5 Держ політ розвин країн щодо роб питання соц. і робітн законод.

З метою зменшення впливу в суспільстві соціал ідей Бісмарк в 1881 р. ініціював «роб законодавство» - серію реформ, що стосувалися соц. страх. робітників (у випадку втрати працездатності через травматизм на вироб, хворобу чи за віком), спрямованих на покращення їхнього становища. Ці закони, прийняті в 1883, 1884 і 1889 рр., безпрецедентний крок, стало зразком для наслідування іншими державами. Отже, в Німеч роботу фабіанців не менш ефективно, ніж в Англ, виконувала держава. Бсть з того, що було важливим для роб мас, належало до компетенції імпер парлам. Законод. про соц. страх. розвинуто й вдосконалено консерват. держ. службовцями, що виконували вказівки Вільгельма ІІ. Отже, в Нім соц політика держави мала монарх походження. Про рівень життя німец трудящих свідчить той факт, що з 1900 р. еміграція з Німечч практично припинилася. Впродовж 1906-1911 в Англії рр. парламентом було прийнято серію законів, ініційованих Ллойд-Джорджем і  спрямованих на задоволення нагальних потреб трудящих:  забезпечено без кошт. початк освіту для дітей з бідних сімей; значно скорочено можливість використання нічн праці, а нічну працю жінок взагалі заборонено; вдосконалено правила охор здоров'я роб-ів тощо. 1906-1907 рр. значно розширено допомогу робітникам; під особ контроль поставлено всі галузі промисловості, де існував ризик для здоров'я робітників; для них розроблено спеціальні правила, за дотриманням яких стежили інспектори. У 1908 р. офіційно встановлено 8-годинний робочий день для шахтарів, прийнято закон, що забезпечував робітникам держ пенсії з 70 років. В 1909 р. пенсії отримували 614 тис чол. В 1909 р. створено організацію бірж праці, що виступали посередниками при наймі робочої сили. В 1911 р. прийнято закон про страхування робітників на випадок хвороби та безробіття. За цим законом вперше впроваджувалася держ допомога на час безробіття для робітників, що втрачали роботу і не могли знайти нової.Після виборів 1900 р. в пол житті Італії бік подальшої ліберал, пол і соц реформ (“ліберальна ера Джолітті)”. З 1901 р. уряд Дзанарделлі-Джолітті покінчив з практикою виключних законів і легалізував діяльність масових організацій, включаючи профспілки. Визнано законність ек страйків як методу боротьби за покращення умов праці; прогол. принцип невтручання держави у конфлікти між робітниками і підприємцями, що означало, що проти страйкарів з ек вимогами не можна використовувати військ частини чи поліцію. 1901-1904 рр. з ініціативи Джолітті здійснено реформи в соц. сфері, що заклали основи соц законодавства: закон про обмеження дитячої праці (на пром підприємствах з 12 років замість 9), на шахтах з 14 років (замість 10); додатково обмежено роб день жінок, впроваджено пільги по вагітності, створено “касу материнства”, кошти з якої ішли на допомогу вагітним жінкам і матерям; підтверджено обовяз характер страхув. робітників на випадок виробничих травм. При уряді створено Бюро праці, Вищу рада праці (за участю предст профспілок, робітничих кооперативів і товариств взаємодопомоги), що мало на меті зниження соц напруженості і забезпечення миру в пром. В  1907