Тема 3. ПОНЯТТЯ МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

1. Бухгалтерський баланс та його будова.

2. Види бухгалтерських балансів.

3. Типи господарських операцій та їх вплив на бухгалтерський баланс.

1. Бухгалтерський баланс та його будова

В побутовому розумінні баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат; балансувати - дотримувати відповідності наявних господарських засобів і джерел їх утворення.

Баланс - це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Слово "баланс" походить від латинського слова "bilanx", що означає "двошальковий"; bilanx разом зі словом "libra" (терези) означало у римлян двошалькові терези (libra bilanx). Відтак у багатьох мовах з'явились слова, близькі до слова "bilanx", які означають "терези": італійське - la bilancia, французьке - 1а balance, англійське - balance і т. д.

Кожне підприємство повинно здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично II треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі.

Бухгалтерський баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.

Зміст та форма Балансу та загальні вимоги до його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс".

Баланс складається з двох частин:

- Активу, де представлені господарські засоби

- Пасиву, де згруповані їхні джерела.

Основним елементом бухгалтерського Балансу є стаття (активна чи пасивна).

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, статутний капітал, пайовий капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття "Виробничі запаси" об'єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби; стаття "Цільове фінансування" - показники за видами цільового фінансування і цільового надходження тощо.

Актив Балансу складається з трьох розділів:

I. Необоротні активи

II. Оборотні активи

III. Витрати майбутніх періодів Пасив складається з п 'ятирозділів:

I. Власний капітал

II. Забезпечення наступних витрат та платежів.

III. Довгострокові зобов'язання.

IV. Поточні зобов'язання

V. Доходи майбутніх періодів.

Кожний розділ балансу об'єднує відповідний цільовий напрям показників, які доповнюють один одного й усебічно характеризують діяльність підприємства. Але для поглибленої оцінки виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства даних балансу недостатньо, у зв'язку з чим залучають додаткову інформацію оперативного та статистичного обліку. Особливо це стосується першого й другого розділів активу балансу, де неможливо дати характеристику технічного стану основних засобів, збереження виробничих запасів та інших товарно-матеріальних цінностей, реальності незавершеного виробництва, якщо не будуть проведені обстеження, спостереження, контрольні обміри фактичних обсягів виконаних робіт, контрольні запуски сировини і матеріалів у виробництво, інвентаризація.

Значну увагу необхідно приділяти незавершеному виробництву, зокрема, достовірності його оцінки. Це потребує інвентаризації незавершеного виробництва на кожну квартальну дату складання балансу. А оскільки інвентаризація незавершеного виробництва є дуже складним і тривалим процесом, її не завжди проводять своєчасно. Відтак його балансові залишки часто не відповідають дійсності.

Згруповані в розділі II активу балансу статті характеризують кошти, розрахунки та інші активи. На цих статтях відображаються товари відвантажені, розрахунки з дебіторами, кошти та інше. Дебітори зазначаються в балансі розгорнуто: за товари, роботи і послуги; за векселями одержаними; за розрахунками з бюджетом; за авансами виданими і під. кошти (в касі, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, інші кошти) - це найважливіший показник, що характеризує фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. Наявність достатніх коштів - це гарант стійкості і мобільності підприємства, забезпечення стабільності його роботи.

Статті розділу IV пасиву балансу характеризують розрахунки та інші пасиви. Це кредиторська заборгованість підприємства банкам (за короткострокові кредити й позики), постачальникам, бюджету, зі страхування, з оплати праці, дочірнім підприємствам, іншим кредиторам і т. д.

Отже, статті балансу згруповано так, щоб, порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства.

У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість показників. Показники балансу, як відомо, у бухгалтерському обліку називаються статтями. Статті дають можливість усебічно оцінити діяльність підприємства. А щоб ця оцінка була об'єктивною, треба дотримуватись єдності в оцінці самих статей балансу.

Оцінку статей балансу регламентовано Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [П(С)БО], затвердженими Міністерством фінансів України.

Основні засоби оцінюються за первісною вартістю, але показуються в балансі за первісною й залишковою вартістю: знос показується окремою статтею і виражає економічний бік основних засобів у формі величини втраченої ними вартості в процесі експлуатації. Первісна вартість - це фактичні витрати на придбання (купівлю), доставку, установку і монтаж, державну реєстрацію з урахуванням страхових платежів під час транспортування і спорудження об'єктів основних засобів. Зміна первісної вартості основних засобів допускається тільки у разі добудови, дообладнання, реконструкції, капітального ремонту чи часткової ліквідації відповідного об'єкта.

Нематеріальні активи показуються в балансі в сумі витрат на придбання та доведення їх до стану, в якому вони можуть бути придатними для використання. У складі нематеріальних активів відображаються придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, інші аналогічні майнові права. Вартість нематеріальних активів погашається через щомісячне нарахування зносу, виходячи з їхньої первинної вартості і строку корисного використання, але не більше десяти років чи не більше терміну діяльності самого підприємства. Не нараховується знос на "ноу-хау", гудвіли, знаки для товарів та послуг і т. п. Отже, нематеріальні активи, як і основні засоби, показуються в балансі за первісною й залишковою вартістю з виокремленням суми зносу в спеціальну статтю.

