фінанси суб’єктів господарювання”, “Фінансовий ринок”, “Страховий ринок”, “Банківські операції”, “Державні фінанси”, “Податкова система”. З метою більш ефективного засвоєння студентами програмного матеріалу передбачено виконання комплексної курсової роботи, яка дозволяє розширити і поглибити теоретичні знання студентів.
Комплексна курсова робота є самостійною роботою, на основі якої можна визначити рівень якості опанування студентом теоретичних основ фінансової науки, набуття ним навичок виконання самостійних завдань, а також вміння практичного вирішення проблем і аналізу фінансової діяльності суб’єктів фінансового ринку.
Головна мета роботи – поглибити отримані знання, виробити навички самостійного, творчого вивчення студентом проблем теорії та практики управління фінансами, оволодіти методами наукового дослідження, набути практичних навичок самостійного прийняття рішень, самостійного опрацювання інформаційних джерел (монографій, підручників, наукових та аналітичних статей), аналізу статистичних і практичних матеріалів.
Для досягнення поставленої мети необхідно реалізувати такі завдання:
- розвинути зацікавленість студента предметом;
- навчити ґрунтовно опрацьовувати теоретичні джерела;
- навчити обґрунтовувати питання, що неоднозначно трактуються у спеціальній літературі;
- навчити студента творчо мислити, відстоювати свою думку;
- допомогти набути навичок виконання науково-дослідної роботи;
- розвинути навички самостійної аналітичної обробки економічної інформації та складання на її основі висновків і пропозицій;
- навчити аналізувати та оцінювати передовий зарубіжний досвід і адаптувати його до умов формування ринкових відносин в Україні;
- навчити виявляти проблемні ситуації на фінансовому ринку і розробляти можливі варіанти їх усунення.
1 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Виконання курсової роботи передбачає здійснення таких етапів:
- вибір теми та об’єкта дослідження;
- підбір і опрацювання літератури за тематикою роботи;
- складання плану і формування структури курсової роботи;
- її оформлення.
1.1 Вибір теми та об’єкта дослідження
Організація виконання курсової роботи починається з вибору об’єкта дослідження і теми. Тема роботи повинна охоплювати основні питання теорії та практики, вносити елементи новизни, ставити наукові проблеми і висвітлювати їх розв’язання.
Тематику курсових робіт розробляє кафедра на основі галузевого стандарту вищої освіти України освітньо-професійної програми підготовки спеціалістів з галузі знань “Економіка і підприємництво”, напряму підготовки “Фінанси і кредит” за блоком дисциплін: “Фінанси суб’єктів господарювання”, “Фінансовий ринок”, “Страховий ринок”, “Банківські операції”, “Державні фінанси”, “Податкова система”, “Інвестування”. Кожен студент, керуючись різними мотивами (актуальність проблеми, попередні дослідження, рівень підготовки), може самостійно обрати тему з переліку запропонованої тематики курсових робіт. Вибрану тему студент погоджує з керівником курсової роботи. Можливо, що жодна з запропонованих тем не задовольняє запитів студента, у цьому випадку за допомогою наукового керівника формулюється інша тема. Кількість студентів, що можуть працювати над однією темою, регламентує кафедра.
Керівник курсової роботи затверджується кафедрою. Він регулює процес виконання студентом усіх розділів роботи, контролює терміни виконання етапів, визначає доцільність і обсяги проектних рішень, обґрунтувань, розробок. Хід виконання роботи відображається спеціальним графіком.
Вибір теми курсової роботи – важливий етап процесу її виконання та успішного захисту. Бажано, щоб проблематика роботи була пов’язана з дослідженнями, які студент проводитиме в подальшому. Курсова робота може бути базою (або складовою частиною) виконання наступних науково-практичних робіт.
1.2 Рекомендована тематика курсових робіт
Фінансовий ринок
1. Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці.
2. Фінансова безпека України та шляхи її забезпечення.
3. Структурна перебудова народного господарства України і роль фінансів у її забезпеченні.
4. Фінансовий механізм регулювання ринкових відносин.
5. Проблеми оздоровлення фінансів України у період переходу до ринкової економіки.
