ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ З КУРСУ
1. Організаційно-правові засади діяльності бюджетних установ
Визначення бюджетної системи України та її принципівБюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456-УІ та Законами України "Про Державний бюджет України".
Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
Структуру бюджетної системи України відображено на рис. 1.1
Рис. 1.1. Структура бюджетної системи України
Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Складові частини бюджету
Бюджетне законодавство складається з:
1) Конституції України;
2) Бюджетного Кодексу України;
3) закону про Державний бюджет України;
4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства;
5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України (закону про Державний бюджет України, законів, що регулюють бюджетні відносини);
6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, законів, що регулюють бюджетні відносини;
7) рішень про місцевий бюджет;
8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, законів, що регулюють бюджетні відносини.
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах (рис. 1.3):
Рис. 1.3. Принципи бюджетної системи України
Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами.
Стадії бюджетного процесу відображено на рис. 1.4.
Рис. 1.4. Стадії бюджетного процесу
Правильність обліку доходів і витрат бюджету забезпечується єдністю системи бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію, введену в дію Постановою ВРУ від 12.07.1996 р. № 327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України" та наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 "Про бюджетну класифікацію".
Складові частини бюджетної класифікації відображено на рис. 1.5.
Рис. 1.5. Складові частини бюджетної класифікації Доходи бюджету класифікуються за (рис. 1.6)
Рис. 1.6. Класифікація доходів бюджету
Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження.
Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Видатки бюджету класифікуються за (рис. 1.7):
Рис. 1.7. Класифікація видатків бюджету
Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.
Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.
Фінансування бюджету класифікується за:
1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);
2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).
Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста.
Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.
Характеристика бюджетних установ та організацій, функції та завдання бюджетних установ, правові засади створення бюджетних установ, порядок реорганізації та ліквідації бюджетних установБюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Державна реєстрація бюджетних організацій проводиться у виконавчому комітеті міської, районної ради, районної міст Києва і Севастополя державної адміністрації за їх місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03 р. № 755-ГУ.
Бюджетні організації здійснюють свою діяльність на підставі положення (статуту), що затверджується уповноваженим органом (як правило, органом, який прийняв рішення про їх створення). Такі організації визнаються юридичною особою з дня реєстрації положення (статуту) і з цього моменту можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести зобов'язання, бути позивачами в суді, арбітражному або третейському суді.
Спрощена схема фінансово-господарської діяльності бюджетної установи відображено на рис. 1.8.
Ліквідація установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів бюджету, здійснюється органами, за рішенням яких вони були створені, а саме: органами державної влади й органами місцевого самоврядування. Орган, який прийняв рішення про ліквідацію бюджетної організації, встановлює порядок і строки проведення ліквідації.
2. Роль бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами
Предмет та метод бухгалтерського обліку в бюджетних установах, завдання бухгалтерського обліку бюджетних установПоняття обліку є доволі широким і багатогранним, оскільки він пов'язаний з різноманітною господарською діяльністю людей.
Облік - це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чи суспільного життя. Якщо облік здійснюється над господарськими об'єктами, то такий облік називається господарським.
Господарський облік - це облік господарської діяльності організації, установи, суспільства загалом, тобто це спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрація господарських фактів, явищ і господарських процесів (виготовлення продукції, надання послуг, реалізація, розподіл фінансових результатів тощо).
Залежно від призначення облікової інформації господарський облік поділяють на: оперативний; статистичний; бухгалтерський.
Оперативний облік ведеться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (облік відпрацьованого часу, хід виконання плану тощо), зокрема тих, які не можуть бути відображені іншими видами обліку. Дані оперативного обліку використовують для поточного контролю і спостереження за окремими операціями на певних ділянках господарської діяльності для керівництва ними безпосередньо під час їхнього здійснення.
Статистичний облік вивчає і контролює масові соціально-економічні та суспільні процеси, явища природи (перепис населення, використання робочого часу працівників тощо). Дані про господарські факти, явища і процеси статистичний облік отримує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік - це виявлення, вимірювання, реєстрація, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність суб'єкта господарювання зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Користувачі облікової інформації бюджетних установ відображено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Користувачі облікової інформації
Бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік: доходів, видатків, грошових коштів бюджету, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й рахунків, створених у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету й виконання кошторисів видатків бюджетних установ.
В ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1996 № 996-ХІУ визначено основні принципи ведення бухгалтерського обліку (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Принципи бухгалтерського обліку в бюджетних установах
У бухгалтерському обліку бюджетних установ для кількісного відображення руху засобів, обсягів господарських процесів використовують вимірники (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Облікові вимірники об'єктів обліку
Предметом бухгалтерського обліку в бюджетних установах є майно (капітал), джерела формування майна (капіталу) та господарські процеси установи.
Об'єктами бухгалтерського обліку є:
1) господарські засоби (капітал) (рис. 2.4);
2) джерела формування господарських засобів (капіталу);
3) господарські процеси.
Будь-який суб'єкт господарювання розпочинає свою діяльність тільки за умови первісного нагромадження фінансових, трудових та матеріальних ресурсів, які використовують у формі капіталу.
Капітал установи - це сукупність матеріальних ресурсів, грошових коштів, фінансових вкладень, а також витрат на придбання прав, необхідних для діяльності суб'єкта господарювання. Капітал класифікують як:
o капітал в обігу (за складом і розміщенням), який функціонує у вигляді майна і зобов'язань;
o капітал за джерелами формування.
Рис. 2.4. Господарські засоби бюджетних установ як об'єкти обліку
Завдання обліку капіталу визначає його власник (або уповноважений орган) для сприяння раціональному використанню капіталу на усіх стадіях обігу для його примноження, задоволення потреб суспільства. Передусім обліку підлягає сама структура капіталу за джерелами його формування.
Капітал в обігу (господарські засоби) бюджетної установи функціонує у вигляді майна і зобов'язань перед бюджетною установою і поділяється на основний капітал (необоротні активи) та оборотний капітал (оборотні активи) (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Класифікація капіталу в обігу
Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, які належать бюджетній установі та забезпечують його функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.
Оборотні активи складаються:
o із запасів, які повністю використовуються для господарської діяльності бюджетної установи;
o дебіторської заборгованості;
o грошових коштів і їх еквівалентів, а також інших активів, призначених для реалізації або використання упродовж року.
За джерелами формування капітал бюджетних установ поділяється на власний і залучений капітал (зобов'язання) (рис. 2.6).
Власний капітал установи призначений для відображення сум фондів бюджетних установ і фінансових результатів діяльності за минулі роки.
Залучений капітал (зобов'язання) - це частина вартості майна установи, придбаного за рахунок виникнення зобов'язань, які необхідно повернути: банкам, постачальникам, працівникам: коштами, цінностями, які еквівалентні вартості майна.
Рис. 2.6. Класифікація капіталу бюджетної установи за джерелами формування
Основними елементами, які виникають під час господарської діяльності установ, є доходи і витрати (рис. 2.7).
Доходи відображають всі надходження бюджетної установи, які вона отримує на виконання кошторису.
Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати (видатки) матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи, які здійснюються за рахунок загального та спеціального фондів, та інші виробничі витрати.
Господарські засоби та джерела господарських засобів у ході діяльності установи зазнають різних змін.
Рис. 2.7. Елементи господарської діяльності бюджетних установ
Ці зміни можуть характеризувати їхнє надходження, вибуття або зміну форми та зміну власника (рис. 2.8).
Рис. 2.8. Класифікація господарських процесів
Метод бухгалтерського обліку - це система прийомів і способів, яка забезпечує повне, суцільне, безперервне, взаємопов'язане та об'єктивне відображення об'єктів бухгалтерського обліку, що призначені для отримання інформації для управління ними.
Основою побудови методу бухгалтерського обліку є подвійне відображення господарських фактів, яке випливає з їхньої подвійної характеристики (за складом і призначенням - з одного боку, і джерелами їхнього формування - з іншого). Застосування методу двоїстості (подвійного запису) дає можливість отримати дані про наявність і стан господарських засобів установи і джерел їхнього утворення на конкретний момент, оцінити результати ведення діяльності установи, забезпечити постійне порівняння господарських засобів та їхніх джерел.
Елементи методу бухгалтерського обліку відображено на рис. 2.9.
Документування - це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Інвентаризація - це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) і грошових коштів у формі перерахування, зважування, обмірювання, оцінки всіх залишків майна бюджетної установи і зіставлення з даними бухгалтерського обліку.
Рис. 2.9. Елементи методу бухгалтерського обліку
Оцінка - це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику для узагальнення їх загалом по установі.
Калькуляція - це спосіб обчислення собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції. Собівартість є базою для визначення ціни виконаних робіт, виробленої продукції та наданих послуг.
Рахунки - це спосіб групування, поточного обліку і контролю за наявністю і рухом майна бюджетної установи, джерел його утворення, господарських процесів та їхніх результатів.
Подвійний запис - це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків. Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Будь-яка господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або у одному виді засобів чи коштів, і в тій самій сумі змінюється відповідний вид джерел.
Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату.
Звітність - це система підсумкових взаємозв'язаних і взаємозумовлених показників, які характеризують господарську і фінансову діяльність установи, результати використання активів та стан зобов'язань.
Методичні прийоми методу бухгалтерського обліку відображено нарис. 2.10.
Завданням бухгалтерського обліку в бюджетних установах є повне, своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних коштів відповідно до їхнього цільового призначення.
Рис. 2.10. Обліковий процес та його регламентація
Суть і основи організації бухгалтерського обліку бюджетних установВ Україні здійснюються державні регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Основними нормативними документами, відповідно до яких організується облік у бюджетних установах, є Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-УІ і Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-ХГУ
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначає правові засади організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні (рис. 2.10).
Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів доходів і видатків, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру (рис. 2.11).
Рис. 2.11 Структура централізованої бухгалтерії
Указом Президента України від 25.12.2001 № 1251 "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері" заплановано низку заходів, спрямованих на посилення ролі бухгалтерського обліку в зміцненні фінансової дисципліни та запобіганні правопорушенням у бюджетній сфері.
Передбачається, зокрема, провести обов'язкову сертифікацію головних бухгалтерів (керівників фінансових служб), головних розпорядників коштів державного бюджету з метою підвищення професійних вимог до зазначених осіб стосовно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також розробити на основі міжнародних стандартів національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в державному секторі.
Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в бюджетних установах, на відміну від чинного нормативного забезпечення, мають ураховувати вимоги міжнародних стандартів обліку для урядових організацій (діє 17 стандартів) і передбачати варіантність, альтернативність вирішення певних облікових процесів.
Тоді кожна бюджетна установа, виходячи з конкретних умов своєї роботи, зможе вибирати найбільш прийнятний для себе варіант, який забезпечуватиме надійний контроль за ефективним використанням бюджетних коштів. Цей вибір і становить, власне, сутність облікової політики (табл. 2.1).
Таблиця 2.1. Заходи щодо модернізації системи бухгалтерського обліку у державному секторі на 2007-2015 роки
Найменування заходу
3. Методичні основи бухгалтерського обліку бюджетних установ
Структура Плану рахунків і бухгалтерського балансу та методика їх складанняЕкономічні ресурси є матеріальною основою діяльності установи. Від раціональності їхнього використання залежить ефективність діяльності всіх структурних підрозділів бюджетної установи.
Керівництву установи необхідно мати вичерпну, достовірну інформацію про необоротні та оборотні активи, їхню наявність у господарстві, стан та розміщення, а також про джерела їхнього формування - власний капітал та зобов'язання. Таку інформацію, узагальнену та згруповану у відповідному порядку, отримують за допомогою бухгалтерського балансу.
Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату.
У бухгалтерському балансі бюджетних установ реалізується принцип двосторонності, який полягає в тому, що господарські засоби установи відбиваються у двох аспектах:
o за речовим складом (матеріальні необоротні активи, грошові кошти, матеріали тощо);
o джерелами їх формування, які можуть бути власними й залученими.
Бухгалтерський баланс будують у вигляді двосторонньої таблиці. У лівій частині балансу, що називається активом відображаються склад і розміщення майна і коштів установи, а в правій, що називається пасивом відображаються джерела утворення власного капіталу та зобов'язань бюджетної установи (табл. 3.1)
Таблиця 3.1. СХЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ
Актив
Документування господарських операцій бюджетних установ, облікові регістри та техніка облікової реєстраціїБудь-яка господарська операція повинна відображатись на місці її здійснення у відповідних бухгалтерських документах. Таку реєстрацію господарських операцій називають первинним обліком, який є основою бухгалтерського обліку.
Документування - це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Класифікація бухгалтерських документів відображена на рис. 3.12 за такими ознаками:
Рис. 3.12. Класифікація бухгалтерських документів
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Після складання всі первинні документи передають в бухгалтерію. Кожний документ бухгалтерія детально перевіряє за суттю, формою і арифметично (рис. 3.13).
Рис. 3.13. Етапи опрацювання первинних документів
Основним документом, який регулює загальні правила застосування первинних документів, є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи.
На підставі даних первинних бухгалтерських документів інформацію про здійснені установою господарські операції згруповують в облікових регістрах (рис. 3.14).
Для забезпечення своєчасного та якісного обліку необхідно організувати таку систему складання й опрацювання документів, яка б забезпечувала пришвидшення руху документів під час їхнього оперативного використання і бухгалтерського опрацювання з моменту складання або одержання від інших підприємств і організацій до передавання на зберігання в архів після запису в облікові регістри. Цей процес називають документообігом.
Облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку
Рис. 3.14. Класифікація бухгалтерських облікових регістрів
Сутність форм бухгалтерського облікуДля обліку реєстрації господарських операцій установа застосовує різноманітні за формою, змістом, способами відображення і нагромадження інформації облікові регістри. Склад облікових регістрів, що їх веде бюджетна установа і визначає форму бухгалтерського обліку. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ установа вибирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.
Форма бухгалтерського обліку - це система взаємопов'язаних облікових реєстрів (хронологічних і систематичних) із певною методикою відображення у них господарських операцій у певній послідовності.
Фактично застосовуються такі основні облікові форми: 1) меморіально-ордерна ("Журнал-Головна") (рис. 3.15);
Рис. 3.15. Схема меморіально-ордерної форми обліку у бюджетних установах
Суть меморіально-ордерної форми полягає у тому, що на підставі перевірених і згрупованих за певною ознакою первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказують кореспонденцію рахунків за здійсненою господарською операцією та її суму. Меморіальні ордери складають як на один документ, так і на групу однорідних первинних документів.
Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затверджена Наказом ДКУ від 27.07.00 № 68 передбачає використання у бюджетних установах 16 основних меморіальних ордерів у формі накопичувальних відомостей, кожна з яких має спеціальне призначення і специфічну будову, та одного меморіального ордера типової форми, призначеного для оформлення інших операцій, які не охоплені основними меморіальними ордерами (табл. 3.13).
Перевірені та взяті на облік первинні документи систематизують за датами здійснення операцій (у хронологічній послідовності) та заносять до меморіальних ордерів - накопичувальних відомостей.
Регістром синтетичного обліку за форми "Журнал-Головна" є книга "Журнал - Головна", яка і дала назву формі обліку.
Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є:
o оформлення бухгалтерських проведень меморіальними ордерами;
o розподіл синтетичного обліку на хронологічний і систематичний;
o ведення аналітичного обліку на картках;
o особлива будова книги "Журнал - Головна", яка розкриває кореспонденцію рахунків, що підвищує можливості аналізу й контролю за правильністю записів.
Таблиця 3.13. ПЕРЕЛІК МЕМОРІАЛЬНИХ ОРДЕРІВ-НАКОПИЧУВАНИХ ВІДОМОСТЕЙ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
м/о
4. Облік доходів загального фонду бюджетних установ
Система розпорядників бюджетних установБюджетними установами та організаціями, вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету (державного або місцевого) і здійснюють свої видатки відповідно до кошторису як головного планового та фінансового документу.
Тобто, як уже зазначалося, бюджетні установи є складовою бюджетної системи. У зв'язку з чим доходами бюджетних установ є суми надходжень до бюджетної установи, одержаних із загального і спеціального фондів бюджету для виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ.
Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджету й бюджетних установ поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно Бюджетним Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Загальний фонд містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій.
На рівні бюджетних установ доходи загального фонду - це державні кошти, що надійшли на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного або місцевого бюджету для її утримання.
Єдиним джерелом доходів загального фонду бюджетних установ є асигнування з державного бюджету чи місцевих бюджетів.
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Доходи бюджетних установ тісно пов'язані з поняттям розпорядника бюджетних коштів, за допомогою якого схема фінансових відносин бюджетної установи стає зрозумілішою.
За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного Кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, в свою чергу, поділяють на таких, що мають власну мережу, та на розпорядників коштів без мережі.
Мережа розпорядника бюджетних коштів - згрупована головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до законодавства України вичерпна інформація щодо розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, та одержувачів бюджетних коштів.
До мережі включаються розпорядники та одержувачі, внесені до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до вимог наказу ДКУ від 05.02.2008 № 40 "Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів".
Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.
Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
Бюджетні асигнування надаються розпорядникам коштів, як правило, з деякого конкретного бюджету залежно від підпорядкованості установи, її територіального розміщення, державного значення та доцільності віднесення видатків на цей бюджет відповідно до економічних і соціальних завдань держави.
Розпорядники бюджетних коштів отримують асигнування винятково на підставі затверджених кошторисів і планів асигнувань. Асигнування згідно із бюджетними призначеннями надходять до бюджетних установ для подальшого розподілу чи використання через систему органів ДКУ.
Структуру розпорядників бюджетних коштів відображено на рис. 4.1.
Незалежно від джерел покриття видатків бюджетних установ фінансування через органи ДКУ здійснюється на підставі таких принципів (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Принципи бюджетного фінансування
Порядок отримання асигнувань із загального фонду бюджетуПорядок фінансування бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету визначено "Порядком обслуговування державного бюджету за видатками", затвердженого наказом ДКУ від 25.05.2004 р. № 89.
Зокрема, цим Порядком визначаються основні положення щодо формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів та організації роботи з проведення операцій із відкриття асигнувань за загальним фондом. З метою відокремлення інформаційних і грошових потоків вводиться нове поняття "відкриті асигнування" - право, надане головним розпорядникам бюджетних коштів та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих бюджетних зобов'язань. Код коштів - деталізована ознака напряму спрямування коштів державного бюджету (загальний фонд, спеціальний фонд у частині надходжень, які направляються на здійснення спеціальних видатків, плати за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ).
Виконання видатків державного бюджету та облік їх формується під впливом функціонування органів Державного казначейства України щодо внутрішньої платіжної системи, яка передбачає послідовні етапи, схеми виконання яких відображено нарис. 4.3.
Порядок фінансування бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів визначено "Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів", затвердженого наказом ДКУ від 04.11.2002 р. № 205.
Синтетичний та аналітичний облік отриманих асигнуваньПервинними документами щодо отримання бюджетних асигнувань є виписки з реєстраційних та особових рахунків з органів Державного казначейства України.
Облік доходів у розпорядників коштів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ ведеться на пасивному рахунку 70 "Доходи загального фонду", характеристика субрахунків якого наведено в табл. 4.1.