Капітальні вкладення відображаються в балансі за фактичними витратами замовника. До складу капітальних вкладень відносять витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель чи їхніх частин, устаткування, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи й витрати на проектно-дослідницькі, геологорозвідувальні та бурові роботи, на відведення земельних ділянок і переселення у зв'язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємства, що будується.

Фінансові вкладення також оцінюються в балансі за фактичними витратами. До таких вкладень належать витрати на придбання цінних паперів, облігацій, внески в статутні фонди інших підприємств та ін.

Витрати на об'єкти капітального будівництва, що перебувають у тимчасовій експлуатації, до введення їх в постійну експлуатацію до складу основних засобів не включаються і в бухгалтерському обліку та звітності відображаються як незавершені капітальні вкладення.

Устаткування оцінюється за фактичною собівартістю.

Виробничі запаси (матеріали, паливо, інші матеріальні ресурси) оцінюються в балансі за фактичною собівартістю. Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи із витрат на їх придбання плюс витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснювалась сторонніми організаціями.

Готова продукція відображається у звітності за фактичною виробничою собівартістю, яка складається із витрат, пов'язаних з використанням основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та інших витрат на виробництво продукції.

Товари на підприємствах роздрібної торгівлі відображаються в балансі за продажними (роздрібними) цінами, а на оптових складах та базах торгового чи постачальницько-збутового підприємства - за продажними (роздрібними) цінами або цінами, за якими їх було придбано. Різниця між цінами закупки і продажними (роздрібними) цінами в балансі показується окремою статтею.

Переоцінені матеріальні цінності, а також ті, що повністю або частково втратили свою первісну якість, відображаються в балансі на кінець звітного періоду за цінами можливої реалізації.

Продукцію (вироби), що не пройшли всіх стадій (фаз, етапів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання, відносять до незавершеного виробництва. У масовому та серійному виробництві незавершене виробництво можна відображати в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. За дрібносерійного виробництва незавершене виробництво відображається в балансі за фактичними виробничими витратами.

Витрати, що здійснені у звітному році, але відносяться до наступного звітного періоду, відображають в балансі окремою статтею як витрати майбутніх періодів і списують на витрати виробництва чи обігу з настанням відповідного строку.

Дебіторська та кредиторська заборгованість відображається кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із правильного поточного обліку. Заборгованість бюджету та фінансовим органам має бути погодженою з ними. Неврегульованих сум за цими розрахунками не може бути. Нереальна дебіторська заборгованість (щодо якої минули строки позовної давності) списується з рішення керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності. Списану дебіторську заборгованість іще протягом не менше 5 років треба рахувати на позабалансовому обліку з метою її стягнення на випадок позитивних змін майнового стану боржника.

Нереальні суми кредиторської заборгованості (з минулими строками позовної давності) на підприємствах недержавної форми власності підлягають віднесенню на результати фінансово-господарської діяльності в наступному місяці після закінчення строку позовної давності. У решті випадків суми кредиторської, а також депонентської заборгованості з минулим строком позовної давності підлягають перерахуванню підприємствами й установами до відповідного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця після закінчення терміну позовної давності.

Більшість статей пасиву балансу оцінюється за фактичними сумами, що випливають із даних поточного бухгалтерського обліку.

Статутний капітал відображається в балансі як сукупність внесків (у грошовому вираженні) учасників / власників у спільне майно під час створення підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, що їх визначено засновницькими документами.

Окремими статтями за фактичною величиною показують інші капітали, резерви, позики, кредиторську заборгованість. З метою рівномірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва чи обігу звітного періоду підприємства можуть створювати резерви: на майбутню оплату відпусток; на виплату винагороди за вислугу років працівникам, включаючи відрахування на державне соціальне страхування від цих сум; на виробничі витрати для підготовчих робіт на підприємствах промисловості із сезонним виробництвом; на майбутні витрати для ремонту предметів прокату.

Прибуток, його використання чи збиток протягом року відображаються в балансі окремими статтями розгорнуто. Затверджені суми використаного за звітний рік прибутку списуються під час складання річного бухгалтерського звіту. У річній звітності може бути відображеним тільки непокритий збиток чи нерозподілений прибуток звітного року.

Прибуток (збиток), виявлений у звітному році, але такий, що є наслідком операцій минулих років, зараховується на результати фінансово-господарської діяльності звітного року.

Доходи, отримані у звітному періоді, але такі, що належать до наступних звітних періодів, відображаються в обліку й звітності окремою статтею як доходи майбутніх періодів. Ці доходи підлягають зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності тільки із настанням відповідного звітного періоду.

Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі за економічно однорідними групами - статтями балансу. Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з Держкомстатом України.

Для одержання узагальнених даних про стан та використання господарських засобів їх об'єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов'язані з класифікацією національного майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях балансу:

перший - за функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);

другий - за способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали участь, а джерел - за формами утворення та цільовим призначенням;

третій - за цільовим призначенням засобів господарства і джерел їх утворення.