6. Фондовий ринок України і перспективи його розвитку.
7. Інструменти фінансового ринку та особливості їх розвитку в Україні.
8. Фінансові посередники та їх місце у забезпеченні розвитку фінансових послуг.
9. Учасники фінансового ринку та їх роль.
10. Інфраструктура валютного ринку.
11. Ринок грошей та особливості його регулювання в Україні.
12. Трансформації на ринку капіталу в Україні.
13. Характеристика емісійної діяльності на ринку цінних паперів.
14. Особливості діяльності емітентів цінних паперів в Україні.
15. Депозитарна діяльність в Україні: стан, перспективи.
Державні фінанси
1. Фінансова політика України на сучасному етапі.
2. Особливості побудови та організації бюджетів місцевого самоврядування в Україні.
3. Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки.
4. Державний кредит і його роль у формуванні фінансових ресурсів держави.
5. Пенсійний фонд, формування і використання його ресурсів.
6. Фінансові проблеми медичного страхування.
7. Формування і використання фонду соціального захисту населення.
8. Бюджетне фінансування, його принципи, форми та методи.
9. Бюджетне регулювання: його методи, розвиток та значення.
10. Фінансові резерви та їх значення у розвитку економіки.
11. Внутрішні і зовнішні запозичення та їх роль у формуванні фінансових ресурсів держави.
12. Державні і суспільні фонди цільового призначення.
13. Фінансові аспекти соціального забезпечення в Україні.
14. Система соціального забезпечення в Україні.
15. Роль та місце позабюджетних фондів у структурі державних фінансів України.
Податкова система
1. Податки в системі доходів бюджетної системи України.
2. Податкові важелі та стимули регулювання економічних інтересів суб’єктів господарювання в Україні.
3. Непряме оподаткування юридичних осіб в Україні.
4. Шляхи реформування системи оподаткування в Україні за умов трансформаційних процесів в економіці.
5. Податкова політика в Україні: теоретичні та практичні аспекти реалізації.
6. Пряме оподаткування юридичних осіб в Україні.
7. Податки на споживання в Україні: фіскальні та регулюючі аспекти застосування.
8. Особливості застосування специфічних акцизів в Україні.
9. Становлення та розвиток митного оподаткування в Україні.
10. Механізм оподаткування прибутку та ефективність діяльності підприємств в Україні.
11. Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні: становлення, реалії та шляхи вдосконалення.
12. Земельне оподаткування в Україні: реалії та перспективи розвитку.
13. Податкове регулювання відносин власності в Україні.
14. Становлення системи місцевих податків в Україні за умов ринкових відносин.
15. Фіскальні та регулюючі засади державного податкового менеджменту в Україні.
Фінанси суб’єктів господарювання
1. Безготівкові розрахунки у господарському обігу суб’єктів господарювання.
2. Прибуток підприємства: економічний зміст, різновиди, особливості формування та розподілу.
3. Сутність, склад та особливості формування витрат підприємства.
4. Пряме оподаткування діяльності підприємств.
5. Оборотні кошти підприємства: сутність, організація, нормування та оцінка ефективності використання.
6. Поняття, склад, структура та оцінка ефективності використання основних фондів підприємства.
7. Капітальні вкладення підприємства: сутність, склад, джерела та порядок фінансування.
8. Фінансове планування на підприємстві.
9. Фінансовий стан підприємства: роль, завдання, методи та напрями його оцінки.
10.Бюджетування в системі фінансового планування діяльності підприємства.
11.Контролінг діяльності підприємства.
12.Фінансова звітність підприємств: склад, характеристики, принципи складання та інформаційні можливості.
13.Поняття і методи нарахування амортизаційних відрахувань.
14.Поняття та методики проведення оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника.
15.Санація підприємства: сутність, умови та наслідки проведення.
Інвестування
1. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності підприємств.
2. Фінансові інвестиції.
3. Інвестиції в основні засоби виробництва.
4. Інноваційна форма інвестицій.
5. Особливості залучення іноземного капіталу в Україну.
6. Інвестиційні проекти.
7. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу.
8. Менеджмент інвестицій.
9. Управління інвестиційним ризиком.
10. Інвестиційний потенціал підприємства.