Таблиця 4.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 70 "ДОХОДИ ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ"
5. Облік доходів спеціального фонду бюджетних установ
Види доходів спеціального фонду бюджетних установСпеціальний фонд містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
На рівні бюджетних установ доходами спеціального фонду бюджетної установи є власні надходження бюджетних установ, які мають цільове спрямування та доходи за іншими надходженнями спеціального фонду (рис. 5.1).
Власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством та інших джерел власних надходжень бюджетних установ.
Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їхнього утворення та напрями використання встановлено ст. 13 Бюджетного кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання" від 17.05.2002 р. № 659 (табл. 5.1).
Рис. 5.1. Види доходів спеціального фонду бюджетних установ
Інші кошти спеціального фонду бюджету - це фінансування бюджетних установ зі спеціального фонду бюджету відповідного рівня.
Формування спеціального фонду за джерелами надходженьОбсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів та/або фінансування бюджету чи повернення кредитів до бюджету, що плануються на наступний рік.
За основу цих розрахунків беруться такі показники:
o обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;
o прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету;
o прогнозний обсяг повернення коштів до бюджету, що мають цільове призначення.
На підставі зазначених показників визначається сума надходжень на наступний рік за кожним їх джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи.
Під час формування показників, на підставі яких визначаються надходження планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому.
Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.
У процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.
Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.
Синтетичний та аналітичний облік доходів спеціального фондуДля обліку доходів спеціального фонду в Плані рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено пасивний рахунок 71 "Доходи спеціального фонду", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 5.2.
Таблиця 5.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ДОХОДІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Групи
6. Облік доходів від реалізації товарів, робіт, послуг
До доходів від реалізації продукції, виробів і виконання робіт відносяться доходи отримані від реалізації виробів виробничих (навчальних) майстерень, доходи отримані від реалізації продукції підсобних (навчальних) сільських господарств закладів середньої освіти та доходів від реалізації науково-дослідних робіт (НДР) за договорами.
Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень, підсобних (навчальних) сільських господарств та НДР за договорами обліковується на рахунку 72 "Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 6.1.
Для обліку доходів з виготовлення і реалізації продукції виробничих (навчальних) майстерень призначено субрахунки:
o 241 "Вироби виробничих (навчальних) майстерень" - для обліку готових виробів, виготовлених у виробничих (навчальних) майстерень, а також готової друкованої продукції;
o 323 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги" - для обліку коштів, що надійшли установі від господарської та/або виробничої діяльності;
o 633 "Розрахунки із замовниками за виконані роботи і надані послуги з власних надходжень" - для обліку розрахунків із замовниками за виконані роботи або надані послуги і за реалізовані готові вироби, а також розрахунків з підприємствами і організаціями за роботи, виконані учнями в процесі виробничого навчання;
o 721 "Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень" - для обліку реалізації готових виробів, що випускають виробничі (навчальні) майстерні, а також готової друкованої продукції і наданих послуг;
o 821 "Витрати виробничих (навчальних) майстерень" - для обліку витрат на випуск готових виробів у виробничих (навчальних) майстернях, а також видання друкованої продукції та надання послуг.
Таблиця 6.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 72 "ДОХОДИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, ВИРОБІВ І ВИКОНАНИХ РОБІТ"
з/п
7. Облік видатків бюджетних установ
Характеристика видатків бюджетних установ, склад і класифікація видатків бюджетних установВидатки - це державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.
Видатки мають доволі складну структуру і тому їх подають у вигляді класифікації відображену на рис. 7.1.
Залежно від джерел покриття видатки класифікуються на видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.
Видатками загального фонду називаються видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету.
Видатками спеціального фонду називаються видатки, здійснювані за рахунок спеціального фонду бюджету.
Залежно від етапу руху бюджетних коштів видатки класифікуються на касові видатки і фактичні видатки.
Рис. 7.1. Класифікація видатків бюджетних установ
Касові видатки - це усі суми, проведені органом ДКУ або установою банку з реєстраційного, спеціального реєстраційного, поточного рахунку як готівкою, так і шляхом безготівкової оплати рахунків.
Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до затвердженого кошторису бюджетних установ.
Однак за цими видатками неможливо визначити фактичне використання коштів, тому що окремі суми можуть бути нараховані, але не виплачені.
Касові видатки показують суму асигнувань, які одержали і витратили бюджетні установи в розрізі кодів економічної класифікації видатків, що дає змогу мати дані про касове виконання кошторису та про залишки невикористаних асигнувань на певну дату.
Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків.
Фактичні видатки - це дійсні, кінцеві видатки, оформлені відповідними первинними документами і здійснені за рахунок коштів загального та спеціального фондів бюджету, а також нараховані або проведені, але не сплачені. До них належать видатки за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.
Облік фактичних видатків дає змогу контролювати хід виконання кошторису бюджетними установами загалом та дотримання встановлених норм видатків в розрізі кодів економічної класифікації видатків, тобто ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису бюджетних установ, тому в разі виконання планового обсягу робіт вони повинні відповідати сумам асигнувань за кошторисом.
Прямі видатки - це збіг касових і фактичних видатків.
Залежність касових та фактичних видатків за КЕКВ можна записами у вигляді формули (1.1):
Згідно з бюджетною класифікацією видатки класифікуються за:
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
4) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків бюджету).
Функціональна класифікація видатків (КФКВ) має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких систематизуються видатки, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
Відомча класифікація видатків (КВКВ) містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.
На основі відомчої класифікації видатків ДКУ складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
Програмна класифікація видатків (КПКВ) використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.
До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків, яка затверджується Міністерством фінансів України.
Перші три класифікаційні групи виконують адресну функцію щодо видатків відповідних розпорядників коштів загалом і мають досить обмежене використання у процесі бухгалтерського обліку, а саме коди класифікацій виступають одним із основних реквізитів облікових регістрів та форм фінансової звітності.
Економічна класифікація видатків (КЕКВ) на відміну від попередніх, має забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Тобто економічна класифікація видатків призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії).
Економічна класифікація видатків бюджетних установ багаторівнева. На першому рівні видатки бюджетних установ поділяються на 3 групи:
поточні видатки (1000) у практиці бюджетного процесу їх ще виокремлюють як видатки споживання - це частина видатків бюджетів, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні між бюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, не віднесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.
капітальні видатки (2000) або видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансове забезпечення капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансове забезпечення структурної перебудови економіки; інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням;
нерозподілені видатки (3000) - це видатки з резервних фондів державного і місцевих бюджетів та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.
На другому рівні видатки бюджетних установ поділяються на підгрупи, на третьому рівні видатки бюджетних установ поділяються на статті, на четвертому рівні видатки бюджетних установ поділяються на під статті.
Детальна характеристика видатків економічної класифікації наведена в наказі ДКУ від 25.11.2008 р. № 495 "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету" (табл. 7.1).
Таблиця 7.1. ЕКОНОМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Код
Облік касових та фактичних видатків, облік видатків загального та спеціального фондівПланом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ не передбачено окремих рахунків для обліку касових видатків, оскільки ці видатки збігаються з кредитом рахунку 32 "Рахунки в казначействі", характеристика субрахунків якого відображено в табл. 7.2
Таблиця 7.2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 32 "РАХУНКИ В КАЗНАЧЕЙСТВІ"
з/п
8. Порядок складання, розгляду й затвердження кошторису доходів і видатків
Поняття кошторису доходів і видатків та його видиУстанови, що утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності й виконання покладених на них функцій складають кошторис, який є важливим інструментом планування, так і контролю фінансової політики бюджетної установи. Основним документом, що регулює процеси складання, розгляду й затвердження кошторисів бюджетних установ є Порядок складання, розгляду, затвердження й основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (зі змінами).
Кошторис бюджетної установи - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.
Відповідно до Порядку 228 кошторис бюджетних установ має такі складові частини відображені на рис. 8.1.
Рис. 8.1. Структура кошторису доходів і видатків
Разом з кошторисом затверджуються такі документи: План асигнувань загального фонду бюджету (за винятком надання кредитів з бюджету) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.
Скорочена економічна класифікація видатків бюджету включає:
o оплату праці працівників бюджетних установ (код 1110);
o нарахування на заробітну плату (код 1120);
o медикаменти та перев'язувальні матеріали (код 1132);
o продукти харчування (код 1133);
o оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160);
o дослідження і розробки, окремі заходи розвитку із реалізації державних (регіональних) програм (код 1171);
o окремі заходи розвитку із реалізації державних (регіональних) програм, не зараховані до заходів розвитку (код 1172);
o поточні трансферти населенню (код 1340);
o решта економічних категорій видатків відображаються загальною сумою за кодом 5000 "Інші видатки".
План надання кредитів із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл надання кредитів з бюджету, затверджених у загальному фонді кошторису, за класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.
План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), затверджених у спеціальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків або класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань, в розрізі доходів бюджету за кодами класифікації доходів бюджету, фінансування бюджету за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання, повернення кредитів до спеціального фонду бюджету за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і класифікації кредитування бюджету.
План використання бюджетних коштів - це розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, в розрізі видатків бюджету, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету.
Помісячний план використання бюджетних коштів - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету, який регламентує для вищих навчальних закладів I - IV рівня акредитації та наукових установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.
Вище перелічені документи є невід'ємними частинами кошторису і затверджуються разом із цим кошторисом. Форми зазначених документів затверджуються Міністерством фінансів України відповідно до наказу від 28.01.2002 № 57 "Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету". Затверджені форми плану використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів можуть бути доповнені іншими показниками.
У практиці бюджетного процесу виділяють такі види кошторисів, відображені у табл. 8.1.
Кошториси не складаються за бюджетними програмами, призначення за якими встановлюються законом про Державний бюджет України за загальнодержавними витратами та рішенням відповідної ради про затвердження місцевого бюджету у частині міжбюджетних трансфертів, здійснення передачі бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів і бюджетних програм щодо виконання державою гарантійних зобов'язань за кредитами, залученими під державні гарантії, мобілізаційної підготовки галузей національної економіки, резервного фонду місцевих бюджетів, а також за бюджетними програмами щодо виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Таблиця 8.1
ВИДИ КОШТОРИСІВ
Порядок складання проектів кошторисів:Складання і затвердження кошторису починається із розроблення проекту кошторису доходів і видатків бюджетною установою. Цей документ містить приблизні показники, оскільки остаточні будуть визначені після погодження проекту кошторису із розпорядником вищого рівня.
Рух інформації у процесі проектування кошторисів відображається нарис. 8.2.
Рис. 8.2. Рух інформації у процесі проектування кошторисів
Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету. У разі коли установи утворені не з початку року, кошториси складаються і затверджуються для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.
У частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на здійснення видатків бюджету та надання кредитів з бюджету із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.
У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки бюджетних коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються.
Обсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів та/або фінансування бюджету чи повернення кредитів до бюджету, що плануються на наступний рік.
Бюджетний запит - це документ, підготований головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний рік.
У разі обмеження терміну формування бюджетних запитів головними розпорядниками Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи надають дозвіл головним розпорядникам самостійно визначати порядок та обсяг одержання необхідних даних для забезпечення своєчасного формування і подання бюджетних запитів.
Порядок розгляду і затвердження кошторисівУ двотижневий строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування (рис. 8.3).
Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником.
Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном.
Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.
Рис. 8.3. Рух інформації у процесі розгляду та затвердження кошторисів
Типова форма штатного розпису установи затверджується Мінфіном. У разі потреби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі.
Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, помісячні плани використання бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів повинні бути затверджені протягом 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів.
Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи бюджетних установ затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком окремих установ (табл. 8.2):
Таблиця 8.2. ЗАТВЕРДЖЕННЯ КОШТОРИСІВ ОКРЕМИХ УСТАНОВ
Найменування установ
9. Облік грошових коштів у касі бюджетної установи
Види готівкових форм розрахунків бюджетних установГрошові кошти бюджетні установи зберігають на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках в органах ДКУ. Але на практиці виникає необхідність в розрахунках готівкою, наприклад при виплаті заробітної плати, допомоги з тимчасової втрати працездатності, стипендії, авансу на відрядження. Для цього бюджетні установи можуть зберігати свої грошові кошти в касі.
Касові операції - операції, що пов'язані з прийманням і видачею готівки шляхом проведення розрахунків через касу установи (рис. 9.1).
Рис. 9.1. Схема наявності та руху грошових коштів у касі бюджетної установи
Правила ведення розрахунків готівкою регулює Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління національного банку України від 15.12.2004 року № 637.
Розмір суми грошових коштів у касі на кінець робочого дня лімітований.
Ліміт каси - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Ліміт каси встановлюється залежно від режиму та специфіки роботи бюджетної установи, віддаленості від установи банку, що здійснює готівкове обслуговування, а також обсягу касових оборотів за всіма рахунками, термінів здачі готівки тощо.
Бюджетна установа може мати у своїй касі готівку в межах установлених лімітів (за винятком готівки для виплат, пов'язаних з оплатою праці, грошового забезпечення, стипендій, що зберігаються в касі понад ліміт упродовж трьох робочих днів).
Порядок надходження та використання готівкових коштівУсі касові операції ведуться касиром або іншим працівником, який призначається на цю посаду керівником установи.
Касир - це матеріально-відповідальна особа, яка здійснює приймання грошей до каси, видачу їх, ведення касової книги, несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих нею грошових коштів та інших цінностей та складання касового звіту, відповідає за ліміт каси.
Готівку до каси з реєстраційних рахунків касир отримує за грошовими іменними чеками, які виписують органи Державного казначейства на підставі заявки на видання готівки.
Порядок отримання готівки бюджетною установою відображено на рис. 9.2.
Рис. 9.2. Порядок отримання готівки бюджетною установою
де 1 - подача документів для отримання готівки (заявку на одержання готівки, платіжні доручення на перерахування страхових внесків);
2 - перевірка органом ДКУ документів на відповідність
3 - виписка чеку на отримання готівки
4 - отримання готівки в банку на підставі одержаного в органі ДКУ чеку
5 - оприбуткування готівки в касі установи
На підставі перевіреної заявки органи ДКУ виписують на касирів чи уповноважених осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки, котрі реєструють у журналі реєстрації виданих чекових книжок із зазначенням номерів чеків та осіб, які отримали чекові книжки. На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів отримують готівку з рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства.
В установі повинні бути створені відповідні умови, які гарантують збереження готівки в касі (окреме приміщення з охоронною сигналізацією для каси, сейфа тощо).
Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Перелік цінностей, які можуть зберігатися в касі відображено на рис. 9.3.
Рис. 9.3. Перелік цінностей, які можуть зберігатися в касі
Готівка - грошові знаки (банкноти, монети).
Касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства
України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
Касові операції оформляються наступними касовими документами (табл. 9.1).
Таблиця 9.1. ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ
з/п
Використання бюджетними установами РРОКошти, які надходять у вигляді виручки від платних послуг збирають в операційній касі, яка обладнана реєстратором розрахункових операцій.
Реєстратор розрахункових операцій (РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).
Схему розрахунку через РРО відображено на рис. 9.4.
Рис. 9.4. Схема документообігу під час розрахунку через РРО
Фіскальні функції - це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечити одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у безготівковій формі.
Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Розрахункова книжка (РК) - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР випадках, коли не застосовуються РРО.
Синтетичний та аналітичний облік касових операцій в національній валютіОблік грошових коштів у бюджетних установах ведуть відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установах, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року № 242.
Для обліку касових операцій Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено рахунок 30 "Каса", характеристика субрахунків якого відображено в табл. 9.2.
Таблиця 9.2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 30 "КАСА"
з/п
Відображення в обліку операцій в іноземній валютіРозпорядники бюджетних коштів за деякими напрямами витрат, встановлених законодавством, свої господарські операції можуть проводити в іноземній валюті.
Схему основних операцій з іноземною валютою наведено на рис. 9.6.
Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.
Валюта звітності - грошова одиниця України.
Операції в іноземній валюті - операції, за якими відображаються надходження та розрахунки в іноземній валюті.
Валютний курс - співвідношення грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, встановлене Національним банком України.
Середньозважений валютний курс - результат ділення суми добутків величин валютних курсів Національного банку України та кількості днів їх дії у звітному місяці (кварталі, році) на кількість календарних днів у цьому місяці (кварталі, році).
Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначають Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 та Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР
Рис. 9.6. Схема операцій з іноземною валютою
Облік коштів, які надходять і використовуються в іноземній валюті, здійснюються згідно з вимогами, визначеними у Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженому наказом Державного казначейства України від 24.07.2001 № 126.
Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті бюджетні установи ведуть у тих самих класах рахунків, що й облік гривневих операцій за субрахунками, встановленими Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.
Облік наявності та руху грошових коштів в іноземних валютах на валютному рахунку в банку ведеться на активному субрахунку 318 "Поточні рахунки в іноземній валюті", підставою для записів у якому є виписки банків з валютних рахунків. На кожне найменування валюти відкривають окремі рахунки третього порядку.
Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті відображається в регістрах бухгалтерського обліку в національній валюті України перерахунком суми іноземної валюти за валютним курсом з одночасним відображенням операцій у іноземній валюті (табл. 9.4).
Таблиця 9.4. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ
з/п
Облік інших коштівПоряд з грошовими коштами в касі бюджетні установи розпоряджаються іншими коштами, до яких належать: грошові документи в національній та іноземній валюті, грошові кошти в дорозі.
До грошових документів належать сплачені талони на бензин і мастило, оплачені путівки в будинки відпочинку, санаторії, на турбази, отримані повідомлені на поштові перекази, поштові марки і марки держмита, бланки трудових книжок і вкладиші до них тощо, а також оборотні активи у формі еквівалентів грошових коштів, тобто коштів, що містяться в акредитивах, у чекових книжках. У господарській діяльності бюджетних установ такі документи називають документами суворого обліку та звітності, за допомогою яких оформлюють лише окремі господарські операції.
Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Для скорочення термінів розрахунків готівкою застосовують розрахункові чеки - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Форми розрахункових чеків затверджуються Національним банком України.
При отриманні горючих і мастильних матеріалів деякі установи застосовують смарт-картка.
Смарт-картка - це пластикова картка з влаштованим мікропроцесором, який містить інформацію про суму грошових коштів у файлі на рахунку.
Для обліку інших коштів передбачено рахунок 33 "Інші кошти", характеристика субрахунків якого відображено в табл. 9.5
Таблиця 9.5. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 33 "ІНШІ КОШТИ"
з/п
10. Облік грошових коштів загального фонду бюджетних установ
Порядок відкриття рахунків в органах ДКУГрошові відносини бюджетних установ у процесі виконання кошторису доходів і видатків, здійснюються в основному безготівковій формі (рис. 10.1).
Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.
Для зберігання коштів загального фонду і проведення операцій з ними бюджетні установи відкривають у органах ДКУ наступні рахунки:
реєстраційні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах ДКУ розпорядникам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів;
особові рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів місцевих бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків та кредитування бюджету для обліку руху коштів, виділених із загального та/або спеціального фондів місцевих бюджетів для розподілу між розпорядниками та одержувачами коштів місцевих бюджетів, а також відокремленими структурними підрозділами розпорядників коштів місцевих бюджетів.