Групування статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з виокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігу - предметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сферою - засобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання. Відтак для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфери - актив балансу.

За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та спеціального (цільового) призначення) - статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела позичених коштів - довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви.

З метою поліпшення використання даних балансу в управлінні, посилення аналітичної роботи на підприємстві групування статей балансу за другим способом здійснюється так, щоб отримати відомості про склад і обсяг основних і оборотних засобів. При цьому основні й оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємства - виробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази господарства. Нормальні показники оборотних засобів - це необхідна передумова нормального фінансового стану підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів.

Кінцеві результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства значною мірою залежать від того, наскільки господарські засоби та джерела їх утворення використовуються за цільовим призначенням. А тому на кожному підприємстві має бути створено дійовий контроль, чітко визначено об'єкти й суб'єкти контролю за цільовим використанням господарських засобів та їх джерел. У цих випадках об'єкти контролю здебільшого збігаються з назвами статей балансу, за винятком комплексних статей, які розподіляються на складові частини. Наприклад, організувати ефективний контроль за використанням оборотних засобів, що їх згруповано в статті балансу "Виробничі запаси", - неможливо. Тоді цю статтю розподіляють на такі ггідстатті (елементи): матеріали - сировина та інші матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, конструкції та деталі, тара й тарні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, біопрепарати й медикаменти, матеріали, передані в переробку на сторону, інші матеріали; паливо - нафтопродукти, тверде паливо, інші види палива; будівельні матеріали й обладнання до встановлення - матеріали, конструкції та деталі, обладнання до встановлення вітчизняне, імпортне; запасні частини - запасні частини, обмінний фонд; насіння та корми - насіння, садивний матеріал, корми.

Об'єднання статей балансу в економічно однорідні групи не є завершальним процесом їх групування.

2. Види бухгалтерських балансів

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Ного зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносили: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

За джерелами складання розрізняли інвентарні, книжні та генеральні баланси.

Інвентарні баланси складались тільки на підставі повного опису інвентарю і були його скороченим та спрощеним викладом. Такі баланси виконувались або за створення нового господарства на певній майновій основі, або за зміни господарством форми власності, або за впровадження в господарстві нової, більш раціональної системи обліку.

Книжні баланси складались на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі баланси О. П. Рудановський називав пробними, попередніми.

Генеральний баланс, що його як виняток заміняли інвентарні та книжні баланси, був синтезом того й іншого. Він складався за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного балансу.

За строками складання баланси поділялись на вступні, операційні, ліквідаційні.

Вступний баланс складався на момент створення підприємства і був здебільшого балансом інвентарним.

Операційні баланси складались періодично протягом року і охоплювали окремі аспекти (як правило, виробничі) діяльності підприємства.

Ліквідаційний баланс складався на день початку ліквідації підприємства, припинення ним свого нормального існування. Операційні баланси, які складалися протягом усього періоду ліквідації, називались ліквідаційними, а останній - завершальним ліквідаційним балансом.

Залежно від обсягу інформації баланси поділяли на прості, складні і зведені. У простому балансі відображали майновий стан (а інколи й динаміку) простого господарства, тобто господарства, в якому немає структурних підрозділів, допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним обліком. У таких господарствах провадиться єдине самостійне рахівництво і єдиний, простий баланс.

Складного балансу потребували складні господарства, що мали відділи, філії чи підприємства, які самостійно вели рахівництво і складали прості баланси. Простих балансів у цих структурах складалось стільки, скільки було окремих самостійних систем рахівництва. Із простих балансів в цілому складався складний (зведений) баланс, який отримували з допомогою механічного постатейного підсумовування даних з простих балансів і підбиття в особливій колонці загальних підсумків активу і пасиву. У такому балансі окремі колонки характеризують стан окремих самостійних одиниць господарства, а колонка "Усього" відображає загальний стан господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати - "Філії", "Виробничі підприємства" і т. п.

Відтак статті активу і пасиву балансу окремо відображали майновий стан підприємства в цілому і майновий стан його структурних підрозділів. У тогочасних балансах найбільш характерними статтями активу були: майно; товари; матеріали; кошти; цінні папери; паї та акції інших підприємств; підзвітні суми; акції; розрахунки акціонерів за придбані акції; дебіторська заборгованість; векселі; цінності в дорозі; витрати майбутніх років. Статті пасиву балансу відображали: капітали - основний і амортизаційний; фонди; передплату на акції; розрахунки з кредиторами; векселі видані; суми до з'ясування; доходи майбутніх років.

За змістом баланси поділялись на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні.

Сальдові баланси включали тільки сальдо рахунків, що характеризують майновий стан господарства на відповідний момент.

Оборотні баланси включали, крім сальдо, і обороти за рахунками. Відтак за формою вони були оборотними відомостями за певний період, а за змістом - давали уявлення не тільки про стан господарства, а й певною мірою і про динаміку його господарських оборотів.

Результатний баланс - це баланс прибутків і збитків або доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.

