Вступ

"В епоху інформації, запорука успіху - вміння продукувати нові думки та діяти по-новому "

Лі Якока

Так сталося, що Україна - країна з тисячолітньою історією є моло­дою європейською державою, яка вступила лише у друге десятиліття своєї незалежності. Тож деколи корисно погортати повчальні сторінки нашої ми­нувшини. У своїй доповіді на першому національному семінарі з інтелекту­альної власності директор Академії інтелектуальної власності Всесвітньої організації інтелектуальної власності пан Каміл Ідріс навів цікаві факти. Ви­являється археологи беззаперечно довели, що вперше в світі степового ска­куна приборкали саме в Україні. Кумедно, але і перші штани також з'явились у нас, адже для вершників це було конче необхідно. І щодо кам'яниць, українці

3

також можуть пишатися своєю першістю. Приємно, що світова спільнота визнає це. Однак у нашій історії можна навести й інші приклади. Перша Но­белівська премія дісталась спритному Вільгельму Рентгену, який безсоромно скористався плодами багаторічних наукових пошуків українського фізика, подолянина Івана Пулюя. А українська монорейкова залізниця чомусь опи­нилась за океаном і захищена американським патентом.

У теперішньому світі жорстокої конкуренції слід бути особливо пиль­ним і вміти цивілізовано захищати здобутки своєї інтелектуальної праці. Адже вони можуть принести заслужене визнання і матеріальне благополуччя автору та рідній Україні, або навпаки, - збагатити спритних ділків та недобросовіс­них сусідів. Ось чому Вам і пропонується ця книга. Ми спробуємо познайо­мити Вас з особливостями застосування знань про об'єкти інтелектуальної власності у Вашій професійній діяльності. На наш погляд, це аж ніяк не зава­дить, а навпаки допоможе Вам здобути успіх у майбутньому.

Це видання відкриє Вам секрети інтелектуальної власності, познайо­мить з авторським та суміжними правами і дозволить поринути у світ промис­лової власності.

Нашою метою є ознайомлення усіх зацікавлених осіб з винаходами та іншими об'єктами промислової власності. Довідник дозволить набути практичних навичок для оформлення заявок на предмет надання різним об'єктам інтелектуальної власності правової охорони, познайомить з методами оцінки вартості цих об'єктів. Також Ви потоваришуєте з основними понят­тями, термінами і визначеннями, які стосуються інтелектуальної власності. Видання введе Вас у загадковий світ захисту об'єктів авторського і суміжних прав.

Тож починаємо, і хай Вам щастить і таланить у житті, і на професій­ній ниві!

Перелік використаних скорочень:

ІВ - інтелектуальна власність. КМ - корисна модель. Укрпатент - Державне підприємство

"Український інститут промислової власності". МПК - Міжнародна патентна класифікація. МКПЗ - Міжнародна класифікація промислових зразків. МКТП - Міжнародна класифікація товарів та послуг. РП - раціоналізаторська пропозиція. ПЗ - промисловий зразок. ТЗ - знак для товарів та послуг. ОІВ - об'єкт інтелектуальної власності. ВОІВ - Всесвітня організація інтелектуальної власності.

1. Основні поняття про інтелектуальну влас­ність

Що таке ІВ?

У найбільш широкому розумінні ІВ - це законодавчо закріплені права на результати інтелектуальної діяльності людини у різних сферах суспільного життя.

З яких основних частин складається ІВ?

За багаторічною світовою традицією ІВ поділяється на "промислову власність" та "авторське право".

Що об'єднує поняття промислова власність?

Поняття "промислова власність" передбачає охорону винаходів та корисних моделей за допомогою патентів, захист певних комерційних інтере­сів за допомогою законодавства на товарний знак і торгову назву, а також законодавства з охорони промислових зразків. Крім того, в поняття промис­лової власності входить боротьба проти недобросовісної конкуренції.

Що таке винахід?

Технологічне (технічне) вирішення проблеми, що відповідає умовам па­тентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

А що таке КМ?

Нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою чи

способу.

Як розуміти поняття "новизна винаходу"?

Винахід (КМ) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки.

Що таке рівень техніки ?

Поняття "рівень техніки" включає усі відомості про об'єкт, який заявля­ється і став загальнодоступним у світі до дати подання заявки до Укрпатенту.

Як розуміти поняття "винахідницький рівень"?

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця ідея винаходу не є очевидною і логічно не випливає із попередньо відомих рішень тобто із рівня техніки.

Що таке промислова придатність?

Винахід (КМ) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері людської діяльності.

Що таке промисловий зразок?

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Що таке знак для товарів та послуг?

Позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від аналогічних товарів і послуг інших осіб.

Що таке фірмова назва?

Назва, під якою фірма проводить власну діяльність.

Що таке несумлінна конкуренція?

Несумлінною конкуренцією вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.

Що об'єднує поняття "авторське право "?

Поняття "авторське право" надає авторам та іншим творцям у галузі літератури, музики, мистецтва, комп'ютерних програм або баз даних певні права, які закріпляють за останніми право дозволяти або забороняти протя­гом певного обмеженого у часі періоду ті або інші види використання влас­них творів. У широкому сенсі авторське право включає в себе положення про охорону авторського права в точному змісті цього слова, а також охорону так званих "суміжних прав".

Що об'єднує поняття "суміжні права"?

Поняття "суміжних прав" стосується фізичних та юридичних осіб, які доносять твори, що захищені авторським правом до широкого загалу. Су­міжні права означають права, суміжні з авторським правом. Зазвичай існує три різновиди суміжних прав, а саме права:

-                               виконавців творів на їх виконання;

-                               виробників фонограм на їх фонограми;

-                               організацій ефірного мовлення на їх радіо- і телепрограми.

Кого можна вважати виконавцем творів?

Це актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інстру­менті, танцює чи будь-яким іншим чином виконує твори літератури, мис­тецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пан­томіми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Хто вважається виробником відеограми (фонограми)?

Фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відпо­відальність за перший відеозапис чи .звукозапис виконання або відображення будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього)

Як розуміти термін "Організація ефірного (кабельного) мовлення"?

Під терміном "Організація ефірного (кабельного) мовлення" слід ро­зуміти будь-яку телерадіоорганізацію, що здійснює публічну трансляцію радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль, лазерних променів, гама-променів тощо, у будь-якому частотному діапазоні (у т.ч. й з використанням супутників чи кабельного мовлення).

2. Авторське право і суміжні права

Які об'єкти охороняються авторським правом?

Авторським правом охороняються твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

-                              літературні письмові твори белетристичного, наукового, техніч­ного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні про­грами тощо);

-                               виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

-                               комп'ютерні програми і бази даних;

-                               музичні твори з текстом і без тексту;

-                              драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;

-                               аудіовізуальні твори;

-                              скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;

-                              твори архітектури;

-                               фотографії;

-                              твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спе­ціальним законом про промислову власність;

-                              ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;

-                              сценічні обробки творів, зокрема фольклорних, придатних для сценічного показу;

-                              переклади, адаптації, аранжування, інші переробки творів і обробки фольклору (похідні твори) без заподіяння шкоди охороні оригінальних тво­рів, на основі яких створено похідні твори;

-                               збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та ан­тології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складові твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або упо­рядкування змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них;

-                               інші твори.

Які об'єкти не охороняються авторським правом?

Повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, твори народної творчості, а також офіційні доку­менти (закони, укази, постанови, судові рішення тощо), державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами.

Охорона також не поширюється на будь-які ідеї, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, на­віть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо

Кому надається правова охорона авторських прав?

Авторам незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об' єк- тивній формі на території України, або авторам, твори яких вперше опублі­ковані в іншій країні та протягом 30 днів після цього опубліковані в Україні

Авторам, незалежно від громадянства, твори яких вперше опубліко­вані або не опубліковані, але вони знаходяться в об' єктивній формі на тери­торії іншої держави, охорона надається відповідно до міжнародних договорів України.

Як виникає і здійснюється авторське право?

Виникнення і здійснення авторських прав не вимагає виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери "С" у колі - ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

З метою захисту своїх прав у суді особа, яка має авторське право може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Державна реєст­рація здійснюється відповідно до встановленого порядку департаментом ін­телектуальної власності МОН України, який складає і періодично видає ката­логи всіх реєстрацій.

Хто визнається співавтором?

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою всім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмо­вити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може дово­дити своє право в судовому порядку. Винагорода за використання твору на­лежить співавторам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше.

Які права належать автору?

Автору належать особисті (немайнові) та майнові права.

Немайнові дозволяють йому вимагати визнання свого авторства, зга­дування свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично мо­жливо, а також забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом тощо.

Автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, що дає право дозволяти або забороняти:

-                             відтворення творів;

-                            публічне виконання і публічне сповіщення творів;

-                            публічний показ;

-                             будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи за допомогою дротових засобів зв'язку вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

-                             переклади творів;

-                             переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

-                            розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим спо­собом або шляхом здачі в найм;

-                             прокат та інша передача до першого продажу примірників твору;

-                             здача в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів,

-                            музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;

-                             імпорт примірників творів.

Як визначається розмір авторської винагороди?

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі, а також у дого­ворах, що укладаються організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі, з користувачами.

Чи можна використовувати твір без згоди автора або особи, що має авторське право?

Так, в окремих випадках це допускається, але з обов'язковим зазна­ченням імені автора і джерела запозичення. Наприклад, у вигляді письмових цитат або цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми, радіо або телевізійних передач. Також у вигляді відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, у обсязі, виправданому інформаційною метою, або видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для слі­пих тощо.

Таким правом також користуються бібліотеки та архіви для відтво­рення одного примірника твору репрографічним способом.

Допускається також вільне відтворення примірників твору для на­вчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає вказаній меті.

Чи допускається вільне відтворення комп'ютерних програм?

В окремих випадках, обумовлених законодавчо це дозволяється. На­приклад, можливе відтворення одного примірника комп'ютерної програми, а також її адаптація, які здійснюються особою, яка є законним власником при­мірника комп'ютерної програми виключно для її використання на певному комп'ютері відповідно до його призначення або для архівних цілей і для за­міни законно придбаного примірника у разі його втрати, пошкодження або непридатності.

Автор або інша особа, якій належить право на використання примір­ника, може спостерігати, вивчати, а також досліджувати (перевіряти) функціо­нування комп'ютерної програми з тим, щоб визначити ідеї та принципи, які лежать в основі будь-якого елемента комп'ютерної програми, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціо­нування, передачі або запису в пам'ять (збереженню) комп'ютерної програми.

Вільна декомпіляція комп'ютерної програми допускається для від­творення коду та перекладу його форми з метою одержання інформації, не­обхідної для досягнення взаємодії незалежно створеної комп'ютерної про­грами з іншими комп'ютерними програмами, за умови, що ці дії здійснюються особою, яка володіє ліцензією, або іншою особою, яка є законним власником комп'ютерної програми, або від імені особи, яка має відповідні повноваження.

Дві останніх умови не повинні необгрунтовано завдавати шкоди за­конним інтересам осіб, яким належить право на декомпільовану програму, а також нормальній експлуатації комп'ютерної програми.

Який термін дії охорони прав авторів?

Охорона, що надається, діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті.

Термін охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 50 років після смерті останнього співавтора. Термін охорони творів посмертно реабілітованих авторів діє протягом 50 років після їх реабілітації.

Чи переходять авторські права у спадок?

Майнові права авторів переходять у спадщину. Не переходять у спад­щину лише особисті (немайнові) права автора.

Закінчення терміну дії авторського права на твори означає їх перехід до суспільного надбання.

Чи можливо здійснити передачу авторського права іншій особі?

Майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або ін­шою особою, яка має авторське право, іншій особі. Автор або інша особа, яка має авторське право (ліцензіар), можуть також видати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання твору відповідно до такої ліцензії. Передача (відступлення) авторського права і видача ліцензії оформляються спеціаль­ним авторським договором.

Особисті (немайнові) права автора ні у якому разі не можуть бути передані іншим особам.

Хто може володіти авторським правом на твір?

Авторські права по праву належать лише автору твору. Майнові права на твір можуть належати автору, його спадкоємцям або фізичній чи юридич­ній особі, якій автор чи його спадкоємці відступили (продали) власні майнові права на цей твір або надали ліцензію.

Що таке ліцензія?

Ліцензія це майнове право, яке надається автором або особою, яка володіє авторським правом на певний твір іншій особі. Ліцензії бувають ви­ключні і невиключні і можуть бути обмежені за територією, за часом і за змістом.

Невиключна ліцензія дає ліцензіату право використовувати твір до­зволеним способом нарівні з автором та іншими ліцензіатами невиключної ліцензії.

Виключна ліцензія дає право тільки ліцензіату використовувати твір дозволеним способом.

Чиїправа охороняються суміжним правом?

Суміжні права охороняють права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Охорона суміжних прав має здійснюватись без завдання шкоди охороні творів авторським правом. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фоно­грам і організації мовлення повинні дотримувати прав авторів і виконавців. Організації мовлення повинні дотримувати прав виробників фонограм, авто­рів і виконавців.

Як здійснюються суміжні права?

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках вико­ристовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської лі­тери "Р" у колі - ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і за­значення року першої публікації фонограми.

Яким критеріям мають відповідати суміжні права для надання їм охорони?

