Методичні засади, що до тлумачення поняття «особисте селянське господарство»

Карман о.в., стрельбіцький о.в., свиноус і.в.

Хмельницький національний університет

Розкрито методологічну сутність понять "особисте селянське господарство" і "особисте підсобне господарство "

Основу особистого господарства становить садиба селянина з усіма господарськими будівлями і спорудами, а також земельна ділянка, худоба і птиця, які утримуються в даному господарстві. Особисте селянське господарство як організація господарського міні-комплексу виникла в давні часи. Земля, що знаходилася в розпорядженні селянського господарства, поділялася на присадибну земельну ділянку і польовий наділ. Слід відмітити, що законодавством російської імперії чітко визначалися розміри присадибного землекористування у сажнях, що за на сучасною системою мір відповідає нинішнім розмірам присадибної ділянки. Так, у повному зібранні законів російської імперії містилася вказівка, за якою селянська садиба не повинна бути ширшою 14 і довшою 60 сажнів, що відповідає теперішнім 0,37 га, тобто середнім розмірам присадибної ділянки. Законом також регламентувалася площа земельної ділянки, яка відводилася під садибу з господарськими спорудами та будівлями, під сад і город. Після жовтневої революції було успадковано цей традиційний тип селянського господарства, який з передачею польового наділу в колгосп став залишком колишнього селянського землекористування. Після націоналізації землі на основі декрету "про землю"

Присадибна ділянка надавалася селянинові лише в користування. Чисельність поголів'я худоби та птиці також регулювалося законодавчими актами радянської влади. Юридичне закріплення розміру площі присадибної земельної ділянки (0,25 - 0,50 га) було передбачено примірним статутом сільськогосподарської артілі, прийнятим у лютому 1935 року. Примірний статут закріпив факт існування особистих підсобних господарств. Вважаємо, що саме з цього історичного моменту бере початок функціонування даного типу господарств. Цей термін існував у вітчизняній економіці україни до моменту прийняття закону україни "про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 року.

Відповідно до цього поняття "особисте підсобне господарство" [1] та "особисте селянське господарство" [2] згідно з роз'ясненням держкомзему україни за змістом тотожні [3].

Проте в даний час під даним поняттям об'єднуються домогосподарства в яких особисте господарство відіграє роль другорядного джерела надходження доходів до сукупних ресурсів сім'ї - особисте підсобне господарство і в яких є основним місцем роботи - особисте селянське господарство.

Мета статті - розкрити методологічну сутність понять "особисте селянське господарство" і "особисте підсобне господарство".

Даний підхід до трактування "особисте селянське господарство" призводить до цілої низки способів ухилення від сплати податків, якими обкладаються суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність по виробництву сільськогосподарської продукції.

В нас виникає ситуація, коли фермерське господарство із 4 га землі, 2-3 коровими і за відсутності сільськогосподарської техніки сплачує податки у 5-6 разів більші, ніж сусіди, які ведуть особисте селянське господарство і мають 10 га землі, більше 10 корів, трактор, навісне обладнання тощо.

Отже, складаються обставини, за яких фермер змушений платити податки, звітувати перед адміністративними, податковими та іншими органами, а сусіди - власники осг - від цього звільнені. Відомі непоодинокі випадки, коли фермери навмисно банкрутували, щоб перевести свої господарства у статус особистого селянського. При цьому вони практично нічого не втрачали, але звільнялися від сплати майже всіх податків.

Дана ситуація вимагає з' ясування природи виникнення особистих селянських і підсобних господарств населення.

Перш за все вимагає з'ясування поняття "селянський двір" і "колгоспний двір" (табл. 1), оскільки одноосібне селянське господарство в своїй основі мало селянський двір, особисте підсобне - колгоспний.

Поняття "селянський двір" має глибокі історичні коріння і виникли від селянської садиби. Після реформи 1861 р. Йде розширення селянської присадибної ділянки і додається польовий наділ. Але поняття селянська садиба - двір чи домогосподарство стає більш місткий. В селянській садибі акумулюється поняття селянське господарство, яке ґрунтується на сімейно-трудовій діяльності членів сім'ї на присадибному і польовому наділі. Основу його розвитку складає присадибне і польове землекористування, майно членів сім'ї, джерелом придбання якого є спільна трудова діяльність..