Проміжні баланси складали тільки за потреби. Це були особливої форми пробні баланси, які за формою, змістом і структурою наближались до кінцевого балансу.

Шаховий баланс, що отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадувала шахову дошку, можна називати й динамічним балансом, бо він відображав як стан господарства на початок і кінець звітного періоду, так і рух майна. При цьому обороти в шаховому балансі давалися в розрізі кореспондуючих рахунків, що уможливлювало визначення його економічного змісту, оскільки зрозуміло було, звідки надійшла сума на рахунок і на що саме її було витрачено. А тому шаховий баланс, складений за звітний період після річного звіту, можна вважати і сальдовим, і оборотним, і результатним балансом.

Шахові баланси є дуже наочними. Але їх доцільно застосовувати тільки на невеликих підприємствах, бо збільшення кількості використовуваних рахунків бухгалтерського обліку робить ці баланси громіздкими і незручними для практичної роботи.

Порівняльний баланс мав на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння давались в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву балансу показувались у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду.

Крім шахових, за формою розрізняли ще й баланси двосторонні та односторонні. Найбільш поширеними були двосторонні баланси, що в них ліворуч розміщувалися активи, а праворуч - пасиви. Односторонні баланси відрізнялися від двосторонніх за зовнішнім виглядом - у них пасив розміщувався не поряд з активом, а після нього, під ним. Отже, ця форма балансу була менш наочною, бо вона ніби приховувала ідею протиставлення активу пасиву, яка характерна для самої природи балансу.

Перелічені види балансів існують і нині. Всі вони називаються бухгалтерськими, бо складаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Але кожному виду балансів притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов'язані з джерелами, строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням підприємств, використанням даних балансів в управлінні.

Вступний баланс має виключно внутрішньогосподарське призначення. Він складається на момент створення підприємства, причому підприємства самі вибирають - складати їм вступний баланс чи ні. Однак досвід свідчить, що для поліпшення інформаційного забезпечення системи управління та контролю за збереженням майна починати виробничу та фінансово-господарську діяльність ліпше, коли є вступний баланс. На це треба звертати особливу увагу в процесі організації бухгалтерського обліку і звітності, бо дані вступного балансу мають відповідати даним на початок звітного періоду затвердженого кінцевого балансу.

Кожний сучасний баланс можна також назвати і порівняльним, бо в ньому всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок року і на кінець звітного періоду. Це дає змогу протягом календарного року оцінювати показники балансу в динаміці, осмислювати їхні зміни.

Потреба в складанні проміжних балансів визначається тільки внутрішніми потребами самого підприємства. Підставою для складання таких балансів можуть бути процеси реструктуризації, реорганізації, ефективнішого використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна, зміцнення фінансового стану підприємства. Характерною особливістю проміжних балансів є їхній спрощений вигляд: інвентаризації основних і оборотних засобів, нематеріальних активів, розрахунків з дебіторами і кредиторами не проводяться; необхідні обчислення виконуються наближено; записи на розподільних та порівняльних рахунках роблять оперативним способом. Значення балансу:

1) це основа бухгалтерської звітності про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за певний період;

2) основне джерело інформації про майновий і фінансовий стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;

4) інформаційне забезпечення для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно до отриманого прибутку.

Зміст бухгалтерського балансу складають такі його характеристики:

o повнота охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства;

o здійснення економічно обґрунтованого групування господарських процесів;

o відображення зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.

3. Типи господарських операцій та їх вплив на бухгалтерський баланс

Природа балансу потребує рівності його активу й пасиву. Це зумовлено тим, що і в активі, і в пасиві відображаються ті самі засоби. Звідси випливають такі правила:

Актив (А) дорівнює пасиву балансу (П), тобто підсумки активу і пасиву мають бути однаковими:

А = П.

Загальний підсумок активу (А) дорівнює сумі показників всіх його статей (а, а2, ...), тобто А = (а, + а2 + а3 +. ..ап).

Сума показників усіх статей активу дорівнює сумі показників усіх статей пасиву балансу

Процес складання балансу регламентовано Урядом України та відповідними державними органами. Особливо це стосується кінцевого (річного) балансу, складання якого потребує обов'язкової інвентаризації всіх його статей. Тому практичні працівники, причетні до складання місячних, квартальних та річних балансів, повинні дотримуватись таких вимог:

Своєчасність балансу - складання та подання балансу за призначенням у належний термін.

Повнота балансу - відображення в ньому стану майна всіх структурних підрозділів, відділків, філій, що входять до складу підприємства.

Об'єктивність балансу - вірогідність балансу, що базується на даних поточного бухгалтерського обліку.

Реальність балансу - відповідність його статей дійсності.

Наступність балансу - зв'язок звітного балансу з попередніми балансами за формою, будовою, змістом, відповідністю кореспонденції та оцінки.

Точність балансу - відповідність показників балансу показникам інших звітних форм.

Ясність балансу - доступність для розуміння не тільки особами, що його складали та підписували, а й усіма спеціалістами, які його вивчатимуть.