11. Інвестиційна привабливість підприємства.
12. Інвестиційні ризики та шляхи їх усунення.
13. Форми інвестиційного кредитування.
14. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні.
15. Роль і місце держави у процесах інвестування.
Банківські операції
1. Сучасний стан та проблеми розвитку банківської діяльності в Україні.
2. Місце, роль та значення операцій комерційних банків з формування капіталу в умовах сучасного стану розвитку ринкових відносин.
3. Роль іноземного капіталу в банківській системі України на сучасному етапі.
4. Ресурсна база комерційних банків: структура, динаміка розвитку, порядок та проблеми формування.
5. Проблеми та перспективи розвитку операцій з цінними паперами в банківській системі України.
6. Стан розвитку та механізм функціонування системи електронних платежів НБУ.
7. Механізм та проблеми розвитку безготівкових операцій з обслуговування платіжного обороту клієнтів банку.
8. Сучасний стан розвитку електронних банківських послуг населенню.
9. Суть та значення, сучасний стан розвитку касових операцій в банківській системі України.
10. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку кредитного ринку в банківській системі України.
11. Діяльність комерційних банків щодо зменшення кредитних ризиків у сучасних умовах господарювання.
12. Стан розвитку та механізм здійснення операцій депозитного залучення коштів у банк.
13. Стан розвитку та механізм здійснення операцій не депозитного залучення ресурсів у банк.
14. Операції комерційних банків на валютному ринку.
15. Проблеми та перспективи розвитку нетрадиційних банківських операцій та послуг.
Страховий ринок
1. Роль страхування у розвитку сучасних соціально-економічних відносин.
2. Державне регулювання страхової діяльності.
3. Фінансова надійність страховика та умови її забезпечення.
4. Платоспроможність страховика та умови її досягнення.
5. Страхування ризиків виробничої сфери.
6. Страхування майнових інтересів підприємств у системі ринкових відносин.
7. Страхування діяльності торговельних (виробничих) підприємств.
8. Медичне страхування в забезпеченні соціальних гарантій населенню.
9. Страхування діяльності сільськогосподарського підприємства в Україні.
10. Страхування від нещасних випадків.
11. Страхування життя і пенсій.
12. Корпоративне (колективне) страхування життя.
13. Сучасні технології страхування банківських кредитів.
14. Страхування комерційних ризиків.
15. Автотранспортне страхування.
1.3 Підбір і опрацювання літератури за темою роботи
Джерелом інформації про наявність літератури з тієї чи іншої проблеми або теми є каталоги бібліотек, читальних залів, а також кафедри. Суттєву допомогу в пошуку необхідної інформації студент отримає, скориставшись переліком літератури, наведеним у методичних вказівках.
У процесі добору та опрацювання літератури необхідно робити відповідні виписки та орієнтуватися на досліджувані питання курсової роботи. На цьому етапі слід обдумувати основні питання роботи, складати перші варіанти плану. При складанні списку літератури необхідно зазначати прізвище та ініціали автора, назву, місце видання, видавництво, рік видання та кількість сторінок. При посиланні за текстом на будь-який матеріал або джерело потрібно вказувати порядковий номер використаного джерела у складеному в алфавітному порядку списку і відповідну сторінку з конкретної роботи.
Приклад оформлення літературних джерел наведений у додатку Д.
Курсова робота повинна бути виконана на основі використання найновішої літератури, що зумовлює необхідність ретельного вивчення нових видань підручників, навчальних та практичних посібників, монографій вітчизняних та зарубіжних авторів, брошур. Необхідний матеріал, особливо дискусійний, студент може взяти з відповідних науково-практичних та теоретичних журналів у першу чергу з галузевих. Особливу увагу слід звертати на діючу законодавчу і нормативну базу.
Вивчення літератури супроводжується її конспектуванням, виписуванням окремих важливих теоретичних положень, цифр і фактів. Так формується робочий матеріал для написання курсової роботи. Потім він групується за окремими проблемами, які складуть основні пункти плану.