Права виконавців охороняються, якщо виконання:

-                                вперше мало місце в Україні;

-                                зафіксовано на фонограмі, що охороняється згідно з законодавством;

-                                не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мов­лення, що охороняється згідно з законодавством.

Права виробників фонограм охороняються, якщо:

-                               виробник є громадянином України або юридичною особою з офі­ційним місцезнаходженням в Україні;

-                                фонограму вперше опубліковано в Україні або опубліковано на її території протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;

- перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіцій­не місцезнаходження в Україні і здійснюють передачі з передавачів, розта­шованих на території України.

Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Який термін охорони суміжних прав?

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки. Особисті права виконавців охо­роняються безстроково.

Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то протя­гом 50 років після першої фіксації звукового запису.

Організації мовлення користуються наданими цим законом правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або за допомогою дротових засобів.

Як забезпечуються майнові права авторів?

З метою забезпечення власних майнових прав ці особи, які мають ав­торське право і суміжні права, можуть взяти такі обов'язки на себе або дору­чати управління своїми майновими правами на колективній основі організа­ціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю.

Такі організації діють на основі та в межах повноважень, добровільно переданих їм авторами та іншими особами, які мають авторське право і су­міжні права. На їх діяльність не поширюються обмеження, передбачені анти- монопольним законодавством.

3. Патенти на винаходи та корисні моделі

Що таке патент?

Це охоронний документ, що надається на винахід чи КМ, і визначає виключне право власника на об' єкт, який ним охороняється.

Що таке винахід?

Це ідея, яка робить можливим практичне розв' язання конкретної проблеми у будь-якій галузі техніки чи технології.

Що таке КМ?

Це ідея на рівні конструктивного виконання засобів виробництва і предметів споживання, їх складових частин або способів їх реалізації.

Що може бути об'єктом винаходу, а що КМ?

Об'єктом винаходу може бути:

12

-                              продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клі­тин рослин і тварин тощо);

-                              спосіб;

-                              застосування раніше відомого продукту чи способу за новим при­значенням.

Об'єктом КМ може бути: конструктивне виконання пристрою та спосіб.

Які об'єкти не можуть одержати правову охорону як винахід чи КМ?

Це такі об'єкти:

-                               відкриття, наукові теорії та математичні методи;

-                               методи організації та управління господарством;

-                               плани, умовні позначення, розклади, правила;

-                               методи виконання розумових операцій;

-                               комп'ютерні програми;

-                              результати художнього конструювання;

-                              топографії інтегральних мікросхем;

-                               сорти рослин і породи тварин тощо.

Які умови надання правової охорони об'єктам?

Правова охорона надається винаходу та КМ, що не суперечать суспіль­ним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідають умовам патенто­спроможності.

Що таке патентоспроможність винаходу та КМ?

Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

КМ відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною.

На визнання винаходу (КМ) патентоспроможним не впливає роз­криття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від ви­нахідника прямо чи опосередковано таку інформацію протягом 12 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

Як розуміти поняття "новизна винаходу"?

Винахід чи КМ визнаються новими, якщо вони не є частиною рівня

техніки.

Що таке рівень техніки ?

Поняття "рівень техніки" включає усі відомості про об'єкт, який заяв­ляється, і стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки.

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу па­тенту у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

Як розуміти поняття "винахідницький рівень"?

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця ідея винаходу не є очевидною і логічно не випливає із попередньо відомих рішень тобто із рівня техніки.

На визнання винаходу чи КМ патентоспроможними не впливає роз­криття інформації про них винахідником або особою, яка одержала від вина­хідника прямо чи опосередковано таку інформацію протягом 12 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

Що таке промисловій придатність?

Винахід чи КМ визнаються промислово придатними, якщо їх може бути використано у промисловості або в іншій сфері людської діяльності.

Що таке заявочний пріоритет?

Пріоритет заявки - першість у її поданні. Дата пріоритету - дата по­дання заявки в Україні чи в іншій державі - учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності, за якою заявлено пріоритет.

Хто визнається автором винаходу (КМ)?

Фізична особа, результат творчої праці якої визнано винаходом чи КМ.

Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особис­того творчого внеску в створення винаходу чи КМ, а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

Які права має винахідник?

Право на одержання патенту, якщо законом не передбачено інше.

Винахіднику належить право авторства, яке є невід' ємним особис­тим правом і охороняється безстроково.

Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу чи КМ.

Хто визнається патентовласником винаходу чи КМ?

Патентовласником визнається фізична або юридична особа від імені якої подається заявка на винахід чи КМ, і на ім'я якої видається відповідний патент.

Якими правами володіє патентовласник?

Патентовласник має право приймати рішення про тих, хто може - чи не може використовувати запатентований об'єкт протягом терміну його охо­рони. Патентовласник може надавати дозвіл чи видавати ліцензію іншим особам на використання цього об' єкта на взаємно погоджених умовах. Влас­ник може також продати право на об'єкт будь-якій особі, що потім стає но­вим власником цього патенту. Після закінчення терміну дії патенту, охорона закінчується і винахід або КМ переходить до суспільного надбання. Після чого власник вже більше не матиме виняткових прав на цей об'єкт, який від­повідно стає відкритим для комерційного використання іншими особами без будь-яких обмежень.

Яка функція патенту?

Патент надає своєму власнику охорону на об'єкт . Охорона надається на обмежений термін, який складає: для патенту 20 років, а для КМ - 10 років.

Яку охорону надає патент?

Патентна охорона означає, що винахід чи КМ не можуть бути виго­товлені, використані, поширені чи продані в комерційних масштабах без згоди патентовласника. Ці патентні права звичайно захищаються у суді, що, у біль­шості випадків, володіє правом на припинення порушень патентних прав. І навпаки, після успішного заперечування третьою стороною суд також може оголосити патент недійсним.

Чому необхідні патенти?

Патенти стимулюють окремих осіб, надаючи їм визнання їхнього творчого внеску і матеріальну винагороду при умові комерційного викорис­тання їхніх винаходів та КМ. Ці стимули заохочують новаторство, яке забез­печує інноваційний розвиток суспільства, при якому якість життя людей по­стійно підвищується.

Яку роль відіграють патенти у повсякденному житті?

Запатентовані винаходи проникли фактично в усі сфери людського життя, починаючи з електричного освітлення (патентовласниками були Эді- сон і Свен) та платівок (патентовласником був Бейкленд), аж до кулькових ручок (патентовласником був Біро) і мікропроцесорів (патентовласником була, наприклад, фірма Intel). Усі патентовласники в обмін на надання їхнім діти- щам правової охорони зобов'язані привселюдно розкрити інформацію про свої винаходи та КМ для того, щоб збагатити загальну світову скарбницю технічних знань, яка постійно сприяє подальшому розвитку творчої іннова­ційної діяльності людства. Таким чином, патенти не тільки надають охорону конкретному власнику, але також містять цінну інформацію, яка і є джерелом натхнення для прийдешніх поколінь дослідників та винахідників.

Як здійснюється видача патенту?

Першим кроком на шляху до одержання патенту є подача патентної заявки. Патентна заявка має містити назву винаходу чи КМ, вказівку про тех­нічну галузь, до якої вони належать; передумови і опис винаходу (КМ), ви­кладені якісною технічною мовою. Опис винаходу (КМ) має бути зроблений досить докладно, щоб особа, яка має середні знання в даній галузі, змогла використати чи відтворити цей об'єкт. Опис, як правило, супроводжуються певними візуальними матеріалами, наприклад, кресленнями, схемами, діаг­рамами тощо, які допомагають краще розкрити сутність винаходу чи КМ. За- явка також містить формулу винаходу (КМ), тобто інформацію, що визначає його суть і обсяг охорони, який надається патентом.

Хто видає патенти?

Патент видає національне патентне чи регіональне відомство, що ви­конує роботу в інтересах ряду країн, як наприклад, Європейське патентне відомство або Африканська регіональна організація промислової власності. У рамках таких регіональних систем заявник просить охорону на винахід (КМ) в одній чи декількох країнах, і кожна країна приймає рішення про надання чи відмову у наданні охорони на своїй території. Слід зазначити, що такий вид інтелектуальної продукції, як КМ визнається не в усіх країнах. Тому договір про патентну кооперацію (РСТ), адміністративні функції якого виконує ВОІВ, забезпечує можливість подачі однієї міжнародної патентної заявки, що аналогічно діям, з подачі національної заявки в кожній із зазначених країн (стосується виключно винаходів). Заявник, що клопочеться про охорону, може подати одну заявку і просити охорону в тих країнах-учасницях Договору, у яких він бажає її отримати.

В Україні патенти видає Державний департамент інтелектуальної власності МОН України.

Чи можливе примусове відчуження прав на винахід чи КМ?

Так, можливе при умові, що власник патенту який не використову­ється в Україні протягом трьох років, відмовляє особі, яка прагне його вико­ристовувати, хоча може це реалізувати у спосіб видачі ліцензії. Тоді за рішен­ням суду на умовах невиключної ліцензії з обов' язковим визначенням порядку виплати винагороди власнику патенту таке право цій особі надається.

Таке саме право, виходячи з інтересів суспільства, може надаватися іншій особі Кабінетом Міністрів України в умовах воєнного або надзвичай­ного стану

Чи існують дії, які не визнаються порушенням виключних прав власника патенту?

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки власником патенту в ін­тересах власної діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) рішення, тотожне заявленому об'єкту, чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає за собою право на безоплатне продовження його використання.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, викорис­тання запатентованого винаходу чи КМ:

-                              в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному прос­торі чи на території України, за умови, що винахід чи КМ використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

-                              без комерційної мети;

-                              з науковою метою або в порядку експерименту;

-                              за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо);

-                              при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря. Також не визнається порушенням прав, що випливають з патенту,

введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентова­ного винаходу чи КМ продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.

4. Методи пошуку інформації про об'єкти інтелектуальної власності

Для чого потрібна додаткова інформація про об'єкти ІВ?

Враховуючи, що при наданні правової охорони для деяких об' єктів промислової власності проводиться експертиза на їх новизну, заявнику необ­хідно вивчити попередній досвід людства у вирішенні цих проблем, щоб не пропонувати вже відомі варіанти, або, як кажуть не винаходити велосипед.

Як розуміти поняття "новизна об'єкта промислової власності"?

Для кожного з об' єктів промислової власності ці питання слід вирі­шувати індивідуально з урахуванням певних особливостей самих цих об'єктів.

Так, наприклад, винахід чи КМ вважаються новими, якщо вони не є частиною рівня техніки. Відповідно, під рівнем техніки розуміють усі відо­мості про цей об' єкт, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки, а для промислового зразка новизна визнається, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки.

Крім того, слід пам'ятати, що у процесі встановлення новизни об'єкта беруться до уваги зміст усіх заявок, що подані раніше.

Де розміщується інформація про об'єкти промислової власності?

Для усіх без винятку об' єктів промислової власності, які піддаються експертизі на новизну у якості джерел інформації про них може виступати будь-який її носій, що дозволяє об' єктивно зафіксувати інформацію про об'єкт і відтворити останню у зручному для людини вигляді. Наприклад, це може бути паперовий, електронний, візуальний або інший носій, головне щоб він був доступним, тобто офіційно опублікованим. Тут поняття публікації слід розуміти у широкому змісті слова з урахуванням особливостей фіксації (запису) різних видів інформації. Під інформацією за законом "Про інфор­мацію" розуміють задокументовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Як розрізняти інформаційні джерела?

Загальновідомо, що всю технічну інформацію можна поділити на науково-технічну та патентну. У свою чергу до науково-технічної відносять: книги, наукові статті, депоновані рукописи, звіти про проведені науково- дослідні та дослідно-конструкторські роботи, дисертації тощо.

Відповідно патентну інформацію також можна поділити на нероз- глянуті заявки, акцептовані заявки та видані охоронні документи.

Хто може допомогти у пошуку інформації про об'єкти промис­лової власності?

Суттєву допомогу у пошуку потрібної науково-технічної інформації можуть надати різноманітні бібліографічні покажчики, які зазвичай є у від­повідних бібліографічних відділах бібліотек або в мережі Internet (Державний департамент інтелектуальної власності - http://www.sdip.gov.ua/ua/svstems.html, державне підприємство "Український інститут промислової власності" - http://www.ukrpatent.org, Роспатент - http://www.fips.ru/russite, Патентне відом­ство США - http://www.uspto. gov/patft/, сервер Європейського патентного офісу - Esp@cenet http://ep.espacenet.com, Канадські патенти - http://patents1.ic.gc.ca, патенти Австралії - http://www.ipaustralia.gov.au, патенти Китаю - http: // www. sipo.gov.cn/sipo English/default.htm тощо).

Патентна інформація сконцентрована у галузевих реферативних жур­налах та спеціальних бюлетенях, наприклад, Держпатенту України - "Про­мислова власність", Роспатенту - "Открытия, изобретения и товарные знаки" тощо, а також у фондах повних описів охоронних документів. Інформацію про останні також можна знайти в Internet на сайтах патентних відомств окремих країн та міжнародних організацій.

Посприяти у пошуку патентної інформації також можуть відповідні міжнародні класифікатори.

Які існують міжнародні класифікації для об'єктів промислової власності?

Міжнародні класифікатори складені для різних об'єктів промислової власності. Так існують: Міжнародна патентна класифікація (МПК), Міжна­родна класифікація промислових зразків (МКПЗ) та Міжнародна класифіка­ція товарів та послуг (МКТП).