Кожна вимога відіграє важливу роль у системі бухгалтерського обліку і назвати якусь із них найголовнішою неможливо. Усі вони пов'язані між собою, доповнюють одна одну і націлені на забезпечення достовірного, доступного, об'єктивного і дійового бухгалтерського обліку

Бухгалтерський баланс є не тільки однією зі складових методу бухгалтерського обліку, а й одним із найважливіших джерел інформації для управління.

Складові (елементи) методу бухгалтерського обліку взаємопов'язані, оскільки вони випливають із форм і методів ведення обліку й контролю та обумовлюються ними.

Система складових методу бухгалтерського обліку формувалась поступово, у міру його розвитку. З виникненням господарського обліку ще в далеку давнину з'явились і паралельно існували перші два облікові засоби: інвентаризація та контокорент. Примітивна реєстрація фактів господарського життя на папірусі та іншими способами, складання інвентарних списків уже в ті далекі часи уможливлювали контролювання рухомого й нерухомого майна. З пожвавленням господарської діяльності постала потреба в окремих документах, які б виправдовували чи доводили доцільність певної господарської операції. Відтак документація стає обов'язковим елементом методу бухгалтерського обліку.

Величезне значення бухгалтерського балансу не зменшилося протягом усієї історії його існування. Вступний баланс та похідні від нього записи на протилежних сторонах різних рахунків використовувались як вихідна позиція, що й нині залишається визначальною засадою подвійної бухгалтерії. Сформульовані М. С. Лунським, першим російським професором з облікових дисциплін, чотири типи змін в балансі й дотепер є сполучною ланкою, що з'єднує баланс із рахунками і наочно показує необхідність відображення кожної господарської операції на протилежних сторонах двох або кількох взаємодіючих рахунків. Той факт, що кожна господарська операція відображається двічі, автоматично збільшує пізнавальне та контрольне значення обліку.

Поділ господарських операцій на типи має теоретичне і практичне значення, яке треба враховувати в процесі затвердження форми балансу, визначення його будови та змісту, використання для оцінки фінансового стану й платоспроможності підприємства.

Залежно від характеру цього впливу господарські операції поділяються на 4 типи.

Для їх розгляду використаємо такі умовні позначення:

А - актив балансу,

П - пасив балансу,

Т - загальна сума змін.

Перший тип господарських операцій стосується тільки активу балансу, вносячи зміни у склад та розміщення необоротних і оборотних активів, витрати майбутніх періодів. При цьому валюта балансу не змінюється, охоплюючи нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, запаси, дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторську заборгованість за розрахунками, поточні фінансові інвестиції, кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів. Господарські операції набирають характеру вихідної інформації, що вносить не просто зміни в активи підприємства, а й стає передумовою відповідних змін у складі й розміщенні власного капіталу та зобов'язань.

Операції, пов'язані з активами, займають одне з провідних місць у системі господарських операцій. І це не випадок, а економічна необхідність, оскільки будь-який процес виробництва здійснюється тільки за наявності трьох простих елементів - засобів праці, предметів праці, самої праці, - які розміщено в активі. А тому більшість операцій і пов'язано з активами: зберіганням і рухом майна, його раціональним та ефективним використанням, витратами на виробництво, включаючи витрати на оплату праці всіх категорій працівників підприємства.

Усі господарські операції, за винятком операцій, пов'язаних із переміщенням необоротних і оборотних активів від однієї до іншої матеріально відповідальної особи (внутрішнє переміщення), відповідним чином впливають на бухгалтерський баланс. Вони відбуваються всередині кількох статей одного розділу, або двох чи більше статей різних розділів балансу.

Більшість операцій, що впливають на бухгалтерський баланс, здійснюється в межах двох статей одного розділу балансу. Отже, операції в межах однієї статті на баланс не впливають. До таких операцій належать: передача з різних причин від однієї до іншої матеріально відповідальної особи нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва (від одного виконавця робіт чи майстра до інших), запасів, коштів. У поточному бухгалтерському обліку внутрішнє переміщення відображається зменшенням кількості товарно-матеріальних цінностей чи коштів у тих матеріально відповідальних осіб, котрі їх передали, збільшенням у тих, котрі їх прийняли. Але в цілому (в межах підприємства) статті необоротних і оборотних активів балансу не змінюються і на величину його розділів та загальний підсумок (валюту балансу) не впливають.

Впливають на бухгалтерський баланс господарські операції за двома чи більше статтями як одного, так і кількох розділів активу балансу. Але цей вплив знову ж таки не змінює валюти балансу. З величезної кількості операцій найбільше їх здійснюється в межах одного розділу балансу. Це підтверджується групуванням найтипо-віших господарських операцій, що мають місце майже на кожному підприємстві. У рамках першого розділу відбувається близько 12 % господарських операцій, у рамках третього окремих операцій, як правило, не буває, бо вони здійснюються у взаємозв'язку з другим розділом. Найбільше господарських операцій першого типу відбувається в другому розділі балансу - до 64 %, а в межах першого і другого, другого і третього розділів - до 24 %.

