21. Реформи кінця 19 ст.

Зміни в місцевому управлінні. 

Літо 1889 – положення про земських дільничих начальників. Створено більше 200 земських дільниць.

В повітах запроваджено повітовий з’їзд, що складався з 2 присутствій: адміністративного та судового.

Для посади земського дільничого: нерухоме майно не менше 7 тис. крб.. , вища освіта, досвід роботи 3 роки.

Земський начальник здійснював контроль над селянськими волосними та повітовими органами влади. Міг скасувати будь-яку постанову сільських сходів, усунути з посади волосного суддю. Постанови начальника остаточні і затвердженню не підлягали. Селяни вважали закон поверненням кріпацтва.

В 1890-ті проведено земську і міську контр реформ з метою посилення дворян у земствах. Обмеження представництва не дворян з метою обмеження компетенції земств та посилення контролю за ними.

Пазухін – автор проекту по перетворенню земств, уряд не наважився втілити в життя. Нове положення про губернські, земські та повітові установи. Права зберігалися, однак урізалися.

Землевласницька курія стала дворянською. Ценз для дворян зменшився вдвічі, а кількість місць вдвічі збільшилась за рахунок міської і сільської курій. Зріз ценз для міської курії.

Через земську контр реформу подальше обмеження прав земств. Їх діяльність контролював губернатор. Запроваджено нове присутствіє, в яке входив губернатор, губ. прокурор. Губернатор міг скасовувати рішення земств, а також внести на розгляд питання.

Виборча реформа скоротила участь селян, трудящих, дрібної буржуазії за рахунок збільшення майнового цензу.

14 серпня 1881 – надзвичайні заходи, що обмежували гласність у судочинстві в політичних справах. Запроваджено принцип незмінності суддів.

Вище дисциплінарне присутствіє сенату, яке мало зміщувати суддів у різні суди,або звільняти з роботи.

Обмеження ролі присяжних засідателів.

1894 – новий міністр юстиції Муравйов. Відбувається перегляд судебних статутів.