Рис. 10.1. Схема розрахунків бюджетної установи
Порядок відкриття рахунків у органах ДКУ регламентується наказом ДКУ "Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України" від 02.12.2002 року № 221 (рис. 10.2).
Органи ДКУ здійснюють розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ шляхом проведення платежів з реєстраційних рахунків відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду, планів використання бюджетних коштів та наявності відповідного бюджетного зобов'язання.
Рис. 10.2. Порядок відкриття реєстраційного рахунку
Безготівкові розрахунки та вимоги щодо заповнення розрахункових документів здійснюють відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, і проводяться за такими формами розрахункових документів:
o меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій, операцій зі списання коштів з рахунка платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України;
o платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення бюджетної установи обслуговуючому органу ДКУ про списання зі свого реєстраційного рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;
o платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів та доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача;
o платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана або (у разі договірного списання) отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів із рахунка платника на рахунок отримувача;
o чек - документ, що містить розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку - емітента (банку, що видає чек або чекову книжку), яка веде його рахунок, сплатити чекотримачеві (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку суму коштів;
o акредитив - це форма розрахунків, згідно з якою банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Акредитиви класифікуються на:
відкличний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником;
невідкличний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий;
покритий акредитив - це акредитив, для здійснення платежів за яким завчасного бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
непокритий акредитив - це акредитив, оплата за яким за тимчасової відсутності коштів на рахунку гарантується банк-емітент за рахунок банківського кредиту.
Найпоширенішими серед перелічених платіжних документів у використання бюджетних установ є платіжні доручення.
Платіжні доручення приймаються органом ДКУ до виконання протягом 10 календарних днів після складання платіжного доручення й визначається в межах одного бюджетного періоду.
Органи ДКУ приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їхніх рахунків. Подання платіжних доручень до органів ДКУ здійснюють одночасно у паперовій та електронній формі.
Схему розрахунків бюджетних установ платіжними дорученнями відображено на рис. 10.3.
Рис. 10.3. Схема розрахунків бюджетних установ платіжними дорученнями
де 1 - постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги);
2 - постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію (роботи, послуги);
3 - бюджетна установа подає до органу ДКУ платіжні доручення з реєстром;
4 - орган ДКУ подає до уповноваженого банку платіжні доручення;
5 - уповноважений банк списує кошти з казначейського рахунка;
6 - уповноважений банк надсилає до органу ДКУ виписки з казначейського рахунка з доданими платіжними дорученнями;
7 - орган ДКУ списує кошти з реєстраційного рахунку бюджетної установи;
8 - орган ДКУ надсилає бюджетній установі витяги з реєстраційних рахунків з доданими платіжними дорученнями;
9 - уповноважена установа банку передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника;
10 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок отримувача коштів;
11 - банк постачальника надсилає витяг з рахунку постачальнику (отримувачеві) коштів.
Синтетичний та аналітичний облік коштів на реєстраційних рахунках в органах ДКУОблік грошових коштів у бюджетних установах ведуть відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установах, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року № 242.
Первинними документами щодо отримання коштів загального фонду є виписки з реєстраційних рахунків з органів ДКУ. Виписки за здійснені операції органи ДКУ надають за результатами попереднього операційного дня.
Для обліку руху грошових коштів загального фонду на реєстраційних рахунках, відкритих в органах ДКУ Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ використовується активний рахунок 32 "Рахунки в казначействі", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 10.1.
У залежності від кількості рахунків, відкритих в органах ДКУ за коштами загального фонду субрахунки рахунку 32 "Рахунки в казначействі" розподіляються на рахунки третього порядку (321-1, 321-2 та інші).
Таблиця 10.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 32 "РАХУНКИ В КАЗНАЧЕЙСТВІ"
з/п
11. Облік грошових коштів спеціального фонду бюджетних установ
Порядок відкриття і ведення спеціальних реєстраційних рахунків в органах ДКУДля зберігання коштів спеціального фонду і проведення операцій з ними бюджетні установи відкривають у органах ДКУ спеціальні реєстраційні рахунки.
Спеціальні реєстраційні рахунки - рахунки, які відкриваються розпорядникам бюджетних коштів, відокремленим структурним підрозділам розпорядників бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків та кредитування бюджету для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторисів.
Порядок відкриття рахунків у органах ДКУ регламентується наказом ДКУ "Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України" від 02.12.2002 року № 221.
Для відкриття спеціальних реєстраційних рахунків розпорядники бюджетних подають до органу ДКУ такі документи:
а) заяву про відкриття рахунків установленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера або інших посадових осіб, яким відповідно до затвердженої в установленому порядку картки із зразками підписів та відбитка печатки надано право першого та другого підписів;
б) копію свідоцтва про державну реєстрацію клієнта в органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або у нотаріальному порядку;
в) копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену у нотаріальному порядку або органом, що видав довідку;
г) копію належним чином зареєстрованого (затвердженого) установчого документа, засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або у нотаріальному порядку;
ґ) копію документа, що підтверджує взяття клієнта на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або у нотаріальному порядку;
д) картку із зразками підписів та відбитка печатки та перелік рахунків, якими можуть розпоряджатися зазначені у картці (тимчасовій картці) особи, у двох примірниках;
е) копію повідомлення про взяття клієнта на облік у відповідному органі Пенсійного фонду України як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, засвідчену органом, що його видав, або у нотаріальному порядку;
є) копію довідки про включення розпорядника до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, засвідчену органом, що видав документ;
ж) затверджений кошторис розпорядників бюджетних коштів, крім видатків бюджетів, кошториси для здійснення яких не складаються.
Безготівкові розрахунки та вимоги щодо заповнення розрахункових документів здійснюють відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої
Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, і проводяться за такими формами розрахункових документів:
o меморіальний ордер;
o платіжне доручення;
o платіжна вимога - доручення;
o платіжна вимога;
o чек;
o акредитив, який класифікується на: відкличний акредитив; невідкличний акредитив; покритий акредитив; непокритий акредитив.
Найпоширенішими серед перелічених платіжних документів у використання бюджетних установ є платіжні доручення.
Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення бюджетної установи обслуговуючому органу ДКУ про списання зі свого реєстраційного рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Платіжні доручення приймаються органом ДКУ до виконання протягом 10 календарних днів після складання платіжного доручення й визначається в межах одного бюджетного періоду. Органи ДКУ приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їхніх рахунків.
Подання платіжних доручень до органів ДКУ здійснюють одночасно у паперовій та електронній формі.
Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів на спеціальних реєстраційних рахунках в органах ДКУОблік грошових коштів у бюджетних установах ведуть відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установах, затвердженої наказом ДКУ від 26.12.2003 року № 242.
Первинними документами щодо отримання доходів спеціального фонду є виписки з спеціальних реєстраційних рахунків з органів ДКУ.
Виписки за здійснені операції органи ДКУ надають за результатами попереднього операційного дня.
Для обліку руху грошових коштів за спеціальним фондом на рахунках, відкритих в органах ДКУ Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ використовується активний рахунок 32 "Рахунки в казначействі", характеристика субрахунків якого відображено в табл. 11.1.
Таблиця 11.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 32 "РАХУНКИ В КАЗНАЧЕЙСТВІ"
з/п
12. Облік розрахунків з дебіторами бюджетних установ
Поняття дебіторської заборгованості, її класифікація, визнання та характеристика розрахунків з різними дебіторамиВиникнення заборгованості пов'язане з тим, що одночасне виконання сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається вкрай рідко. Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість - фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг.
Розрахунки з юридичними та фізичними особами (крім розрахунків з підзвітними особами) за товари, роботи та послуги здійснюються після їх отримання. Попередня оплата дозволяється у випадках, визначених чинним законодавством України.
Попередня оплата - оплата товарів (робіт та послуг), готових до відвантаження (надання) установі після отримання платежу, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до постанови КМУ від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі наступних термінах та товарно-матеріальних цінностей (табл. 12.1).
Авансові платежі - грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
Облік дебіторської заборгованості в бюджетних установах ведеться на рахунках 34 "Короткострокові векселі одержані", 35 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 36 "Розрахунки з різними дебіторами" (рис. 12.1).
Рис. 12.1. Рахунки обліку дебіторської заборгованості
Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість визначено відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242. Ця Інструкція встановлює єдині вимоги до порядку ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах ДКУ, розрахунків з дебіторами та інших активів.
Облік короткострокових векселів одержанихБюджетні установи мають право одержувати короткострокові векселі для оформлення грошового боргу за фактично одержані товари, роботи, послуги.
Порядок здійснення операцій з векселями регламентується Законом України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-Ш.
Таблиця 12.1. ПЕРЕЛІК ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ, ЯКІ МОЖНА ПРИДБАТИ ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ОПЛАТОЮ
№з/п
Облік розрахунків із замовниками за науково-дослідні роботиРозрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи застосовуються тільки у науково-дослідних установах, навчальних закладів професійно-технічної освіти, виробничих (навчальних) майстернях та підсобних(навчальних) сільських господарствах.
Замовник - юридична або фізична особа, яка замовляє виконання робіт, поставляння продукції, надання послуг, організовує проведення торгів (тендерів), укладає договори (контракти), контролює хід будівництва та здійснює технічний нагляд за ним, проводить розрахунки за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, приймає закінчені роботи.
Покупець - юридична або фізична особа, яка придбаває товари (продукцію) для власних потреб або з метою передання (дарування) їх іншій особі - одержувачу.
Документування розрахунків з покупцями і замовниками відображено в табл. 12.4.
Розрахунки із замовниками за НДР, які виконуються за господарськими договорами відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ обліковуються на субрахунках:
o 351 "Розрахунки із замовниками з авансів за науково-дослідні роботи" - для обліку розрахунків з покупцями та замовниками за виконані роботи і надані послуги, що мають авансові платежі, умови яких передбачають попередню оплату. Суми отриманих авансів записуються за кредитом субрахунку 351 і дебетом 323. За дебетом субрахунку 351 і кредитом 634 записуються суми авансів, що зараховані при оплаті рахунків;
o 634 "Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті" - для обліку розрахунків із замовниками за виконані згідно з договорами науково-дослідні роботи. За дебетом субрахунку 634 записуються суми за наданими рахунками з кредитуванням субрахунку 723. У кредит субрахунку 634 та дебет субрахунку 323 записуються суми, які надійшли до сплати за рахунком та за кредитом 351 - суми зарахованого авансу.
Синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться у меморіальному ордері ф. 274 (бюджет).
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником на картках ф. 292а або книгах ф. 292 за кожним договором окремо.
Таблиця 12.4. ДОКУМЕНТУВАННЯ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ
Розрахунки з вітчизняними покупцями
Облік розрахунків з різними дебіторамиДля обліку розрахунків з різними дебіторами Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ призначено рахунок 36 "Розрахунки з різними дебіторами", характеристику субрахунків яких відображено в табл. 12.6.
Сума авансу записується за дебетом субрахунків рахунку 36, на суму отриманих цінностей або наданих послуг проводиться запис у кредит субрахунку рахунку 36.
Таблиця 12.6. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 36 "РОЗРАХУНКИ З РІЗНИМИ ДЕБІТОРАМИ"
з/п
13. Облік розрахунків з підзвітними особами
Поняття та завдання обліку розрахунків з підзвітними особамиБільшість розрахунків бюджетних установ здійснюється в безготівковій формі, але частину розрахунків здійснюють готівкою через підзвітних осіб.
Суми під звіт видаються з каси установи або зараховуються на картковий рахунок на оплату видатків, які неможливо або недоцільно проводити шляхом безготівкових розрахунків, і тільки працівникам, що працюють у цій установі.
Підзвітна особа - працівник установи, який отримав під звіт кошти для майбутніх видатків. Підзвітні особи несуть повну відповідальність за збереження й використання підзвітних осіб.
Підзвітна сума - кошти, видані працівникові установи на витрати, пов'язані зі службовими відрядженнями та/або на адміністративно-господарські витрати. Підзвітні суми мають цільове призначення і повинні витрачатися виключно з метою, на яку вони видані згідно з кодами бюджетної класифікації видатків.
Підзвітні суми в бюджетній установі виділяються на наступні цілі:
o на господарські видатки;
o на службові відрядження;
o на наукові експедиції.
Порядок витрачання коштів на господарські потребиПорядок витрачання коштів на господарські потреби регулюється та обмежується кошторисними призначеннями, а також Положенням про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженим Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637.
Видача сум під звіт працівникам, за якими є непогашена заборгованість за попередні суми, не дозволяється.
Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії бюджетної установи звіт про витрачені суми (або з якихось причин повністю або частково не витрачені) не пізніше за:
o десяти робочих днів з дня видавання готівки під звіт - на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту;
o двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт - на всі інші господарські потреби.
Облік розрахунків з підзвітними особами за службовими відрядженнямиОсновна маса авансових сум у бюджетних установах видається під звіт на службові відрядження.
Службове відрядження - це поїздка працівника, який перебуває у трудових відносинах з бюджетною установою(штатний працівник), за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його основної роботи.
Порядок оплати службових відряджень установлено наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон"
Витрати бюджетної установи на відрядження мають плановий характер і включаються до видатків за загальним і спеціальним фондами лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження із основною діяльністю установи.
Установа, яка відправляє працівника у службове відрядження, видає наказ про його відрядження, де зазначено мету поїздки, пункт призначення, тривалість відрядження. За відрядження за кордон вказують умови перебування за кордоном (у разі поїздки на запрошення додається його копія з перекладом), кошторис витрат. Потім працівникові оформлюють посвідчення про відрядження.
Установа відшкодовує відрядженому працівнику витрати за наявності підтвердних документів та добові, норми яких встановлені відповідно до Постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".
Терміни відрядження встановлює керівник в наступних межах (табл. 13.1).
Таблиця 13.1. ТЕРМІНИ ВІДРЯДЖЕННЯ
з/п
Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з підзвітними особамиЗа фактом витрачання коштів на відрядження як у межах України, так і за кордоном підзвітна особа складає Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (далі Звіт).
До Звіту обов'язково додаються підтверджувальні документи: посвідчення про відрядження; проїзні документи (транспортні квитки, багажні квитанції, страхові документи); документи про наймання житла; чеки, квитанції.
З 1 січня 2011 року Звіт має бути подано до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем, в якому платник податків:
o закінчує відрядження;
o завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти під звіт.
Залишок невикористаних коштів, згідно зі Звітом, підлягає поверненню до каси установи в термін його здавання у тій валюті, в якій було видано аванс. У бухгалтерії установи здійснюють перевірку Звітів: перевіряють правильність оформлення первинних документів, здійснюють арифметичну перевірку, визначають законність зроблених витрат. Керівник установи зобов'язаний не пізніше п'ятьох робочих днів прийняти рішення щодо затвердження перевірених Звітів.
Суми надмірно витрачених грошових коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернених в установлений строк згідно з п. 170.9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі ПКУ) підпадають під оподаткування:
o на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податків на таке відрядження, розраховану згідно з розд. III ПКУ;
o під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податків на виконання таких Дій.
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, яка видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів подальших звітних місяців до повної сплати суми такого податку.
Таким чином, сума надмірно витрачених коштів, виданих на відрядження або під звіт, не здана у зазначений строк, підлягає оподаткуванню на доходи за ставкою 15 % - із суми, що не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, і 17 % - із суми перевищення.
Відповідно до п. п. 164.5 ПКУ об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки обчислюється за такою формулою:
Облік розрахунків з підзвітними особами відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ здійснюється на активному субрахунку 362 "Розрахунки з підзвітними особами".
За дебетом субрахунку 362 фіксуються суми, видані під звіт, а також суми перевитрат, що їх відшкодовує підзвітна особа, за кредитом субрахунку - витрати суми авансу й повернені залишки підзвітних сум.
Кореспонденцію рахунків з обліку розрахунків з підзвітними особами відображено в табл. 13.3
Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться у меморіальному ордері 8 ф. 386 (бюджет) "Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами" за кодами економічної класифікації видатків.
Таблиця 13.3. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ
з/п
14. Облік розрахунків з кредиторами бюджетних установ
Поняття кредиторської заборгованості, її класифікація, визнання та характеристика розрахунків з різними кредиторамиВиникнення заборгованості пов'язане з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається вкрай рідко. Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої - зобов'язання погасити цю заборгованість перед кредитором.
Зобов'язання бюджетних установ виникають у процесі виконання кошторису доходів і видатків. Розпорядники і одержувачі бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні повинні вести облік зобов'язань відповідно до Наказу Державного казначейства України від 09.08.2004 № 136 "Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України".
Відповідно до цього Порядку визначено:
бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством;
зобов'язання - будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, в частині перевищення повноважень;
фінансове зобов'язання - будь-яке придбання товару, послуги чи виконання інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, в частині перевищення повноважень.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України.
За спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні фінансові зобов'язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету
(відкритих асигнувань (виділених коштів) та залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів (в частині власних надходжень) та бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів).
Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.
Розпорядники бюджетних коштів ведуть аналітичний облік зобов'язань у Книзі обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань, форма якої затверджена наказом ДКУ від 06.10.2000 р. № 100 "Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання".
Характеристику аналітичного обліку зобов'язань відображено в табл. 14.1.
Таблиця 14.1. ХАРАКТЕРИСТИКА АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
з/п
Облік розрахунків за виконані роботиОдин із видів поточних зобов'язань бюджетних установ є кредиторська заборгованість за виконані роботи.
Розрахунки виконані роботи з капітального будівництва і надані послуги у наукових бюджетних установ, а також виробничих (навчальних) майстернях та підсобних (навчальних) сільських господарствах бюджетних установ обліковується на рахунку 63 "Розрахунки за виконані роботи", характеристика субрахунків якого відображено в табл. 14.8.
У процесі діяльності бюджетні установи здійснюють розрахунки з постачальниками та підрядниками.
Постачальник - це юридична або фізична особа, яка здійснює поставляння товарино-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, МШП), що надає послуги (подачу електроенергію, газу, води тощо), виконує роботи (поточний та капітальний ремонт тощо).
Таблиця 14.8. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 63 "РОЗРАХУНКИ ЗА ВИКОНАНІ РОБОТИ"
з/п
Облік розрахунків за податками і платежами бюджетних установБюджетні установи у процесі виконання кошторисів виступають платниками різних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Основним податковим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі - ПКУ), який визначає не лише загальні правила адміністрування податків і зборів (заповнення та подання податкової звітності, сплати податкових зобов'язань, проведення перевірок, облік платників податків, а також притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства), а й види податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок їх справляння.
Структуру системи оподаткування бюджетних установ відображено на рис. 14.3.
Ставки податків відображено в табл. 14.14.
Первинними документами для нарахування податків та платежів є розрахунки з бухгалтерії, розрахунки з ПДВ - податкові накладні.
Рис. 14.3. Структура системи оподаткування бюджетних установ
Первинними документами щодо сплати податків та платежів є виписки з реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків органів ДКУ.