Яку інформацію можна дізнатися з міжнародного патентного класифікатора?

До МПК увійшли основні галузі технічної діяльності, які поділені на вісім розділів:

-                             А - "Задоволення життєвих потреб людини";

-                             В - "Різні технологічні процеси";

-                             С - "Хімія та металургія";

-                             D - "Текстиль та папір";

-                             Е - "Будівництво";

-                             Б - "Прикладна механіка, освітлення та опалення, двигуни та насоси, зброя і боєприпаси";

-                             в - "Технічна фізика";

-                             Н - "Електрика".

Кожен розділ може вміщувати 99 класів, що, у свою чергу поділя­ються на підкласи, які позначаються великими латинськими літерами. На­приклад, МПК А43Б 111/00. Тут А - розділ задоволення життєвих потреб людини, 43 - клас (А43 - взуттєве виробництво), Б - підклас (А43Б - способи та пристрої для виготовлення взуття), 111 - група і 00 - підгрупа (111/00 - автоматичні пристрої). Або МПК В65Н 1/00 об'єднує всі пристрої та способи для орієнтованого розміщення тонких, пласких ще й гнучких деталей у касетах.

Що об'єднує міжнародна класифікація промислових зразків?

На сьогодні перелік класів МКПЗ становить 31 конкретизовану по­зицію (наприклад, Клас 1 - харчі, Клас 17 - музичні інструменти тощо). У МКПЗ додатково введений Клас 99 - різне. До цього класу віднесені усі інші види виробів, які не увійшли до решти розділів 31 класів, що дозволяє заяв­ляти нові вироби, які поки що не сформувались в окремий клас.

З якою метою створена міжнародна класифікація товарів та послуг?

МКТП являє собою загальновизначену структуру класів товарів та послуг, яка складається з 42 класів, з них товари поділяються на 34 класи, а послуги на 8 класів. Товари об'єднані у класи за видами матеріалів, з яких вони виготовлені, а також за їх функціональним або галузевим призначенням.

Назви товарів чи послуг, що фігурують у заголовках класів, є загаль­ними назвами, що стосуються галузей, до яких належить товар чи послуга.

Що таке національна патентна класифікація?

Слід зазначити, що системою МПК користуються далеко не всі країни. Деякі мають свою власну національну патентну класифікацію (НПК), як, наприклад, Канада, Велика Британія або США. Відповідність між класами МПК та НПК допоможуть встановити спеціальні покажчики, що є у патент­них бібліотеках, і за допомогою яких можна розшукати потрібну інформацію про будь-які винаходи, що відносяться до певної тематики.

Які існують види пошуку патентної інформації?

При проведенні робіт з певного напрямку ведеться і відповідний па­тентний пошук. Такий вид пошуку, пов'язаний з певним тематичним направ­ленням і носить назву - тематичний.

Відомо ще один шлях пошуку. Його використовують коли відомо номер охоронного документа і країну патентування. Такий вид пошуку - ну­мераційний. Потрібну інформацію розшукують за допомогою нумераційних

покажчиків, де номери охоронних документів розташовуються у порядку їх зростання.

Існує ще так званий іменний або фірмовий пошук. Коли шукають документи, які належать конкретній особі або фірмі. У більшості випадків цей вид пошуку зустрічається як один з етапів тематичного пошуку.

І нарешті пошук патентів-аналогів. Цей вид пошуку має на меті ви­явлення серед охоронних документів різних країн патенти, що отримано на один і той самий винахід. Це пов'язано, як правило, з експортно-імпортними операціями.

Як ведеться патентний пошук?

Патентний пошук прийнято розпочинати з конкретизації задачі. За­лежно від характеру завдання визначають вид пошуку, перелік країн, його ретроспективу (глибину) та список документів (авторські свідоцтва чи патенти). Безпосередньо пошук потрібної інформації проводиться на основі попере­днього визначення МПК або за номером. Для пошуку патентної інформації, у більшості випадків обираються індустріально розвинені країни світу такі як, Японія, ФРН, США, Велика Британія, Франція. Також слід проглянути інфор­мацію про винаходи колишнього СРСР, адже серед них була представлена значна частка українських винахідників. Крім того, особливо ретельно пошук ведуть по тій країні, де ця галузь техніки розвинена найбільше.

За який період проводиться аналіз патентних матеріалів?

Ретроспектива пошуку залежить від його мети. Так на стадії плану­вання розробки об'єкта доцільно вивчити описи охоронних документів за останні 7-10 років; при проведенні патентних досліджень перед початком розробки конкретної теми - 10-15 років; при дослідженні патентоспромож­ності технічних рішень, а також при подачі заявки на винахід - 50 років; у випадку перевірки технічного рішення на патентну чистоту - за строк дії па­тенту на винахід, що, як правило для більшості країн світу складає 20 років. Для корисної моделі життєвий цикл вимірюється 10 роками.

5. Раціоналізаторські пропозиції

Що таке РП?

Раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конст­рукції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу чи організаційне рішення.

Коли РП визнається новою для підприємства?

РП є новою для підприємства, на якому вона подана, якщо згідно з наявними на даному підприємстві джерелами інформації ця або тотожна по­даній пропозиція не була відома у мірі, достатній для її практичного викорис­тання. Не визнається обставиною те, що впливає на новизну РП, її викорис­тання за ініціативою автора протягом не більше трьох місяців до подання заяви.

Коли РП визнається корисною для підприємства?

РП є корисною для підприємства, якому вона подана, якщо її вико­ристання дає змогу підвищити економічну ефективність (прибуток) або одер­жати інший позитивний ефект цим підприємством.

Що може бути об'єктом РП?

Удосконалення конструкції виробу може характеризуватися, наприк­лад, змінами у конструктивному виконанні деталей, вузлів, блоків тощо у їх взаємозв'язку, взаємному розміщенні і співвідношенні, геометричних формах.

Удосконалення технології виробництва може характеризуватися змі­нами у методах проведення технологічних операцій, їх послідовності, пара­метрах режимів (температура, тиск тощо) чи організації виробництва, а та­кож змінами у машинах, що застосовуються, у приладах, пристроях, що прий­мають участь у процесі. При цьому до технології виробництва, зокрема, мо­жуть відноситися засобу вимірювання, контролю, випробовувань, монтажу, видобутку або переробки сировини.

Удосконалення складу матеріалу може характеризуватися, напри- лад, змінами у інгредієнтах, що входять до його складу, та їх кількісному співвідношенні.

Удосконалення організаційного рішення у будь-якій сфері діяльності людини забезпечують досягнення позитивного ефекту шляхом поліпшення стану робочих місць, упорядкування системи матеріально-технічного забез­печення виробництва, обліку і звітності, зміни графіків роботи і ремонту устаткування чи транспортних засобів, скорочення часу доставки вантажів, тощо.

Що не визнається РП?

Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, які:

-                               знижують надійність та інші показники якості продукції;

-                               погіршують умови праці, якість робіт;

-                               викликають або збільшують рівень забруднення навколишнього природного середовища;

-                               ставлять лише завдання або тільки визначають ефект (користь), що може бути одержаний від застосування пропозиції без вказівки конкрет­ного рішення;

-                               відносяться до розрахунку, а також системи інформації;

-                               відносяться до системи умовних позначень: розкладів; правил гри; дорожнього руху; судноплавства; складання шкал, таблиць, діаграм, графіків, монограм, якщо вони не призводять до зміни конструкції приладів, що їх міс­тять або технології виробництва;

-                              передбачають зміну розміщення устаткування у приміщеннях, бу­динках, спорудах, якщо воно не удосконалює технологічний процес;

-                              спрямовані на заміну будівельних конструкцій, матеріалів дета­лей, виробів на відомі, застосування яких передбачене обов'язковими для підприємства будівельними нормами, правилами та іншими нормативними документами з будівництва, а також якщо ця заміна призводить до порушення технічних правил економного витрачання основних будівельних матеріалів;

-                              спрямовані на зміну місць розробки кар'єрів, забору води для пот­реб будівництва, вивезення ґрунту, а також на зміну протяжності інженерних комунікацій, якщо така пропозиція не містить ознак раціоналізаторської про­позиції, а також не направлена на скорочення протяжності інженерних кому­нікації у зв'язку із замінами технічних умов на їх приєднання, викликане на­ближенням до об'єкту будівництва джерел і трас електропостачання, зв'язку, газо- і теплопостачання, водопроводу з причин, які не належать до компетен­ції будівельної організації;

-                              пов'язані із змінами проектних рішень, якщо заяву на нього подано після узгодження цих змін з замовником, крім випадків коли пропозиція ви­користовувалась з ініціативи автора протягом не більше трьох місяців до подачі заяви;

-                              зроблені працівником проектної організації, що здійснює авторсь­кий нагляд в процесі будівництва, для зміни проектних рішень.

Хто визнається автором РП?

Автором РП визнається фізична особа, творчою працею якої вона була створена. Якщо РП створена спільною творчою працею кількох фізич­них осіб, всі вони визначаються співавторами. Порядок користування правами на РП, створену у співавторстві, визначається угодою між співавторами.

Авторові РП належить право авторства, яке є невідчужуваним осо­бистим правом. Авторство на РП охороняється безстроково.

Хто не визнається автором РП?

Не визнаються авторами РП фізичні особи, які не внесли особистого творчого вкладу в створення винаходу і надали автору тільки технічну (виго­товлення креслень і зразків, оформлення документації, виконання розрахун­ків, проведення дослідної перевірки тощо), організаційну чи матеріальну до­помогу або сприяли оформленню прав на РП та її використанню.

Чи можливо змінити авторський склад РП?

Зміна складу авторів після подання заяви на РП, як правило не допус­кається.

Питання про зміну складу авторів при відсутності спору про авторство (співавторство) може бути розв'язане підприємством (посадовою особою, яка приймає рішення щодо пропозиції спільно з профспілковою або первинною організацією Товариства винахідників і раціоналізаторів України) до вне­сення раціоналізаторської пропозиції.

Які дії передують процедурі зміни авторів РП?

Оновлений склад авторів спільно подає заяву на ім'я керівника під­приємства. У спільній заяві автора і осіб, які вводяться до складу співавторів вказується причина своєчасного невключения особи (осіб) у число співавто­рів, а також докладно роз'яснюють у чому конкретно проявилась участь да­ної особи у створенні РП та інформація, що їм відомо про кримінальну відпо­відальність за присвоєння авторства на РП у судовому порядку.

Якими є дії підприємства, що прийняло заяву на РП?

Підприємство, яке прийняло до розгляду заяву на РП, повинно її за­реєструвати і протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення. Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською автору має бути видане свідоцтво, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналіза­торською, дату її подання та авторство.

У випадку коли за заявою на РП прийнято негативне рішення автору надається мотивоване пояснення з вказівкою конкретних причин відмови. У разі, якщо заява вимагає доопрацювання автору надається необхідна консультативна допомога. Коли предмет заяви, що подана не стосується виробництва чи об'єктів підприємств, на якому вона подана, автору по можливості пропонуються підпри­ємства, де ця тема може бути актуальною. В останньому випадку подальші дії з подачі заяви на РП на інших підприємствах є справою самого автора.

Чи має автор РП право на винагороду?

Право на винагороду має автор (співавтори) РП протягом двох років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю РП.

Розмір винагороди визначається умовами договору між автором і під­приємством і не може бути менше:

-                            10 % доходу, одержуваного щорічно підприємством від викорис­тання РП;

-                           2 % від частки собівартості продукції (робіт і послуг), що припадає на РП, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу.

Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не піз­ніше трьох місяців після закінчення кожного року використання РП.

Чим підтверджується факт використання РП?

Факт використання РП підтверджується актом за формою № Р-3 "Акт про використання раціоналізаторської пропозиції", затвердженою нака­зом Міністерства статистики України від 24.03.95, № 79. Акт складається не пізніше місячного терміну від дати початку використання пропозиції.

При наявності ефективності РП здійснюється розрахунок доходу (прибутку).

У випадку одержання іншого позитивного ефекту від використання РП (покращення якості, екологічних характеристик тощо), що засвідчується у відповідному документі, здійснюється його оцінка.

6. Промислові зразки

Що таке промисловий зразок (ПЗ)?

ПЗ - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конс­труювання. До ПЗ належать художньо-конструкторські рішення виробу, що визначають його зовнішній вигляд. ПЗ може складатися з тривимірних ком­понентів, таких як форма чи поверхня будь-якого виробу або двомірних ком­понентів, таких як малюнок, лінії або їх кольорове рішення.

Що може бути об'єктом ПЗ?

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфар­бування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового ви­робу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Що не може визнаватися як ПЗ.

Відповідно до Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" не можуть одержати правову охорону:

-                              об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

-                              друкована продукція як така;

-                              об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подіб­них їм речовин тощо.

Хто визнається автором ПЗ?

Автором ПЗ є людина, творчою працею якої створено цей промисло­вий зразок. Автору ПЗ належить право авторства, яке є невідчужуваним осо­бистим правом і охороняється безстроково.

Чим засвідчується право на ПЗ?

Право власності на ПЗ засвідчується патентом, який видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Як розуміти фразу "Без гарантії чинності патенту"?

У даному випадку йдеться про видачу особливого виду патенту, га­рантії на чинність якого держава не забезпечує. Такий патент видається лише під відповідальність самого патентовласника.

Хто має право на одержання патенту на ПЗ?

Право на одержання патенту має:

-                              автор;

-                              роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв'язку з ви­конанням службових обов' язків чи дорученням роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше;

-                              правонаступник автора або роботодавця.

