Італія в роки ПСВ.
Уряд Саландри прогол. вейнр. В пит. про ставлення до війни в країні сформ. групи «нейтралістів» і «інтервентистів» Лідером нейтралістів - Джолітті( германофіл). за збереж. союзних зв'язків з Нім. і Ав.-Угорщ., вбачаючи можливість виріш. проблеми прикорд. терит. дипломат. Ядро «інтервентистів» - націоналісти. Спочатку вони виступали за війну на боці Центральних держав. Однак в подальш, в під впливом офіційного курсу уряду Саландри,визначилися, що реалізація широкої експансіоністської прогр. можлива лише за підтр. країн Антанти. Після того як уряд підписав в квітні 1915 р. Лондонський договір про вступ у війну на боці Антанти.( Антанта обіц Трієст, Істрію о-ва Додканес інші терит) Спроба його ратифік. в парлам. призвела до політичної кризи. Більшість депутатів парламенту солідаризувалися з Джолітті, який запропонував уряду дезавуюв. вже підпис. Догов. і прийняти пропоз. Відня (терит. комп. за рахунок Франції – Савойя, Ніцца, Корсика, Туніс в обмін на нейтрал.), зберігши Троїстий союз. Але перемогли інтервенціонал за війну. 22-23 травня уряд оголосив загальну мобіліз.24 травня вступило в силу рішення про огол. війни Авс.-Угорщ. і розрив дипломатичних відносин з Нім. Війну Нім., незважаючи на тиск союзників, Іт. оголос. 27 серпня 1916 р. початок загальної мобілізації в Іт. супровод. стихійними антивоєнними демонстрац. Значну роль в бурхливому індустріальному розвитку країни відіграли державні інвестиції в галузі і підприємства, що обслуговували потреби фронту. В 1915 р. було створено Секретаріат озброєння і спорядження (невдовзі перетворений на окреме міністерство), наділений широкими повноваж. Держава стала основним рушієм і регулятором національної економіки. Промисловий підйом супроводжувався посиленням податк. тиску, величезним зростанням дефіциту державного бюджету, іноземними позиками. Трив робочого дня було продовжено до 14-16 год.; закони, що забороняли нічні зміни і окремі види робіт для жінок і підлітків, анульовано. Урядову кризу і падіння уряду прискорив наступ австро-угорської армії весною 1916 р. В червні 1916 р. було сформовано уряд «нац згоди» на чолі з правим лібералом П. Бозеллі. З кінця 1916 р. країну охопили різні форми антивоєнних виступів, В лютому – травні 1917 р. в Мілані, Турині, Генуї, Болоньї, Пармі, інших містах, незважаючи на закони воєнного часу і заборону травневих маніфестацій, прокотилася хвиля страйків, повстання в Турині в серпні 1917 р. Велика поразка італ. при Капоретто в жовтні 1917 р, це призвело до політичної кризи.Зміна уряду. Очол Орландо. За період війни загинуло 611 тис. італійців. Втрати, спричинені війною, склали 26% національного багатства країни,. Хоч внаслідок війни Італія завершила об'єднання земель, населених італійцями (Трентіно, Істрія), вона не змогла закріпити за собою інші території, обумовлені лондонською угодою 1915 р. Важко пережила вона й повоєнну реконструкцію. Прямим наслідком невдоволення італійського суспільства результатами війни став крах ліберальної держави і виникнення фаш.