Таблиця 14.14. СТАВКИ ПОДАТКІВ
№
з/п
Облік розрахунків за іншими операціями і кредиторамиДля обліку розрахунків з різними бюджетними установами, а також підприємствами, організаціями, що є кредиторами бюджетної установи та іншими операціями Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено рахунок 67 "Розрахунки за іншими операціями і кредиторами", характеристика субрахунків якого відображені в табл. 14.17.
Таблиця 14.17. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 67 "РОЗРАХУНКИ ЗА ІНШИМИ ОПЕРАЦІЯМИ І КРЕДИТОРАМИ"
з/п
15. Облік розрахунків за податками і платежами бюджетних установ
Класифікація податків і платежівБюджетні установи у процесі виконання кошторисів виступають платниками різних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Основним податковим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі - ПКУ), який визначає не лише загальні правила адміністрування податків і зборів (заповнення та подання податкової звітності, сплати податкових зобов'язань, проведення перевірок, облік платників податків, а також притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства), а й види податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок їх справляння.
Податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.
Збір (плата, внесок) - обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день).
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених ПКУ, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються ПКУ для кожного податку окремо.
Структуру системи оподаткування бюджетних установ відображено нарис. 15.1.
До загальнодержавних податків належать податки та збори, що встановлені ПКУ і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених ПКУ.
До місцевих податків належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Рис. 15.1. Структура системи оподаткування бюджетних установ
Розрахунки за податками і платежамиДо неприбуткових організацій (п. п. 14.1.121 ПКУ) належать підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не отримання прибутку, а здійснення благодійної діяльності та меценатства, а також іншої діяльності, передбаченої законодавством.
Для неприбуткових організацій установлено пільговий режим оподаткування, за умови, що такі організації зареєстровані згідно з вимогами законодавства та внесені органами державної податкової служби до Реєстру неприбуткових організацій та установ відповідно до Положення про реєстр неприбуткових організацій та установ, затверджений наказом ДПА України від 24.01.2011 р. № 37.
Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій відображені на (рис. 15.2).
У разі якщо бюджетні установи отримують дохід з джерел, які не зазначені серед джерел доходів, звільнених від оподаткування, такі бюджетні установи зобов'язані сплатити податок на прибуток. Податок на прибуток визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму видатків, пов'язаних з отриманням таких інших доходів. При цьому видатки не можуть перевищувати такі доходи.
При отриманні доходів від неосновної діяльності, тобто таких, що підлягають оподаткуванню визнаються за датою переходу до покупця права власності на товар, а при наданні послуг (виконанні робіт) - за датою складання акта чи іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Згідно зі ст. 133 ПКУ платниками податку на прибуток з числа резидентів є неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню.
Рис. 15.2. Перелік доходів бюджетних установ, звільнених від оподаткування
Основна діяльність бюджетних установ - це діяльність, яка визначена для них як основна законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, у тому числі з надання реабілітаційних та фізкультурно-спортивних послуг для інвалідів (дітей-інвалідів), благодійної допомоги, просвітницьких, культурних, наукових, освітніх, соціальних та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди та інші подібні організації). При цьому статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, що не передбачають отримання прибутку відповідно до норм законів, що регулюють їх діяльність.
Оподаткування доходів, отриманих бюджетними установами з джерел, які не зазначені серед джерел доходів, звільнених від оподаткування, тобто оподатковуваних доходів, здійснюється згідно з вимогами п. 157.11 ПКУ. Зокрема, податок на прибуток визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму видатків, пов'язаних з отриманням таких інших доходів. При цьому видатки не можуть перевищувати такі доходи.
При отриманні доходів від неосновної діяльності, тобто таких, що підлягають оподаткуванню визнаються за датою переходу до покупця права власності на товар, а при наданні послуг (виконанні робіт) - за датою складання акта чи іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридичні особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм.
До доходів у вигляді заробітної плати відноситься основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податків у зв'язку з відносинами трудового найму. До заробітної плати належать і окремі виплати, які не входять до фонду оплати праці, зокрема лікарняні, які повністю або частково компенсують заробітну плату.
При визначенні бази оподаткування дохід у вигляді заробітної плати зменшується на суму єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) у частині утримань та на суму податкової соціальної пільги (далі - ПСП) за її наявності. На суму утриманого ЄСВ зменшуються виключно доходи у вигляді заробітної плати та прирівняних до неї виплати.
Оподаткування надмірно витрачених підзвітних сумЗгідно з п. 170.9 ПКУ під оподаткування підпадають суми надмірно витрачених грошових коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернених в установлений строк:
- на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податків на таке відрядження, розраховану згідно з розд. III ПКУ;
- під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податків на виконання таких Дій.
Суму надмірно витрачених коштів має бути повернено до каси або зараховано на рахунок особи, яка їх видала, до або під час подання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, яка видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів подальших звітних місяців до повної сплати суми такого податку.
Податок на додану вартість (далі - ПДВ) - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм ПКУ.
Єдиним критерієм обов'язкової реєстрації бюджетних установ платником ПДВ є перевищення обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 місяців 300 тис. гри.
Податкове зобов'язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Дату виникнення податкових зобов'язань відображено в табл. 15.1.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Таблиця 15.1. ДАТА ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Подія
Синтетичний та аналітичний облік податків та платежівПервинними документами для нарахування податків та платежів є розрахунки з бухгалтерії, розрахунки з ПДВ - податкові накладні.
Первинними документами щодо сплати податків та платежів є виписки з реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків органів ДКУ.
Таблиця 15.6. СТАВКИ ПОДАТКІВ
№
з/п
16. Облік на позабалансових рахунках
Характеристика та призначення позабалансового облікуПозабалансові рахунки - це рахунки, які призначені для обліку активів і розрахунків, які вилучені з обороту установи й не відображаються в балансі.
Призначенням позабалансового обліку є:
o своєчасне оформлення документів про надходження та вибуття об'єктів, що обліковуються на позабалансових рахунках;
o контроль за збереженням та використанням об'єктів позабалансового обліку;
o правильна організація синтетичного та аналітичного обліку об'єктів позабалансового обліку;
o надання інформації про ці об'єкти для потреб управління, оцінка можливої зміни кредитоспроможності та фінансової стійкості установи чи організації в майбутньому.
Отже, позабалансовий облік призначений для відображення таких господарських фактів, які не впливають у даний момент на стан активів, капіталу та зобов'язань установи, проте вимагають спостереження і контролю.
На рахунках позабалансового обліку бюджетні установи відображають матеріальні цінності, інші активи та зобов'язання, що не належать установі або перебувають у тимчасовому розпорядженні.
Характеристику рахунків позабалансового обліку відображено в табл. 16.1.
Таблиця 16.1. ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКІВ ПОЗАБАЛАНСОВОГО ОБЛІКУ
з/п
Облікова реєстрація об'єктів позабалансового облікуРегістром аналітичного обліку позабалансових рахунків є меморіальний ордер 16 "Накопичувальна відомість позабалансового обліку" або у книгах позабалансового обліку.
У накопичувальній відомості ведеться облік надходження та вибуття за об'єктами позабалансового обліку.
Позабалансовий облік необоротних активів та запасівПрийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди.
Збільшення залишку рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" відбувається у разі прийняття на облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення - при їх поверненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс.
Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами таких активів за інвентарними номерами орендодавця.
Регістром аналітичного обліку таких необоротних активів є копія інвентарної картки об'єкта або витяг з інвентарної картки. На підставі документів про повернення об'єкта орендодавцю бухгалтерія орендаря списує його з позабалансового рахунку 01, вилучає з картотеки відповідну інвентарну картку та зберігає її разом з актом приймання - передачі.
Кореспонденцію рахунків з обліку орендованих необоротних активів відображено в табл. 16.2.
Таблиця 16.2. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ОРЕНДОВАНИХ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
з/п
Позабалансовий облік непередбачених та списаних активів та зобов'язаньДля обліку непередбачених активів та зобов'язань використовується позабалансовий рахунок 04 "Непередбачені активи і зобов'язання".
Непередбачені активи - це активи, що виникли при узгодженні минулих господарських операцій та стануть реальними, якщо відбудеться або не відбудеться в майбутньому одна чи кілька невизначених подій. Це визначення містить три основні характеристики непередбачених активів:
o наявна обставина;
o невизначеність кінцевого результату цієї обставини;
o вирішення невизначеності на основі однієї або кількох майбутніх подій.
Таблиця 16.3. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ АКТИВІВ НА ВІДПОВІДАЛЬНОМУ ЗБЕРІГАННІ
з/п
Позабалансовий облік матеріальних цінностей, закуплених шляхом централізованого постачанняНа рахунку 06 "Матеріальні цінності закуплені шляхом централізованого постачання" обліковуються матеріальні цінності, придбані установою закупником за централізованим постачанням.
Придбані матеріальні цінності до передання установам-замовникам обліковуються за дебетом позабалансового рахунку 06, а передані матеріальні цінності списуються за кредитом рахунку 06.
Аналітичний облік за 06 рахунком ведеться за видами цінностей та партіями.
Кореспонденцію рахунків з обліку матеріальних цінностей за операціями з внутрівідомчої передачі відображено в табл. 16.6.
Таблиця 16.6. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ З ВНУТРІВІДОМЧОЇ ПЕРЕДАЧІ
з/п
17. Види та форми оплати праці працівників бюджетних установ
Договірне регулювання трудових відносинОсновні положення з оплати праці регламентовано Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-УШ (далі КЗпП).
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регламентуються Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР.
Організація оплати праці здійснюється на підставі:
o законодавчих та інших нормативних актів;
o генеральної угоди на державному рівні;
o галузевих, регіональних угод;
o колективних договорів;
o трудових договорів.
Право на працю в бюджетних установах громадяни реалізують укладанням колективного договору, трудового договору або трудового контракту, який є однією з форм трудового договору.
Колективний договір укладається для визначення прав, обов'язків та відповідальності працівників, з одного боку, та власника або його представника, з іншого.
Трудовий договір - це угода між працівником і керівником установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою, із дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Практикується також прийом на роботу за конкурсом.
Оперативний облік персоналуЧисельність працівників бюджетних установ визначається штатним розписом.
Штатний розпис бюджетної установи являє собою затверджений вищою установою перелік найменувань посад постійних співробітників із зазначенням кількості однойменних посад (вакансій) та посадових окладів за структурними підрозділами установи.
Залежно від виконуваних функцій чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється так:
o основні працівники, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених за відповідною установою в загальній системі поділу праці (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, наукові працівники, лікарі);
o допоміжно-технічний персонал, завдання якого-обслуговувати основних працівників у виконанні покладених на них функцій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал);
o адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (забезпечення узгодженості робіт між структурними підрозділами, створення умов праці, утримання приміщень тощо).
Працівники, які обіймають посади в державних органах та їхньому апараті, згідно з Законом України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3724-ХІІ є державними службовцями. Під час прийняття на роботу вони складають присягу, і їм присвоюється відповідний ранг у межах категорії (табл. 17.1).
Таблиця 17.1. РАНЖУВАННЯ РАНГІВ ЗГІДНО З КАТЕГОРІЄЮ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
Персонал військових формувань поділяється на військовослужбовців і цивільних працівників. Перші перебувають на військовій службі. Згідно зі ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2333-ХІІ "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" встановлюються такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом солдатів, матросів, сержантів і старшин; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу; військова підготовка за контрактом осіб офіцерського складу; кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних сил України та інших військових формувань до впровадження військової служби за контрактом.
Штат військової частини - це нормативний документ, що визначає її склад, організаційну структуру, чисельність, найменування посад, посадові оклади (тарифні розряди) військовослужбовців і працівників.
Загальна чисельність працівників бюджетної установи називається обліковою чисельністю, або штатним (обліковим) складом. Для виконання окремих робіт на короткий час можуть залучатися особи, які не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою; такі працівники належать до нештатного (необлікового)складу.
Оперативний облік персоналу веде відділ кадрів на бланках типових форм, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"
Первинну облікову документацію оперативного обліку персоналу відображено в табл. 17.2.
Таблиця 17.2. ПЕРВИННА ОБЛІКОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ ОПЕРАТИВНОГО ОБЛІКУ ПЕРСОНАЛУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Індекс
Облік використання робочого часу працівників бюджетних установПравильність розрахунку заробітної плати залежить від обліку відпрацьованого часу працівника.
Робочим часом вважається період (періоди, якщо між ними виникали розриви), коли працівник відповідно до трудового договору і правил внутрішнього розпорядку виконує свої трудові обов'язки.
Основні показники, що характеризують робочий час працівників бюджетних установ і режим їхньої роботи наведено на рис. 17.1.
Рис. 17.1. Робочий час працівників бюджетних установ
Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку. У разі потреби проводять "фотографії" робочого дня, хронометражні спостереження та інші заходи одночасного обстеження.
Табель використання робочого часу (ф. П-5) являє собою спеціальний іменний список працівників структурного підрозділу установи чи організації, призначений для фіксації інформації про використання робочого часу працівників в розрізі структурного підрозділу, табельного номеру посади за днями місяця.
Облік виходів на роботу й часу залишення її в табелі використання робочого часу можна вести двома способами:
o відмічати всіх, хто вийшов, не вийшов на роботу, а також фіксувати запізнення, понаднормові години;
o реєструвати лише відхилення від нормального використання робочого часу (невиходу, запізнення, понад нормовані роботи).
Табель використання робочого часу (ф. П-5) відкривають щомісячно за 2-3 дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля використання робочого часу за минулий місяць із зазначенням прізвище, ім'я, по батькові, статтю, табельного номеру кожного працівника.
Схему руху обліку використання робочого часу працівників бюджетних установ відображено нарис. 17.2.
Рис. 17.2. Схема руху обліку використання робочого часу працівників бюджетних установ
Форми і системи оплати праціСистема оплати праці - це спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам установи згідно із здійсненими ними витратами праці або за результатами роботи.
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка містить тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на підставі:
o тарифної ставки робітника першого розряду, яку встановлюють у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;
o міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляє Міністерство праці України.
Рівень мінімальної ставки не може бути нижчим від державного, але може перевищувати його за умови дотримання норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевими (регіональними) угодами. Такий рівень фіксується в колективному договорі та є підставою для розроблення тарифних ставок і окладів з урахуванням кваліфікації працівників, видів і складності робіт.
Розрізняють такі основні форми тарифної системи оплати праці:
o почасова - це оплата праці за одиницю часу згідно з тарифною ставкою;
o відрядна - це оплата праці за кількість виконаної роботи і розцінку за одиницю продукцію.
Як і почасова, так і відрядна форми оплати праці мають декілька різновидів відображені на рис. 17.3.
Рис. 17.3. Класифікація форм оплати праці у бюджетних установах
Проста почасова форма оплати праці - це оплата за кількість відпрацьованого часу (годину) з урахуванням кваліфікації працівника.
Погодинно-преміальна форма оплати праці використовується для підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці.
Окладно-преміальна форма оплати праці - це оплата праці керівників і спеціалістів за посадовим окладам, який відображає їхню кваліфікацію, а залежно від досягнутих результатів виплачують премію за їх високу якість роботи.
Пряма відрядна форма оплати праці - це відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку.
Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає зростання відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.
Акордна форма оплати праці застосовується коли виконавцю (виконавцям) заробітну плату нараховують за певну виконану роботу.
Опосередковано-відрядна форма оплати праці застосовується для допоміжних робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежності від результатів праці робітників, яких вони обслуговують.
Відрядна форма оплати праці в бюджетних установах має обмежене застосування.
Домінантною формою оплати праці в бюджетних установах є почасова, яка має два різновиди - штатно-окладну та погодинну систему.
Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає.
Погодинна система оплати праці передбачає наявність погодинних тарифних ставок. Зокрема, встановлено ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.
Структура фонду оплати праціЗгідно Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за
трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати відображено на рис. 17.4.
Рис. 17.4. Структура заробітної плати бюджетних установ
Держава регулює оплату праці працівників бюджетних установ:
o установленням розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій (табл. 17.3);
o установленням умов і розмірів оплати праці працівників на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих і регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів;
o оподаткуванням доходів працівників.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати (рис. 17.5), який використовується у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів.
Таблиця 17.3. РОЗМІР МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, ВСТАНОВЛЕНИЙ НА 2011 РІК
Період
18. Облік нарахування заробітної плати праці працівників бюджетних установ
Порядок нарахування заробітної плати та грошового забезпеченняДля нарахування заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (штатний розпис), присвоєні розряди (накази (розпорядження)), годинні тарифні ставки (тарифну сітку), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць). Нараховують заробітну плату раз на місяць.
Крім первинних документів, для розрахунків заробітної плати потрібно враховувати нормативні акти, що регулюють нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних профілів.
З метою впорядкування оплати праці працівників бюджетних установ, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих співвідношень в оплаті праці постановою КМУ "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 р. № 1298 (далі - постанова № 1298) було затверджено:
o єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників;
o схеми тарифних розрядів посад працівників всіх бюджетних установ;
o ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки.
Тарифна ставка - це розмір заробітної плати за одиницю часу. Існують годинні, денні та місячні тарифні ставки. У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються посадовими окладами. Формула розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) (1.1)
Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад (тарифна ставка) визначені у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище - заокруглюються до однієї гривні.
Законом України "Про Державний бюджет України" посадові оклади (тарифні ставки) року установлювалися в такому порядку:
o для працівників, у яких посадові оклади менші, ніж розмір мінімальної заробітної плати, посадові оклади (тарифні ставки) у штатних розписах установлювались на рівні мінімальної заробітної плати;
o для інших працівників посадові оклади розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду відображених у табл. 18.1.
Для робітників, спільних для всіх бюджетних установ та організацій, установлено місячні оклади залежно від рівня кваліфікації роботи:
o проста некваліфікована або допоміжна робота (1 - 2 розряд);
o малокваліфікована робота (1 - 3 розряд);
o кваліфікована (складна робота) (2 - 5 розряд);
o висококваліфікована (особливо складна та відповідальна) робота (3 - 8 розряд).
Таблиця 18.1. ПОСАДОВІ ОКЛАДИ (СТАВКИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ) НА 2010-2011 РОКИ
Для окремих працівників бюджетної сфери, для яких постановою № 1298 не визначено тарифних розрядів, посадові оклади (ставки заробітної плати) встановлюються в наступних розмірах:
o проректорам, заступникам керівників бюджетних установ, закладів та організацій, заступникам керівників структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій встановлюються на 5-15 % нижче ніж посадовий оклад відповідного керівника;
o головних бухгалтерів - на 10-30 % нижче ніж посадовий оклад відповідного керівника;
o помічників керівників - на 30-40 % нижче ніж посадовий оклад відповідного керівника.
Місячна заробітна плата працівників бюджетних установ може перевищувати посадовий оклад за рахунок надбавок і доплат, різних за своєю економічною сутністю та розмірами (рис. 18.3).