Які функції виконує патент на ПЗ?

Патент засвідчує пріоритет і виключне право патентовласника про­мислового зразка на його використання.

На яку територію поширюється дія патенту на ПЗ?

Патент України на промисловий зразок діє виключно на території України.

Термін дії патенту на ПЗ

Патент на ПЗ діє протягом десяти років, починаючи з дати надхо­дження заявки до Укрпатенту. Дія патенту на ПЗ може бути продовжена Укр- патентом за клопотанням патентовласника, але не більше ніж на п' ять років, починаючи з дати надходження заявки до Укрпатенту.

Що охороняється патентом на ПЗ?

Обсяг правової охорони патенту на промисловий зразок визначається сукупністю його істотних ознак, відображених на фотографіях виробу (макета, малюнка).

Коли ПЗ надається правова охорона?

ПЗ надається правова охорона, якщо він не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патенто­спроможності. ПЗ відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є но­вим і промислово придатним.

ПЗ визнається новим, якщо сукупність його істотних ознак, які ви­значають естетичні і (або) ергономічні особливості виробу, не відомі з дже­рел, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету промислового зразка, який заявляється.

При встановленні новизни ПЗ враховуються всі подані до Укрпатенту заявки на промислові зразки (крім відкликаних) за умови їх більш раннього пріоритету, а також запатентовані в Україні.

ПЗ визнається промислово придатним, якщо він може бути багато­разово відтворений шляхом виготовлення відповідного виробу в промисло­вості або в іншій сфері діяльності.

Що таке пріоритет заявки на ПЗ?

Пріоритет заявки або просто пріоритет - це першість у поданні за­явки до Укрпатенту. Дата пріоритету - це дата подання заявки в Україні чи в іншій державі - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової влас­ності, за якою заявлено пріоритет.

Як здійснюється видача патенту?

На початку слід подати заявку до Укрпатенту, яка має містити:

-                              заяву про видачу патенту;

-                              комплект фотографій з зображенням виробу (макета, малюнка), що дають повне уявлення про зовнішній вигляд виробу;

-                              опис ПЗ;

-                              креслення, схему, карту (якщо необхідно);

-                              документ (платіжне доручення або квитанція) про сплату мита за подання заявки.

Далі проводиться компетентна експертиза матеріалів заявки, і в разі прийняття рішення про видачу патенту, і публікації повідомлення про це у відповідному офіційному бюлетені відбувається офіційна реєстрація патенту на промисловий зразок. Видача патенту здійснюється у місячний строк після державної реєстрації патенту. Патент видається особі, яка має право на його одержання. Патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Які права надає патент?

Патент надає його власнику виключне право використовувати ПЗ за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів, а також забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, обумовлених законодавчо.

Власник патенту може передавати на підставі договору право влас­ності на ПЗ будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту.

Які обов'язки випливають з патенту?

Власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання його чинності та добросовісно користуватися виключним правом, що випли­ває з патенту.

Якщо ж ПЗ не використовується в Україні протягом трьох років, по­чинаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то власник патенту зо­бов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) будь-якій особі, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок.

Власник патенту також зобов'язаний надати ліцензію на викорис­тання ПЗ власнику пізніше виданого патенту, якщо ПЗ останнього не може використовуватись без порушення його прав.

Усі суперечки щодо використання патентів та ліцензій розв' язуються у судовому порядку.

7. Знаки для товарів і послуг

Що таке знак для товарів і послуг (ТЗ)?

ТЗ - це позначення, яке дозволяє однозначно відрізняти товари і по­слуги, що виробляються або надаються конкретними юридичними або фізич­ними особами від аналогічних товарів та послуг інших осіб.

Які основні функції ТЗ?

Індивідуалізуюча - забезпечує необхідну відмінність однорідних то­варів чи послуг, дозволяючи розпізнавати і запам'ятовувати їх за зовнішніми ознаками.

Гарантійна - виступає гарантом якості товару або послуги, що мар­кується відомим знаком.

Рекламна - забезпечується стійкий інтерес до певного товару чи по­слуги, а також особи яка його виробляє чи надає.

Як охороняється знак в Україні?

Право на знак охороняється державою і засвідчується свідоцтвом.

Що таке Свідоцтво?

Свідоцтво є офіційним охоронним документом, що видається влас­нику від імені держави уповноваженим на це державним органом - Держав­ним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Що засвідчує Свідоцтво?

Свідоцтво засвідчує виключне право власника на користування ТЗ, або на надання такого права іншій особі в обмін на винагороду.

Чим визначається обсяг правової охорони, що надається ТЗ?

Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображенням ТЗ і переліком товарів та послуг, згрупованих у класи, згідно з міжнародною класифікацією товарів і послуг.

Як позначаються зареєстровані ТЗ?

Зареєстровані ТЗ позначаються у вигляді символу ®, що проставля­ється праворуч від знака. Якщо ТЗ знаходиться на реєстрації, то використо­вується символ ™.

Який термін дії Свідоцтва?

Строк дії Свідоцтва становить 10 років і продовжується, за клопо­танням власника Свідоцтва, на наступні10 років. Кількість продовжень не обмежується.

Які дані містить Свідоцтво?

Свідоцтво містить бібліографічні дані, відомості про власника сві­доцтва, зображення ТЗ та перелік товарів і (або) послуг, для яких цей знак зареєстровано.

На якій території діє Свідоцтво?

Свідоцтво України на ТЗ діє лише на території України.

Що необхідно зробити, щоб одержати Свідоцтво на ТЗ?

Для того, щоб одержати Свідоцтво на ТЗ, необхідно подати до Укр- патенту заявку, оформлену згідно із Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг".

З яких розділів складається заявка на ТЗ?

Заявка складається українською мовою і повинна містити:

-                            заяву про реєстрацію ТЗ, підписану заявником або його довіреною

особою;

-                            зображення, позначення, що заявляється;

-                            опис ТЗ (при словесному, зображувальному, об'ємному чи комбі­нованому ТЗ) або аудіокасету з записом ТЗ (при звуковому ТЗ), а також його нотний опис;

-                            перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати ТЗ, згрупованих за МКТП;

-                            документи, що додаються до заявки.

Які документи додаються до заявки?

До документів, що додаються до заявки, належать:

1)                            документ про оплату збору за подання заявки, в тому числі за експер­тизу, оформлений відповідно до вимог "Положення про порядок сплати зборів";

2)                             копія попередньої заявки, засвідчена відомством країни подання, якщо заявник бажає скористатись правом на пріоритет;

3)                            документ, що підтверджує показ експонатів з використанням заяв­леного знака на офіційній або на офіційно визнаній міжнародній виставці, якщо заявник бажає скористатися правом пріоритету;

4)                           довіреність на ім'я представника, якщо заявка подається через такого;

5)                            документи, що підтверджують право заявника на використання у заявленому позначенні елементів, які зображують або імітують:

-                               державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

-                                офіційні назви держав;

-                                емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних та між­урядових організацій;

-                                офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

-                                нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до ТЗ як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або її власників. Компетентним органом щодо назви держави є спеціальна Комісія із використання назви Україна у ТЗ, яка утворена Держпатентом.

Які умови надання правової охорони ТЗ?

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним ін­тересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони.

Які позначення можуть бути об'єктом ТЗ?

Об'єктом ТЗ можуть бути: словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, причому вони можуть бути зареєстровані як у чорно-білому, так і в кольоровому виконанні або поєднанні кольорів.

Під словесним ТЗ розуміють позначення, яке має вигляд слова (слів) або сполучення літер, що мають словесний характер.

Зображувальний ТЗ має вигляд зображення конкретного характеру або композиції ліній, плям, фігур будь-яких форм і кольорів на площині. На­приклад, орнаменти та символи, зображення тварин, птахів, стилізовані зоб­раження всіляких предметів, іноді з включенням літерних елементів.

Об'ємний ТЗ представляє собою композицію у вигляді фігур (ліній) або їх комбінацій у трьох вимірах. Прикладом такого знака є: фігурне мило, оригінальний вид упаковки, флакона, пляшки, коробки для цигарок тощо.

Комбінований ТЗ має вигляд комбінації елементів різноманітного характеру, найчастіше це словесно-зображувальні композиції.

Інші об'єкти ТЗ. До інших об'єктів знака можуть бути віднесені зву­кові, світлові, світлозвукові та інші позначення.

Які позначення не можуть одержати правову охорону?

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують:

-                             державні герби, прапори та емблеми;

-                             офіційні назви держав;

-                             емблеми, скорочення або повні найменування міжнародних, між­державних організацій.

Чи можуть найменування місць походження бути ТЗ?

Ні, крім випадків, коли вони включені до знака як елемент, що не охороняється, і зареєстровані на ім' я осіб, що мають право користуватися таким найменуванням.

Хто має право на одержання свідоцтва на ТЗ?

Право на одержання свідоцтва на ТЗ має будь-яка особа, об' єднання осіб або їх правонаступники.

Хто може подати заявку на ТЗ?

Заявка на видачу свідоцтва на ТЗ може бути подана заявником осо­бисто або через патентного повіреного чи іншу довірену особу.

Іноземні громадяни і юридичні особи, які постійно проживають чи перебувають за межами України, реалізують свої права тільки через патент­них повірених.

Що таке пріоритет заявки і як він встановлюється?

Пріоритет - це першість у поданні заявки на ТЗ. Пріоритет встанов­люється за датою надходження заявки до Укрпатенту.

Крім цього, заявник має право на пріоритет попередньої заявки або виставковий пріоритет.

Що таке пріоритет попередньої заявки?

При подачі заявки до Укрпатенту протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до відповідного органу держави-учасниці Па­ризької конвенції в Україні враховується пріоритет попередньої заявки на цей самий ТЗ.

Що таке виставковий пріоритет?

При подачі заявки на ТЗ його пріоритет в Україні може бути встанов­лено за датою відкриття офіційних або офіційно визнаних міжнародних виста­вочних заходів, проведених на території держави-учасниці Паризької кон­венції, де ТЗ використовувався в експонаті, що виставлявся. Це має юридичну силу, якщо заявка надійшла до Укрпатенту протягом шести місяців від дати відкриття такої виставки.

8. Оцінка вартості об'єктів інтелектуальної

власності

Що дає оцінка об'єктів інтелектуальної власності?

Вартість є однією з основних ознак товару. Щоб продати права на ОІВ чи використати їх у власному виробництві, необхідно визначити їхню вартість.

З якою метою проводиться їх оцінка?

Відповідно до Міжнародних стандартів оцінки (МСО-1 - МСО-4) розрахунки вартості прав на ОІВ можуть виконуватися при визначенні:

-                            оподатковуваної бази майна підприємств;

-                             вартості виключних прав, переданих на основі ліцензійного дого­вору чи договору про їхню переуступку;

-                             вартості ОІВ (промислової), що вноситься до статутного капіталу підприємства;

-                             розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно з чинним за­конодавством правовласнику за порушення його виключних (майнових) прав на ОІВ.

Необхідність оцінки вартості прав на ОІВ виникає також при поста­новці їх на бухгалтерський облік, приватизації, страхуванні, передачі у заставу з метою отримання кредиту, банкрутстві підприємства тощо.

Які прийоми застосовуються для оцінки цих об'єктів?

Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на ОІВ, можна розділити на три групи:

-                            підходи дають принципи визначення вартості;

-                            методи визначають процедуру розрахунку вартості;

-                             методики розглядають застосування того чи іншого методу сто­совно конкретних ОІВ та конкретних цілей розрахунку.

Які саме підходи застосовуються при їх оцінці?

Оцінка вартості прав на конкретний ОІВ у конкретному випадку їх­нього використання є досить складною процедурою й у кожному випадку вимагає унікального рішення задачі. Однак при усьому різноманітті таких випадків існує три загальновизнаних підходи до оцінки прав на ОІВ:

-                             витратний;

-                             порівняльний (ринковий);

-                             дохідний.

У чому суть витратного підходу до оцінки ОІВ?

Витратний підхід (підхід на основі активів) заснований на припу­щенні, що вартість ОІВ дорівнює вартості витрат на його створення, до­ведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально відстежити витрати на створення ОІВ і, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам на створення ОІВ, тобто без прибутку.

У чому суть порівняльного (ринкового) підходу до оцінки ОІВ?

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості прав на ОІВ при­пускає використання прийому порівняння продажів. Сутність підходу поля­гає в порівнянні об' єкта, що оцінюється, з аналогічними за призначенням, якістю і корисністю об'єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку. Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних об'єк­тів, готовий продати ОІВ, а покупець, який також володіє повною інформацією про ОІВ і ринкову вартість аналогічних об' єктів, готовий купити даний ОІВ. Тобто ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і покупця.

У чому суть дохідного підходу до оцінки ОІВ?

Дохідний підхід припускає, що ніхто не стане вкладати свій капітал у придбання того чи іншого ОІВ, якщо такий же дохід можна одержати будь- яким іншим способом. Суть підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначають як функцію доходу, що може принести використання даного ОІВ у майбутньому.

Який зв'язок між підходами і методами оцінки ОІВ?

У рамках кожного підходу існує один або декілька методів оцінки. Зв'язок між підходами і методами оцінки представлений у таблиці. Перелік наведених методів не є вичерпним.

 

 

Що являє собою метод прямого відтворення?

