Англ в ПСВ

заг військову повинність було впров лише в травні 1916 р.), так і схвалення британським парламентом «Закону про захист королівства (DORA)». Закон проголош пріоритет загальнонаціональних інтересів над приватними і закликав населення об'єднати зусилля для захисту «короля і країни». Зменшився вплив парламенту. Кабмін  отримав право видавати укази, що мали силу законів, без консультацій з парламентом. Лідери партій встановили «партійне перемир'я», відмовившись на період війни від  критики.  політична опозиція фактично перестала існувати. Вибори в роки війни не проводилися. З початком війни під контроль уряду було поставлено всі залізниці. Для управління залізн було створено Залізничний викон ком. 28 серпня 1914 р. уряду було надано право контролювати військові фабрики і робітників, зайнятих на підприємствах, що виробляли зброю. Проблеми з постачанням армії («криза снарядів»), відсутність помітних успіхів на Західному фронті, невдача  Дарданелльської операції спричинили весною 1915 р. критику уряду Асквіта і урядову кризу. 25 травня 1915 сформ коал кабінет. новому уряді було створено Міністерство озброєння під керівництвом Д.Ллойд Джорджа, метою якого була «мобіліз нац. ресурсів для виробн. військ. спорядження». Мін. надавалися надзвичайні повноваження з організації й регулюванню виробництва в стратегічних галузях промисловості для  забезпечення потреб фронту. Мін. озброєнь прямо чи опосередковано контролювало діяльність понад 20 тис. заводів, фабрик, шахт, на яких працювало 5 млн. чол. Ллойд Джордж наполіг на залученні до виконання робіт, що вимагали спеціальної підготовки, некваліфікованих робітників. В результаті к-кість жінок на виробництві різко зросла. Експлуат. ресурсів колоній та домініонів. 24 квітня 1916 р  в Дубліні(Ірландія) відбулося повстання.  Його учасники – республіканці й соціалісти за гомруль. Придушили. Зниж. життєвого р-ня насел. В липні 1915 р. відбувся тижневий страйк 200 тис. гірників Південного Уельсу, керований місцевим тред-юніоном. Найбільш масовий характер страйки набули в 1917 р. у зв'язку з браком деяких продовольчих товарів і палива,через втому населення від війни. Людські втрати. 1916 нова криза уряду. Сформ коал. каб. Ллойд Джорджа. В кабінеті консерватори. Зрост. Впливу лейбористів. Влітку 1917 р. уряд почав виділяти субсидії для зменшення цін на хліб, цукор, м'ясо. в березні 1915 р. було створено Комітет з реконстр. (з липня 1917 р. – Міністерство), який мав розробляти плани щодо ліквідації усіх державних обмежень воєнного часу і відновлення довоєнного порядку. На фронті загинули близько 800 тис. брит. (близько 1 млн. представників Британської імперії). Загальні витрати на війну склали понад 10 млрд. ф. ст. У зв'язку з цим було значно збільшено оподаткування населення.

Зондування ґрунту для мирних переговорів за дорученням імператора відбувалося в грудні 1916 р. – лютому 1917 р. в переговорах з представниками США, Британії, Франції на території Швейцарії. Хоч 7 грудня 1917 р. США і оголосили війну А-Уі, в «14 пунктах» В.Вільсона не йшлося про ліквідацію А-Уої монархії, а лише про надання її народам «можливостей для автономного розвитку», тобто про її реформування на умовах федерації. А-Уу програму миру запропонував О.Чернін, який в грудні 1916 р. очолив міністерство закордонних справ замість І.Буріана. Оскільки в Німеч мирні пропозиції Черніна були проігноровані, імп-р Карл вступив в контакт з державами Антанти через брата своєї дружини, офіцера бельг армії принца Сикста Бурбонського. Пропозиції Габсбурзької монархії зводилися до відновлення Сербії і Бельгії, підтримки франц вимог щодо Ельзасу і Лотарингії, забезпечення Росії вільного пароплавства через Протоки. 24 березня 1917 р. Карл передав через свого посередника президенту Франції Пуанкаре першого листа, 9 травня – другого. Переговори мали шанс на успіх, однак каменем спотикання стало італ питання, оскільки британ і франц керівництво не могло відмовитися від обіцянок, даних Італії з приводу Пд Тіролю.  З часом про австр мирні зусилля стало відомо в Берліні. Канцлер О.Чернін був змушений виправдовуватися перед союзником, пояснюючи, що мова не йшла про досягнення сепаратного миру з Антантою за спиною Німеччини. Розгорівся дипломатичний скандал («справа Сикста»), в ході якого Карл І поклав усю від повільність на О.Черніна і відправив його у відставку в квітні 1918 р. МЗС знову очолив І.Буріан. Результатом скандалу стало різке падіння престижу імперії і авторитету Карла І, якого тепер вважали ненадійним партнером як в Німеччині, так і в країнах Антанти. 12 травня 1918 р. імп-р Карл був змушений здійснити принизливу поїздку до Спа, в  головну квартиру німец збройних сил, на зустріч з імп-ом Вільгельмом ІІ. На цьому всі мирні ініціативи А-Уи скінчилися, а з ними і шанс зберегти монархію від катастрофи. Влітку-восени 1918 р. почали формуватися представницькі органи різних національностей Габзбургської монархії, які прагнули до самовизначення на основі «14 пунктів»  Вудро Вільсона.  У Відні відповідь В.Вільсона отримали 20 жовтня. В ній пропозиція А-Уи розпочати переговори про мир відкидалася. США заявляли, що з часу оприлюднення «14 пунктів» відбулися значні зміни і «просту автономію» чехів, словаків і південних слов'ян вже не можна визнати як основу для майбутнього миру. Таким чином, розпад А-Уої монархії ставав неминучим. Навіть німецькомовні депутати рейхсрату 21 жовтня конституювалися як Тимчасові національні збори і 30 жовтня заявили про прагнення приєднатися до Німеччини. Антанта відмінила цей акт і Австрія стала суверенною державою. 30-31 жовтня в Угорщині відбулася революція. І.Тіса, який символізував в очах народних мас війну, був убитий повсталими солдатами в Будапешті.  Тим часом А-Уа армія швидко розкладалася. 25 жовтня угорські дивізії відмовилися воювати і відбули до Будапешту, якому загрожували війська Антанти.   27 жовтня новий міністр закордонних справ граф Д.Андраші-молодший звернувся до урядів країн Антанти з проханням негайно розпочати переговори про сепаратний мир. 29 жовтня Відень погодився на досягнення такого миру на будь-яких умовах. Умови миру були повідомлені італійським генералом Діацем від імені союзників 1 листопада 1918 р. і прийняті А-Уою коронною радою того ж дня. 3 листопада ген. фон Вебер підписав капітуляцію від імені військового командування вже не існуючої А-Уи. За умовами перемир'я її збройні сили мали бути  демобілізовані, за виключенням 20 дивізій, усі військовополонені звільнені. Військово-морський флот мав бути роззброєний і переданий Антанті. Союзники отримали право використовувати залізниці й шосейні дороги на території країни. 11 листопада імператор Карл був змушений підписати  документ, в якому він відмовлявся від  участі в державних справах Австрії і наперед визнавав майбутню форму правління цієї держави. Аналогічну декларацію він підписав 13 листопада як король Угорщини.  А-Уа монархія перестала існувати.