Рис. 18.3. Склад надбавок та доплат до посадових окладів працівників
Крім того працівники бюджетних установ мають право отримувати матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання. Також керівники бюджетних установ мають право преміювати працівників у межах фонду оплати праці.
Склад заробітної плати основних працівників бюджетних установ відображено на рис. 18.4.
Рис. 18.4. Склад заробітної плати основних працівників бюджетних установ
На виконання постанови № 1298 міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також національна та галузеві академії наук затвердили за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством фінансів конкретні умови праці та розміри посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників підвідомчих установ з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їхньої роботи.
Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерством охорони здоров'я України від 05.10.2005 р. № 308/519 передбачено що розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються: професіоналам, фахівцям залежно від кваліфікаційної категорії; робітникам - від кваліфікаційного розряду в межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Класифікатором професій ДК 003:2005, затв. наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375
Тобто заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та діяльності установи, і максимальним розміром не обмежується.
Наказом Міністерства освіти і науки України "Про впровадження умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" від 26.09.2005 р. № 557 затверджено розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних науково-педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників, визначені на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці; схеми тарифних розрядів посад (професій) цих працівників; надбавки і доплати до посадових окладів (тарифних ставок).
Порядок встановлення посадових окладів (тарифних ставок) працівників в установах охорони здоров'я та вищих навчальних закладів відображено на рис. 18.5-18.6.
Оплату праці державних службовців здійснюють відповідно до Постанови КМУ "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 р. № 268.
Склад заробітної плати державних службовців відображено на рис. 18.7.
Рис. 18.6. Порядок встановлення посадових окладів працівників ВНЗ
Фонд грошового забезпечення військовослужбовців складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовими званнями та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення - це підвищення, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальна і грошова допомоги, премії тощо.
Нараховують суми грошового забезпечення військовослужбовцям не підставі передбачених Положенням про фінансове господарство військової частини роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби
(ф. 13), військовослужбовцям строкової служби (ф. 16), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (ф. 15) та зведених відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям строкової служби (ф. 17).
Рис. 18.7. Склад заробітної плати державних службовців
Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях бюджетної сфери (освіта, охорона здоров'я, культура тощо) визначається на підставі щорічної тарифікації, яку здійснює постійна тарифікаційна комісія (за станом на 1 вересня в установах освіти і на 1 січня - в установах охорони здоров'я та бібліотечної мережі). Результати роботи комісія подає у вигляді тарифікаційних списків, які підписують усі члени тарифікаційної комісії та затверджує керівник установи вищого рівня.
Тарифні списки - єдині документи, що визначають розміри посадових місячних окладів, тарифних ставок і надбавок окремих працівників. Установлена за тарифікацією та зафіксована в тарифікаційних списках ставка заробітної плати виплачується працівникам щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року.
Установлена за тарифікацією та зафіксована в тарифікаційних списках ставка заробітної плати виплачується працівникам щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року.
Крім основної роботи, працівникам бюджетних установ дозволено працювати за сумісництвом.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачу вальної роботи на засадах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій чи іншій установі, організації. Порядок оплати сумісництва регламентується Постановою КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 р. № 245 із доповненнями та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці України, Мінюстом України та МФУ 25.06.1993 р. № 43.
Синтетичний та аналітичний облік нарахування заробітної плати та грошового забезпеченняДля обліку розрахунків із працівникам, що перебувають і не перебувають у штаті установ за всіма видами заробітної плати, преміями, допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю призначено пасивний субрахунок 661 "Розрахунки із заробітної плати" рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".
Для розмежування обліку розрахунків з військовослужбовцями та працівниками військових частин субрахунок 661 "Розрахунки із заробітної плати" розподіляється на субрахунки третього порядку:
o 661/1 "Розрахунки з грошового забезпечення військовослужбовців";
o 661/2 "Розрахунки із заробітної плати працівників".
За кредитом цього субрахунку відображають нараховані суми, а за дебетом - утримання, вирахування, виплати, суми депонованої заробітної плати.
Нарахування заробітної плати та грошового забезпечення здійснюється один раз на місяць і відображається в обліку в останній день місяця.
Заробітна плата та грошове забезпечення, нараховані працівникам за відпрацьований час або за виконану роботу, для бюджетних установ становить фактичні видатки за кодами економічної класифікації відображені в табл. 18.2.
Таблиця 18.2. ХАРАКТЕРИСТИКА КЕКВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ
КЕКВ
Облік відпусток, облік допомоги в разі тимчасової непрацездатності, облік матеріальної допомогиНараховуючи окремі виплати, виходять із середньої заробітної плати, яку обчислюють згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.95 № 100 з подальшими змінами. Зазначені виплати застосовують у разі:
o надання працівникам щорічної відпустки та додаткових відпусток;
o виконання працівниками державних і громадських обов'язків;
o надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;
o залучення працівників до виконання військових обов'язків;
o службових відряджень;
o інших випадків.
Державні гарантійні права на відпустку встановлено Конституцією України, Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами (рис. 18.9).
Рис. 18.9. Види відпусток працівників бюджетних установ Формула розрахунку відпускних (1.3)
У разі тимчасової непрацездатності працівника його надається допомога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:
o допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
o допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
o допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Перші два види допомоги надають за основним місцем праці, а третій - за місцем праці, де стався нещасний випадок.
Право на забезпечення допомоги та санітарно-курортним лікуванням мають лише застраховані особи.
Нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності поділяється на дві складові: оплата перших 5 днів допомоги (оплачуються установою) та оплата всіх інших днів допомоги (виплата проводиться за рахунок коштів ЄСВ).
Розмір допомоги залежить від загального трудового стажу працівника і надається у розмірах зазначених в табл. 18.5.
Таблиця 18.5. РОЗРАХУНОК РОЗМІРУ ДОПОМОГИ З ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
з/п
19. Облік утримань із заробітної плати працівників бюджетних установ
(облік утримання із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб, облік утримання із заробітної плати єдиного соціального внеску, облік інших утримань, узагальнення утримань із заробітної плати працівників в регістрах бухгалтерського обліку)
Із сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють в бюджетній установі за трудовими договорами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюють обов'язкові та добровільні утримання.
Класифікацію видів утримань із заробітної плати працівників бюджетних установ відображено в табл. 19.1.
Таблиця 19.1. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ УТРИМАНЬ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Види утримань із заробітної плати
20. Облік виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ
(виплата заробітної плати через касу бюджетної установи, виплата заробітної плати через банківські платіжні картки, облік розрахунків з депонентами, аналітичний та синтетичний облік виплати заробітної плати)
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Виплата заробітної плати може проводитись в готівковій (через касу установи) та безготівковій (банківські платіжні картки) формах.
Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром або за видатковими касовими ордерами т. ф. КО-2 на кожного одержувача чи за видатковими відомостями на виплату грошей.
На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).
У централізованих бухгалтеріях, що обслуговують бюджетні установи, на загальну суму готівки, виданої для виплат, пов'язаних з оплатою праці, складається один видатковий касовий ордер т. ф. КО-2, дата і номер якого проставляються на кожній видатковій відомості.
Заробітна плата видається з каси в триденний термін, по закінченні якого відомість на виплату грошей закривається. У ній навпроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, касир ставить штамп чи робить напис від руки "Депоновано" і складає реєстр депонованих сум. У кінці відомості касир робить напис про фактично виплачену суму заробітної плати та суму, яка підлягає депонуванню, звіряє ці суми з загальним підсумком відомості та підписує її. Сума невиданої заробітної плати повертається на реєстраційний рахунок наступного дня після закінчення терміну виплати заробітної плати.
Депонована заробітна плата - це готівкові кошти, що одержані установою для виплат, пов'язаних з оплатою праці, та не виплачені в установлений строк окремим фізичним особам. Депонована заробітна плата видається за видатковими касовими ордерами чи депонентськими картками.
Кореспонденцію рахунків з обліку операцій, пов'язаних з виплатою заробітної плати через касу установи відображено в табл. 20.1.
Таблиця 20.1. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ВИПЛАТОЮ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЧЕРЕЗ КАСУ УСТАНОВИ
№
з/п
21. Облік розрахунків зі стипендіатами
(види, характеристика та розміри стипендій учням, студентам, аспірантам, докторантам, порядок планування видатків на стипендію та нарахування стипендій, види утримань із стипендій, синтетичний та аналітичний облік зі стипендіатами)
Види, характеристика та розміри стипендій учням, студентам, аспірантам, докторантамОсновним нормативним документом, що регулює питання стипендіального забезпечення є Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. № 882 "Порядок призначення і виплати стипендій".
Стипендія - це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів:
1) учнів денної форми навчання професійно-технічних навчальних закладів;
2) студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів І-ГУ рівня акредитації, крім осіб, які навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління;
3) курсантів денної форми навчання вищих навчальних закладів цивільної авіації, морського і річкового транспорту, Севастопольського національного інституту ядерної енергії та промисловості;
4) учнів VIII-XII класів середніх спеціальних музичних шкіл-інтернатів і середніх художніх шкіл;
5) учнів I-II курсів училищ фізичної культури;
6) слухачів підготовчих відділень консерваторій та студій підготовки акторських кадрів (далі - слухачі);
7) клінічних ординаторів;
8) аспірантів і докторантів, які навчаються з відривом від виробництва.
Учням, студентам, курсантам, слухачам, клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам, які навчаються згідно з угодами, укладеними між навчальними закладами або науковими установами та фізичними або юридичними особами, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів цих осіб, якщо це передбачено умовами укладеної угоди.
Особі, яка навчалася згідно із зазначеною угодою і в установленому порядку переведена на навчання за державним замовленням, стипендія призначається і виплачується відповідно до цього Порядку за результатами попереднього семестрового контролю з місяця, що настає за датою її зарахування відповідно до наказу керівника навчального закладу.
Призначення і виплата стипендій студентам, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, провадиться відповідно до міжнародних договорів України і актів Кабінету Міністрів України.
Види стипендій відображено на рис. 21.1.
Рис. 21.1. Види стипендій Академічні стипендії призначаються:
учням денної форми навчання професійно-технічних навчальних закладів, студентам денної форми навчання вищих навчальних закладів І-ГУ рівня акредитації, курсантам денної форми навчання
вищих навчальних закладів - за результатами навчання у професійно-технічних і вищих навчальних закладах та виявленою при цьому успішністю;
учням VIII-XII класів середніх спеціальних музичних шкіл-інтернатів і середніх художніх шкіл, учням I-II курсів училищ фізичної культури, слухачам підготовчих відділень консерваторій та студій підготовки акторських кадрів, клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам, які навчаються з відривом від виробництва - на підставі наказу про зарахування до навчальних закладів та наукових установ.
Соціальні стипендії призначаються на підставі нормативно-правових актів на отримання державних пільг і гарантій для окремих категорій громадян.
Соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія. Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність в особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для таких категорій громадян:
1) студенти і курсанти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
2) студенти і курсанти з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантуються пільги при призначенні стипендії;
3) студенти і курсанти з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством);
4) студенти, які є інвалідами з дитинства та інвалідами I- III групи;
5) студенти і курсанти, які мають сім'ї з дітьми;
6) студенти, які навчаються за гірничими спеціальностями, чиї батьки загинули або стали інвалідами внаслідок отримання виробничих травм, професійного захворювання під час роботи на вугледобувних підприємствах.
Стипендії виплачуються раз на місяць.
Розміри стипендій учням, студентам, аспірантам, докторантам відображено в табл. 21.1.
Учням, студентам і курсантам, які навчалися за державним замовленням і перебувають в академічній відпустці за медичними показаннями відповідно до наказу керівника навчального закладу, в межах коштів, передбачених для виплати стипендій, щомісяця виплачується допомога у розмірі 50 % мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії відповідного типу навчального закладу. Учням, студентам і курсантам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам і курсантам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, допомога виплачується у розмірі соціальної стипендії, яку вони отримували до початку академічної відпустки за медичними показаннями.
Особам, які хворіють на туберкульоз, допомога виплачується протягом 10 місяців з дня настання тимчасової непрацездатності у подвійному розмірі.
З метою підвищення життєвого рівня і заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності учнів, студентів, курсантів, клінічних ординаторів та аспірантів, які навчаються за державним замовленням, навчальний заклад використовує не менш як 10 % коштів, передбачених для виплати стипендій, для надання їм матеріальної допомоги та заохочення.
Порядок використання коштів, передбачених на виплату стипендій, для надання матеріальної допомоги та заохочення розробляється навчальним закладом та затверджується його керівником.
Для вирішення питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії.
Характеристику обліку розрахунків із стипендіатами за кодами економічної класифікації видатків відображено в табл. 21.2.
Таблиця 21.2. ХАРАКТЕРИСТИКА КЕКВ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ІЗ СТИПЕНДІАТАМИ
КЕКВ
22. Облік розрахунків зі страхування
(суть страхування, його види та характеристика розрахунків з органами соціального страхування, синтетичний та аналітичний облік розрахунків із соціального страхування)
Суть страхування, його види та характеристика розрахунків з органами соціального страхуванняЗаконом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-П (далі - Закон про ЄСВ) встановлено, що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок, ЄСВ). Це означає, що замість звичної сплати соціальних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж буде один - до Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України (далі - ПФУ) - орган, уповноважений відповідно до Закону про ЄСВ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Податкове законодавство не регулюватиме порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, оскільки він не входить до системи оподаткування (ч. 2 ст. 8 Закону про ЄСВ). Основні правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку, умови і порядок нарахування та сплати ЄСВ і повноваження органу, який здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом про ЄСВ.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками ЄСВ є страхувальники (названі в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) та застраховані особи (названі в пп. 2 - 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.
Єдиний соціальний внесок нараховується на:
o заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці;
o винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором (далі - ЦПД);
o оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
o допомогу по тимчасовій непрацездатності;
o допомоги або компенсації згідно із законодавством;
o грошове забезпечення.
Єдиний соціальний внесок обчислюється в межах максимальної величини бази, яка дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ). При цьому для внеску передбачено і мінімальний розмір, обчислений виходячи з мінімальної зарплати, що діє в місяці, за який нараховують зарплату, дохід (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Розміри ставок ЄСВ стосовно бази за категоріями платників наведено у ст. 8 Закону про ЄСВ.
Правила сплати ЄСВ наведено у ст. 9 Закону про ЄСВ. Основні з них такі:
o ЄСВ сплачується в безготівковій формі на рахунки, спеціально відкриті ПФУ в органах Держказначейства;
o днем сплати є день, коли ЄСВ списано з рахунка платника незалежно від строку зарахування коштів на рахунок ПФУ (ч. 10 ст. 9 Закону про ЄСВ);
o зобов'язання зі сплати ЄСВ повинні виконуватися в першу чергу, крім зобов'язань із зарплати (доходу), у тому числі і перед зобов'язаннями зі сплати податків (ч. 12 ст. 9 Закону про ЄСВ);
o платники ЄСВ зобов'язані сплачувати ЄСВ не пізніше числа місяця, наступного за базовим звітним періодом (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
При цьому базовим періодом для ЄСВ є календарний місяць (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Сплачений ЄСВ розподілятиметься за видами соціального страхування (до бюджету ПФУ, ФНВ, ФССТВП та ФБ) пропорційно сумам ЄСВ у відсотках. Для бюджетних установ порядок розподілу визначено ч. 16 ст. 8 Закону про ЄСВ.
Перелік страхувальників га застрахованих осіб, базу та ставки єдиного соціального внеску відображено в табл. 22.1.
Для обліку розрахунків зі страхування призначено активно-пасивний рахунок 65 "Розрахунки з оплати праці", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 22.2.
Таблиця 22.2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 65 "РОЗРАХУНКИ З ОПЛАТИ ПРАЦІ"
з/п
23. Визнання та класифікація необоротних активів бюджетних установ
Характеристика, склад та класифікація необоротних активівНеоборотні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше від одного року.
Особливістю необоротних активів є багаторазове використання їх у процесі діяльності бюджетних установ і збереження початкового зовнішнього вигляду (форми) впродовж тривалого періоду.
Склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Згідно з наявною практикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис 23.1).
Рис. 23.1. Класифікація необоротних активів
Необоротні активи бюджетних установ залежно від їхньої функціональної ролі (за видами) поділяють на:
o основні засоби;
o інші необоротні матеріальні активи;
o нематеріальні активи;
o незавершене капітальне будівництво.
Основну класифікаційну групу необоротних активів становить група утворена за матеріально-речовою ознакою, яка поділяється на:
o матеріальні необоротні активи - ті, що мають фізичні і/або матеріальну форму;
o нематеріальні необоротні активи - ті, що не мають фізичні і/або матеріальну форму.
Група матеріальних необоротних активів поділяється на підгрупи:
основні засоби - це матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект);
інші необоротні матеріальні активи - усі інші необоротні активи, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних засобів;
незавершене капітальне будівництво - це обсяг фактично освоєних капітальних вкладень на незакінчених і не введених в експлуатацію будовах та об'єктах будівництва за станом на певну дату.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та незавершене капітальне будівництво бюджетних установ визначено в "Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ", затвердженої Наказом ДКУ від 17.07.2000 р. № 64.
Оцінка необоротних активів бюджетних установУ бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються необоротні активи, розподіляється на вартість відображену на рис. 23.2:
o первісна вартість необоротних активів - це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.
o балансова (залишкова) вартість необоротних активів - це первісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу.
o відновлювальна вартість необоротних активів - це первісна вартість, змінена після переоцінки.
Необоротні активи, залучаючись до господарського процесу бюджетних установ, проходять у цьому процесі всі етапи руху (рис. 23.3).
Рис. 23.3 Схема участі об'єктів необоротних активів у господарському процесі бюджетних установ
Проведення переоцінки (індексації) необоротних активівЗміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.
Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів проводиться протягом I кварталу наступного звітного року згідно з коефіцієнтом індексації, який визначається за формулою, передбаченою п. 8.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з 01. 01. 2013 року п. п. 146.21 ст. 146 Податкового кодексу України (далі ПКУ).
Формула визначення коефіцієнту індексації (1.1)
У формулі застосовується індекс інфляції року, який щорічно визначається Державним комітетом статистики України. Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи. При проведенні індексації одночасно проводиться індексація суми зносу, нарахованого на необоротні активи, яка склалася на момент проведення індексації.
Індексація балансової вартості об'єктів житлового фонду проводиться за Методикою визначення балансової вартості об'єктів житлового фонду, затвердженою постановою КМУ "Про проведення індексації балансової вартості об'єктів житлового фонду" від 09.03.95 № 163, дія якої поширюється на всі житлові будинки і належні до них будівлі та споруди незалежно від форм власності.
Індексація грошової оцінки земель проводиться відповідно до ст. 289.2. ПКУ.
Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, то вартість цих необоротних активів необхідно привести у відповідність до вартості аналогічних нових зразків, що діють на дату проведення індексації на ці види активів.
Переоцінка необоротних активів бюджетних установ проводиться постійно діючою комісією, яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року у складі:
o керівника або заступника (голова комісії);
o головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);
o керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які здійснюють облік необоротних активів;
o особи, на яку покладено відповідальність за збереження необоротних активів;
o інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).
Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці необоротних активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні предмети вони (ціни) у межах одного головного розпорядника бюджетних коштів повинні бути однаковими.
Якщо залишкова вартість об'єкта необоротних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість додається до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.
За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджується керівником установи.
Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу необоротних активів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.
Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об'єктивність визначення реальної вартості активів - керівника і голову комісії.
Зміна вартості необоротних активів у зв'язку з проведенням їх добудівлі, дообладнання, реконструкції, модернізації не належить до доходів установи.
Роботи щодо встановлення структурованої кабельної системи, настройки локальної обчислювальної мережі тощо, а також витратні матеріали (кабельні лотки, монтажні панелі, розетки, коректори тощо), що використані при проведенні таких робіт, не відносяться до вартості необоротних активів, а списуються на фактичні видатки на підставі виправдних документів (актів виконаних робіт тощо).
Витрати на поточний та капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.
При проведенні ремонту необоротних активів у випадках, не пов'язаних з дообладнанням, реконструкцією, модернізацією, що призвів до заміни запасних частин, їх вартість не відноситься на збільшення вартості необоротних активів, а відноситься на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.
Капітальні витрати на поліпшення земель включаються у вартість необоротних активів щорічно в сумі витрат, які відносяться до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт.
Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються за груповим обліком та номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт. Витрати на ремонт та реставрацію книг, у тому числі і на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не відносяться і списуються на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.
Необоротні активи, які перебувають у системі одного головного розпорядника коштів і мають однакове функціональне призначення та однакову вартість, обліковуються на одних і тих же субрахунках бухгалтерського обліку.
Отримання установами необоротних активів як гуманітарної допомоги, проводиться відповідно до Закону України "Про гуманітарну допомогу" від 22. 10. 1999 р. № 1192-ХіУ, інших нормативно-правових актів. Необоротні активи, отримані безоплатно у вигляді безповоротної допомоги, дарунка, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов'язково входить працівник бухгалтерії та представник установи вищого рівня.
Комісія складає акт, в якому зазначаються найменування, кількість і вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види. Оцінка необоротних активів здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-Ш.
При отриманні необоротних активів, що були у користуванні, вказується процент їх зносу. Дані акта відображаються в бухгалтерському обліку. Одночасно проставляється інвентарний номер, про що робиться запис в акті прийняття цінностей.
Необоротні активи, отримані безоплатно від інших установ, зараховуються на баланс установи за первісною (відновлювальною) вартістю установи, що їх передала, з наведенням нарахованої суми зносу за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації.
Знос необоротних активівНа необоротні активи, що знаходяться на балансі бюджетних установ та перебувають в експлуатації, нараховується знос.
Об'єктом для нарахування зносу є первісна (відновлювальна) вартість необоротних активів.
Знос не нараховується на:
o земельні ділянки;
o пам'ятки культурної спадщини національного або місцевого значення, які внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, унікальні документи Національного архівного фонду України, які внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру національного культурного надбання, які зберігаються в бібліотеках згідно із Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" (від 24.12.1993 р. № 3814-XII) тощо, як об'єкти з невизначеним строком корисного використання;
o багаторічні насадження, що не досягли повного розвитку (віку початку плодоносіння, експлуатаційного віку);
o музейні цінності, як об'єкти з невизначеним строком корисного використання;
o природні ресурси;
o незавершене капітальне будівництво;
o документацію з типового проектування незалежно від вартості;
o піддослідні тварини (собаки, щури, морські свинки та інші). На період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання,
консервації об'єкта необоротних активів нарахування зносу призупиняється.
Сума нарахованого зносу не може перевищувати 100 % вартості необоротних активів. Знос, нарахований у розмірі 100 % вартості необоротних активів, що придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання.
Для нарахування зносу та з метою уніфікації та обґрунтованості визначення суми зносу основних засобів бюджетних установ застосовуються строки їх корисного використання та річні норми зносу, які наведено в табл. 23.1.
Знос експонатів зоопарків, виставок, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, інвентарної тари, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей нараховується у першому місяці передачі у використання об'єкта необоротних активів у розмірі 50 % його первісної вартості та решта 50 % первісної вартості - у місяці його ліквідації (списання з балансу).
Норми нарахування зносу та строки корисного використання об'єктів нематеріальних активів визначаються виходячи зі строку дії патенту, свідоцтва та інших обмежень строків використання об'єктів інтелектуальної власності відповідно до законодавства України.
На нематеріальні активи, строк корисного використання яких не визначений, знос не нараховується.
Сума зносу об'єктів необоротних активів визначається в останній робочий день грудня в гривнях за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації у звітному році відповідно до норм зносу.
Таблиця 23.1. НОРМИ ЗНОСУ НА НЕОБОРОТНІ АКТИВИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
№
з/п
24. Облік основних засобів бюджетних установ
Визнання, класифікація та оцінка основних засобівОсновні засоби - це матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект).
Рис. 23.4. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку необоротних активів
Таблиця 23.2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 10 "ОСНОВНІ ЗАСОБИ"
№
з/п
Облік надходження і наявності основних засобівПервісне формування складу основних засобів бюджетних установ здійснює держава за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Надалі для забезпечення оптимізації господарської діяльності та якісного надання послуг постійно їхній склад поповнюється та оновлюється через:
o придбання в межах кошторисних призначень за системою торгів (конкурсних торгів), яка регулюється Законом України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 р № 2289-УІ;
o виготовлення власними силами;
o внутрівідомчої передачі майна;
o отримання гуманітарної допомоги, яка здійснюється на підставі Закону України "Про гуманітарну допомогу" від 22.10.1999 р. № 1192-ХІУ;
Таблиця 24.4. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 10 "ОСНОВНІ ЗАСОБИ"
№ з/п
Облік відновлення основних засобівРемонт основних засобів - це комплекс заходів, спрямованих на підтримання діючих об'єктів у працездатному стані, зберігаючи якості, притаманні об'єкту під час введення в експлуатацію (табл. 24.7).
Таблиця 24.7. ГРУПУВАННЯ РЕМОНТНИХ РОБІТ
з/п
Облік зносу основних засобівСума зносу об'єктів основних засобів визначається в останній робочий день грудня в гривнях за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації у звітному році відповідно до норм зносу.
Місячна сума зносу необоротних активів визначається діленням річної суми зносу на 12.
Облік зносу основних засобів відображається за рахунком 13 "Знос необоротних активів" за субрахунком - 131 "Знос основних засобів". На даному субрахунку обліковується знос будівель і споруд, передавальних пристроїв, машин та обладнання, робочої худоби, транспортних засобів, виробничого (включаючи пристрої) та господарського інвентарю, багаторічних насаджень, які досягли експлуатаційного віку
Синтетичний облік нарахування зносу основних засобів бюджетними установами здійснюється в меморіальному ордері форми 274, дані якого заносяться в книгу "Журнал-головна".
Для нарахування зносу та з метою уніфікації та обґрунтованості визначення суми зносу основних засобів бюджетних установ застосовуються строки їх корисного використання та річні норми зносу відображені в табл. 24.13.
Кореспонденцію рахунків з обліку нарахування зносу основних засобів відображено в табл. 24.14.
Таблиця 24.14. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ ЗНОСУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
з/п
Облік вибуття основних засобівКінцевою стадією руху основних засобів є їх вибуття. Вибуття, що супроводжується списанням з балансу установи зазначених об'єктів обліку здійснюється через:
o непридатність для подальшого використання (фізично зношене);
o недостачі, виявлені за результатами інвентаризації;
o моральне старіння;
o пошкодження внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення його є неможливим або економічно недоцільним і воно не може бути реалізоване).
Подальші дії щодо основних засобів:
o ліквідація (на підставі акта);
o безоплатна передача;
o відчуження майна (шляхом його продажу).
Відповідно до Типової інструкції про порядок списання майна бюджетних установ, затвердженої наказом МФУ та ДКУ від 29.11.2010 № 447 постійно діюча комісія установи:
o проводить обстеження майна, що підлягає списанню, використовуючи при цьому необхідну технічну документацію (технічні паспорти, відомості дефектів та інші документи), а також дані бухгалтерського обліку, і встановлює можливість або неможливість відновлення і подальшого використання майна в даній установі та вносить пропозиції про його продаж, безоплатну передачу чи ліквідацію;
o установлює конкретні причини списання майна: фізичне зношення, моральне старіння, порушення нормальних умов експлуатації, пошкодження внаслідок аварії тощо;
o установлює осіб, з вини яких трапився передчасний вихід майна з ладу (якщо таке є);
o установлює можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів від списаного майна і проводить їх оцінку;
o здійснює контроль за вилученням із списаного майна придатних вузлів, деталей та матеріалів із кольорових і дорогоцінних металів, визначає їх кількість, вагу та контролює їх здавання на відповідний склад;
o визначає вартість майна, що підлягає списанню внаслідок безоплатної передачі.
За результатами обстеження комісією у разі ліквідації складаються відповідні акти про списання основних засобів типових форм, порядок їх складання затверджені наказом ГУДКУ та Держкомстату України від 02.12.97 № 125/70 "Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів та Інструкції з їх складання".
Списання майна з обліку внаслідок ліквідації на підставі акта про списання здійснюється за умови, якщо воно не може бути продане або безоплатно передане в установленому порядку, а також коли подальше використання цього майна неможливе або економічно недоцільне.
Визначення подальшого механізму дій щодо необоротних активів полягає у внесенні пропозицій стосовно їх продажу, передання чи ліквідації. Продаж необоротних активів здійснюється винятково через аукціони та біржі згідно із Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 р. № 1976.
Безоплатна передача майна, яке є державною власністю здійснюється згідно з вимогами постанови КМУ від 21.09.98 № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Відчуження майна (шляхом його продажу) здійснюється відповідно до вимог постанови КМУ від 06.06.2007 № 803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності".
Експертна оцінка - це визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором із установою.
Вибуття основних засобів відображається за кредитом субрахунків рахунку 10 і дебетом субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами", 131 "Знос основних засобів".
Кореспонденцію рахунків з обліку вибуття основних засобів відображено в табл. 24.15.
Таблиця 24.15. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ВИБУТТЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
з/п
25. Облік нематеріальних активів бюджетних установ
Визначення, визнання та класифікація нематеріальних активівНематеріальні активи - це активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми незалежно від вартості і використовуються установою під час виконання основних функцій більше ніж один рік.
Нематеріальні активи поділяються на групи - однотипні за призначенням та використанням активи.
Класифікацію нематеріальних активів відображено на рис. 25.1.
Рис. 25.1. Класифікація нематеріальних активів
Нематеріальні активи для взяття на облік повинні бути закінченими та засвідченими відповідними документами (патентом, сертифікатом, ліцензією тощо) у порядку, встановленому чинним законодавством України. На облік у складі нематеріальних активів беруться придбані права на володіння, користування та розпорядження об'єктом нематеріальних активів після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.
Придбаний об'єкт авторського права на умовах користування ним, без передання прав на володіння або розпорядження, не обліковується у складі нематеріальних активів.
Витрати, пов'язані з придбанням (створенням) таких об'єктів, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Нематеріальні активи відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю (за фактичними витратами на їх придбання та виготовлення), а об'єкти, які переоцінювались, - відновлювальною вартістю.
Зміна первісної вартості нематеріальних активів допускається лише у випадках переоцінки та модернізації відповідних об'єктів.
Для організації обліку та забезпечення контролю за зберіганням нематеріальних активів кожному об'єкту незалежно від того, чи перебуває він в експлуатації або на складі, присвоюється інвентарний номер.
Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені витрати на:
o дослідження;
o підготовку і перепідготовку кадрів.
Документальне оформлення руху нематеріальних активівДля своєчасного відображення введення в господарський оборот, використання, обліку, та вибуття окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів їхній аналітичний облік бюджетні установи ведуть за типовими формами, які затверджені наказом МФУ від 22.11.2004 № 732 "Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів" (табл. 25.1).
Таблиця 25.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПОВИХ ФОРМ З ОБЛІКУ ТА СПИСАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
з/п
26. Визнання та класифікація запасів бюджетних установ
Склад, класифікація та оцінювання запасівУ процесі діяльності бюджетних установ у складі інших їхніх оборотних активів у кругообігу беруть участь запаси.
Запаси - це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси визначено в "Інструкції з обліку запасів бюджетних установ", затвердженої Наказом ДКУ від 08.12.2000 р № 125.
Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.
За функціональною роллю в господарській діяльності бюджетних установ запаси поділяють на такі групи: виробничі запаси;
тварини на вирощуванні та відгодівлі; малоцінні та швидкозношувані предмети; матеріали та продукти харчування; готова продукція;
продукція сільськогосподарського виробництва. Кожна група має відповідну кількість підгруп (табл. 26.1). У бухгалтерському обліку бюджетних установ запаси, в тому числі отримані та передані безоплатно у визначеному чинним законодавством порядку оцінюють за балансовою вартістю, яка поділяється:
o первісну вартість - вартість придбання, одержання, виготовлення запасів;
o справедливу вартість - первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно;
o відновлювальну вартість - змінена первісна вартість запасів після проведення їх переоцінки.
Вартість запасів може бути змінена в результаті переоцінювання, але виключно на виконання нормативно-правових актів України або за рішенням керівника установи (якщо запаси морально застарілі та у зв'язку з тривалим часом їх перебування на збереженні в установі, їх первісна (справедлива, відновлювана) вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, придбаних пізніше). Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.
Переоцінка запасів установи проводиться комісією з переоцінки, яка призначається наказом керівника установи. Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запасів і встановлюються нові ціни. Для визначення нової ціни комісія з проведення дооцінювання може користуватися:
o рахунком або накладною на отримані аналогічні матеріальні цінності;
o опублікованим у засобах масової інформації листком або прас - листком підприємства-постачальника та інших підприємств, що випускають аналогічну продукцію, із відображенням нової ціни;
o цінами, встановленими в торговельній мережі на аналогічні товари;
o експертним висновком щодо вартості запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.
При встановленні цін на однотипні предмети, вони встановлюються однаковими в межах однієї установи.
За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.
Таблиця 26.1. ГРУПУВАННЯ ЗАПАСІВ
з/п
Методи та завдання обліку запасівВідпуск запасів у використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за балансовою вартістю або за методом середньозваженої собівартості.
Балансова вартість - це вартість запасів, за якою вони відображаються у балансі.
Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку запасів на початок звітного періоду та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду та одержаних у звітному періоді запасів.
Метод середньозваженої собівартості застосовується у разі наявності в установі значної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами. Обчислюється на періодичній основі або при кожній отриманій партії запасів за формулою:
До головних завдань обліку запасів належать:
o правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;
o контроль за збереженням та рухом запасів на складі;
o контроль за раціональним використанням запасів і додержання норм їх використання;
o забезпечення всіх рівнів управління інформацією про наявність і рух запасів.
Основними передумовами виконання цих завдань є економічно обґрунтована класифікація та оцінювання запасів, нормування їх залишків, чітка організація матеріального постачання й складського господарства.
Документування операцій з обліку запасівАналітичний облік запасів бюджетними установами ведеться за місцем зберігання (експлуатації) та в бухгалтерії за документами встановлених форм, затверджені наказом ДКУ від 18.12.2000 р. № 130 "Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та Інструкції про їх складання" (табл. 26.2).
Таблиця 26.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПОВИХ ФОРМ З ОБЛІКУ ЗАПАСІВ
№
з/п
27. Облік запасів бюджетних установ
Облік надходження запасівЗапаси надходять до бюджетних установ унаслідок:
o придбання за кошти загального і спеціального фондів у межах кошторисних призначень за проведенням процедури закупівель в результаті проведення торгів (конкурсних торгів) відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" (від 01.06.2010 р. № 2289-УІ) за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень;
o внутрівідомчої передачі;
o отримання гуманітарної допомоги;
o надходження у вигляді готової продукції виробництва;
o отримання в результаті демонтажу необоротних активів.
Рис. 26.1. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку запасів
Таблиця 26.4. ЕКОНОМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДАТКІВ ЗАПАСІВ
КЕКВ
Складський облік запасів на складах та його зв'язок із обліком в бухгалтеріїЗапаси зберігаються у спеціально пристосованих приміщеннях (складах, коморах), оснащених ваговимірювальним приладдям, що забезпечує точність підрахунку кількості прийнятих та відпущених матеріалів. Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей покладається на матеріально відповідальних осіб. Для забезпечення їх швидкого приймання та видачі, а також для проведення інвентаризації запаси розміщуються на стелажах, у комірках, піддонах з обов'язковим зазначенням матеріальних ярликів, в яких відображають найменування запасу, його марку, ґатунок, розмір, номенклатурний номер, одиницю виміру, ціну, норму запасу.
Складський облік запасів - це по предметний облік за разовими та накопичувальними видатковими документами. Складський облік здійснюється двома методами:
кількісно-сумовим, сутність якого полягає в паралельному веденні регістрів кількісно-сумової й кількісно-ґатункової форм у бухгалтерії та на складі;
оперативно-бухгалтерським, сутність якого полягає в тому, що бухгалтерія відкриває картки чи книги складського обліку та передає їх під розписку в журналі реєстрації завідувачеві складу.
Схему кількісно-сумового методу обліку запасів відображено на рис. 27.2.
Рис. 27.2. Схема кількісно-сумового методу обліку запасів
В окремих установах, де номенклатура запасів невелика, застосовується спрощений варіант цього методу обліку. Відповідно до нього матеріально відповідальні особи щомісячно здають матеріальний звіт разом з первинною документацією, який приймається, перевіряється, таксується, після чого стає регістром аналітичного обліку.
Схему обліку запасів за звітами матеріально відповідальних осіб відображено на рис. 27.3.
Рис. 27.3. Схема обліку запасів за звітами матеріально відповідальних осіб
У наукових установах НАНУ, вищих навчальних закладах, які мають значну номенклатуру запасів, а також у централізованих бухгалтеріях застосовується інший метод обліку товарно-матеріальних цінностей - оперативно-бухгалтерський.
Оперативно-сальдовий метод є найбільш прогресивним, оскільки забезпечує скорочення трудомісткості облікових робіт бухгалтерії, дає змогу здійснювати постійний контроль за збереженням і наявністю запасів на складі, спрощує звіряння даних аналітичного й синтетичного обліку.
Тему оперативно-бухгалтерського методу обліку запасів відображено на рис. 27.4.
Облік вибуття запасівЗапаси зі складу передаються до структурних підрозділів для їх використання в основній діяльності, на господарські потреби, а також відпускаються для реалізації.
Рис. 27.4 Схема оперативно-бухгалтерського методу обліку запасів
Відпуск запасів здійснюється комірником виключно посадовим особам, які відповідно до затвердженого наказом керівника установи переліку мають право на отримання матеріальних цінностей. Перелік зазначених матеріально відповідальних осіб та зразки їхніх підписів передаються для роботи до складу.
Оформлення відпуску запасів зі складу супроводжується виписуванням відповідних документів, при цьому з огляду на різнорідність номенклатури запасів бюджетних установ склад документів, запропонований Інструкцією про складання типових форм обліку списання запасів бюджетних установ, затвердженою Наказом ДКУ від 18.12.2000 № 130.