Метод прямого відтворення активу визначає суму витрат, які є необ­хідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється. Ці витрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах та сировині, матеріалах, енергоносіях, комплектуючих виробах, інформації, а також на середньогалузевій вартості робочої сили певної кваліфікації. Метод прямого відновлення є переважним методом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів.

Що являє собою метод заміщення?

Метод заміщення використовує принцип, який стверджує, що мак­симальна вартість власності визначається мінімальною вартістю, яку необ­хідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з анало­гічною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, який є еквівалентним за функціональними можливостями і варіантами його використання, але не обов'язково подібного об'єкта інтелектуальної власності, що заміщується.

Що являє собою метод вихідних витрат?

Метод вихідних витрат базується на фактично наведених витратах, що вибрані з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Особливо треба звернути увагу на дві обставини: їх розмір і строк створення активу. Витрати, які були проведені раніше, за необхідності повинні бути скориговані у відповідному напрямку, а потім проіндексовані з урахуванням їх строку давності.

Витратний метод найчастіше використовується для оцінки немате­ріальних активів, які не беруть участі у формуванні майбутніх прибутків і які не приносять прибутку на цей час, наприклад, коли нематеріальні активи, що оцінюються, мають соціальне значення або беруть участь в оборонних про­грамах, програмах безпеки державного або регіонального значення.

Що являє собою метод порівняння продажів?

Метод порівняння продажів по суті збігається з порівняльним підхо­дом. Визначена за цим методом ціна об' єкта інтелектуальної власності є най­більш достовірною, оскільки вона сформована ринком. Однак в Україні з низки причин (відсутність розвиненого ринку ОІВ, недоступність баз даних про результати продажу об'єктів інтелектуальної власності тощо) цей метод практично не використовується.

Що являє собою метод прямої капіталізації?

Цей метод заснований на переведенні прибутку від комерційного ви­користання ОІВ у вартість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес-метод для розрахунку залишкової вартості, а іноді - для оцінки акти­вів, строк життя яких практично не визначений. Процедура цього методу включає, по-перше, виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, по-друге, виявлення ставки капіталізації, і по-третє, визначення вартості активу як частки від ділення чистого прибутку на ставку капіталізації.

Що являє собою метод надлишкового прибутку?

Метод заснований на припущенні того, що продукція, яка виготов­лена з використанням об'єкта інтелектуальної власності, приносить додатко­вий прибуток в порівнянні з продукцією, яка виготовляється без використання цього об'єкта інтелектуальної власності. Розрахунок вартості проводиться за формулою:

де РУ- розрахункова вартість об'єкта інтелектуальної власності; Ґ - розрахунковий період (роки); Сі - грошовий потік (надлишковий прибуток) в періоді Ґ; і - ставка дисконту (на зменшення).

Що являє собою метод роялті?

Метод визначає вартість ОІВ як частку від бази роялті (доходу, при­бутку, вартості основної сировини). Розмір цієї частки має назву ставки роялті і визначається за формулою:.

п

РУ = Х Сі • Я,

Ґ=1

де РУ - розрахункова вартість ОІВ; - грошовий потік (база роялті),

грн; Ґ - розрахунковий період, років; і - ставка дисконту (на зменшення); Я - ставка роялті, %.

Що собою являє метод звільнення від роялті? Метод звільнення від роялті передбачає розрахунок вартості об'єкта інтелектуальної власності за формулою:

де РУ - розрахункова вартість ОІВ; С_Ґ - грошовий потік (база роялті),

грн; Ґ - розрахунковий період (роки); і - ставка дисконту (на зменшення); Я - ставка роялті, %.

Яка послідовність проведення оцінки ОІВ?

Процес оцінки розпочинається з ідентифікації ОІВ, тобто зі встанов­лення факту його юридичної правомочності та правовласника. Наступним кроком є визначення мети оцінки. Коли встановлені об'єкти оцінки і мета оцінки, визначають базу оцінки. Під базою оцінки розуміють вид вартості, що буде використаний під час оцінки.

Оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. До неринкових видів вартості від­носяться: залишкова вартість заміщення, вартість у використанні, інвести­ційна вартість тощо.

Наступним кроком є вибір підходу до оцінки. Вибір підходу обумов­люється видом ОІВ, метою і базою оцінки. Після того як буде обрано той або інший підхід у його рамках вибирають метод оцінки. І нарешті, проводять розрахунок вартості прав на ОІВ. Бажано виконати розрахунок не менш ніж двома методами. Процедура оцінки завершується оформленням звіту про оцінку, в якому повинна бути відображена всебічно обґрунтована вартість прав на ОІВ.

Відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", ОІВ визнаються нематеріальними активами і передбачається (ст. 5) проведення бухгалтерсь­кого обліку для таких груп ОІВ:

-                               права на ТЗ (ТЗ, торговельні марки, фірмові найменування тощо);

-                               права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобро­совісної конкуренції тощо);

-                               авторські і суміжні з ними права (право на літературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).

Придбаний або отриманий на безоплатній основі ОІВ відображається на балансі, якщо існує ймовірність одержання в майбутньому матеріальної вигоди, пов' язаної з її використанням, а його вартість може бути вірогідно визначена. Таким чином, для того, щоб поставити ОІВ на бухгалтерський облік, необхідно визначити його вартість.

Ще однією умовою постановки ОІВ на бухгалтерський облік є те, що термін використання прав на ОІВ повинен бути не менше одного року, або не менше операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Які переваги надає підприємству використання ОІВ у господарсь­кій діяльності?

Використання інтелектуальної власності як нематеріального активу в господарській діяльності підприємств і відображення в бухгалтерському об­ліку операцій руху таких об' єктів дозволяє:

-                            документально підтверджувати довгострокові майнові права за до­помогою обліку їх у балансі підприємства та створювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань;

-                            одержувати додатковий прибуток від передачі прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати (залежно від обсягу переданих прав) обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

- виплачувати фізичним особам авторські винагороди, минаючи фонд заробітної плати, з віднесенням витрат з виплати авторської винагороди на статтю собівартості продукції "Інші витрати", тобто без обмеження розмірів виплат і без традиційних відрахувань у страхові та інші фонди.

Таким чином, постановка ІВ на бухгалтерський облік є одним із варіан­тів введення ІВ до господарського обороту і дає можливість підприємству отримати додатковий прибуток.

9. Передача прав на об'єкт інтелектуальної

власності

З якою метою використовується передача прав на ОІВ?

По-перше, для стимулювання використання технічних новинок, ство­рення нових творів, які захищаються авторським правом за рахунок законо­давчо обумовлених процедур передачі економічних прав, що надані власникам цих об'єктів інтелектуальної власності у інші руки і відповідно сприяння мате­ріальній зацікавленості авторів.

По-друге, для збільшення прибутків виробників.

По-третє, для виграшу споживачів, що постійно можуть придбати нові товари підвищеної надійності, покрашеної якості із розширеними функ­ціональними можливостями, а також споживаючи нові твори мистецтва тощо.

Чи обов'язковим є передача автором власних прав на ОІВ?

Звичайно це не є обов'язковим. Автор може і сам продукувати влас­ний винахід або видавати роман тощо, наприклад, створивши для цього това­риство з обмеженою відповідальністю.

Які саме права можуть передаватися автором іншій особі?

Мова тут іде лише про передачу виключних економічних прав на ОІВ. Усі особливості немайнових прав на ОІВ залишаються з їх автором до­вічно. Зокрема за ним залишається лише право на авторське ім'я, яке ніколи не підлягає відчуженню.

Яким чином відбувається передача прав на ОІВ?

Існує декілька шляхів якими може піти автор або його правонаступ­ники. Вони можуть продати твір (або винахід), яким володіють або продати ліцензію на їх використання, залишити їх у спадок або подарувати.

Які особливості передачі економічних прав шляхом продажу ОІВ?

При передачі (відчуженні) прав власності на ОІВ шляхом їх продажу колишній власник не може залишити за собою будь якого права на його ви- користання, встановлювати будь-які строкові або територіальні обмеження прав, що повністю переходять до правонаступника.

Що таке ліцензії'?

Ліцензія - письмовий дозвіл власника охоронного документа (ліцен- зіара), що видається іншій особі (ліцензіату), на використання ОІВ, на який він виданий на певних узгоджених між ними умовах протягом певного часу і на певній території.

Які ліцензії існують ?

Ліцензії бувають добровільними і примусовими. Добровільна ліцен­зія має місце, коли власник з власної волі передає свої майнові права іншій фізичній або юридичній особі. Примусова ліцензія застосовується, як правило, по відношенню до об'єктів промислової власності (винаходів, КМ тощо). Ці дії застосовуються у дуже обмежених випадках, і неодмінно супроводжується обов'язковою виплатою грошової компенсації автору.

Окрім того ліцензії бувають невиключними і виключними. Іншими словами, вид ліцензії зумовлюється обсягом прав, що передаються іншій особі за ліцензійною угодою.

Що таке невиключна ліцензія?

Невиключна ліцензія - це ліцензія, за якою ліцензіар передаючи ви­ключні майнові права на користування ОІВ інший особі має право і на власне використання цього об' єкта, а також може надавати невиключні ліцензії ін­шим особам.

Що таке виключна ліцензія?

Виключна ліцензія передбачає передачу ліцензіатом власних виключ­них майнових прав на певний ОІВ у повному обсязі. Для об' єктів:

-                            авторського права: виключна ліцензія дає право тільки ліцензіату використовувати твір у той чи інший дозволений спосіб;

-                             суміжного права: виключні права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб викорис­тання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо. У тому разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру усі майнові права на виконання, якщо інше не обумовлено в угоді.

У разі, коли виконавець при першій фіксації виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми право на її розповсюдження спо­собом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здачі в найм, в оренду, прокат тощо. При цьому виконавець збері­гає за собою право на одержання винагороди за вказані види використання власного виконання через організації, що управляють майновими правами на колективних засадах. Виключні права виробників фонограм можуть переда- ватися іншим особам на підставі угоди, в якій визначаються спосіб викорис­тання фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін її дії, викорис­тання фонограм тощо;

-                            патентів на винахід (КМ): за договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу (КМ) ліцензіату у певному обсязі, залишаючи за собою право використовувати винахід (КМ) в частині, що не передається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання винаходу (КМ) іншій особі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав;

-                            патентів на ПЗ: договір про передачу права власності на ПЗ та­кож здійснюється на основі ліцензійної угоди, складеної у письмовій формі, яка набирає чинності після підписання її сторонами і реєстрації в установі;

-                            свідоцтва на ТЗ: власник свідоцтва має право видати ліцензію будь-якій особі на використання знака на підставі ліцензійної угоди. Ліцен­зійна угода має містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовле­них чи наданих за цією угодою, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і, що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Що таке "ноу-хау" і як можна передавати прав на нього?

"Ноу-хау" є сукупністю технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та вироб­ничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих.

Дуже часто за умовами ліцензійної угоди на використання винаходу або КМ ліцензіату одночасно з об' єктом інтелектуальної власності переда­ється і право на застосування "ноу-хау".

Чи може ОІВ перебувати у співвласністі?

Так, коли за згодою власника одна або декілька осіб можуть стати новими співвласниками, наприклад ОІВ. Для цього власник охоронного до­кумента має укласти з майбутнім співвласником (співвласниками) відповідну угоду про передачу права власності у співвласність. Заяву на реєстрацію та­кої угоди до Укрпатенту подає власник охоронного документа.

А чи може відбутися зміна складу співвласників ОІВ?

Так, може. У цьому випадку можуть виникнути дві ситуації. У пер­шій, частина співвласників охоронного документу можуть відмовитись від свого права власності на користь інших його співвласників. У другій - частина співвласників охоронного документа можуть відмовитись від своєї частки власності на користь сторонніх осіб. Як у першій, так і у другій ситуації ук­ладається відповідна угода між старими та новими співвласниками охорон­ного документа, яка підписується ними.

Заява на зміну власників у цих випадках подається від імені усіх спів­власників. Однак підписується такі заяви тільки тими з співвласників, хто відмовився від своїх прав або передає їх. Після реєстрації угоди всі нові спів­власники охоронних документів мають рівні права на його використання. Взаємовідносини між ними регламентуються спеціальною угодою.

Якщо така угода не укладена, жоден з співвласників не може само­стійно, без згоди інших співвласників чинити будь-які юридичні дії, по­в'язані з передачею власних прав іншій особі або видачею ліцензії.

Що таке франчизнаугода?

Це ще один з варіантів передачі певних прав на об'єкт інтелектуаль­ної власності або пов'язаної з певними торгівельними операціями. Франчизна угода є договором між постачальником продуктів або послуг, чи власником товарного знака або автором художнього твору, які користуються великою популярністю та користувачем угоди.

При цьому той хто дістає права (франчизиат) приймає на себе обов'язки торгівлі продукцією або надання послуг під ім'ям франчизиара (того кому належать продукти або послуги). У цьому випадку угода передба­чає певну територію, на якій надається франчиза, а також рекламну та іншу допомогу франчизиату.

10 . Глосарій

Автор - фізична особа, творчою працею якої створено об'єкт, що охороняється авторським чи суміжним правом або підпадає під охорону як об' єкт промислової власності.

Авторське право - сукупність юридичних норм які регулюють право­відносини щодо створення та використання творів науки, літератури та мис­тецтва і об' єднують дві основні групи прав: майнові й особисті немайнові права автора.