Характерними операціями першого розділу балансу є такі, що їх пов'язано з капітальними інвестиціями. Статті "Капітальні інвестиції" в балансі немає, але є стаття "Незавершене будівництво", на якій відображають витрати, пов'язані: зі спорудженням і виготовленням основних засобів; транспортуванням, монтажем придбаних об'єктів основних засобів; придбанням нематеріальних активів; створенням програмного забезпечення для власних потреб; модернізацією програмного забезпечення; переведенням молодняка тварин до основного стада.

Названі операції здійснюються в межах першого і другого розділів і їх суми накопичуються в поточному бухгалтерському обліку за відповідними видами витрат, що їх за складання балансу об'єднують і відносять на статтю "Незавершене будівництво". Але коли відповідні роботи закінчуються, настає процес уведення в експлуатацію необоротних активів, що, у свою чергу, породжує низку господарських операцій, які стосуються вже тільки першого розділу балансу. До таких господарських операцій належать: зарахування збудованих об'єктів до складу основних засобів; списання витрат на транспортування, монтаж із включенням до первісної вартості об'єкта тих основних засобів, які внесено до статутного капіталу; зарахування витрат на транспортування і монтаж безоплатно одержаних основних засобів; зарахування після завершення реконструкції відповідних витрат на збільшення первісної вартості основних засобів. У таких випадках показник статті "Незавершене будівництво" зменшується, а показник первісної вартості нематеріальних активів або первісної вартості основних засобів збільшується на таку саму суму.

У першому розділі також відбуваються зміни, пов'язані зі збільшенням статті "Довгострокові фінансові інвестиції" та зменшенням суми статей "Первісна вартість" чи "Залишкова вартість" основних засобів. Такою господарською операцією є передача основних засобів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства.

Насиченим за різноманітністю та кількістю операцій є також і другий розділ балансу. З першим та третім розділами він пов'язаний лише кількома господарськими операціями, а тому зв'язок між другим і першим, другим і третім розділами балансу є досить обмеженим і властивим навіть не кожному підприємству.

Зміни, що відбуваються в складі та розміщенні оборотних активів, пов'язано з господарськими операціями, що охоплюють не тільки наявність та рух запасів, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій, коштів, а й основні господарські процеси обліку праці та її оплати, використання засобів праці, придбання (заготівлі) предметів праці та їх споживання, процесів реалізації продукції.

Сутність другого розділу балансу найчастіше виражають господарські операції, пов'язані із: собівартістю випущеної та відвантаженої готової продукції; переведенням помилково зарахованих малоцінних і швидкозношуваних предметів до складу основних засобів; витратами на реалізацію необоротних активів; одержанням суми відшкодування втрат; зарахуванням на баланс матеріалів, готової продукції, придбаного підприємства; сплатою коштів за придбане підприємство, діяльність якого прогнозується із обчисленням збитків майбутнього періоду; отриманням нарахованих на інвестиції доходів; надходженням коштів від орендарів у погашення заборгованості за майно; відпуском зі складу виробничих запасів та малоцінних і швидкозношуваних предметів для власних потреб; списанням прямих і непрямих витрат на виробництво: оприбутковуванням відходів, напівфабрикатів, що надійшли з виробництва; списанням фактичної собівартості непоправного браку; витратами матеріалів, напівфабрикатів на виправлення браку; відшкодуванням утрат від браку; списанням утрат від браку на собівартість продукції; виготовленням та передачею на склад напівфабрикатів; передачею на склад продукції сільськогосподарського виробництва (тваринництва, рослинництва); списанням продукції сільськогосподарського виробництва, спожитої на власні потреби; списанням запасів, утрачених унаслідок надзвичайних подій; одержанням коштів у касу від банку на заробітну плату, на видачу підзвітним особам; поверненням коштів із каси в банк, видачею в підзвіт; зарахуванням на поточний рахунок коштів, що були в дорозі; витраченням на оформлення угод марок гербового збору; надходженням коштів з бюджету для відшкодування компенсаційних виплат.

У названих господарських операціях завжди певні статті балансу збільшуються, а інші, пов'язані з ними, - зменшуються. Наприклад, процес випуску готової продукції і передача її на склад спричиняє збільшення суми за статтею "Готова продукція" і зменшення її за статтею "Незавершене виробництво" і т. д.

Приклад:

На поточний рахунок надійшли гроші від дебітора в сумі 10 000 грн.

Результат: сума коштів на поточному рахунку збільшилася на 10 000 грн; дебіторська заборгованість зменшилась на 10 000 грн.

А + Z - Z = П.

Зміни відбуваються лише в структурі активу балансу (одна стаття збільшується, друга - зменшується), загальна сума активу залишається без змін.

Другий тип господарських операцій стосується тільки пасиву балансу, вносячи зміни в склад та розміщення власного капіталу й зобов'язань. При цьому валюта балансу не змінюється.