Кореспонденцію рахунків з обліку вибуття запасів відображено в табл. 27.6.
Таблиця 27.6. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ВИБУТТЯ ЗАПАСІВ
з/п
28. Облік надходження та використання медикаментів та інших виробів медичного призначення
Склад та оцінка медикаментів та інших виробів медичного призначенняЗначну питому вагу щодо видатків закладів охорони здоров'я становить код 1132 "Медикаменти та перев'язувальні засоби". Облік зазначеної категорії запасів регулюється Інструкцією з обліку медикаментів, перев'язувальних засобів і виробів медичного призначення в лікувально-профілактичних установах охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету СРСР, затвердженою Наказом МОЗ СРСР від 2.06.87 № 747.
Відповідно до зазначеного документа у складі лікувальних засобів виділяють:
o медикаменти, до складу яких належать лікувальні засоби, сироватка, вакцини, лікувальна рослинна сировина, лікувальна мінеральна вода, дизенфекційні засоби тощо;
o перев'язувальні матеріали - марля, бинти, вата, компресна клейонка та папір, альгнін тощо;
o допоміжні матеріали - папір вощений, пергаментний і фільтрувальний, паперові коробки й мішечки, капсули й облатки, ковпачки, пробки, нитки, сигнатури, етикетки, гумові обхвати, смоли тощо;
o тара, яка являє собою склянки й банки місткістю понад 5000 мл, бутлі, бідони, ящики та інші предмети;
o зворотну тару - предмети, вартість яких не включено до ціни придбаних медикаментів (продані в оплачених рахунках окремо).
До лікувальних засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку відносяться:
o наркотичні лікарські засоби;
o психотропні лікарські препарати;
o отруйні лікарські засоби;
o спирт етиловий;
o лікарські засоби, що мають одурманюючу властивість, мора-дон, нові препарати для проведення клінічних досліджень;
o дефіцитні та дорогі лікувальні засоби.
Облік надходження медикаментів до аптек бюджетних установОблік лікарських засобів ведеться в аптеках установ, відділеннях, бухгалтерії і має забезпечити:
o повний облік надходження лікувальних засобів та своєчасне відображення даних щодо їхнього руху в системі бухгалтерського обліку;
o контроль за раціональним і цільовим використанням коштів, що їх виділено за КЕКВ 1132 "Медикаменти і перев'язувальні засоби";
o контроль за збереженням лікувальних засобів в аптеках і відділеннях, дотриманням установлених правил оформлення їх приймання і відпуску, проведення інвентаризації;
o суворий контроль за збереженням та рухом медикаментів, що підлягають предметно-кількісному обліку, за дотриманням правил обігу зазначених речовин у закладах охорони здоров'я.
Надходження лікувальних засобів до закладів охорони здоров'я супроводжується прийняттям їх в аптеку установи, яка має бути розміщена в спеціально обладнаному приміщенні.
Під час надходження лікувальних засобів до аптеки завідувач аптекою або інша вповноважена особа перевіряє відповідність їхніх якісних і кількісних характеристик даним первинних документів, а також правильність цін за одиницю. Після перевірки за умов повної відповідності ця особа робить позначку на документах постачальника. У разі виявлення нестач, надлишків, псування чи бою подальше прийняття зазначених матеріальних цінностей здійснює утворена наказом установи комісія.
Схему обліку лікувальних засобів у аптеці бюджетних установ відображено на рис. 28.1.
Рис. 28.1. Схема обліку лікувальних засобів у аптеці бюджетних установ
Лікарські засоби відпускаються з аптеки до відділень через матеріально відповідальних осіб відділень (кабінетів) за накладними (вимогами), затвердженими керівником закладу охорони здоров'я.
Порядок оформлення накладної (вимоги) описано раніше. У накладній неодмінно має бути зазначено повну назву препарату та наведено інформацію про його розміри, фасування, лікарську форму, дозування, упаковку й кількість. Лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку, відпускаються за окремими проштампованими накладними (вимогами), записи в яких мають бути підтверджені печаткою установи й підписом її керівника. У них обов'язково зазначається номер історії хвороби та прізвище, ім'я, по батькові хворих.
Для забезпечення зберігання лікарських засобів у медичних установах має бути утворено постійну комісію, яка щомісячно перевіряє у відділеннях (кабінетах) стан зберігання, обліку й витрачання наркотичних засобів і не рідше ніж двічі на рік - фактичну наявність інших лікарських засобів групи предметно-кількісного обліку.
Схему обліку лікувальних засобів групи предметно-кількісного обліку відображено на рис. 28.2.
Рис. 28.2. Схема обліку лікувальних засобів групи предметно-кількісного обліку
Лікарські засоби аптека відпускає до відділень (кабінетів) у розмірі поточної потреби в них за такими нормативами:
o для отруйних лікарських засобів - 5-денний запас;
o для наркотичних лікарських препаратів - 3-денний запас;
o для інших медикаментів і перев'язувальних засобів - 10-ден-ний запас.
Відображення операцій з обліку медикаментів у бухгалтерії бюджетних установОбов'язки бухгалтерії медичного закладу охоплюють:
o забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку лікарських засобів у аптеках і відділеннях;
o здійснення контролю за своєчасним і правильним оформленням документів, а також законністю операцій;
o постійний контроль за правильністю ведення предметно-кількісного обліку;
o інструктаж матеріально відповідальних осіб;
o участь в інвентаризації лікарських засобів.
Розрахунки з постачальниками з приводу закупівлі медикаментів і перев'язувальних засобів здійснюються за схемою планових платежів.
Синтетичних та аналітичних облік медикаментівДля обліку лікувальних засобів призначено активний субрахунок № 233 "Медикаменти і перев'язувальні засоби".
За дебетом субрахунку 233 обліковують медикаменти та перев'язувальні матеріали, що придбані установою. Кредитується відповідний субрахунок рахунку класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи" або 6 "Поточні зобов'язання".
За кредитом субрахунку 233 списують медикаменти та перев'язувальні матеріали. Кредитується відповідний субрахунок рахунку класу "Витрати".
Кореспонденцію рахунків з обліку медикаментів відображено в табл. 28.1.
Таблиця 28.1. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ МЕДИКАМЕНТІВ
з/п
29. Облік продуктів харчування
Склад, класифікація, оцінка та завдання обліку продуктів харчуванняЗакупівля продуктів харчування, як і інших товарно-матеріальних цінностей за кошти загального і спеціального фондів у межах кошторисних призначень здійснюється через проведення процедури закупівель в результаті проведення торгів (конкурсних торгів) відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" (від 01.06.2010 р. № 2289-УІ) за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень.
Доставка продуктів харчування визначається умовами договору й може здійснюватись як експедиторами постачальника, так і представниками установи. Механізм доставки продуктів харчування та фіксування первинної інформації в облікових документах. Продукти харчування, що надходять до установи, як складова запасів підлягають предметно-сортовому обліку на складі. Для зберігання продуктів харчування використовується спеціально обладнане окреме приміщення - комора чи продуктовий склад. Завідувач складу й комори несе повну матеріальну індивідуальну відповідальність за повне збереження продуктів харчування і тари під час приймання, зберігання і відпуску. Під час надходження на склад (до комори) продукти харчування мають бути перевірені як на кількісну (асортимент, маса, об'єм, кількість місць), так і якісну відповідність фактичної наявності документальній. Кількісна перевірка здійснюється простим підрахунком та вимірюванням об'ємно-масових характеристик, якісна - попереднім оглядом цінностей та вивченням зовнішніх ознак, а в разі потреби - залученням санітарно-епідеміологічних служб для проведення відповідних лабораторних аналізів.
У разі виявлення в результаті попереднього огляду відхилень за якісними характеристиками комірник залучає до подальшої роботи з приймання дієтсестру (дієтлікаря) або чергового лікаря.
У разі встановлення факту недоброякісності продуктів харчування складається акт, а недоброякісні продукти харчування передаються постачальникові разом з висновком лікаря чи санепідемстанції. Якщо під час надходження продуктів харчування виявлено кількісні розбіжності - нестача чи надлишки - приймання продуктів харчування зупиняється і відновлюється після створення наказом керівника установи спеціальної комісії, яка й проводить остаточну роботу з приймання. За результатами роботи дана комісія складає акт у 2-х примірниках (для оприбуткування матеріальних цінностей в установі та для подання претензій постачальнику).
Під час приймання продуктів харчування матеріально відповідальна особа повинна здійснити приймання тари на підставі документів на продукти харчування, де окремим рядком зазначається найменування тари, їх кількість, ціна й сума. Під час приймання тари перевіряється її відповідність чинним стандартам, технічним умовам, а також наявність маркування. У разі виявлення відхилень дії аналогічні описаним раніше. Порожня тара повертається постачальникам.
Облік продуктів харчування забезпечує:
повний облік надходження однойменних матеріальних цінностей та своєчасне відображення даних щодо їхнього руху в системі бухгалтерського обліку;
контроль за раціональним і цільовим використанням коштів, що виділені за КЕКВ 1133 "Продукти харчування" кошторису установи;
контроль за збереженням продуктів харчування, дотриманням установлених правил оформлення їх приймання і відпуску, проведення інвентаризації.
Складський облік надходження продуктів харчуванняАналітичний складський облік продуктів харчування бюджетними установами здійснюється за типовими формами:
o 3-9 "Книга складського обліку запасів" - для обліку продуктів харчування на складі;
o 3-4 "Меню вимога на видачу продуктів харчування" - для оформлення відпуску продуктів зі складу;
o 3-4 а "Меню вимога на видачу продуктів харчування" - для оформлення видачі продуктів зі складу при автоматизованому обліку;
o 14-МЗ "Вимога на видачу продуктів харчування" - для оформлення систематичного відпуску продуктів харчування зі складу протягом місяця;
o 22-МЗ "Звіт про наявність хворих" - інформація про наявність хворих за дієтичними столами лікувального харчування;
o 44-МЗ "Меню - розкладка" - для оформлення систематичного відпуску продуктів харчування зі складу протягом місяця;
o 45-МЗ "Вимога на видачу продуктів харчування зі складу" - для оформлення відпуску продуктів харчування зі складу згідно меню-розкладки.
Складський облік продуктів харчування і тари ведеться у книзі складського обліку (ф. 3-9), оформленій у встановленому порядку. Книгу ведуть за найменуваннями, номенклатурними номерами, гатунками в кількісному вираженні. Підставою для внесення записів є прибутково-видаткові первинні документи, зокрема рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні, акти приймання матеріалів, меню-вимога (ф. 3-4), вимоги на видачу продуктів харчування (ф. 14-МЗ), накладні (вимоги).
Оскільки щоденна потреба у продуктах харчування до видачі залежить від кількості осіб, що отримують харчування, передачі продуктів харчування зі складу до харчоблоку передує поточне збирання інформації щодо окремих кількісних показників.
Відпуск продуктів харчування зі складу (комори) до харчоблоку здійснюється через шеф-кухаря за вимогами (ф. 45-МЗ) чи меню-вимогами (ф. 3-4). Один примірник зазначених документів залишається в шеф-кухаря, другий - у комірника, на підставі якого він робить записи у книгу складського обліку. Сформовані та згруповані первинні прибутково-видаткові документи комірник здає із реєстром здавання - прийняття документів до бухгалтерії.
Відображення операцій з обліку продуктів харчування у бухгалтерії бюджетних установ на синтетичних та аналітичних рахунках бухгалтерського облікуАналітичний облік надходження продуктів харчування у бухгалтерії бюджетними установами здійснюється за типовими формами:
o 3-11 "Оборотна відомість" - для звірки даних складського та бухгалтерського обліку;
o 3-12 "Накопичувальна відомість з надходження продуктів харчування" - для обліку надходження продуктів харчування;
o 3-13 "Накопичувальна відомість з витрачання продуктів харчування" - для обліку витрачання продуктів харчування протягом місяця.
У бухгалтерії облік надходження продуктів харчування здійснюється в накопичувальній відомості (ф. 3-12), яка складається за матеріально відповідальними особами на підставі первинних документів у кількісному й сумарному виразі та є основою для заповнення зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування ф. 398 - меморіальний ордер 11.
Облік витрачання продуктів харчування ведеться також у накопичувальній відомості (ф. 3-13) за матеріально відповідальними особами (обслуговуючими установами) на підставі меню-вимог та вимог на видачу продуктів харчування. На їх підставі формується Зведення накопичувальних відомостей з витрачання продуктів харчування (ф. 411 - меморіальний ордер 12).
На підставі накопичувальних відомостей у бухгалтерії складається також реєстр аналітичного обліку - ґатункова оборотна відомість (ф. 3-11), яка ведеться за найменуваннями, ґатунком, кількістю, вартістю тощо.
Загальну схема обліку продуктів харчування відображено на рис. 29.1.
Рис. 29.1. Схема обліку продуктів харчування
Для обліку продуктів харчування призначено активний субрахунок 232 "Продукти харчування".
Кореспонденцію рахунків з обліку продуктів харчування відображено в табл. 29.1.
Таблиця 29.1. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ
з/п
30. Облік виробничих витрат бюджетних установ
(склад та характеристика виробничих витрат бюджетних установ, облік витрат виробничих (навчальних) майстерень, облік витрат підсобних (навчальних) сільських господарств, облік витрат на виготовлення експериментальних пристроїв, облік витрат на заготівлю і перероблення матеріалів)
Склад та характеристика виробничих витрат бюджетних установВиробничі витрати - це витрати бюджетної установи, що утворилися під час виробничої діяльності, пов'язаною з основною діяльністю, що повинна забезпечити повне та ефективне виконання кошторису бюджетної установи.
Витрати виробничих майстерень та підсобних сільських господарств розподіляються віднесенням їх на продукцію, вироби та виконання робіт за прямими та накладними витратами, а у підсобних сільських господарств обліковуються окремо за галузями - сільськогосподарського виробництва - рослинництва і тваринництва.
До прямих витрат на виробництво продукції, виробів та виконання робіт належать витрати на матеріали, заробітна плата виробничих працівників; нарахування на заробітну плату виробничих працівників; затрати енергоносіїв. Прямі виробничі витрати відносяться безпосередньо на виготовлену продукцію, вироби і виконані роботи.
До непрямих витрат на виробництво продукції, виробів та виконання робіт належать:
o витрати на матеріали;
o заробітна плата апарату управління й обслуговуючого персоналу;
o нарахування на заробітну плату апарату управління й обслуговуючого персоналу;
o оренда приміщень, поточний ремонт тощо.
Накладні витрати попередньо збираються і розподіляються наприкінці місяця пропорційно заробітній платі основних виконавців, матеріальним затратам чи сукупності прямих витрат (у підсобних сільських господарств наприкінці року).
Об'єктами обліку витрат виступає партія однорідних виробів за калькуляційною одиницею - одиниця продукції чи виробу.
Щоб визначити фактичну собівартість одиниці продукції, на підставі даних обліку витрат складають звітну калькуляцію.
Загальна сума витрат на виробництво за мінусом витрат на незакінчене виробництво на кінець звітного періоду, розподіляється за видами готової продукції, після чого визначається собівартість одиниці кожного виду випущеної продукції.
Для обліку витрат на виробництво призначено рахунок 82 "Виробничі витрати", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 30.1.
Таблиця 30.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 82 "ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ"
з/п
31. Облік витрат на науково-дослідні роботи
Особливості наукового виробництва і задачі обліку витрат на НДР за договорами із замовникамиДо складу бюджетних установ, як уже зазначалося, входять наукові установи, зокрема науково-дослідні інститути, наукові інститути різної галузевої належності та ступеня підпорядкування. Основним продуктом їхньої діяльності є науково-технічна продукція, отримувана в результаті дослідної діяльності.
Науково-дослідну діяльність державних наукових закладів можна поділити на основну й допоміжну. Згідно зі статусом права власності зазначених установ основною вважається діяльність з виконання замовлень держави, що здійснюється за рахунок її коштів. Відповідно додаткова наукова діяльність пов'язана з виконанням науково-дослідних робіт за договорами з замовниками за рахунок коштів останніх.
До НДР належать науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються науково-дослідними, проектно-конструкторськими і технологічними організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами установ і організацій.
Діяльність з виконання НДР за договорами є окремою ділянкою облікового процесу бюджетних науково-дослідних установ, що має такі завдання:
o облік і контроль виконання тематичного плану в цілому й за окремими договорами;
o формування своєчасної, повної та достовірної інформації про фактичні витрати на НДР;
o обґрунтування розрахунків щодо собівартості НДР;
o контроль за дотриманням планових показників собівартості та виявлення фінансових результатів за кожною темою;
o контроль за здійсненням режиму економії та виявлення резервів зниження собівартості НДР.
Порядок складання господарських договорів і відповідальність сторін за їх виконанняВідносини науково-дослідних установ як виконавців та організації, підприємств-замовників регулюється типовим договором на виробництво (передання) науково-технічної продукції.
Предметом договору можуть бути науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, які відповідають профілю наукової установи. Договір на проведення НДР розробляє й укладає планово-економічний відділ наукової установи на підставі складеного протоколу угоди на договірну ціну та погоджує з замовником технічного завдання. Типовий договір складається із шести розділів, які містять інформацію про вид робіт, термін їх здачі, зміст і терміни виконання основних етапів, місце виконання робіт, їх вартість та порядок оплати, порядок здачі та приймання робіт, відповідальність сторін за невиконання чи невідповідне виконання обов'язків, інші умови. До оформленої угоди крім перелічених документів додаються програма робіт, календарний план і кошторисні розрахунки.
Зміна договору здійснюється на підставі змін у затвердженому технічному завданні чи іншому вихідному документі. Договір може бути доповнений додатковою угодою, що відбиває нові позиції сторін. Розірвання договору здійснюється виключно за взаємною угодою виконавця і замовника. Якщо взаємодомовленості щодо розірвання договору не досягнуто, спір між замовником і виконавцем вирішується на рівні арбітражного суду. У разі розірвання договору замовником НДР останній повинен відшкодувати вже понесені науковою установою фактичні витрати, а наукова установа, у свою чергу, має надати замовникові НДР звіт про виконаний обсяг робіт.
Склад і класифікація витрат на НДРВитрати, що включаються у собівартість НДР класифікуються за такими ознаками:
o видами витрат (елементи, статті);
o темами і завданнями НДР, затвердженими у встановленому порядку, укладеними договорами на розроблення та виконання цих робіт;
o календарними періодами, протягом яких витрати включаються у собівартість НДР(місяць, квартал, рік);
o місцем виконання НДР (відділ, сектор, лабораторія та інші підрозділи);
o джерелами фінансування НДР (за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, коштів замовника, власних коштів організації, за рахунок кредитів).
Витрати, що включаються у собівартість НДР, групуються відповідно до їх економічного змісту за елементами відображеними на рис. 31.1.
Рис. 31.1. Елементи витрат, що включаються у собівартість НДР
Витрати, пов'язані з розробленням НДР, створенням дослідного зразка і проведенням виробничих випробувань під час планування, обліку і калькулювання собівартості, групуються за статтями відображені на рис. 31.2.