Поняття "колгоспний двір" визначається під час розробки нормативно - правових документів в період колективізації сільського господарства.

Вперше конституційну основу колгоспного двору була узаконена конституцією рсфср від 21 січня 1937 р. Це були концентроване визначення раніше визнаних положень в примірному статуту сільськогосподарської артілі, який був прийнятий в 1935 році. Дані документи узаконили існування колгоспного двору і закріпили його основу - присадибне землекористування і підсобне землекористування і підсобне особисте господарство.

На наше переконання, і в даний час існують між поняттям "особисте підсобне господарство", "особисте селянське господарство значні відмінності:

Для селянина - власника особистого селянського господарства його дрібнотоварне господарство слугує за єдине джерело продуктів харчування і грошових доходів, тоді як особисте підсобне господарство у нормальних економічних умовах є неосновним бюджетоутворюючим доходом.

Існують відмінності в оподаткуванні діяльності особистого селянського господарства і власника особистого підсобного господарства.

Власниками особистого селянського господарства можуть бути виключно селяни, особисте підсобне господарство можуть мати сільські і міські жителі.

Крім того, чітко не визначено розміри особистого селянського господарства. У ст. 5 закону україни "про особисте селянське господарство" наголошено, що "розмір земельної ділянки може бути до 2 га. Проте він може бути збільшений за рахунок паїв, які передані в користування". Однак існують регіони, де розмір земельного паю коливається від 6 до 8 га. Отже, максимальна площа земельної ділянки особистого селянського господарства може коливатися в межах 10 га (за умови, що це один власник паю). За західними стандартами - це вже фермерське господарство, яке оподатковується як суб'єкт підприємницької діяльності, воно працює у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, а його власник є платником фіксованого сільськогосподарського податку, який у кілька разів більший, ніж плата за землю.

Тому державна податкова адміністрація україни усунула несправедливість щодо площі землекористування. Право на не включення до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податків відповідно до підпункту 4.3.36 закону "про податок з доходів фізичних осіб" має і фізична особа, яка збільшила або яка неодноразово збільшувала розмір земельної ділянки в межах граничної норми безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (у межах 2 га), навіть у випадках, якщо така особа не перебуває на обліку як власник особистого селянського господарства. Тобто, якщо площа земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевищує 2 га, то доходи від вирощеної сільськогосподарської продукції не оподатковуються. Це справедливо, а підпункт 4.3.36 закону "про оподаткування доходів фізичних осіб" має бути викладений у такій редакції: "до оподатковуваного доходу не належать доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не перевищує норм безоплатної передачі".

При закупівлі сільськогосподарської продукції на продовольчих ринках чи в селах у закупівельних актах вказується ідентифікаційний код продавця та дані щодо його земельних ділянок з державного акта (довідки) стосовно права власності (користування) землею (дата рішення, назва органу, площа ділянки, її розташування та цільове призначення). Селян, які збільшили свої ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок паїв і не платять податки з доходів від особистого селянського господарства, відстежуватимуть за державним земельним кадастром. Але є вихід - оформляти приватизовані паї на родичів, через що у податківців виникнуть проблеми відносно того, чи вважати цих родичів членами особистого селянського господарства. Адже відповідно до ст. 1 закону україни від 15.05.2003 р. № 742-iv "про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Крім того, ст. 4 закону передбачає, що облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики. Але такого порядку не розроблено.

В цілому розмежування даних категорій приватного сектору в перспективі дасть можливість спрямувати грошові потоки саме на розвиток особистих селянських господарств, які є базою трансформування в товарні форми виробництва. Для підсобних господарств населення на сьогоднішній день не створення передумови для їх перетворення в фермерські господарства в наслідок певних об'єктивних і суб'єктивних причин. Це - по-перше. По-друге, буде усунена податкова нерівність між фермерськими і особистими селянськими господарствами (одноосібниками).

Література

1.                Ст. 56 земельного кодексу україни від 18.12.1990 р. № 561-xii

2. Ст. 33 земельного кодексу україни від 25.10.2001 р. № 2768-iii

3. (лист держкомзему від 05.04.2002 р. № 14-22-4/2080).

4. Закону україни "про особисте селянське господарство"

5. Закон україни "про податок з доходів фізичних осіб"