1.4 Складання плану і формування структури роботи
Важливим етапом написання курсової роботи є складання плану. Від уміння правильно скласти план роботи залежить повнота викладу теми, глибина розгляду проблем, його наукова і практична цінність. План – основа роботи, він свідчить, наскільки глибоко студент засвоїв необхідний матеріал, ознайомився з літературою, вміє вибирати найбільш суттєве. План повинен бути послідовним і охоплювати всі ключові моменти теми. Назви розділів і підрозділів повинні бути короткими, але відображати суть викладеного матеріалу. Розміщувати питання плану треба послідовно, з логічними переходами від одного розділу до іншого, усі проблеми пов’язувати єдиною метою дослідження. Усі питання і робота в цілому закінчується висновками і узагальненнями.
Курсова робота складається зі змісту, вступу, основної частини (загальної теоретичної та аналітичної частин і розділу, у якому розглядається сучасний стан предмета дослідження), висновків, списку використаної літератури, додатків. Рекомендована структура завершеної курсової роботи:
Титульний аркуш (додаток А)
Зміст (додаток Г)
Вступ
1. Загальна теоретична частина
1.1. _____________.
1.2._____________ .
1.3._____________ .
2. Аналітична частина
2.1._____________ .
2.2._____________ .
2.3. _____________.
3. Шляхи вирішення існуючих проблем предмета дослідження
3.1._____________ .
3.2._____________ .
3.3. _____________ .
Висновки
Використана література
Додатки
План курсової роботи складається студентом самостійно і узгоджується з науковим керівником, який коригує та затверджує його. План роботи повинен охоплювати всі важливі аспекти обраного предмета дослідження.
Завдання студента при виконанні роботи значно полегшуються, за умови складання деталізованого робочого плану.
У вступі студент обґрунтовує актуальність обраної теми, формує мету і завдання дослідження, розкриває зміст теми, методи проведення дослідження та інформаційну базу.
У загальній теоретичній частині (перший розділ) викладаються теоретичні або методичні основи розв’язання проблеми, розкривається її зміст відповідно до плану. Цей розділ складає приблизно 35 % обсягу основної частини курсової роботи.
В аналітичні частині (другий розділ) характеризується об’єкт дослідження, здійснюється аналіз основних тенденцій його функціонування, визначаються чинники, що зумовлюють зміни його стану чи розвитку. Аналітичний матеріал необхідно ретельно опрацювати шляхом групування, систематизації, класифікації, зведення у таблиці і схеми, порівняльного аналізу. Залежно від об’єкта і напряму дослідження зміст аналітичної частини може змінюватись. У цьому розділі студент повинен виконати розрахункове завдання яке визначається напрямом його дослідження. Цей розділ складає приблизно 35 % обсягу основної частини курсової роботи.
У третьому розділі студент повинен виявити недоліки і запропонувати нетрадиційні шляхи вирішення існуючих проблем та внести конкретні пропозиції щодо подальшого вдосконалення фінансового стану в державі. Описати перспективи розвитку чи удосконалення ринку фінансових послуг, можливість застосування зарубіжного досвіду в Україні. Цей розділ складає 30 % обсягу основної частини курсової роботи.
У висновках узагальнюються результати дослідження теми, формулюються рекомендації та пропозиції.
Список використаної літератури необхідно систематизувати залежно від порядку посилань у основній частині курсової роботи чи за алфавітом. Для скорочення основного тексту роботи можна зробити додатки до неї, які розміщуються після списку використаної літератури.
Процес написання тексту роботи доцільно поділити на два етапи, перший з яких передбачає написання чорнового варіанта, усунення недоліків, внесення необхідних поправок, вдосконалення структури роботи, а другий – виконання роботи у чистовому варіанті.
1.5 Оформлення курсової роботи
Курсова робота повинна відповідати вимогам стандарту університету СОУ 207.01:2004 “Текстові документи. Загальні вимоги”.
Робота виконується державною мовою. Обсяг основної частини становить приблизно 25–30 сторінок. Робота друкується на аркушах формату А4 (210 ´ 297 мм).
При виконанні текстових документів на аркушах ф. А4 текст треба розміщати, дотримуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий, нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм.
Абзаци в тексті починаються відступом, рівним п’яти знакам (від 15 мм до 17 мм), що повинен бути однаковим упродовж усього тексту.
