Цілі та напрямки державного макроекономічного регулювання.

Основні напрямки державного макроекономічного регулювання:

Формування правової бази для ефективного функціонування економіки – передбачає визначення і охорону прав власності, створення рівноправних умов функціонування і конкуренції підприємств різних форм власності, гарантує дотримання контрактів та ін. Управління державним сектором економіки стосується виконання функцій з організації, планування, регулювання, кадрового забезпечення, контролю діяльності на державних підприємствах. Макроекономічне прогнозування означає науковий аналіз сучасного стану та перспектив розвитку нац. економіки у цілому або її окремих елементів, розробку варіантів прогнозу, пропозицію уряду рекомендацій для прийняття оптимальних рішень та оцінку можливих наслідків ціх рішень. Планування має рекомендаційний характер, планові завдання обов’язкові лише для підприємств державного сектора. План має вигляд прогнозу економічного розвитку, визначає пріоритетні напрямки державної економічної політики. Фінансовр-бюджетне регулювання стосується державних фінансів, державного бюджету. Воно передбачає визначення джерел надходження та розмірів доходів уряду, статей та обсягів держ.видатків, регулювання дефіциту держ.бюджету. Грошово-кредитне регулювання має на меті забезпечити економіку повноцінною та стабільною національною валютою. Передбачає емісію грошей, встановлення розмірів облікової ставки та обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, регулювання діяльності комерційних банків. Регулювання структурної перебудови економіки – це регулювання стосується таких різновидів структури економіки: відтворювальна, галузева, територіальна, соціальна, зовнішньоекономічна. Регулюючи структурну перебудову економіки, держава намагається за всіма цими напрямами створити оптимальні пропорції, щоб нац. економіка мала ознаки конкурентоспроможності на світовому ринку, а також соціальної орієнтованості. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності враховує необхідність визначення та переслідування стратегічних цілей  країни у зовнішньоекономічних відносинах в умовах процесу глобалізації. Державний рівень охорони природи передбачає покращення екологічних умов для проживання громадян, стимулювання раціонального використання та відтворення природних ресурсів.