Авторське свідоцтво - документ, що видавався державним коміте­том колишнього Союзу в справах винаходів та відкриттів на ім'я автора або кожного з співавторів, що засвідчував визнання пропозиції винаходом і його пріоритет при виключному праві держави на цей винахід.

Алгоритм - процедура рішення математичної задачі певного типу.

Аналіз - логічний прийом, яким послуговуються в патентних дослі­дженнях і зміст якого в тому, що об' єкт який вивчається умовно поділяється на складові елементи, кожен з яких потім досліджується окремо.

Акцептована заявка - заявка на винахід або КМ, що подана в патентне відомство, по якій проведено науково-технічну експертизу після її поперед­нього опублікування за піклуванням заявника знову виставлена для загального ознайомлення з метою одержання заперечення про видачу по ній патенту.

Аналог - об'єкт винаходу або КМ того ж призначення, що і той, який заявляється, і споріднений з ним за технічною суттю та результатом.

Апеляційна палата - колегіальний орган Державного департаменту інтелектуальної власності для розгляду заперечень проти його рішень щодо набуття прав на об' єкти інтелектуальної власності.

Аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (кодують) рухомі зображення (як із звуковим су­проводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за до­помогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Аудіовізуальні твори - це кіно-, теле-, діа-, слайд-, відео- фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

База даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь- якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електрон­ній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є ре­зультатом творчої праці, і складові частини якої є доступними і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (ЕОМ) чи інших засобів.

Бернська конвенція - конвенція про взаємну охорону літературних та художніх творів, підписана в Берні (Швейцарія) 8 вересня 1886 р.

Бібліографія - перелік науково-технічної та патентної інформації з вказівкою вихідних даних (місце, рік видання, видавництво, номер охоронного документа, вид тощо).

Брюссельська конвенція - міжнародна конвенція про розповсю­дження несучих програми сигналів, які передаються через супутники, підпи­сана в Брюсселі у 1974 р.

Бюлетень - періодичне видання інформаційного характеру.

Бюлетень "Промислова власність" - офіційне видання Державного департаменту інтелектуальної власності України, у якому публікується ін­формація про заявки, надіслані до національної патентної установи та патенти, занесені до державного реєстру України.

Бюлетень "Открытия, изобретения" (до 1 січня 1983 р. "Открытия, промышленные образцы, товарные знаки") - офіційне видання Держком- винаходів Російської Федерації (з 1992 р.).

Види патентного пошуку - тематичний, фірмовий або іменний, нуме­раційний, пошук патентів-аналогів, а також на новизну (патентоспромож­ність), на патентну чистоту (мета - визначити чи не підпадає об' єкт, що заяв­ляється, під дію інших охоронних документів), на визначення рівня техніки (мета - визначення направлення науково-дослідної роботи).

Види порушень авторського права - способи незаконного викорис­тання чужих творів, серед яких найпоширенішим є плагіат і контрафакція.

Виключна ліцензія - ліцензія, за якою ліцензіар може передати ви­ключні майнові права на користування об' єктом інтелектуальної власності, які йому належить, іншим особам залишаючи за собою права у обсязі, що не передавались (кожен з об'єктів інтелектуальної власності має свої особли­вості застосування правових норм).

Виключне право - майнове право особи, яке вона має щодо об'єктів інтелектуальної власності і яке забезпечує умови, при яких жодна інша особа, окрім тієї, якій належить це право, не може його використовувати, не маючи на те відповідного дозволу від першої, за винятком випадків, установлених чинним законодавством.

Виконавець - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Використання авторських прав - використання майнових авторських прав на твір шляхом його відтворення та розповсюдження різними способами.

Винагорода - платежі, здійснювані особами, які використовують об'єкт інтелектуальної власності, на користь автора або інших власників прав.

Винахід - результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі тех­ніки та технології; відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахід­ницькому рівню та промисловій придатності.

Винахідник - людина, творчою працею якої створено винахід або КМ.

Виробник відеограм - фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь- яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограм - фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання твору або будь-яких звуків.

Виставочний пріоритет - пільгове правило, що дозволяє країні-учас- ниці Паризької конвенції - експонувати свої вироби на міжнародних вистав­ках, які проводяться на території інших країн-учасниць цієї конвенції без правової охорони, при цьому дата показу на виставці в разі подачі заявки в цій країні вважається датою пріоритету.

Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магніт­ній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання твору або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Відтворення фонограми - виготовлення одного чи більше примірни­ків фонограми чи її частини на будь-якому матеріальному носії.

Вказівка про місце походження товару - це найменування, вислов­лювання або знак, які вказують, що виріб або послуга має своє конкретне походження: країну, регіон або конкретну місцевість, наприклад "Шампанське".

Власник - особа, що наділена правом на володіння, користування та розпорядження будь-яким матеріальним або нематеріальним благом.

Власність - поняття, що охоплює право володіння, користування та розпорядження різними видами матеріальних та нематеріальних об' єктів, наприклад: нерухомість суспільна, приватна, акціонерна; інтелектуальна влас­ність особиста або колективна тощо. До цього поняття можна віднести все що складає багатство або майно власника.

Всесвітня організація інтелектуальної власності - міжурядова орга­нізація, що є однією з установ у системі Організації Об'єднаних Націй. Ос­новні задачі:

-                            сприяти охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом співробітництва між державами;

-                            забезпечувати адміністративні функції по відношенню до багато­сторонніх угод, що регулюють правові та адміністративні аспекти інтелек­туальної власності.

Штаб-квартира ВОІВ розташована в Швейцарії (м. Женева).

Гільдія (цех) - в епоху середньовіччя об'єднання ремісників, які конт­ролювали певний сектор ринку. Сьогодні це добровільна асоціація осіб, що зай­няті в одній галузі діяльності, професії або бізнесі, наприклад актори, ювеліри тощо. Ці особи об'єднуються у рамках чітко вираженої організації, яка регу­лює їх діяльність та відстоює в суспільстві їх інтереси.

Герб - геральдичне позначення, що запозичене англійським королем Ричардом I в Палестині, і спочатку малювалось на щитах лицарів, які брали участь у хрестових походах.

Глибина патентного пошуку (ретроспектива) - залежить від його мети. На стадії планування розробки - 7-10 років; при патентних дослідженнях - 10-15 років; при перевірці на патентну чистоту - визначається індивідуально для кожної країни окремо, виходячи з того як давно розвивається галузь, тех­ніки до якої належить об'єкт; загальний рівень патентного впливу та розвитку тощо.

Границя дії патенту - визначається територією держави, що видала патент, особливостями її законодавства, а також формулою конкретного ви­находу.

Графічні матеріали до заявки - графічні зображення, що приклада­ються до тексту заявки, є у повній відповідності з ним, і є документом.

Гудвіл - прихильність, яку дістають фірми за свої товари або послуги від споживачів, що надає їм можливість отримувати додаткові прибутки. Ін­шими словами, гудвіл - це, як приз симпатій глядачів, що негласно видається фірмі суспільством за її чесну і довготривалу ділову діяльність, високу парт­нерську надійність, високу якість товарів або послуг. Тобто це не є якоюсь матеріальною ознакою, а скоріше пов'язано з іміджем, що її заслужено заво­ювала фірма у людській свідомості і у більшості випадків пов'язується з фір­мовою назвою або товарним знаком, як наприклад всесвітньо відомі автомо­більні компанії "Mercedes", "Ford" або напої "Coca-Cola" тощо.

Дата першого використання топографії ІМС - дата, з якої викорис­тання топографії ІМС стало відомим у галузі мікроелектроніки.

Дата пріоритету (дата подання заявки) - дата подання заявки до ві­домства чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет.

Деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну за­явки на винахід.

Деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну за­явки на винахід.

Деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, що ви­дається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель.

Деклараційний патент на секретну КМ - різновид патенту, що вида­ється на КМ, віднесену до державної таємниці.

Департамент - Державний департамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що діє у складі МОН України і йому підпорядковується.

Державна система правової охорони інтелектуальної власності - це установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та ін­ших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління установи. В Україні такою установою є Укрпатент.

Державна таємниця - урядова таємниця, що стосується національних інтересів, національної оборони та міжнародних відносин.

Договір ВОІВ з виконань і фонограм (1996 р.) - міжнародний договір з питань прав і обов'язків виконавців і виробників фонограм.

Дизайнер - особа, творчою працею якої створюється промисловий

зразок.

Додатковий пункт формули - другий та решта пунктів формули ви­находу (КМ), підпорядковані першому основному пункту і які не мають са­мостійного правового значення.

Доручення роботодавця - видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підпри­ємства або діяльності роботодавця і може привести до створення об' єкта ін­телектуальної власності.

Експертиза на локальну новизну - складова частина кваліфікаційної експертизи, що встановлює локальну новизну, тобто новизну об'єкта інтелек­туальної власності для однієї країни.

Експертиза формальна - вид експертизи, що проводиться з метою перевірки:

-                            чи взагалі належить заявлена пропозиція до об' єктів промислової власності;

-                           чи подані заявочні матеріали відповідають вимогам закону.

Експертиза по суті - дивись кваліфікаційна експертиза.

Ефірне мовлення - процес передавання радіо- чи телепрограм через ефір з використанням електромагнітних хвиль.

Єдність винаходу - вимога подачі заявки на один винахід, тобто за­явка має містити опис лише одного об'єкта - пристрою, способу або речовини. Дозволяється об'єднання в одній заявці двох або більше винаходів, що відно­сяться до різних об' єктів (пристрій, спосіб, речовина), якщо вони призначені для задоволення однієї мети і можуть використовуватись лише спільно.

Закінчення строку охорони - вичерпання законодавчо визначеного терміну дії конкретного об'єкта інтелектуальної власності.

Заклад експертизи - уповноважений установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок.

Закон - акт, що видається вищим законодавчим органом державної влади, і встановлює найважливіші та принципові норми права.

Залежний пункт формули - пункт багатоланкової формули винаходу (КМ), що не має самостійного правового значення, а лише розвиває та допов­нює ознаки об'єкта, викладені в основних пунктах формули.

Запатентований винахід (КМ) - винахід (КМ), на який видано патент.

Запатентований промисловий зразок - промисловий зразок, на який видано патент.

Запис (звукозапис, відеозапис) - фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення) на відповідному матеріальному носії звуків і (або) рухомих зображень, яка до­зволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою.

Зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво.

Зареєстрована топографія ІМС - топографія ІМС, відомості про яку занесено до Реєстру і на яку видано свідоцтво.

Заявник - фізична або юридична особа, яка подає заявку на об'єкт правової охорони до патентної установи певної країни або міждержавного об' єднання. В Україні - це Укрпатент.

Заявка на видачу патенту (свідоцтва) - комплекс обов'язкових доку­ментів, обумовлених в законі певної країни, що подаються до патентної уста­нови з метою одержання охоронного документа.

Збитки - будь-яка несправедливість, що завдана іншій особі, її пра­вам, власності або репутації.

Збір - певна грошова сума, розміри якої встановлюються постановою Кабінету Міністрів України, що сплачується громадянами і юридичними осо­бами за дії, пов'язані з охороною об' єктів промислової власності в Україні.

Здавання у майновий найм (прокат) - передача права користування і (або) володіння оригіналом чи примірником твору, фонограми, відеограми на певний строк з метою одержання прямої чи опосередкованої комерційної вигоди.

Знак для товарів і послуг - позначення, за яким товари і послуги од­них осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Знак охорони авторських прав - вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери "С" у колі - ©, імені (найменування) особи, яка володіє авторським правом, і року першої публікації твору.

Знак охорони суміжних прав - вміщується на кожному примірнику

фонограми або на її футлярі і складається з латинської літери "Р" - ® у колі, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

Знак охорони товарного знаку - вміщується на кожному примірнику товару, де проставляється товарний знак і позначається для зареєстрованого

товарного знаку символом - ®, а для знаку, що знаходиться на реєстрації,

символом - ™.

Іменний (фірмовий) пошук - при цьому виді пошуку відбір інформа­ції виконується не за індексами МПК або НПК, а ведеться за прізвищем авто­рів винаходу або КМ чи назвою відповідної фірми. При цьому спочатку вста­новлюються прізвища винахідників та назви фірм, які працюють у певній галузі техніки.

Ім'я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище, ім'я та по батькові автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо.

Інтегральна мікросхема (ІМС) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Інтелектуальна власність - юридичне поняття, що охоплює право власності на об'єкти промислової власності, авторського та суміжного права для запобігання недобросовісної конкуренції та всіх інших прав, що є резуль­татом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній або мистецькій галузях.

Інформація - зміст будь якого повідомлення.

Інформація про управління правами - інформація, в тому числі в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об'єкт авторського права та (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об' єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови використання об'єкта авторського права і (або) суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об' єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з'являється у зв'язку з його повідомленням до за­гального відома.

Кабельне мовлення - передачі телепрограм на комунальні антенні телевізійні системи за допомогою високої антени або мікрохвильового пере­давача, підсилення і розповсюдження серед передплатників за допомогою коаксіального кабелю.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) - експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню та промисловій придатності).

Клас - елемент класифікаційної системи, що приймається за основ­ний та являє собою сукупність предметів, понять тощо, об'єднаних за одним або декількома ознаками.

Класифікація - впорядкована розстановка об'єктів відповідно з пев­ними правилами, у тому числі і прийнятими на міжнародному рівні, наприк­лад, стосовно об' єктів промислової власності:

-                             угода про Міжнародну патентну класифікацію (м. Страсбург, 1971 р.);

-                             угода про Міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєст­рації знаків (м. Ніцца, 1957 р.);

-                             угода про встановлення Міжнародної класифікації промислових зразків (м. Локарно, 1908 р.)