Текстові документи виконують машинописним способом (за допомогою комп’ютерної техніки) друкують з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці, за умови рівномірного її заповнення, та висотою літер і цифр не менше 1,8 мм. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у текст, а також виконані рисунки мають бути чорного кольору.
У тексті документа необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності та чіткості зображення впродовж усього документа. У документі мають бути чіткі, не розпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усього документа. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту (графіки) машинописним способом або від руки. Виправлення повинно бути чорного кольору.
Пошкодження аркушів, помилки, сліди неповністю знищеного попереднього тексту (графіки) не допускаються.
Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви в тексті наводять мовою оригіналу. Дозволяється транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову документа, додаючи (при першій згадці) назву на мові оригіналу.
Оформлення змісту. Зміст розташовують на першому (заголовному) аркуші. Залежно від обсягу та вмісту конкретного документа зміст може містити такі структурні елементи: вступ, розділи та підрозділи (якщо вони мають заголовки), висновки, перелік посилань, назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.
Слово “Зміст” записують у вигляді заголовка посередині сторінки з великої літери. Назви всіх структурних елементів, включених в зміст, записують з першої великої літери. Зміст включають у загальну кількість сторінок документа. За потреби до змісту можна вносити відомості про наявні у документі таблиці та рисунки (номери і назви) з зазначенням сторінок, на яких вони розташовані (додаток Г).
Оформлення заголовків. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки мають чітко і коротко відображати зміст структурного елемента.
Заголовки треба починати з абзацного відступу, з великої літери без крапки в кінці, без підкреслення. Переноси слів у заголовках не допускається. Якщо він складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. Заголовки розділів допускається записувати великими літерами з абзацного відступу.
Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом при машинописному способі виконання має бути не меншим трьом інтервалам. Відстань між заголовками розділу і підрозділу – два інтервали, при виконанні рукописним способом – 8 мм. Відстань між основами рядків заголовка приймають такою, як у тексті. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Структурні елементи “Зміст”, “Вступ”, “Висновки”, “Перелік посилань” не нумерують, а їх назви є заголовками структурних елементів; які записують посередині сторінки з великої літери. Допускається записувати ці елементи великими літерами.
Оформлення формул. Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.
Пояснення до позначень і числових множників, якщо їх не було раніше в тексті, треба подавати безпосередньо під формулою.
Приклад
Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної [50, с. 169]:
Де Х1,… п–1 – величина оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн;
Хп – величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн;
П – загальна кількість місяців (кварталів).
Пояснення позначення, що міститься в формулі, треба подавати з нового рядка в тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Перший рядок пояснення треба починати з абзацу, словом “де” без двокрапки. Після пояснення позначення, через кому пишуть одиницю відповідної фізичної величини.
Формули, крім формул у додатках, треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в цьому розділі, відокремлених крапкою.
Формули в кожному додатку повинні мати окрему нумерацію, що складається з літери позначення додатка та порядкового номера формули у додатку, розділених крапкою. Якщо у тексті або додатку тільки одна формула, її нумерують (1) або (А.1) відповідно. У посиланнях на формулу в тексті подають її номер у круглих дужках.
Оформлення переліків. У пунктах або підпунктах можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку.
За наявності в тексті переліків одного рівня підпорядкованості, на який у документі не посилаються, перед кожною його позицією ставлять дефіс.
За наявності в тексті переліків різних рівнів підпорядкованості найвищим рівнем є перелік, який позначають малими літерами української абетки, середній рівень позначають арабськими цифрами, найнижчий – дефісом.
Після цифри або літери, якою позначено певну позицію переліку, ставлять круглу дужку.
Приклад
А)________________;
Б) _______________:
1) _______________:
– ___________
– ___________
2) _______________;
В) ________________
Текст кожної позиції переліку потрібно починати з малої літери з абзацного відступу відносно попереднього рівня підпорядкованості.
Якщо в тексті треба посилатися на переліки, використовують рівні переліків, позначені літерами та цифрами.
Оформлення таблиць. Таблиці використовують для кращого унаочнення та зручності порівняння показників. Цифрові дані треба оформлювати як таблицю, що зазвичай повинна мати форму, наведену на рисунку 1.1.