Для обліку витрат на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт за договорами з підприємствами і установами призначено активні субрахунки:
o 823 "Витрати на науково-дослідні роботи за договорами". У дебет субрахунку 823 "Витрати на НДР за договорами" впродовж місяця відносять усі прямі витрати, а наприкінці місяця - ще й накладні, які попередньо збираються на субрахунку 826 "Витрати до розподілу". З кредиту субрахунку 823 списують витрати за завершеними, зданими замовникові та оплаченими роботами;
o 826 "Витрати до розподілу".
Рис. 31.2. Статті калькуляції собівартості НДР
Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості НДР, облік розрахунків із замовниками та співвиконавцями за виконані НДРДля обліку розрахунків з виконання НДР призначено субрахунки:
o 351 "Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи";
o 634 "Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті";
o 635 "Розрахунки із залученими співвиконавцями для виконання роботи, що підлягають оплаті".
Кореспонденцію рахунків з обліку витрат на науково-дослідні роботи відображено в табл. 31.1.
Таблиця 31.1. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ВИТРАТ НА НАУКОВО-ДОСЛІДНІ РОБОТИ
№
з/п
32. Облік власного капіталу
Склад та характеристика власного капіталуВласний капітал бюджетних установ є основою для початку і продовження фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, оскільки:
1) розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності бюджетних установ;
2) власний капітал перебуває в розпорядженні бюджетних установ необмежено довго й виконує, по суті, функцію довгострокового фінансування.
Власний капітал бюджетних установ складається із сум їхніх фондів і фінансових результатів діяльності за минулі бюджетні роки.
Завдання бухгалтерського обліку власного капіталу такі:
o контроль за формуванням фондів за джерелами утворення і їх зменшенням за напрямками та причинами;
o визначення результатів виконання кошторису за бюджетний
рік;
o забезпечення різних рівнів управління інформацією про наявність та рух власного капіталу.
Фонди бюджетних установ - це суми вкладень до фонду основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів з урахуванням зносу, а також суми вкладень до фонду МШП, термін яких не перевищує одного року.
Фінансовий результат діяльності за минулі бюджетні роки - це фінансовий результат виконання кошторису установи за минулий рік у частині загального і спеціального фондів.
Облік фондів у необоротних активахДля обліку фондів бюджетних установ призначені пасивні фондові рахунки 40 "Фонд у необоротних активах" (субрахунок 401 "Фонд у необоротних активах за їхніми видами") і 41 "Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах" (субрахунок 411 "Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах за їхніми видами").
Для обліку фонду необоротних активах призначено пасивний рахунок 40 "Фонд у необоротних активах", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 32.1.
Таблиця 32.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 40 "ФОНД У НЕОБОРОТНИХ АКТИВАХ"
з/п
Облік фондів у малоцінних та швидкозношуваних предметахНа рахунку 41 "Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметів" за субрахунком 411 "Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах за їх видами" обліковується вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що перебувають у безпосередньому розпорядженні установи і термін експлуатації яких не перевищує один рік.
Вартість придбаних малоцінних і швидкозношуваних предметів записується в кредит субрахунку 411 і в дебет відповідного субрахунку класу 8 "Витрати".
На суму малоцінних і швидкозношуваних предметів, що вибули з експлуатації проводиться запис у дебет субрахунку 411 і в кредит субрахунку 221 "Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації".
Кореспонденцію рахунків з обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів відображено в табл. 32.3.
При правильності здійснення записів по субрахунку 411 і субрахунку 221 свідчить наступна рівність:
Кт 411 = сумі залишків на субрахунку Дт 221
Таблиця 32.3. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ МАЛОЦІННИХ І ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ
з/п
33. Облік результатів виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ
(порядок здійснення річних заключних оборотів, облік результатів кошторису за загальним і спеціальним фондами та відображення його на синтетичних та аналітичних рахунках бухгалтерського обліку)
Порядок здійснення річних заключних оборотівУсі доходи і видатки загального і спеціального фондів завершальними оборотами наприкінці року списують на результати виконання кошторису. Крім того, на результати виконання кошторису списуються доходи й видатки за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ, вартість переоцінених запасів та матеріалів, а також таких, що отримані від ліквідації, розбирання матеріальних цінностей, оприбутковані за результатами інвентаризації та нараховані курсові різниці. Також на результати фінансової діяльності наприкінці кварталу відносять депонентську та кредиторську заборгованість, термін позовної давності яких минули, та безнадійну до стягнення дебіторську заборгованість.
Не списують на результати фінансової діяльності витрати виробничих (навчальних майстерень, підсобних господарств, за договорами з науково-дослідних робіт, з виготовлення експериментальних пристроїв тощо) за незавершеними або завершеними, але не зданими роботами.
Результат виконання кошторису бюджетної установи за бюджетний рік - це сума одержана в результаті річного закриття рахунків при підсумовуванні всіх отриманих доходів і всіх проведених видатків, передбачених кошторисом доходів та видатків і підтверджених відповідними первинними документами.
Річне закриття рахунків - це операція списання видатків бюджетної установи, що здійснені протягом року та підтверджені первинними документами, за відповідними джерелами надходжень: асигнування загального фонду та доходів спеціального фонду у розрізі джерел надходжень. При закритті рахунків заключними оборотами здійснюється водночас документальна інвентаризація сум, віднесених на ці субрахунки протягом року.
Облік результатів кошторису за загальним і спеціальним фондами та відображення його на синтетичних та аналітичних рахунках бухгалтерського обліку.
Для визначення результату виконання кошторису бюджетних установ як для загальним, так і спеціальним фондами за результатами року призначено рахунок 43 "Результати виконання кошторисів", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 33.1.
Таблиця 33.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБРАХУНКІВ ДО РАХУНКУ 43 "РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ КОШТОРИСІВ"
з/п
34. Інвентаризація активів і зобов'язань бюджетних установ
(місце та роль інвентаризації в діяльності бюджетної установи, порядок оформлення проведення інвентаризацій в бюджетних установах, інвентаризація об'єктів обліку)
Місце та роль інвентаризації в діяльності бюджетної установиЗміни, які відбуваються в результаті господарських процесів, іноді призводять до розбіжностей між обліковими даними, які відображають рух і наявність господарських засобів і джерел, а також їх фактичною наявністю. Наявність такого роду відхилень можна з'ясувати лише шляхом проведення інвентаризації.
Інвентаризація (від латинського слова inventarium - розпис, опис) - складання опису майна (інвентарю) установи; періодична перевірка наявності товарно-матеріальних та грошових цінностей, що перебувають на балансі підприємства на певну дату їх зберігання, правильності ведення складського господарства і реальності даних обліку. Такому опису підлягає все майно установи незалежно від його місцезнаходження, а також усі види фінансових зобов'язань.
Інвентаризація з однієї сторони виступає як елемент методу бухгалтерського обліку, а з іншої як техніка (технічний прийом) її проведення.
Інвентаризація - це спосіб встановлення фактичної наявності та стану цінностей на певну дату за допомогою реєстрації, вимірювання, зважування і т. д. з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бухгалтерських записів.
Порядок проведення інвентаризації в бюджетних установах регулюється Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженою наказом ГДКУ від 30 жовтня 1998 р. № 90. Зазначена Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів.
Класифікація інвентаризацій за ознаками відображено в табл. 34.1.
Таблиця 34.1. ПЕРІОДИЧНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ
Майно, що підлягає інвентаризації
Порядок оформлення проведення інвентаризацій в бюджетних установахІнвентаризація може не проводитися у випадках передачі установ чи їх структурних підрозділів, а також будівель та споруд усередині одного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (якщо інвентаризація була раніше проведена в терміни зазначені вище).
Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи. Головний бухгалтер, разом із керівниками відповідних підрозділів та служб, зобов'язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.
Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов'язкової участі головного (старшого) бухгалтера.
Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник.
Наказом установлюється також терміни початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку.
Організацію інвентаризації у бюджетних установах відображено на рис. 34.3.
Рис. 34.3. Організація інвентаризації у бюджетних установах
В установах, у яких унаслідок великого обсягу робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією, утворюються також місцеві комісії, очолювані керівниками відповідних структурних підрозділів, на які покладається проведення інвентаризації в структурних підрозділах цих установ. Забороняється призначати головою місцевої інвентаризаційної комісії в одній і тій самій установі одного й того самого працівника два роки підряд. До складу місцевої комісії включається працівник бухгалтерії. Робота місцевих комісій організовується та контролюється центральною комісією.
Проведення інвентаризації в установах, які обслуговуються централізованою бухгалтерією, оформляється (в частині затвердження центральної інвентаризаційної комісії та календарного плану проведення інвентаризації) наказом керівника установи, при якому утворена централізована бухгалтерія, а також затверджується розподіл працівників централізованої бухгалтерії в установах для участі їх у місцевих інвентаризаційних комісіях. На підставі цього наказу керівники установ, які обслуговуються централізованою бухгалтерією, призначають місцеві інвентаризаційні комісії, до складу яких обов'язково входять працівники бухгалтерії та інші фахівці (інженери, технологи, економісти та ін.), які добре знають об'єкт інвентаризації та первинний облік. Місцеві інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника установи, який призначив інвентаризацію.
Центральна інвентаризаційна комісія проводить інвентаризацію матеріальних цінностей і грошових коштів, які належать централізованій бухгалтерії та установі, при якій вона створена, а також коштів у розрахунках та бланків суворої звітності, і керує роботою місцевих інвентаризаційних комісій; у разі потреби (при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та інше) проводить, за рішенням керівника установи, повторні суцільні інвентаризації, розглядає пояснення, отримані від осіб, які припустилися недостачі чи псування цінностей, а також інших порушень, та дає пропозиції про порядок врегулювання виявлених недостач і втрат від псування цінностей.
Місцеві інвентаризаційні комісії проводять зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, звіряють наявність вказаних цінностей з даними бухгалтерського обліку і складають свої висновки про виявлені недостачі та надлишки, вносять пропозиції з питань впорядкування приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, покращення обліку та контролю за їх збереженням.
Дані бухгалтерського обліку, які проставляються в описах, скріплюються підписом працівника бухгалтерії. Матеріали інвентаризації розглядаються та затверджуються особами, які були призначені комісією для проведення інвентаризації.
Інвентаризаційні комісії несуть відповідальність за:
o своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника установи;
o повноту і достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, нематеріальних активів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;
o правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації відповідно до встановленого порядку.
Члени інвентаризаційних комісій за внесення в описи неправильних даних про фактичні залишки матеріальних цінностей з метою приховання недостач або лишків матеріальних цінностей несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Забороняється проводити інвентаризацію цінностей при неповному складі членів інвентаризаційної комісії. Відсутність хоча б одного члена комісії при проведенні інвентаризації є підставою для визнання результатів інвентаризації недійсними.
Перевірка залишків матеріальних цінностей у натурі членами комісії проводиться за обов'язкової участі матеріально відповідальних осіб.
До початку інвентаризації в бухгалтеріях необхідно закінчити обробку всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації.
На складах та в інших місцях зберігання матеріальні цінності повинні бути розкладені за найменуваннями, сортами, розмірами тощо. На матеріальних цінностях слід вивісити ярлики з докладними відомостями, що характеризують ці цінності, зі вказівкою їх якості, кількості, ваги та міри.
Особи, відповідальні за збереження матеріальних цінностей, до початку інвентаризації дають розписку про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані в бухгалтерію, всі товарно-матеріальні цінності, що надійшли на зберігання, оприбутковані, а ті, що вибули - списані.
Інвентаризація, крім інвентаризації продуктів харчування і грошових коштів, як правило, повинна проводитися на перше число місяця. Якщо інвентаризація цінностей в якомусь місці їх зберігання не може бути закінчена в один день, вона може бути розпочата раніше і закінчена після першого числа. У цьому випадку дані інвентаризації повинні бути скориговані станом на перше число місяця.
Якщо інвентаризація на складах або в інших закритих приміщеннях не закінчена в той самий день, то приміщення слід опечатати в кінці робочого дня інвентаризаційною комісією. Печатка на час інвентаризації зберігається у голови інвентаризаційної комісії. Під час перерв у роботі інвентаризаційних комісій (на обідню перерву, в нічний час, з інших причин) описи повинні зберігатися у ящиках, шафах, сейфах, у закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.
Наявність цінностей при інвентаризації виявляється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру. Визначення ваги (або об'єму) матеріалів, що зберігаються насипом, можна проводити на підставі технічних розрахунків, про що в описах робиться відповідна відмітка.
Найменування інвентаризованих цінностей і об'єктів (предметів) та їх кількість відображаються в описах за субрахунками, номенклатурою та в одиницях виміру, прийнятих у обліку.
На цінності, які не належать установі, але знаходяться в її розпорядженні, складаються окремі описи з розподілом: на орендовані, прийняті на відповідальне зберігання і таке інше.
При проведенні інвентаризації матеріальних цінностей виявляються всі цінності, які не використовуються в установі, що можуть бути реалізовані. Порядок реалізації передбачений Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом ДКУ та Міністерства економіки України від 10.08.2001 № 142/181.
Дані інвентаризації з кожного виду цінностей записуються в інвентаризаційні описи окремо, за місцезнаходженням цінностей і особами, відповідальними за їх зберігання.
Ці описи складаються в двох примірниках.
При зміні матеріально відповідальних осіб складається три примірники опису.
Описи підписуються головою та всіма членами інвентаризаційної комісії. Матеріально відповідальні особи в кінці кожного інвентаризаційного опису розписуються про перевірені комісією і занесені в опис цінності.
Описи можуть бути заповнені як ручним способом, так і засобами обчислювальної та іншої оргтехніки. Описи, що складаються вручну, заповнюються чорнилами або кульковою ручкою чітко і ясно. Жодні виправлення і підчистки є неприпустимими. На кожній сторінці опису прописом вказуються число порядкових номерів матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості всіх цінностей у натуральних показниках, записаних на даній сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і таке інше) ці цінності показані.
У тих випадках, коли матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, секції і таке інше) заявити про це голові інвентаризаційної комісії. Інвентаризаційна комісія виконує перевірку вказаних фактів і, у випадку їх підтвердження, проводить виправлення виявлених помилок у встановленому порядку. Виправлення повинні бути вказані і підписані всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. В описах не можна залишати незаповнені рядки. На останніх сторінках описів незаповнені рядки прокреслюються.
У разі зміни матеріально відповідальної особи в описах особа, яка прийняла цінності, розписується про їх отримання, а та, яка здала, - про їх здачу.
Матеріальні цінності, отримані під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються після інвентаризації. Ці матеріальні цінності заносяться до окремого опису під найменуванням "Матеріальні цінності, отримані під час інвентаризації". В описі вказується коли, від кого вони надійшли, дата і номер прибуткового документа, найменування, кількість, ціна та сума. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка "Після інвентаризації" з посиланням на дату опису, в який записані ці цінності.
На великих складах при тривалому проведенні інвентаризації, у виключних випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера установи, в процесі інвентаризації матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами за присутності членів інвентаризаційної комісії.
Ці цінності заносяться до окремого опису під найменуванням: "Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації". Оформлення опису повинно здійснюватися у такому порядку, що і при надходженні матеріальних цінностей під час інвентаризації. У видаткових документах робиться відмітка за підписом голови інвентаризаційної комісії.
Приклад інвентаризації об'єктів обліку наведено в табл. 34.2.
Таблиця 34.2. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ОБ'ЄКТІВ ОБЛІКУ
Об'єкт обліку
35. Відображення результатів інвентаризації в обліку бюджетних установ
(перевірка та оформлення результатів інвентаризації, відображення в обліку інвентаризації активів і зобов'язань, порядок регулювання інвентаризаційних різниць)
Перевірка та оформлення результатів інвентаризаціїПісля закінчення інвентаризації оформлені описи (акти) здаються в бухгалтерію для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку.
Схема оформлення результатів інвентаризації відображено на рис. 35.1.
Рис. 35.1. Результати інвентаризації
Результати інвентаризації цінностей, які належать іншим організаціям з додатком копії опису повідомляють їхнім власникам. На останній сторінці опису також слід зробити відмітку про перевірку цін, таксування та підрахунок результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.
Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність визначення бухгалтерією результатів інвентаризації і свої висновки та пропозиції відображає у Протоколі інвентаризаційної комісії, що заповнюється після закінчення інвентаризації.
У протоколі наводяться докладні дані про причини та осіб, винних в недостачах, втратах, а також надлишках і вказуються, які вжито заходи стосовно винних осіб.
Не пізніше ніж за десять днів після закінчення інвентаризації, протоколи інвентаризаційної комісії затверджуються керівником установи; в централізованих бухгалтеріях протоколи центральної інвентаризаційної комісії затверджуються керівником установи, при якій утворена централізована бухгалтерія. Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також і в річний звіт.
Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками матеріальних цінностей і грошових коштів з даними бухгалтерського обліку регулюються установою в такому порядку:
o основні засоби, цінні папери, грошові кошти та інші матеріальні цінності, які виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на збільшення доходів за спеціальним фондом з подальшим установленням причин виникнення лишків і винних у цьому осіб;
o недостача запасів у межах установлених норм природних втрат, виявлених під час інвентаризації і придбаних у поточному році, списується за розпорядженням керівника установи на фактичні видатки; придбаних у минулих роках - відноситься на зменшення результату кошторису установи. Норми природних втрат можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних недостач і після заліку недостачі цінностей надлишками при пересортуванні. За відсутності норм природних втрат втрата розглядається як недостача понад норму;
o недостача цінностей понад норми природних втрат, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу установи та відносяться на рахунок винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від крадіжок, недостач, знищення і псування матеріальних цінностей;
o втрати і недостачі понад норми природних втрат матеріальних цінностей, у тих випадках, коли винні особи не встановлені та справи знаходяться в органах дізнання чи досудового слідства, списуються з балансу установи і зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або до надання відповідної інформації від органів дізнання чи досудового слідства за цими справами.
У випадках стягнення втрат з винних осіб, заподіяних крадіжкою, недостачею або втратою, визначення сум збитків здійснюється відповідно до постанови КМУ від 22.01.96 № 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" та Закону України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння або валютних цінностей" від 06. 06. 1995 р. № 217/95-ВР.
При встановленні недостач і втрат, які виникли внаслідок зловживань, відповідні матеріали протягом п'яти днів після встановлення недостач і втрат підлягають переданню до слідчих органів, а на суму виявлених недостач і втрат подається цивільний позов.
Для обліку відображення результатів інвентаризації призначені субрахунки:
363 "Розрахунки з відшкодування завданих збитків" - для відображення нестачі матеріальних цінностей за рахунок винних осіб;
71 "Доходи спеціального фонду" - для відображення надлишків матеріальних цінностей при проведенні інвентаризації;
05 "Гарантії та забезпечення" - для відображення збитків, коли винні особи не встановлені, справи знаходяться в слідчих органах.
Кореспонденцію рахунків з обліку результатів інвентаризації відображено в табл. 35.1
Таблиця 35.1. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ
з/п