Більшість господарських операцій другого типу веде до зміни статей балансу в межах одного розділу. До таких операцій належать: відображення суми ПДВ у рахунках підрядчиків і проектних організацій; відображення внеску за вартістю, що наведена в засновницьких документах (у цьому разі стаття балансу "Статутний капітал" збільшується, а стаття "Неоплачений капітал" зменшується на таку саму суму); відображення суми зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів у разі переведення їх до складу основних засобів (зменшується "Знос інших необоротних матеріальних активів" і збільшується "Знос основних засобів" - у балансі статтю

"Знос" розміщено в активі як таку, що регулює оцінку відповідних цінностей); відображення депонованої заробітної плати (у поточному бухгалтерському обліку зменшується заборгованість із заробітної плати і збільшується сума розрахунків із депонентами - у балансі це відбувається в межах однієї статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці"); здійснення передплати на акції ВАТ за їхньою номінальною вартістю та сумою емісійного доходу (стаття балансу "Статутний капітал" збільшується, а підсумок статті "Неоплачений капітал" зменшується); збільшення статутного капіталу за рахунок збільшення номінальної вартості акцій; зменшення статутного капіталу зменшенням номінальної вартості акцій; збільшення статутного капіталу за рахунок обміну облігацій на акції; відрахування до резервного капіталу (сума статті балансу "Резервний капітал" збільшується, а сума нерозподіленого прибутку зменшується за рахунок збільшення суми використаного у звітному періоді прибутку); нарахування сум, пов'язаних з оплатою відпусток (зменшується сума статті балансу "Забезпечення виплат персоналу" і збільшується сума статей "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" та "Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування"); відображення поточної заборгованості за довгостроковими позиками банку (стаття балансу "Довгострокові кредити банків" зменшується, а сума статті "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" збільшується); отримання векселів у забезпечення заборгованості постачальникам (сума статті балансу "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" зменшується, а сума статті "Векселі видані" збільшується).

Приклад:

Через відсутність вільних коштів зобов'язання перед постачальником за отримані товари (кредиторська заборгованість) в сумі 50 000 грн була оплачена за рахунок кредиту банку.

Результат: поточні зобов'язання перед банком збільшилися на 50 000 грн; кредиторська заборгованість перед постачальником зменшилась на 50 000 грн.

А = П + Z - Z.

Зміни відбуваються лише в структурі пасиву балансу (одна стаття збільшується, друга - зменшується), загальна сума пасиву залишається без змін.

Третій тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в бік збільшення, тобто валюта балансу за активом і пасивом збільшується на рівновеликі суми.

Операції третього типу проводяться в порівняно значній кількості. Вони охоплюють різноманітні ситуації і процеси виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства і завжди перебувають у динаміці. Найбільш характерними операціями цього типу є: придбання основних засобів за плату - відображення суми за договором поставки (збільшення суми за статтею "Незавершене будівництво" активу балансу і збільшення суми за статтею "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" пасиву балансу); відображення сум за консультаційні, інформаційні, посередницькі, реєстраційні, транспортні послуги та інші витрати, пов'язані з придбанням основних засобів (зміни відбуваються на тих самих статтях, що й за попередньої операції); одержання цільового фінансування на будівництво із зовнішніх джерел (збільшення сум за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти" активу балансу і за статтею "Цільове фінансування" пасиву балансу); відображення фактичних витрат на спорудження й виготовлення основних засобів (збільшення сум за статтею "Незавершене будівництво" і за статтями поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці та зі страхування); одержання від засновників об'єктів основних засобів (збільшення вартості за статтею основних засобів і збільшення суми за статтею "Неоплачений капітал"); відображення витрат на реконструкцію, модернізацію, модифікацію, забудову, дообладнання об'єктів основних засобів (збільшення суми за статтею "Незавершене будівництво" і збільшення суми кредиторської заборгованості постачальникам та підрядчикам); відображення витрат на обслуговування та ремонт основних засобів загальногосподарського призначення; придбання за плату виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів (збільшення суми за статтею "Запаси" і суми заборгованості постачальникам та підрядчикам); відображення безоплатно отриманих виробничих запасів (збільшення суми за статтею "Виробничі запаси" і за статтею "Нерозподілений прибуток"); отримання доходів від списання запасів, знищених унаслідок надзвичайних подій (збільшення суми за статтею "Виробничі запаси" і суми нерозподіленого прибутку - в аналітичному обліку "Надзвичайні доходи"); зарахування на розрахунковий рахунок короткострокових позик банку (збільшення суми за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти" і за статтею "Короткострокові кредити банків"); отримання внесків від акціонерів у формі грошових внесків, матеріалів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств, об'єктів незавершеного будівництва (збільшення суми за статтями "Запаси", "Нематеріальні активи", "Незавершене будівництво", "Довгострокові фінансові інвестиції" активу балансу і суми за статтею "Неоплачений капітал" пасиву балансу); відображення заборгованості з фінансування компенсаційних виплат (збільшення суми за статтею "Інша поточна дебіторська заборгованість" активу балансу і суми за статтею "Цільове фінансування пасиву балансу"); отримання коштів від благодійного міжнародного фонду для будівництва цеху з виробництва продуктів дитячого харчування (збільшення суми за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти" активу балансу і суми за статтею "Цільове фінансування" пасиву балансу); отримання довгострокових кредитів банку (збільшення суми за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти" і суми за статтею "Довгострокові кредити банків"); відображення вартості випущених облігацій з дисконтом на строк понад один рік (збільшення суми за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти" активу балансу і суми за статтею "Інші довгострокові зобов'язання" пасиву балансу); відображення отриманого устаткування на умовах фінансової оренди (збільшення суми за статтею "Первісна вартість основних засобів" активу балансу і суми за статтею "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" пасиву балансу). Приклад:

Підприємство придбало основні засоби - автомобіль на суму 20 000 грн, але гроші за нього ще не сплатило.