На кожну таблицю має бути посилання в тексті, при посиланні треба писати слово таблиця із зазначенням її номера.
Таблиці, крім таблиць додатків, треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці в цьому розділі, відокремлених крапкою. Таблиці кожного додатка нумерують окремо. Номери складаються з літери – позначення додатка – та порядкового номера таблиці в додатку, відокремлених крапкою.
Таблиця ________ – __________________
Номер назва таблиці
Головка
Заголовки
Колонок
Підзаголовки колонок
Рядки
Боковик
(колонка для
Заголовків рядків)
Колонки
Рисунок 1.1 – Зразок оформлення таблиці
Назва таблиці повинна відображати зміст таблиці, бути конкретною і стислою. Якщо з тексту можна зрозуміти зміст таблиці, дозволено не давати їй назву. Назву таблиці пишуть з першої великої літери і розташовують над таблицею (починаючи над верхнім лівим кутом).
Якщо частину таблиці перенесено на іншу або ту саму сторінку, назву подають тільки над першою частиною таблиці, над іншими її частинами подають тільки номер таблиці з таким написом (починаючи над верхнім лівим кутом, з першої великої літери):
Продовження таблиці ______________ – на тій самій сторінці чи на
Номер таблиці
Подальших сторінках;
Кінець таблиці ______________________ на тій самій сторінці чи на
Номер таблиці
Останній сторінці, де розміщено таблицю.
Заголовки колонок і рядків таблиці слід писати з великої літери, підзаголовки колонок – з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком колонки, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовка чи підзаголовка крапку не ставлять. Переважна форма іменників у заголовках – однина. Заголовки колонок та текст рядків таблиці центрують чи зміщують ліворуч на нульову позицію, зважаючи на специфіку таблиці.
Розділяти заголовки та підзаголовки боковика і колонок діагональними лініями не допускається. Горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежують рядки таблиці, дозволено не наводити, якщо це не ускладнює користування нею. Головку таблиці обов’язково відокремлюють лінією від решти таблиці. Заголовки колонок записують здебільшого паралельно рядкам таблиці. За потреби можна розташовувати заголовки колонок перпендикулярно до рядків.
Допускається нумерувати колонки таблиці арабськими цифрами, якщо в тексті треба посилатися на колонку або переносити таблицю на іншу сторінку; у цьому випадку головку таблиці на подальших сторінках не наводять.
Приклад оформлення таблиці
Таблиця 1 – Активи страхових компаній України*
Категорія активу
2007 p., млн грн
Питома вага активу
У загальних
Активах
2008 p., млн грн
Питома вага активу у загальних
Активах
Темп
Росту, %
1
2
3
4
5
6
А) грошові кошти на поточних рахунках у т.ч.:
2544,40
14,51
668,34
5,40
26,25
– в іноземній валюті
150,40
0,86
615,19
0,50
40,87
Б) банківські вклади (депозити)
У т.ч.:
2136,50
12,18
3102,29
25,06
145,23
*Примітка. Таблиці в тексті подано умовно для унаочнення відповідних вимог.
Таблицю залежно від її розміру подають відразу після тексту, де на неї посилаються, або якнайближче до першого посилання (на черговій сторінці), а за потреби – у додатку. Дозволено розташовувати таблицю вздовж довгого боку аркуша. Якщо розміри таблиці перевищують розміри аркуша, таблицю можна поділити на частини, які розташовують одну під одною, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і (або) боковик.
Якщо таблицю поділено на частини, можна її головку і(або) боковик на перенесених частинах замінити відповідно номерами колонок і (або) рядків, обов’язково проставивши ці номери у першій частині таблиці.
Приклад оформлення розриву таблиці
Таблиця 2 – Основні показники діяльності підприємства за 2003–2005 р.
Назва показника
Одиниця виміру
2007 р.
2008 р.
2009 р.