-                             угода про встановлення Міжнародної класифікації зображуваль­них елементів знаків (м. Відень, 1973 р.)

Комерційна діяльність - діяльність направлена на одержання прибутку.

Компіляція - несамостійна літературна чи наукова праця, побудована на використанні чужих творів.

Комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, яку чи­тає машина, і які приводять її у дію для досягнення певної мети або результату. Це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, вира­жені у вихідному або об'єктному коді, включаючи підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одержані внаслідок розробки комп' ютерної програми. Поняття "комп'ютерна програма" не поширюється на поняття "база даних".

Контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розпо­всюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що вво­зяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторсь­кого права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Конвекційна заявка - заявка на винахід (КМ), яка вже була попередньо подана в країні, де вона створена, і додатково подається ще в одну з країн-учас- ниць Паризької конвенції. На цю заявку розповсюджується річний пріоритет за датою заявки поданої у першій країні.

Конкуренція - боротьба між собою одних і тих самих суб'єктів гос­подарювання в один і той самий час.

Контрабанда - будь-яке майно, яким відповідно до закону не можна володіти або виробляти, експортувати чи імпортувати.

Контракт - угода між двома або більшою кількістю осіб, яка поро­джує певні узгоджені між ними обов'язки по відношенню до виконання або не виконання конкретних дій.

Контрафактна продукція - примірники творів, фонограм, виготовле­них і розповсюджених із порушенням авторського і суміжного права.

Копірайт - (англ.) буквально - право на виготовлення копій. Це по­няття відноситься до сфери авторського права і позначає майновий інтерес авторів творів.

Корисна модель - нове і промислово придатне конструктивне вико­нання засобів виробництва і предметів споживання у вигляді пристрою, його складових частин, а також способу реалізації технічних та технологічних рі­шень (КМ - явище, яке знаходиться десь посередині між винаходом і раціо­налізаторською пропозицією).

Критика прототипу - обов'язкова частина опису винаходу (КМ), в якій вказуються недоліки відомих технічних рішень, що усуваються винахо­дом (КМ), що заявляється.

Локальна новизна - новизна, що встановлюється за виданими в Україні патентами на винаходи і поданими до Установи заявками на видачу патентів.

Ліцензіар - особа, котра передає свої виключні економічні (майнові) права повністю або частково іншій особі на умовах ліцензійної угоди.

Ліцензіат - особа, котра отримала виключні економічні права від лі- цензіара в обсягах, обумовлених у ліцензійній угоді.

Ліцензія - письмовий дозвіл власника охоронного документа (ліцен- зіара), який видається іншій особі (ліцензіату), на використання об'єкта інте­лектуальної власності, на який він виданий на певних узгоджених між ними умовах протягом певного часу і на певній території.

Ліцензування - продаж ліцензії, яка дозволяє використовувати іншій особі з комерційною метою об'єкти авторського, суміжного права або промис­лової власності.

Майнові права - це права власника на будь-яке відтворення об'єкта інтелектуальної власності, що йому належить, а також на отримання прибутку від виконання цих дій.

Мито - певна сума грошей, розміри якої законодавчо встановлені, що сплачується, до державного бюджету за послуги установи, а також за під­тримання чинності виданого охоронного документа.

Міжнародна заявка - заявка, подана згідно процедури Вашингтонсь­кого договору про патентну кооперацію (РСТ), підписаного 19 червня 1970 р.

Міжнародна патентна класифікація (МПК) - класифікація винаходів, що прийнята на підставі угоди між державами - учасницями європейської Ради з патентних справ в 1954 р.

Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) - класифіка­ція промислових зразків, що запроваджена угодою, яка підписана під час Ло- карнської дипломатичної конференції 8 жовтня 1968 р.

Міжнародна класифікація товарних знаків та послуг (МКТП) - класи­фікація товарів та послуг вперше була розроблена у 1935 р. Сьогоднішня МКТП діє на підставі Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєстрації знаків, що була укладена 15 червня 1957 р.

Мультимедіа - поєднання в одному творі різних образотворчих засо­бів і технологій подання інформації.

Назва винаходу (КМ) - назва об'єкта, по якому порушується клопо­тання про видачу охоронного документа.

Наступна передача в ефір - наступна передача в ефір раніше переда­них в ефір творів, фонограм, виконань, постановок, передач організацій ефір­ного чи кабельного мовлення.

Неакцептовані заявки - заявки, що подані до патентного установи, але рішення за якими ще не прийнято. Між іншим, за деякими з цих заявок охоронні документи можуть бути і не видані.

Невиключна ліцензія - ліцензія, за якою ліцензіар передаючи ви­ключні майнові права на користування об' єктом інтелектуальної власності інший особі має право на власне використання цього об' єкта, а також може надавати невиключні ліцензії іншим особам (кожен з об'єктів інтелектуаль­ної власності має свої особливості застосування правових норм).

Немайнові особисті права автора - право авторства, право на ав­торське ім'я, право на обнародування твору та право протидіяти його пере­крученню.

Несумлінна конкуренція - будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.

Новизна винаходу (КМ) - одна з обов'язкових ознак винаходу (КМ), що визнається справедливою, якщо до дати пріоритету суть цього або анало­гічного технічного рішення не була розкрита в країні, в якій заявляється об' єкт, або за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, щоб стало можливим його здійснення.

Ноу-хау (від англ. - знати як) - незапатентована корисна інформація, що не є загальновідомою і легкодоступною, і являє собою досвід чи одержана в результаті спеціальних досліджень або випробовувань.

Нумераційний пошук - різновид патентного пошуку, при якому по­шук об'єктів ведеться за номером охоронного документа.

Опис винаходу (КМ) - основна частина заявки на винахід (КМ). Зав­дання опису:

-                            викласти зміст винаходу (КМ),

-                            надати можливість спеціалісту відтворити об' єкт, що заявляється,

-                            показати його переваги порівняно з відомими технічними рішеннями.

Об'єкти винаходу - вважається: пристрій - конструкційний елемент

чи комплекс таких елементів, які знаходяться між собою в функціональних або інших зв'язках (машини, апарати, пристрої тощо); спосіб - процес оброб­ки сировини, матеріалів, виготовлення хімічних та інших речовин, вирощу­вання різних культур, лікування хвороб тощо (спосіб полягає у встановленні нового порядку, черговості застосування певних дій); речовина - штучно ство­рене матеріальне утворення, що є сукупністю інгредієнтів, які взаємно пов'язані: розчини, сплави, емульсії, хімічні з'єднання; штам - наслідково однорідні культури профілактичних бактерій, вірусів тощо; застосування відо­мих раніше пристроїв, способів, речовин штамів за новим призначенням - відомий об' єкт, що використовується для вирішення завдання, яке не перед­бачалось, коли вперше став застосовуватись такий об'єкт.

Оприлюднення (розкриття публіці) твору - здійснена за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного вико­нання, показу, демонстрації, сповіщення тощо.

Опублікування твору, фонограми, відеограми - випуск в обіг за зго­дою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав виго­товлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити (з урахуван­ням характеру твору, фонограми чи відеограми) розумні потреби публіки, шля­хом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь- який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми

Організація ефірного мовлення - телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).

Організація кабельного мовлення - телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Оригінал - документ, з якого робляться копії.

Основний пункт формули винаходу (КМ) - пункт багатоланкової фор­мули винаходу (КМ), в якому всі суттєві ознаки об' єкта необхідні та достатні для досягнення мети винаходу (КМ), що викладаються допустимо узагальне­ними поняттями та термінами і який має самостійне правове значення.

Особа - фізична або юридична особа.

Особисті немайнові права - право автора будь-якого об'єкта інтелек­туальної власності, що охороняються вічно, незалежно від терміну дії охорони майнових прав на цей об'єкт, і не можуть відчужуватись ні в який спосіб.

Паризька конвенція з охорони промислової власності - багато­стороння угода, укладена 29 березня 1883 р. у Парижі, що вступила в дію 7 липня 1884 р. і неодноразово переглядалась. Україна також є учасницею цієї конвенції.

Патент - охоронний документ, що видається патентним Відомством і засвідчує виключні права заявника на об'єкт інтелектуальної власності (ви­нахід, корисну модель, промисловий зразок тощо), який охороняється цим документом.

Патент (деклараційний патент) на секретний винахід - різновид па­тенту, що видається на винахід, віднесений до державної таємниці.

Патентний повірений - фізична або юридична особа, яка на комер­ційних засадах представляє інтереси заявника в патентному відомстві та суді, здала кваліфікаційні іспити і зареєстрована у відомстві. У США та Велико­британії зустрічається ще одна професія - "патентний агент". На відміну від патентного повіреного, що має технічну та юридичну освіту, патентний агент має тільки технічну освіту. Патентний агент також представляє інтереси клі­єнтів, однак не має права цього робити в суді і складати ліцензійні угоди.

Патентний пул - явище, коли ряд власників патентів дають згоду на ліцензування власних патентів між учасниками пула або (і) передають їх хол­динговим компаніям для надання ліцензій третім сторонам. Патентні пули бувають відкриті та закриті. Відкриті - це такі, коли кожен з учасників може надавати ліцензію без згоди інших учасників пула. Закриті - коли для видачі ліцензії потрібна згода усіх учасників пула.

Паушальний платіж - виплата ліцензійної винагороди у вигляді одно­разової, зафіксованої в угоді, суми.

Передача в ефір - повідомлення творів, фонограм, виконань, постано­вок, передач організацій ефірного чи кабельного мовлення для загалу (вклю­чаючи показ або виконання) за допомогою їхньої передачі по радіо чи теле­баченню (за винятком кабельного телебачення). При передачі цих об'єктів через супутник під передачею в ефір розуміють прийом сигналів з наземної станції на супутник і передача сигналів з супутника, за допомогою яких твори, фонограми, виконання, постановки, передачі організацій ефірного чи кабель­ного мовлення можуть бути доведені до широкого загалу незалежно від фак­тичного сприйняття їх публікою.

Перехід авторських прав - передавання прав іншій особі за догово­ром або у спадщину.

Перехід об'єктів інтелектуальної власності до суспільного користу­вання - можливість вільно використовувати об'єкти інтелектуальної власно­сті після закінчення терміну його правової охорони.

Піратство - незаконне розповсюдження та виготовлення об' єктів, що охороняються законодавством.

Плагіат - використання чужого твору або його частини без посилання на першоджерело.

Повідомляти - показувати, виконувати, передавати в ефір чи робити інші дії (за винятком поширення примірників твору чи фонограми), за допо­могою яких твір, фонограма, виконання, постановка, передачі організацій ефірного чи кабельного мовлення стають доступними для слухового і (чи) зорового сприймання, незалежно від їхнього фактичного сприйняття публікою.

Повідомлення для широкого загалу - відтворення твору, фонограми, відеограми, виконання, постановки, передачі організацій ефірного чи кабель­ного мовлення для загальної уваги за допомогою кабельних, провідних, оп­тичних або інших аналогічних засобів зв'язку.

Позивач - особа, що подає позов до судових органів.

Похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) або творчому перекладу на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами ін­ших аудіовізуальних творів).

Право на ім'я - особисте немайнове право автора на індивідуалізацію твору шляхом зазначення свого імені.

Правовласник об'єкта інтелектуальної власності - особа котра отри­мала права на певний об' єкт інтелектуальної власності у результаті передачі (відчуження) виключних економічних прав від попереднього власника цього об'єкта, наприклад, автора.

Представник - представник, зареєстрований установою відповідно до "Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)", затвердженого постановою КМУ від 10 серпня 1994 р., № 545, або інша довірена особа.

Презумпція авторства - особа, зазначена у творі як автор, вважається таким, якщо у судовому порядку не доведене інше.

Примірник відеограми - копія відеограми на відповідному матеріаль­ному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї відеограми і містить усі зафіксовані на ній рухомі зображення чи їх частину (як із звуко­вим супроводом, так і без нього).

Примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній

формі.

Примірник фонограми - копія фонограми на відповідному матеріаль­ному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї фонограми і містить усі зафіксовані на ній звуки чи їх частину.

Пристрій - машина, механізм, прилад, деталь, вузол або сукупність взаємопов' язаних деталей та вузлів.

Пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки на певний вид охоронного документа.

Примусове ліцензування - видача дозволу на використання об' єкта інтелектуальної власності без згоди правовласника але з обов' язковою випла­тою йому грошової компенсації.

Програма для ЕОМ - об'єктивна форма представлення сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютер­них пристроїв з метою одержання визначеного результату, включаючи підго­товчі матеріали, отримані у ході розробки програми для ЕОМ, і породжувані нею аудіовізуальні відображення.

Продюсер аудіовізуального твору - особа, яка організує або органі­зує та фінансує створення аудіовізуального твору.

Промислова власність - поняття, що об'єднує ряд об'єктів: винахід, товарний знак, торгову назву, промисловий зразок, а також боротьбу проти недобросовісної конкуренції.

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Передача організації ефірного чи кабельного мовлення - передача, створена самою організацією ефірного чи кабельного мовлення, а також на її замовлення за рахунок її засобів іншою організацією.

Промислове шпигунство - дії по відношенню до конкурента з метою заволодіння його секретами нечесними засобами.