Результат: основні засоби збільшилися на 20 000 грн; заборгованість перед продавцем автомобіля збільшилася на 20 000 грн. На цю ж суму збільшилась і валюта балансу.

А + Z = П + Z.

Відбулося збільшення статей активу і пасиву балансу.

Четвертий тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в бік зменшення, тобто валюта балансу одночасно зменшується на рівновеликі суми і за активом, і за пасивом. Проти господарських операцій першого й третього типів, операцій четвертого типу проводиться значно менше. Найхарактернішими з них є: відображення зносу реалізованих, ліквідованих, переданих основних засобів; видача з каси заробітної плати працівникам (зменшується сума за статтею "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" пасиву балансу і сума за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті" активу балансу), перекази з розрахункового рахунка постачальникам на погашення заборгованості (зменшується сума за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті" і сума за статтею "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги"); перекази з розрахункового рахунка податку на прибуток, зобов'язань за розрахунками зі страхування (зменшується сума за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті" і сума за статтями "Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування"); оплата чеком транспортних та інших послуг (зменшується сума за статтями "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті" і "Інші поточні зобов'язання"); переказ коштів на виплату пенсій (зменшується сума за статтею "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті" і за статтею "Забезпечення виплат персоналу"); перекази банку на погашення короткострокових та довгострокових позик.

Приклад: з поточного рахунка у банку погашена заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 1000 грн.

Результат: грошові кошти на поточному рахунку зменшилися на 1000 грн, заборгованість перед бюджетом зменшилася на 1000 грн. На цю ж суму зменшилась і валюта балансу.

А - Z = П - Z.

Відбулося зменшення статей активу і пасиву балансу.

Отже, кожна операція змінює не менше ніж дві статті балансу; при будь-якому типі операцій рівність загального підсумку активу та пасиву не порушується.

На кожному підприємстві, залежно від його галузевих особливостей та обсягів виробництва, щоденно здійснюється велика кількість господарських операцій. Якщо їх розглядати в цілому по підприємству, то операцій першого і третього типу відбувається близько 70 %, причому кількість операцій обох цих типів є майже однаковою. Кількість операцій другого і четвертого типу теж майже однакова і в цілому на них припадає близько 30 % усіх операцій.

Згідно з П(С)БО 2: "Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди".

Це означає, що підприємство має обов'язок щодо оплати раніше отриманого активу або невідмовну угоду щодо його придбання.

Дотримання вимог під час складання балансу забезпечує його багатогранність та значущість. А тому баланс необхідно розглядати з технічного, економічного, правового та наукового боку як вершину облікового процесу, найважливіше джерело інформації для оцінки, аналізу, планування, управління підприємством, як джерело для наукових досліджень.

Мета балансу - відобразити стан господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом.

Значущість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству. Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст виконаної за звітний період роботи.

Баланс з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові позики, чи забезпечено покриття зобов'язань перед кредиторами і т. п.

Користуючись низкою щорічних балансів, можна чітко уявити собі динаміку економічного розвитку підприємства та його господарської діяльності. Порівнянням точних цифр балансових даних у належній обробці з'ясовують, наскільки раціонально й економно велася на підприємстві робота, якою ціною досягнуто кінцевих результатів, чи достатньо матеріальних запасів, чи надійні дебітори і т. п.

Наявність своєчасних та правильно складених балансів дає можливість кожному керівникові, обмірковуючи всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства, свідомо вести господарство, пошук внутрішніх резервів та запровадження їх У дію.

Баланс, як звітний документ, має неоціненний практичний зміст. Цим документом підприємство звітує перед своїм керівним органом, податковою адміністрацією, статистичними органами, кредитними установами. На підставі балансу та відповідних звітних форм визначають правильність указаного чистого прибутку, установлюють величину податків, обов'язкових внесків та платежів.

Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих господарств, їхніх об'єднань, цілих галузей промисловості. Без ретельного вивчення й усебічного дослідження таких балансів неможливе практичне опрацювання дійових засобів для розвитку та піднесення економіки України.

Приклад розв'язку практичного завдання зі складання балансу підприємства:

Використовуючи початковий Баланс підприємства ВАТ "Тетяна", складемо Баланс підприємства на кінець звітного періоду. Для цього потрібно розглянути декілька господарських операцій.

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА ВАТ "ТЕТЯНА" НА 1 ЖОВТНЯ П.Р. (ПОЧАТКОВИЙ)

Статті активу