1
2
3
4
5
1. Виробіток теплової енергії, всього
Гкал
226083
212752
216883
2. Витрачено теплової енергії на власні потреби
Гкал
2419
2023
1515
Продовження таблиці 2
1
2
3
4
5
3 Одержано теплової енергії
Гкал
223664
210729
215368
4 Втрати теплової енергії
В мережі
Гкал
29766
29093
29816
5 Реалізовано теплової енергії в мережі
Гкал
193898
181636
185552
Таблицю з усіх сторін, здебільшого, обмежують лініями. Якщо в кінці сторінки таблиця переривається, то в першій частині таблиці нижню обмежувальну горизонтальну лінію не наводять. Якщо таблиця переривається праворуч, тобто частина колонок переноситься нижче або на іншу сторінку, у першій частині таблиці праву обмежувальну вертикальну лінію не наводять.
Таблиці з невеликою кількістю колонок дозволено поділити на частини і розташувати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, повторюючи головку таблиці.
Оформлення посилань. Посилання в тексті на використані джерела потрібно зазначати порядковим номером за переліком посилань із зазначенням сторінки місцезнаходження посилання і виділяти двома квадратними дужками. Наприклад, [15, с. 82], де 15 – це номер джерела у списку посилань, а 82 – це сторінка місцезнаходження цього посилання.
Оформлення рисунків. Усі графічні матеріали (ескізи, діаграми, графіки, схеми, рисунки, креслення, фотознімки тощо) повинні мати однаковий напис Рисунок.
Рисунки треба розміщувати в документі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі рисунки мають бути посилання в тексті. Рисунки треба нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, крім додатків. Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера рисунка в цьому розділі, відокремлених крапкою, наприклад, Рисунок 3.2.
Рисунки кожного додатка мають окрему нумерацію, що складається з літери – позначення додатка та порядкового номера рисунка в цьому додатку, відокремлених крапкою, наприклад, Рисунок А.2. Рисунок може мати назву, яка повинна відображати його зміст, бути конкретною і стислою. Назву рисунка пишуть з великої літери і розташовують під ним.
Приклад
Рисунок 3.1 – Схема розміщення
Вимоги до позначень та одиниць вимірювання. Між числовим значенням та одинцями вимірювання має бути проміжок. Написання позначень ілюструє наступний приклад:
Приклад
120 грн; 4 млрд грн; 25 к.; 5 шт.; 10 кг; 5 млн грн; 20 тис. Грн; 6 г; 5 т.
Множення чисел чи числових величин треба позначати знаком “×”. Знаки “´”, “*” чи будь-який інший знак використовувати не рекомендовано.
Приклад
1,8 • 10 (а не 1,8 х 10 чи 1,8 * 10).
Вимоги до переліку посилань. Список використаної літератури, на яку є посилання в тексті, наводять у після останнього розділу курсової роботи перед додатками, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.
Описи використаних джерел у переліку посилань подають в алфавітному порядку. Порядкові номери описів у переліку відповідають номеру посилань у тексті. Самі бібліографічні записи посилань виконують відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи і СОУ 207.02:2008 “Бібліографічний запис. Загальні вимоги та правила складання”.
Перелік посилань включають у зміст документа.
Вимоги до додатків. Матеріал, що доповнює або унаочнює текст документа, дозволено розміщувати в додатках. Їх, як правило, виконують на аркушах ф. А4. У додатках можна розміщувати рисунки, таблиці великого формату, розрахунки. Додатки оформлюють як продовження документа.
Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток В. Дозволено позначати додатки літерами латинської абетки, за винятком літер І та О.
У разі повного використання літер української і (або) латинської абеток дозволено позначати додатки арабськими цифрами. Якщо в документі один додаток, його позначають Додаток А.
Кожен додаток повинен мати назву, яку записують симетрично відносно тексту з першої великої літери окремим рядком. Допускається записувати її великими літерами.
Кожний додаток треба починати з нової сторінки із зазначенням зверху посередині сторінки слова Додаток із першої великої літери і його позначення.
Текст кожного додатка можна поділити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. У додатках розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, таблиці та формули нумерують у межах кожного додатка. Перед номерами ставлять літерне позначення цього додатка.
Сторінки, на яких розміщено додатки, мають наскрізну для усього документа нумерацію. У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання. Додатки розташовують у порядку посилання на них у тексті документа.