Прототип - найбільш близький за технічною суттю та результатом, який досягається, до об' єкта, що заявляється.

Псевдонім - вигадане ім'я, вибране автором чи виконавцем для по­значення свого авторства.

Публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мов­лення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосеред­ньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близь­ких знайомих цієї сім' ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми - публіч­не одноразове чи багаторазове представлення публіці за згодою суб' єктів авторського права і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї або близь­ких знайомих цієї сім' ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень.

Публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайду, телевізійного кадру тощо (за винят­ком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не на­лежать до звичайного кола однієї сім' ї чи близьких знайомих цієї сім' ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіо­візуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомо­гою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою про­водів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь- яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця пе­редачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Реєстрація - реєстрація об'єкта інтелектуальної власності у компете­нтному органі як свідчення прав автора на цей об' єкт.

Реєстр - державний реєстр певних охоронних документів України або іншої країни.

Режисер (постановник спектаклю) - особа, яка здійснює постановку театрального циркового, лялькового, естрадного або іншого спектаклю.

Репрографічне відтворення (репродукування) - факсимільне від­творення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шля­хом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електрон­ній (у т. ч. цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер.

Речовина — штучно створена сукупність взаємозв'язаних інгредієн­тів, індивідуальні хімічні сполуки, об' єкти генетичної інженерії, композиції та продукти ядерного перетворення.

Рівень техніки - включає всю інформацію, яка стала загальнодоступ­ною у світі до дати подання заявки до Відомства. Крім того, рівень техніки включає зміст будь-якої заявки на видачу патенту України та міжнародної заявки, в якій зазначена Україна, в тій редакції, в якій її було подано і згодом опубліковано.

Роботодавець - особа, яка найняла працівника за трудовою угодою або контрактом.

Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав -

будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об' єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Розголошення суті винаходу (КМ) - інформація, що створює можли­вість для спеціаліста безперешкодно відтворити об'єкт. Джерела, що поро­чать новизну можуть бути як друковані так і не друковані. До не друкованих відносяться, наприклад, роботи прийняті на конкурс, в яких міститься інфор­мація про об' єкти або їх використання.

Роялті - вид платежу, що направляється власнику об'єкта інтелектуаль­ної власності за легальне використання майнових прав на об' єкт, що уступлені іншій особі за угодою або ліцензією. Величина роялті визначається у відсотках до кожного проданого примірника твору, запатентованого виробу тощо.

Свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг.

Секретний винахід (секретна КМ) - винахід (КМ), що містить інфор­мацію, віднесену до державної таємниці.

Службовий винахід (КМ) - винахід (КМ), створений працівником:

-                             у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням робото­давця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

-                              з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Службові обов'язки -це обов'язки, зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях; функціональні обов' язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення об' єкта інтелектуальної власності.

Службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання служ­бових обов' язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Співавтор - особа, що приймала творчу участь в розробці винаходу (КМ). Особи, що надали автору технічну допомогу в оформленні заявки, ви­готовленні дослідного зразка тощо не вважаються співавторами.

Спосіб - метод виготовлення продукту або параметри цього процесу.

Статут Анни - державний акт стосовно авторських прав, що був прий­нятий парламентом Великобританії у 1709 р. і надавав автору літературного твору право на його друкування протягом 14 років від дати першої публікації цього твору.

Статут про монополії - державний акт, що був прийнятий парламен­том Великобританії у 1623 р. з метою запобігання королівських зловживань при наданні монопольного права, що погіршували умови вільної торгівлі та ускладнювали конкуренцію в сфері основних комерційних товарів та предме­тів щоденного попиту. "Статут" зупинив необмежену роздачу королівських монополій. Однак він не стосувався патентів, що могли видаватися терміном до 14 років, а надавався першому діючому винахіднику, що означало надання йому виключних прав на виготовлення та використання виробу на території королівства. Це закон, що вважається відправною точкою для подальшого роз­витку патентного законодавства.

Строк дії майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності - автор­ські права діють протягом усього життя автора і 70 років по його смерті. Дія суміжних прав обмежується 50 роками з моменту першого оприлюднення твору. Для патентів, цикл відраховується від дати подачі заявки і становить: ви­нахід - 20 років, КМ - 10 років, для деклараційного патенту на винахід - шість років (прийом заяв на шестирічні деклараційні патенти закінчився 1.01.2004 р.). Тобто дія деклараційних патентів як охоронного документа перехідного пе­ріоду припиняється в Україні 1.01.2010 р.), для промислового зразка - 10 ро­ків і може бути продовжена але не більше ніж на 5 років. Для свідоцтва на товарний знак - 10 років від дати подачі заявки і також може продовжува­тись. Таке продовження щоразу відбувається на 10 років.

Суміжні права - це права, що належать виконавцям, виробникам фоно­грам і організаціям ефірного мовлення відповідно до їхніх виконань, фоно­грам і телерадіопередач.

Суспільне надбання - твори і об'єкти суміжних прав, строк дії авторсь­кого права і (або) суміжних прав на які закінчився.

Суттєві ознаки винаходу (КМ) - ознаки, кожна з яких взята окремо необхідна, а всі разом достатні для ідентифікації об'єкта.

Суть винаходу - сукупність суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід або КМ.

Твір - результат творчої діяльності людини.

Твір архітектури - твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та спо­руди, парки, плани населених пунктів тощо).

Твір науковий - будь-який твір, здатний отримати охорону, і який не належить до художніх або белетристичних творів.

Твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

Твір ужиткового мистецтва - твір мистецтва, в тому числі твір худож­нього промислу, створений ручним або промисловим способом для корис­тування у побуті або перенесений на предмети такого користування.

Твір художній - розрахований на задоволення естетичних потреб лю­дини.

Тематичний пошук - вид пошуку патентної інформації, що викону­ється за індексами МПК та НПК для тих країн, по фондам яких мають прово­дитись дослідження. Як правило, прийнято виконувати пошук за фондами промислово розвинених країн: України, Великобританії, США, Німеччини, Франції, Японії, Швейцарії, Росії, а також колишнього СРСР.

Технічна задача, що вирішується винахідником - конкретизація мети винаходу (КМ), яка розкривається в його описі та містить вказівку в чому конкретно полягає задача, що вирішується.

Технічні засоби захисту - технічні пристрої і (або) технологічні роз­робки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню авторсь­кого права і (або) суміжних прав при сприйнятті і (або) копіюванні захище­них (закодованих) записів у фонограмах (відеограмах) і передачах організа­цій мовлення чи для контролю доступу до використання об' єктів авторського права і суміжних прав.

Тимчасовий патент - патент що видається патентним відомством країни на підставі формальної експертизи.

Товарний знак - див. "Знак для товарів і послуг".

Топографія ІМС - зафіксоване на матеріальному носії просторово- геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з' єднань між ними.

Укрпатент - Український інститут промислової власності, який є єдиним в Україні органом, що проводить експертизу заявок об' єктів промис­лової власності на їх відповідність умовам надання правової охорони, вино­сить рішення щодо видачі охоронних документів, забезпечує здійснення державної реєстрації об' єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них.

Установа - орган виконавчої влади з питань правової охорони інте­лектуальної власності, на сьогодні в Україні установою є Укрпатент.

Уступка прав власності - акт передачі іншій особі прав власності (майнових прав) у повному обсязі або частково.

Фірмова назва - назва, під якою фірма проводиться власну діяльність.

Фонограма - звуковий запис і носій з таким записом.

Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) -

експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об' єкта до переліку об' єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моде­лями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

Формула винаходу (КМ) - коротка словесна характеристика винаходу (КМ), яка відбиває його суть і служить для визначення правової охорони, що надана патентом.

Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Франчайзинг - детально пророблена комерційна угода, за якою одер­жувач франчизи (франчайзі) приймає на себе обов'язки по відношенню до проведення комерційної діяльності або продажу продукції у відповідності до методів та процедур, запропонованих особою, що надає франчизу (франчайзе- аром). У пересічних громадян найбільш поширеним є дещо спрощене поняття франчизи, коли під нею розуміють ліцензію, яка надається власником товар­ного знака або фірмової назви, на продаж продукту або надання послуги під цим товарним знаком або фірмовою назвою (наприклад, ресторани МасБопаГє, що розкидані по усьому світу).

Цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується з обов' яз- ковим посиланням на його автора і джерела цитування іншою особою у сво­єму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.

Штами мікроорганізмів - спадково однорідні культури бактерій, ві­русів, грибів та інших мікроорганізмів, що продукують корисні речовини або володіють іншими корисними властивостями.

Юридична особа - установа або підприємство різних форм власності, що вступають у правові стосунки в якості правонаступника винахідника, влас­ника патенту на винахід КМ або промисловий зразок чи свідоцтва на товарний знак, заявника винаходу або КМ тощо, а також в інших випадках, які перед­бачені законодавством про інтелектуальну власність.

Література

1.                            Конституція України // ВВР України. - 1996. - № 30.

2.                             Цивільний кодекс України : офіційне видання. - К. : ІнЮре, 2004.

3.                             Господарський кодекс України : [прийнято Верховною Радою України 16 січ. 2003 р. ] // ВВР України. - 2003. - № 36.

4.                             Кодекс України про адміністративні правопорушення : [прийнято Верховною Радою України 7 груд. 1984 р. ] // ВВР Української РСР. - 1984. - Додаток № 51.

5.                             Кримінальний кодекс України : [прийнято Верховною Радою України 5 квіт. 2001 р. ] - К. : ІнЮре, 2001.

6.                             Митний кодекс України : [прийнято Верховною Радою України від 11 лип. 2002 р. ] - К. : ІнЮре, 2001.

7.                             Цивільний процесуальний кодекс України : [прийнято Верховною Радою України 18 берез.2004 р. ] - К. : ІнЮре, 2004.

57

8.                             Господарський процесуальний кодекс України : [прийнято Вер­ховною Радою України 6 лист. 1991 р. ] - К. : ІнЮре, 2003.

9.                             Україна. Закони. Про авторське право і суміжні права : закон : (23 груд. 1993 р.) // ВВР України. - 2001. - № 43.

10.                         Україна. Закони. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : закон (15 груд. 1993 р.) // ВВР України. - 1994. - № 7.

11.                         Україна. Закони. Про охорону прав на промислові зразки : закон : (15 груд. 1993 р.) // ВВР України. - 1994. - № 7.

12.                         Україна. Закони. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем : закон : (5 лист. 1997 р.) // ВВР України. - 1998. - № 8.

13.                         Україна. Закони. Про охорону прав на сорти рослин : закон : (21 квіт. 1993 р.) // ВВР України. - 1993. - №21.

14.                         Україна. Закони. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : закон : (15 груд. 1993 р.) // ВВР України. - 1994. - № 7.

15.                         Україна. Закони. Про охорону прав на зазначення походження то­варів : закон : (16 черв.1999 р.) // ВВР України. - 1999. - № 32.

16.                         Україна. Закони. Про розповсюдження примірників аудіовізуаль­них творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних : закон : (23 берез. 2000 р.) // ВВР України. - 2000. - № 24.

17.                         Україна. Закони. Про особливості державного регулювання діяль­ності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, ім­портом дисків для лазерних систем зчитування : закон : (17 січ. 2002 р.) // ВВР України. - 2002. - № 17.

18.                          Драпак Г. М. Захист інтелектуальної власності : навч. посібник / Г. М. Драпак. - Хмельницький : Поділля 1997. - 56 с.

19.                          Драпак Г. М. Основи інтелектуальної власності : навч. посібник / Г. М. Драпак, М. Є. Скиба. - К. : Кондор 2007. - 156 с.

20.                         Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності : навч. посібник / П. М. Цибульов. - К. : Інститут інтелектуальної власності і права, 2005. - 108 с.

21.                          Україна. Президент України. Тимчасове положення про правову охо­рону об' єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні : Указ (18 верес. 1992 р., № 479/92 (479/92)) ; зі змінами від 22 черв. 1994 р. № 324/94 (324/94) // ВВР України. - 1994.

22.                         Методичні рекомендації про порядок складання, подачі і роз­гляду заяви на раціоналізаторську пропозицію : наказ № 131 Держпатенту України від 27 серп. 1995 р. // Урядовий кур'єр. - 1995 р.

23.                          Україна. Уряд. Про затвердження Правил складання і подання за­явки на винахід та заявки на корисну модель : Наказ МОН України (22 січ. 2001 р., № 22) // Урядовий кур'єр. - 2001 р.

24.                         Україна. Уряд. Про затвердження Правил складання та подання заявки на промисловий зразок : Наказ МОН України (18 лют. 2002 р., № 110) // Урядовий кур'єр. - 2002 р.

25.                          Україна. Уряд. Про затвердження Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг : Наказ МОН України (28 лип. 1995 р., № 116) // Урядовий кур'єр. - 1995 р.

26.                         Україна. Уряд. Про державну реєстрацію авторського права і до­говорів, які стосуються авторського права на твір : Постанова КМ України (27 груд. 2001 р., № 1756) // Урядовий кур'єр. - 2001 р.

27.                         Україна. Уряд. Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності : Постанова КМ України (23 груд. 2004 р., № 1716) // Урядовий кур'єр. - 2004 р.

28.                         Офіційний сайт Українського інституту промислової власності (Укрпатент). - Режим доступу : http://www.ukrpatent.org

29.                         Офіційний сайт Державного департаменту інтелектуальної влас­ності. - Режим доступу : http ://www.sdip.gov.ua