8 Соц. суперечн. В Анг в ост тр 19 ст. Роб рух і пошир соц. ідей.
С-демог. сит в Ан особлива– в містах проживало б-ть нас (до ¾), серед якого чисельно переважали робітники: наприкінці ХІХ ст. в Ан було понад 10 млн. робітників (населення ВБ скл в 1871 р. понад 26 млн. чол. (без Ірландії), в 1906 р. – 37 млн. чол.) Серед робітників поширений тред-юніонізм. Рух роб. за реальну легалізм. тред-юніонів посилився в 1872-1875 рр. Консерв. кабінет Дізраелі (1874-1880 рр.) в 1й же рік д-ті задовольнив основні вимоги тред-юніонів. У 1880-ті рр. поряд з традиційними («старими») тред-юніонами виник «новий тред-юніонізм», що включав і неквал робітників. До його створення призвели тяжкі часи «вел депресії», які підштовхнули низькоопл роб. до необхідності створення власних профспілок. Тоді було створено союзи с\г робітників, докерів, гірників. «Новий тред-юніонізм» відмовився від колишнього принципу об'єднання лише висококвал. Роб-в і виступав за об'єднання усіх робітників тієї чи іншої галузі. В нові тред-юніони допускалися і жінки. Пік «нового юніонізму» припав на 1889-1890 рр. З виникненням нових тред-юніонів робітничі cтрайки стали постійним фактором сус-ек життя. Вже в 1889 р. відбулися страйки робітників сірникового вироб, газових підпр, «вел страйк» докерів Лондона, організовані новими тред-юніонами. В 1890-1891 рр. було проведено понад 4 тис. страйків за участю 2 млн. чол. В 1890-ті рр. ситуація не змінилася. Страйкова боротьба мала впертий, напружений х-р, іноді тривала по кілька місяців, до неї залучалися нові категорії робітників. Так, під час страйку гірників 1893 р. за участю майже 300 тис. робітників уряд вперше відкрито втрутився в трудовий конфлікт і виступив посередником між підприємцями і роб. Свідченням гостроти соц проблем став ряд соц законів, спрям на покращення становища роб класу, проведених через парламент урядами ліб і конс в ост. третині ХІХ ст. – закон про запровадження 48-год трудового тижня для докерів і роб війс заводів (1894); закон про страхування робітників від нещасних випадків (1897), який, проте, не мав обов'язкового характеру. тред-юніонізм посідав провідне становище в орг-ї брит робітників, паралельно в країні розвивалися соціалістичні ідеї. Спочатку вони були пов'язані з діяльністю 1го Інтернаціоналу. Однак з його саморозпуском в 1876 р. Брит федерація припинила свою д-ть. Соц напруженість призвела у 1880-ті рр. до т.зв. «соц. відродження». Найб впливовою ор-ю, яка поширювала соц. ідеї в Англії було Фабіанське тов-о, створене в 1884 представниками інтелігенції. Фабіанці проголосили своєю метою поступову трансф існ ладу на осн соц-х ідеалів шляхом здійснення власної «еволюційної» й «нерев» доктрини. Мета фабіанців полягала в тому, щоб спонукати правлячі кола і партії законодавчо проводити реформи, що мали призвести до вростання капіталізму в соціалізм. Для цього вони використовували тактику «просочування» усіх соц. ідеями шляхом пропаганди, входженням в пол клуби і тов-а, передусім ліб. Його ідеологія виявилася найбільш впливовою серед брит. робітників. Певну роль в поширенні соц. ідей мала С-дем. федерації (СДФ), яка в 1884 р. об'єднала різні групи соц, як марксистів, так і анархістів. СДФ стояла на марксист позиц, ставила завданням пропаганду марксистської теорії, підготовку рев для лікв с-ми найманої праці. Партія брала учать в ор-ї виступів безроб під гаслами «праці» і «хліба», які мали місце в 1886-1887 рр. і 1892-1893 рр. Так, 8 лютого 1886 р. увійшло в іст як «чорний понеділок», коли було жорстоко придушено виступ безробітних в Лондоні. В 1884 р. від СДФ відокремилася Соц. ліга, яка ставила своїм завданням виховання робітників «в напрямку до соціалізму», але відкидала парламентські методи боротьби. Врешті вона перейшла на позиції анархізму. Як СДФ, так і Соц ліга не мали впливу .В 1893 р. створено Незал роб партію на чолі Кейром Гарді. Прог партії прог кін метою соц-й принцип кол власності на засоби виробництва на основі їх усусп. Гарді не сприймав марксизм і взагалі не надавав значення теорії.